Рішення № 125909667, 18.03.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/87/25

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №916/87/25 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська,1, м. Одеса, 65039, e-mail: general_dks@omr.gov.ua, код ЄДРПОУ 26302595) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУБОЧИСТ» (вул. Базарна, буд. 45 м. Одеса, 65011, код ЄДРПОУ 22445062) про стягнення 10025,10грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.08.2003 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРУБОЧИСТ» укладено договір № 94/ж/4 про надання у строкове платне користування об`єкт комунальної власності нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 41,90 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, буд. 45, з метою розміщення офісу строком до 24.05.2007. Останнім додатковим договором від 04.12.2017 до договору № 94/ж/4 від 05.08.2003 сторони за взаємною згодою продовжили термін дії договору до 04.11.2020 та перерахували місячну орендну плату з 04.12.2017 у розмірі 819,72 грн та розраховану на 01.11.2017 (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), яка є базовою ставкою орендної плати за місяць. У зв`язку з тим, що зобов`язання за договором припинились, а відповідачем здано нежитлове приміщення лише 26.03.2024, позивачем нараховано до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 10 025,10грн за період з 01.01.2024 по 26.03.2024.

27.01.2025 за вх.№ 2816/25 до суду від ТОВ «ТРУБОЧИСТ» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо заявлених позивачем позовних вимог, зазначаючи про те, що жодного відмовного листа від 21.03.2024 № 01-14/583 відповідач не писав, також позивач відмовив відповідачу в описі майна залишеного відповідачем у спірному приміщенні на суму, що перевищує 20000,00 грн та відповідач заперечує щодо наявності комісії, вказуючи, що присутнім був при здачі спірного приміщення лише один інспектор Департаменту.

Поряд із цим, ТОВ «ТРУБОЧИСТ» відмічає, що фактично можливість нормально працювати та вести господарську діяльність була втрачена підприємством ще з 2019 року. Так, відповідно до повідомлення Департаменту від 09.10.2020 № 01-13/4102 та п. 1.1 Додаткового договору № 7 від 04.12.2017 про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення № 94/ж від 05.08.2003 термін (строк) дії Договору оренди нежитлового приміщення № 94/ж від 05.08.2003 був до 04.11.2020, тобто з 05.11.2020 договір був визнаний таким, що не був пролонгований та розторгнутий зі сторони Департаменту. При цьому, згідно п. 4.7 договору № 94/ж від 05.08.2003 після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання орендар зобов`язаний у 15-ти денний термін передати орендодавцю приміщення, тобто до 20.11.2020, що, як стверджує відповідач, ним було здійснено, тобто ТОВ «ТРУБОЧИСТ» з нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, буд. 45 виселилося до 20.11.2020 та чекало на співробітників з Департаменту, які мали прийти, оглянути приміщення, підписати акт приймання-передачі нежитлового приміщення та отримати ключі від приміщення, однак ніхто не прийшов, приміщення не прийняв, акт приймання-передачі нежитлового приміщення з директором підприємства не підписав, ключі не забрав, а тільки 25.12.2023 Департамент подав на ТОВ «ТРУБОЧИСТ» позов до суду стосовно примусового виселення та стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

Крім цього, відповідач стверджує, що під час підписання договору оренди № 94/ж від 05.08.2003 акт приймання-передачі нежитлового приміщення не підписувався, тобто акту не має, чим було порушено п. 7.12 договору, в якому вказано, що «вступ Орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням відповідного розпорядження про передачу в оренду нежитлового приміщення, договору оренди та акту приймання-передачі вказаного приміщення». 21.03.2024 ТОВ «ТРУБОЧИСТ» направило Департаменту клопотання з проханням підписати Акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, будинок 45 згідно Договору оренди нежитлового приміщення № 94/ж від 05.08.2003, у зв`язку з закінченням строку дії, однак Акт було підписано не 21.03.2024 , а 26.03.2024, відтак, відповідач вважає, що Департамент навмисно тягнув час, щоб отримати з відповідача більше кошів.

