Рішення № 125909465, 05.03.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5305/24Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Кафланової А.С.,

розглянувши справу № 916/5305/24 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Фермерського господарства «Златов Ігор Васильович» /ЄДРПОУ 32446834, адреса 68200, Одеська обл., Саратський район, смт Сарата, вул. Промзона, буд. 4 Б/

до відповідача: Аграрно-риболовецького Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлий Путь» /ЄДРПОУ 03889244, адреса 68142, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, Лиманська територіальна громада, комплекс будівель та споруд №1, буд. 1/

про стягнення 1 642 893,36 грн

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився, адвокат Мурашко І.С. на підставі ордеру від 03.12.2024 повідомлений належним чином про перерву в судовому засіданні на оголошення вступної та резолютивної частини рішення по справі, що підтверджується протоколом судового засідання від 26.02.2025 по справі № 916/5305/24, ухвалою про перерву від 26.02.2025, яка надіслана позивачеві до електронного кабінету /а.с. 120/;

від відповідача: не з`явився, повідомлений належним чином про перерву в судовому засіданні на оголошення вступної та резолютивної частини рішення по справі ухвалою про перерву від 26.02.2025, яка надіслана відповідачеві до електронного кабінету /а.с. 120/.

ВСТАНОВИВ:

04.12.2024 Фермерське господарство «Златов Ігор Васильович» / ФГ "Златов І.В.", позивач/ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх.№5441/24/ до Аграрно-риболовецького Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлий Путь» /АРТОВ "Світлий путь", відповідач/, в якій просить:

1. Стягнути з Аграрно-риболовецького Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлий Путь» на користь Фермерського господарства «Златов Ігор Васильович» за Договором поставки № 18/03/2024-АРТОВ:

- 934 260 (дев`ятсот тридцять чотири тисячі двісті шістдесят) гривень 20 копійок основної заборгованості;

- 90 695 (дев`яносто тисяч шістсот дев`яносто п`ять) гривень 53 копійки пені;

- 10 464 (десять тисяч чотириста шістдесят чотири) гривні 87 копійок 3 % річних;

- 46 742 (сорок шість тисяч сімсот сорок дві) гривні 30 копійок інфляційних втрат;

- 296 065 (двісті дев`яносто шість тисяч шістдесят п`ять) гривень 00 копійок штраф.

2. Стягнути з Аграрно-риболовецького Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлий Путь» (код ЄДРПОУ 03889244) на користь Фермерського господарства «Златов Ігор Васильович» (код ЄДРПОУ 32446834) за Договором поставки № 12/03/2024-АРТОВ:

- 19 926 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять шість) гривень 23 копійки пені;

- 2 299 (дві тисячі двісті дев`яносто дев`ять) гривень 18 копійок 3 % річних;

- 4 440 (чотири тисячі чотириста сорок) гривень 00 копійок інфляційних втрат;

- 238 000 (двісті тридцять вісім тисяч) гривень 00 копійок штрафу.

2. Стягнути з Аграрно-риболовецького Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлий Путь» (код ЄДРПОУ 03889244) на користь Фермерського господарства «Златов Ігор Васильович» (код ЄДРПОУ 32446834) судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 18/03/2024-АРТОВ та Договором поставки № 12/03/2024-АРТОВ.

Позов пред`явлено на підставі ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 09.12.2024 прийнято до розгляду позовну заяву ФГ «Златов Ігор Васильович» /вх.№5441/24 від 04.12.2024/ та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи № 916/5305/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено 22.01.2025 р. на 11:00.

25.12.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» до суду подано відзив на позов /вх.№46056/24 від 25.12.2024/.

02.01.2025 позивач через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив /вх.№15/25 від 02.01.2025/.

У підготовчому засіданні 22.01.2025 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.02.2025 на 11:15 год.

У підготовчому судовому засіданні 05.02.2025 судом оголошено протокольну ухвалу про призначення справи до судового розгляду по суті на 26.02.2025 на 12.45.

В судовому засіданні 26.02.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання 26.02.2025 не з`явився, будь-яких заяв щодо розгляду справи не подав, про причини неявки суду не повідомив.

З довідки про доставку електронного документу вбачається, що документ в електронному вигляді «Ст.120 Ухвала про повідомлення або виклики» від 06.02.25 по справі №916/5305/24 (суддя Петренко Н.Д.) було надіслано одержувачу Аграрно-риболовецьке Товариство з обмеженою відповідальністю «Світлий путь» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 07.02.25 о 07:55. Вих. № 916/5305/24/6985/25 від 10.02.25 та після перерви на оголошення рішення: 26.02.2025 о 19:00 вих. № 916/5305/24/14282/25.

Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

За змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.02.2025, якою повідомлено учасників справи про судове засідання, було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/5305/24, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

На підставі ч. ч. 1-3 ст. 202 ГПК України суд дійшов висновку про можливість розглянути справу по суті за відсутності сторони відповідача.

В судовому засіданні 26.02.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до вимог ч. 1 ст. 219 ГПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення - 05.03.2025 о 13:45.

04.03.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі /вх.№7169/25/ з доданою до пояснень довідкою, проте, враховуючи, що визначені гоподарським процесуальним законодавством строки для подання доказів сплинули, а також, що в судовому засіданні 26.02.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення суд не приймає до уваги вказані пояснення та доданий до них письмовий доказ.

В обґрунтування позовних вимог представник ФГ «Златов Ігор Васильович» посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №18/03/2024-АРТОВ та Договором поставки №12/03/2024-АРТОВ. Так, внаслідок неналежного виконання зобов`язань, станом на момент звернення із позовом розмір заборгованості відповідача за Договором поставки №18/03/2024-АРТОВ становить 934 260 гривень 20 копійок. В добровільному порядку відповідач наявну заборгованість не сплачує. У зв`язку із зазначеним позивач вимушений звернутись за захистом порушених прав до суду з метою примусового стягнення вказаних грошових коштів з Відповідача, а також штрафних санкцій відповідно до Договору. Окрім того, внаслідок несвоєчасного погашення заборгованості за договором поставки №12/03/2024-АРТОВ сторона позивача вважає за необхідне звернутись до суду за захистом своїх прав щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за вказаним договором.

У відзиві на позовну заяву від 25.12.2024 представник АРТОВ «Світлий Путь» просить частково відмовити у задоволенні позовних вимог та посилається на те, що товар за Договором поставки №18/03/2024-АРТОВ та Договором поставки №12/03/2024-АРТОВ поставлено та прийнято в повному обсязі. У відносинах між сторонами немає непоставленого товару. АРТОВ «Світлий путь» визнає вимогу позивача стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 934 260 грн. перед позивачем та визнає частково вимогу позивача стягнути з відповідача 3% річних за користування коштами та відшкодування інфляційних втрат згідно п. 2 ст.625 ЦК України. Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач застосовує некоректно коефіцієнт інфляції та кількість днів прострочення платежу та просить суд проаналізувати коректність цих розрахунків. Окрім того, відповідач вважає надмірною та необґрунтованою вимогу позивача стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000 грн. При цьому відповідач не визнає позовні вимоги про стягнення штрафів: 238 000,00 грн. 20% штрафу від вартості непоставленого товару за Пунктом 6.7 договору № 12/03/2024-АРТОВ O 296065,05 грн. 25% штрафу від вартості непоставленого товару за Пунктом 6.7 договору № 18/03/2024-АРТОВ, оскільки у відносинах між сторонами немає непоставленого товару.

Також відповідач вважає надмірною вимогу позивача про стягнення пені відповідно до пункту 6.5: у розмірі 19 926,23 грн. за Договором № 12/03/2024-АРТОВ та у розмірі 90 695,53 грн. за Договором № 18/03/2024-АРТОВ. Відповідач просить суд (згідно ч.3 ст.551 ЦК України та ч.2 ст.233 ГК України) скористуватись своїм правом і зменшити розмір пені.

Окрім того, відповідач вказує, що між сторонами існувала домовленість щодо поставки мінеральних добрив на умовах відстрочки платежу і оплати цих добрив грошовими коштами від продажу гірчиці майбутнього врожаю в строк до 1 серпня 2024 року включно. Однак відповідач через посуху, яка сталася на півдні Одеської області, не зміг своєчасно закрити борг перед позивачем за мінеральні добрива коштами від продажу гірчиці. Затримка оплати була зумовлена посухою, яку відповідач просить суд визнати як форс-мажорну ситуацію. Затримка оплати не є навмисною, відповідач визнає борг, та максимально намагається погасити свій борг перед пзивачем, вживає заходів для залучення кредиту, щоб закрити заборгованість.

