Ухвала суду № 125909631, 18.03.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"18" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/597/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (код ЄДРПОУ 00131771, 73000, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1)

до відповідача: Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (код ЄДРПОУ 05396638, 73000, м. Херсон, вул. Пестеля, буд. 5)

про стягнення 3051031,41 грн.

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про стягнення 3051031,41 грн. боргу.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про спільне використання технологічних електромереж від 20.06.2013 № 2834/С.

Ухвалою суду від 24.02.2025 позовну заяву Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

13.03.2025 від позивача надійшло клопотання про роз`єднання позовних вимог, в обґрунтування якого заявник зазначає, що 11.03.2025 відповідачем подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 908/1162/23.

Позивач наголошує, що наразі перегляд цієї справи в касаційній інстанції триває та невідомо коли буде прийнято остаточне рішення у справі №908/1162/23.

З огляду на викладене, позивач зазначає про доцільність роз`єднання позовних вимог, заявлених до відповідача, а саме - вимоги про стягнення заборгованості за березень, квітень, травень, червень та липень 2022 року (період тимчасової окупації м.Херсон) просить розглядати в межах справи №916/597/25, а вимоги за період лютий 2022 року, з 11.11.2022 по 30.11.2022 та грудень 2022 року видиліти у самостійне провадження для подальшого розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

За змістом положень частин 1 та 2 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

У статті 13 ГПК України зазначено, що господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Виходячи з аналізу наведених норм суд зазначає, що принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб`єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду у розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст. 173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 173 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.

Як встановлено судом, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2024 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №908/1162/23. Передача справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зумовлена тим, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважала, що положення статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 прийнято до розгляду справу №908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023; призначено розгляд справи № 908/1162/23 у відкритому судовому засіданні.

Так, предметом позову у справі №916/597/25 є грошові кошти у розмірі 3051031,41 грн., які позивач просить стягнути на його користь внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за умовами договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 20.03.2013 №2834/С зобов`язань за період лютий 2022 року-липень 2022 року та за період з 11.11.2022 по 31.12.2022 .

У період з березня 2022 року по липень 2022 року послуги надавались на тимчасово окупованій території. Відтак, предметом дослідження в цій справі є також факт надання цих послуг на тимчасово окупованій території.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд заявлених позивачем вимог значно ускладнить виконання завдання господарського судочинства щодо своєчасного вирішення спору в межах процесуальних строків, встановлених ГПК України, з огляду на те, що судове рішення в подібних правовідносинах (щодо періоду тимчасової окупації) наразі переглядається в касаційному порядку.

Отже, суд вважає необхідним роз`єднати вимоги позивача наступним чином:

- позовні вимоги АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" до АТ "Херсонобленерго" про стягнення основного боргу у розмірі 859774,50 грн. за березень, квітень, травень, червень та липень 2022 року, інфляційних витрат у розмірі 258633,54 грн., 3% річних у розмірі 67528,79 грн. та пені у розмірі 858235,42 грн. розглядати у справі 916/597/25;

- позовні вимоги АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" до АТ "Херсонобленерго" про стягнення основного боргу у розмірі 458546,40 грн. за період лютий, з 11.11.2022 по 30.11.2022 та грудень 2022 року, інфляційних витрат у розмірі 122160, 94 грн., 3% річних у розмірі 32544, 25 грн. та пені у розмірі 393607,57 грн. виділити у самостійне провадження.

Водночас, питання щодо форм господарського судочинства по розгляду позовних вимог, розгляд яких виділено в окреме провадження, а також інші процесуальні питання будуть вирішені судом після здійснення автоматизованого розподілу відповідної судової справи з присвоєнням їй унікального номеру.

Керуючись ст. ст. 2, 173, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Клопотання Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про роз`єднання позовних вимог задовольнити.

2. Роз`єднати позовні вимоги Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до відповідача Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про стягнення 3051031,41 грн.

3. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про стягнення основного боргу у розмірі 859774, 50 грн. за березень, квітень, травень, червень та липень 2022 року, інфляційних витрат у розмірі 258633, 54 грн., 3% річних у розмірі 67528,79 грн. та пені у розмірі 858235,42 грн. розглядати у справі 916/597/25.

4. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про стягнення основного боргу у розмірі 458546,40 грн. за період лютий, з 11.11.2022 по 30.11.2022 та грудень 2022 року, інфляційних витрат у розмірі 122160,94 грн., 3% річних у розмірі 32544,25 грн. та пені у розмірі 393607, 57 грн. виділити у самостійне провадження.

5. Ухвалу надіслати учасникам справи.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала суду набрала законної сили 18.03.2025, оскарженню не підлягає.