Водночас відповідач обґрунтовує безпідставність заявлених позивачем позовних вимог неправомірним розрахунком орендної плати із застосуванням сум ПДВ та інфляційних збитків.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що у зв`язку з тим, що фактично ТОВ «ТРУБОЧИСТ» виселилося з нежитлового приміщення, не знаходилося у приміщенні з листопада 2020 року, не відмовлялося повертати об`єкт нерухомості, а Департамент самостійно не підписував Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, не забирав ключі від приміщення, то нарахування неустойки є безпідставним, а розрахунок невірним.

Ухвалою суду від 17.01.2025 відкрито провадження у справі №916/87/25, постановлено розглядати справу №916/87/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

05.08.2003 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (надалі - орендодавець або позивач) та ТОВ «ТРУБОЧИСТ» (надалі - орендар або відповідач) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 94/ж/4 (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 41,90 кв.м., підвального поверху, за адресою: вул. Базарна, 45, з метою розміщення офісу. Цей договір діє з 05.08.2003 до 24.05.2007 (п.п. 1.1., 1.2. договору).

В подальшому сторонами були укладені додаткові погодження від 01.12.2003, від 04.06.2007, від 19.12.2007, від 05.08.2008, від 05.11.2008, від 26.09.2011 та додатковий договір від 20.11.2014 № 6, якими змінювались умови договору від 05.08.2003, зокрема, щодо зміни орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, строку дії, та розміру орендної плати.

04.12.2017 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ «ТРУБОЧИСТ» було укладено додатковий договір № 7 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 05.08.2003 № 94/ж/4 відповідно до якого сторони дійшли згоди пункт 1.2 розділу 1 «Предмет договору» доповнити наступним: « 1.2. Продовжити термін дії цього договору на 2 роки 11 місяців, а саме з 04.12.2017 до 04.11.2020»; « 2.2 За орендоване приміщення орендар, зобов`язується сплачувати орендну плату з 04.12.2017, що становить 819,72 грн та розрахована на 01.11.2017 (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та базовою ставкою орендної плати за місяць».

Відповідно до пункту 4.7 договору від 05.08.2003 № 94/ж/4 після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15 денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Згідно акту прийому передачі від 26.03.2024 нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 41,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 45, ТОВ «ТРУБОЧИСТ» здало, а ДКВ ОМР прийняло орендоване приміщення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №916/5656/23 підтверджено факт передачі ТОВ «ТРУБОЧИСТ» Департаменту комунальної власності Одеської міської ради об`єкту оренди лише 26.03.2024, а також стягнуто з ТОВ «ТРУБОЧИСТ» на користь ДКВ ОМР неустойку у розмірі 56496,99 грн в порядку ст. 785 ЦК України за період з 20.11.2020 по 31.12.2023.

Предметом розгляду даної справи є нарахована позивачем до стягнення з відповідача неустойка згідно ст. 785 ЦК України за договором оренди від 05.08.2003 № 94/ж/4 за період з 01.01.2024 по 28.03.2024 на суму 10025,10грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення сторін, мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1, 5 ст.762 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 3 ст. 653 ЦК України встановлено, що якщо договір розривається у судовому порядку, зобов?язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. А частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено санкцію за порушення такого зобов`язання (якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).

Отже, в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена ст. 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19.

Постановою Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №916/1916/18 визначено, що на виконання вимог ч. 2 ст. 785 ЦК України за несвоєчасне повернення об`єкта оренди комунальної форми власності після припинення дії договору, неустойку слід нараховувати в двократному розмірі орендної плати, яка підлягали б сплаті у разі дії договору.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст.233 ГК України).

Щодо індексу інфляції, колегія суддів зазначає, що передбачену приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойку слід нараховувати в двократному розмірі орендної плати, яка підлягали б сплаті, якби договір діяв, а тому правомірним є обчислення такої неустойки виходячи з розміру орендної плати, погодженого сторонами з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акту приймання-передачі приміщення (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 25.06.2019 у справі № 916/1916/18 та від 28.05.2021 у справі № 916/1665/20).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наявність обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, як встановлено судом, 05.08.2003 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРУБОЧИСТ» було укладено договір № 94/ж/4 про надання у строкове платне користування об`єкт комунальної власності нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 41,90 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, буд. 45. Як вбачається з матеріалів справи, а також встановлено судами раніше, договір діяв лише до 04.11.2020. Відповідач мав повернути спірне приміщення до 20.11.2020 включно, однак, акт прийому передачі нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 41,9 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 45 було підписано сторонами лише 26.03.2024. Так як з відповідача на користь позивача судами у справі №916/5656/23 за договором № 94/ж/4 від 05.08.2003 було стягнуто неустойку у зв`язку з несвоєчасним поверненням відповідачем орендованого нежитлового приміщення за період з 20.11.2020 по 31.12.2023, є правомірним нарахування позивачем до стягнення неустойки з відповідача за період з 01.01.2024 по 26.03.2024.