Крім того, вирішуючи питання про зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, відповідач просить також суд прийняти до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочень відповідача, а також з урахуванням форс-мажорних обставин (посуха на півдні Одеської області) та їх наслідків для сторін, дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін. При цьому Ар ТОВ «Світлий путь» просить зменшити розмір пені до 1000 грн за договором № 12/03/2024-АРТОВ зменшити розмір пені до 1000 грн за договором № 18/03/2024-АРТОВ.

У відповіді на відзив від 02.01.2025 позивач звертає увагу суду на те, що сторона позивача при здійсненні розрахунку 3% річних здійснила правильні розрахунки. В розрахунках чітко вказано формулу за якою здійснювались нарахування 3% річних за кожним платежем: 3 % річних = сума заборгованості * 3 * кількість днів прострочення / 365 / 100. Усі розрахунки були проведенні згідно вказаної формули. Позивач зауважує, що сторона відповідача не навела власних розрахунків і не вказала, в якій саме частині було допущено помилку, позивач вважає такі твердження безпідставними. Також сторона позивача наголошує на тому, що при здійсненні нарахування пені здійснила правильні розрахунки. В розрахунках чітко вказано формулу, за якою здійснювались нарахування: пеня = сума заборгованості за період * подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення * кількість днів прострочення / 100. Усі розрахунки були проведені згідно вказаної формули. Розміри облікових ставок НБУ брались з офіційних джерел Національного Банку України. Сторона позивача при здійсненні нарахування інфляційних втрат здійснила правильні розрахунки. В розрахунках чітко вказано формулу за якою здійснювались нарахування інфляційних втрат: інфляційні втрати = (індекс інфляції за перший місяць прострочення / 100) * (індекс інфляції за другий місяць прострочення / 100) * (індекс інфляції за кожний наступний місяць прострочення / 100). Враховуючи, що сторона Відповідача не навела власних розрахунків і не вказала в якій саме частині було допущено помилку, ми вважаємо такі твердження безпідставними на необґрунтованими. У разі якщо Відповідач, не згоден з розрахунками Позивача при нарахування 3 % річних, інфляційних втрат, пені він мав можливість самостійно здійснити розрахунки. Однак вказано зроблено не було, що в черговий раз підтверджує безпідставність заперечень.

Також щодо стягнення штрафних санкцій позивач зазначає, що відповідно до п. 6.7 обох Договорів за порушення строків оплати більше ніж на 10 днів, Покупець повинен сплатити штраф у розмірі 20 відсотків від вартості непоставленого товару. За порушення строків оплати більш ніж на один місяць, Покупець повинен сплатити штраф у розмірі 25 % від вартості непоставленого товару. Під час формулювання вказаного пункту було допущено технічну помилку у зазначенні вартості, від якої здійснюються розрахунки штрафних санкцій. Сторони під час укладання договору погоджували штраф у розмірі 20 відсотків від вартості «неоплаченого» товару, а не «непоставленого». Зазначення слова «непоставленого» замість «неоплаченого» є лише технічною помилкою, яка була допущена під час написання вказаного пункту. Більше того, у разі якщо розглядати, що вірним є зазначення «непоставлений» товар, то в цьому випадку вказаний пункт взагалі не має будь-якого змісту та сенсу, оскільки суперечить правилам загальної логіки. Загальновідомим є факт, що у договірній сфері, зокрема в сфері здійснення поставок, розмір штрафу за порушення строків оплати завжди розраховується від суми прострочення.

Щодо доводів відповідача про зменшення розміру пені позивач зауважує, що поданий стороною відповідача Звіт 4-сг про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2024 року за травень на липень 2024 року від 13.07.2024 та 31.05.2024 містить інформацію лише щодо площ, що були засіяні, та не має інформації щодо фактично зібраного врожаю. Твердження про те, що у відповідача був неврожай певних культур, що були ним засаджені, не підтверджуються жодними доказами.

Окрім того, позивач зазначає, що твердження відповідача про факт повної сплати товару за одним договором не має жодного відношення до нарахування пені. Більше того, його було зроблено із простроченням у 1 місяць. Тим паче, що по іншому договору заборгованість не було погашено по день подання відповіді на відзив. У спірних правовідносинах відсутні підстави для зменшення розміру пені, а стороною Відповідача не було наведено у відзиві жодних обставин, які б підтверджувались належними та допустимими доказами, та могли б бути використані в якості підстав для зменшення пені. Більше того, зменшення розміру пені до 1000 гривень враховуючи наявну непогашену заборгованість у майже 1 мільйон гривень, є абсолютно не допустимим, оскільки суперечить чинному законодавству, правилам ділового обороту та буде необґрунтованим та безпідставним.