Наразі, перевіривши поданий позивачем розрахунок неустойки судом встановлено, що його зроблено вірно без врахування сум ПДВ, однак із врахуванням щомісячного індексу інфляції, як то викладено ВС у постановах від 25.06.2019 у справі № 916/1916/18 та від 28.05.2021 у справі № 916/1665/20.

Разом з цим, слід відмітити, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є неустойкою відповідно до визначення частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 2 статті 551 вказаного Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України в сукупності з частиною 3 статті 231 цього Кодексу). Тобто, санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі. Отже, така неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. За таких обставин Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського у постанові від 16.08.2024 по справі № 910/14706/22 було відступлено від висновку колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 29.03.2018 у справі № 914/730/17, від 30.10.2019 у справі № 924/80/19.

Отже, з урахуванням того, що рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 було стягнуто з ТОВ «ТРУБОЧИСТ» на користь ДКВ ОМР неустойку у розмірі 56496,99 грн в порядку ст. 785 ЦК України за період з 20.11.2020 по 31.12.2023, з урахуванням фактичних і правових підстав позову, заперечень відповідача на них, балансу інтересів сторін, існування в період з 2020 по 2024 роки карантиних заходів та військового стану по всій території України, суд вважає, що за доцільним є стягнення з відповідача на користь позивача 50% неустойки за несвоєчасне повернення відповідачем орендованого нежитлового приміщення за період з 01.01.2024 по 26.03.2024 у розмірі 5 012,55грн.

Щодо тверджень відповідача стосовно втрати можливості ведення господарської діяльності за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 45, не підписання Департаментом актів приймання-передачі приміщення під час укладення та закінчення строку дії договору оренди № 94/ж/4 від 05.08.2003, слід відмітити додатково, що Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №916/5656/23 підтверджено факт повернення ТОВ «ТРУБОЧИСТ» Департаменту комунальної власності Одеської міської ради приміщення з оренди лише 26.03.2024 та відповідно існування оренди взаємовідносин за відсутності акту передачі в оренду об`єкту.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Цей правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №922/2391/16, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19.

Враховуючи викладене, судом підлягають задоволенню частково, за умови з власної ініціативи суду зменшення суми неустойки, заявлені ДКВ ОМР позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «ТРУБОЧИСТ» неустойки за несвоєчасне повернення відповідачем орендованого нежитлового приміщення за період з 01.01.2024 по 26.03.2024 у розмірі 5 012,55грн.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, за умови зменшення судом за власною ініціативою розміру нарахованої позивачем до стягнення з відповідача неустойки передбаченої ст. 785 ЦК України на 50%, судовий збір в сумі 3028,00грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повній мірі.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити частково позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська,1, м. Одеса, 65039, e-mail: general_dks@omr.gov.ua, код ЄДРПОУ 26302595) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУБОЧИСТ» (вул. Базарна, буд. 45 м. Одеса, 65011, код ЄДРПОУ 22445062) про стягнення 10025,10грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУБОЧИСТ» (вул. Базарна, буд. 45 м. Одеса, 65011, код ЄДРПОУ 22445062) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса вул. Артилерійська, 1, р/р UA 398201720355239012083034299 в ДКCУ у м. Київ, код ЄДРПОУ 26302595) 5 012 (п`ять тисяч дванадцять) грн 55 коп неустойки, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.

3.Відмовити у решті частини заявлених Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська,1, м. Одеса, 65039, e-mail: general_dks@omr.gov.ua, код ЄДРПОУ 26302595) позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 березня 2025 р.

Суддя І.А. Малярчук