Щодо форс-мажорних обставин позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що затримка оплати була зумовлена посухою та просить визнати посуху, як форс-мажорну обставину відповідно до п. 6.3 Договору. По-перше, стороною відповідача не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт наявності посухи, а також, що ця посуха мала безпосередній вплив на Відповідача. По-друге, відповідно до змісту вказаного пункту, відповідач, як сторона, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов`язана терміново повідомити у письмовій формі позивача. В той же час, відповідачем не було виконано вказаного обов`язку. Вказане підтверджує факт відсутності вказаної форс-мажорної обставини, а також на неможливість її використання в якості підстав для звільнення від відповідальності за невиконання та неналежне виконання зобов`язань за Договором відповідачем.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

18 березня 2024 року між ФГ «Златов Ігор Васильович» (Постачальник) та АРТОВ «Світлий путь» (Покупець) було укладено Договір поставки № 18/03/2024-АРТОВ, за яким Постачальник повинен був поставити Аміачну селітру в кількості 25 тон за ціною 435 416,76 грн та Карбамід кількістю 25,6 тон за ціною 551466,75 грн.

Вказане підтверджується Специфікацією № СП-1 до Договору поставки № 18/03/2024- АРТОВ від 18 березня 2024 року.

Відповідно до розділу 2 Особливі умови Специфікації сторони узгодили строк оплати до 01 серпня 2024 року. Так, між сторонами було узгоджено, що Відповідач має сплатити вартість добрив у розмірі 1 184 260 (один мільйон сто вісімдесят чотири тисячі двісті шістдесят) гривень 20 копійок у строк до 01 серпня 2024 року.

Постачальником було виставлено рахунок № 84.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар, згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар.

Відповідно до п. 4.3 Договору Покупець оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставлених рахунків фактур та/або рахунках на оплату.

Згідно з п. 4.4. Договору Термін який відводить Покупцю для оплати, визначається в рахунках фактурах та/або рахунках на оплату та/або специфікаціях та/або інших документах. У випадку відсутності в зазначених документах строку оплати, таким терміном вважається 3 дні з моменту погодження між сторонами товару та його вартості.

Відповідно до п. 5.2.2 Покупець зобов`язаний оплачувати товар згідно з умовами визначеними у цьому договорі та інших документах виданих на його підставі.

З видаткової накладної № 85 від 18 березня 2024 року вбачається, що 18 березня 2024 року Постачальником було виконано взяті на себе зобов`язання за договором та передано Аміачну селітру.

З видаткової накладної № 86 від 19 березня 2024 року вбачається, що 19 березня 2024 року Постачальником було виконано взяті на себе зобов`язання за договором та передано Карбамід, що підтверджується.

Однак, відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та не здійснює оплату за Договором, внаслідок чого 15 серпня 2024 року позивачем було направлено на адресу відповідача відповідну претензію № 14/08/2024 від 14.08.2024 з вимогою сплатити заборгованість.

Позивач зазначає, що очікуваних результатів вказана претензія не дала та відповідачем було сплачено лише частину боргу. При цьому 22 жовтня 2024 року відповідачем було частково сплачено заборгованість у розмірі 100 000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 807 від 22 жовтня 2024 року, та 31 жовтня 2024 року відповідачем було частково сплачено заборгованість у розмірі 150 000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 823 від 31 жовтня 2024 року.

12 березня 2024 року між ФГ «Златов Ігор Васильович» (Постачальник) та АРТОВ «Світлий путь» (Покупець) було укладено Договір поставки № 12/03/2024-АРТОВ, за яким Постачальник повинен був поставити Аміачну селітру в кількості 100 тон за ціною 2 090 000,40 гривень з ПДВ. Вказане підтверджується Специфікацією № СП-1 до Договору поставки № 12/03/2024- АРТОВ від 12 березня 2024 року.

Відповідно до розділу 2 Особливі умови Специфікації сторони узгодили строк оплати до 01 серпня 2024 року. Так, між сторонами було узгоджено, що Відповідач має сплатити вартість добрив у розмірі 2 090 000 (два мільйони дев`яносто тисяч) гривень 40 копійок у строк до 01 серпня 2024 року. Постачальником було виставлено рахунок № 71.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар, згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар.

Відповідно до п. 4.3 Договору Покупець оплачує товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставлених рахунків фактур та/або рахунках на оплату.

Згідно з п. 4.4. Договору Термін який відводить Покупцю для оплати, визначається в рахунках фактурах та/або рахунках на оплату та/або специфікаціях та/або інших документах. У випадку відсутності в зазначених документах строку оплати, таким терміном вважається 3 дні з моменту погодження між сторонами товару та його вартості.

Відповідно до п. 5.2.2 Покупець зобов`язаний оплачувати товар згідно з умовами визначеними у цьому договорі та інших документах виданих на його підставі.

З видаткової накладної № 67 від 12 березня 2024 року вбачається, що 12 березня 2024 року Постачальником було виконано взяті на себе зобов`язання за договором та передано Аміачну селітру.

З видаткової накладної № 68 від 13 березня 2024 року вбачається, що 13 березня 2024 року Постачальником було виконано взяті на себе зобов`язання за договором та передано Аміачну селітру,

В зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань 15 серпня 2024 року позивачем було направлено на адресу відповідача відповідну претензію № 14/08/2024-2 від 14.08.2024 з вимогою сплатити заборгованість.

Однак, відповідач виконав взяті на себе зобов`язання із простроченням, а саме: станом на 01 серпня 2024 року відповідачем було сплачено лише 900 000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 324 від 22 липня 2024 року на 300 000 грн., платіжною інструкцією № 343 від 25 липня 2024 року на 300 000 грн, платіжною інструкцією № 359 від 29 липня 2024 року на суму 300 000 грн.

Окрім того, 13 серпня 2024 року відповідачем було перераховано 450 000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 409 від 13 серпня 2024 року; 30 серпня 2024 року відповідачем було перераховано 300 000 гривень та 440 000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 546 від 30 серпня 2024 року та платіжною інструкцією № 545 від 30 серпня 2024 року.

Відтак, заборгованість було погашено 30 серпня 2024 року. Таким чином, відповідачем було прострочено виплату 450 тис. грн на 13 днів та 740 тис. на 30 днів, а отже позивач має право на отримання штрафних санкцій у вигляді пені, 3 % річних та штрафів.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є cтягнення з відповідача за Договором поставки № 18/03/2024-АРТОВ: 934 260,20 грн основної заборгованості;90 695,53 грн пені; 10 464,87 грн 3 % річних; 46 742,30 грн інфляційних втрат; 296 065,00 грн штраф; та стягнення з відповідача за Договором поставки № 12/03/2024-АРТОВ: 19 926,23 грн пені; 2 299,18 грн 3 % річних; 4 440,00 грн інфляційних втрат; 238 000,00 грн штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України внормовано, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до вимог ст. 692 Цивільного кодексу України - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорі застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Водночас, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що, враховуючи визнання позову відповідачем в частині основної заборгованості за Договором поставки № 18/03/2024-АРТОВ в розмірі 934 260,20 грн, вказана позовна вимога підлягає задоволенню без наведення в рішенні суду додаткового обґрунтування.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за Договором поставки № 18/03/2024-АРТОВ в розмірі 90 695,53 грн та за Договором поставки № 12/03/2024-АРТОВ - 19 926,23 грн суд зазначає наступне.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені за Договором поставки № 18/03/2024-АРТОВ в розмірі 90 695,53 грн та за Договором поставки № 12/03/2024-АРТОВ - 19 926,23 грн суд погоджується з доводами сторони позивача щодо того, що відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт наявності посухи та її безпосереднього впливу на відповідача. Суд відхиляє поданий стороною відповідача Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2024 року, оскільки вказаний доказ жодним чином не стосується умов договорів поставки та не підтверджує наявність форс-мажорних обставин, що могли бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань.

Судом перевірено наданий стороною позивача розрахунок пені та встановлено його правильність. При цьому, з урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за порушення договірних зобов`язань за Договором поставки № 18/03/2024-АРТОВ та за Договором поставки № 12/03/2024-АРТОВ підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 10 464,87 грн 3 % річних та 46 742,30 грн інфляційних втрат за Договором поставки № 18/03/2024-АРТОВ, а також 2 299,18 грн 3 % річних та 4 440,00 грн інфляційних втрат за Договором поставки № 12/03/2024-АРТОВ суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду справи достеменно встановлено порушення відповідачем умов вищевказаних договорів поставки, а саме щодо несвоєчасної належної оплати за поставлений товар.

За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач має право вимагати сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем до позовної заяви надано детальний розрахунок заборгованості, в тому числі і 3% річних, і інфляційних втрат. Судом встановлено правильність наданого позивачем розрахунку. Доводи сторони відповідача щодо неправильності наданих розрахунків суд відхиляє, як такі, що спростовуються матеріалами справи. Також суд зазначає, що заперечуючи проти наведеного позивачем розрахунку, відповідач не був позбавлений можливості навести альтернативний власний розрахунок.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат в розмірі, нарахованому стороною позивача.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача штрафів за Договором поставки № 18/03/2024-АРТОВ в розмірі 296 065,00 грн та за Договором поставки № 12/03/2024-АРТОВ - 238 000,00 грн суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається та не оспорювалось сторонами, що за умовами обох вищевказаних договорів поставки відсутній непоставлений товар.

При цьому вказані договори містять аналогічні умови щодо стягнення штрафу з покупця за порушення строків оплати, який вираховується у визначеному відсотку саме від непоставленого товару.

За таких обставин, суд приймає доводи сторони відповідача щодо безпідставності нарахування позивачем штрафів, оскільки весь передбачений договорами товар був поставлений відповідачу. Доводи сторони позивача щодо того, що умови договору містять технічну помилку суд відхиляє, оскільки договори саме з такими умовами були підписані обома сторонами та не містять будь-яких застережень або додаткових угод щодо внесення виправлень.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафів за порушення умов вищевказаних договорів поставки належить відмовити.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Разом з цим, об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. У ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

У постанові від 05.10.2021 в справі № 907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що у позовній заяві, датованій 04.12.2024, позивачем визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 80 000,00 грн та суми сплаченого судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що з метою захисту порушених прав 11.11.2021 між АО «Лєгіст» та ФГ «Златов Ігор Васильович» укладено договір про надання правової допомоги № 11/11/21.

Згідно з Додатковою угодою №20/11/2024 до Договору про надання правової допомоги №11/11/21 від 11.11.2021, укладеною 20.11.2024 між АО «Лєгіст» в особі директора Мурашко І.С. та ФГ «Златов Ігор Васильович» в особі керівника Златова І.В., вартість послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання за участь (представництво) у справі за позовом Клієнта до Аграрно-риболовецького товариства з обмеженою відповідальністю «Світлий Путь» про стягнення коштів є фіксованою (незалежно від кількості здійснених адвокатом дій, обсягу наданих послуг, витраченого ним часу, кількості судових засідань, результатів розгляду справи тощо) та становить: - у суді першої інстанції 80 000,00 грн; - у суді другої інстанції 40 000,00 грн.

Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги адвокатом Мурашко І.С.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд зазначає, що заявлений адвокатом до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн. не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України, оскільки надані послуги охоплюються послугою зі здійснення підготовки позовної заяви (в межах якої і формується правова позиція сторони по суті спору), подання відзиву на позов та участі в декількох судових засіданнях.

Суд враховує, що дана справа містить незначний обсяг доказів, адвокатом не було вжито додаткових заходів щодо отримання доказів, а також ту обставину, що суд дійшов висновку лише про часткову обгрунтованість позовних вимог.

Зважаючи на складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, господарський вважає за належне стягнути з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 24643,40 грн, що вбачається із платіжної інструкції № 1094 від 22.11.2024.

Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 16632,42 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Фермерського господарства «Златов Ігор Васильович» до Аграрно-риболовецького Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлий Путь» про стягнення 1 642 893,36 грн задовольнити частково.

2.Стягнути з Аграрно-риболовецького Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлий Путь» /ЄДРПОУ 03889244, адреса 68142, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, Лиманська територіальна громада, комплекс будівель та споруд №1, буд. 1/ на користь Фермерського господарства «Златов Ігор Васильович» /ЄДРПОУ 32446834, адреса 68200, Одеська обл., Саратський район, смт Сарата, вул. Промзона, буд. 4 Б/ за договором поставки №18/03/2024-АРТОВ: основну заборгованість в розмірі 934 260,20 грн /дев`ятсот тридцять чотири тисячі двісті шістдесят гривень 00 копійок/, пеню в розмірі 90 695,53 грн /дев`яносто тисяч шістсот дев`яносто п`ять гривень 53 копійки/, 3% річних в розмірі 10 464,87 грн /десять тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 87 копійок/, інфляційні втрати в розмірі 46 742,30 грн /сорок шість тисяч сімсот сорок дві гривні 30 копійок/; за договором поставки №12/03/2024-АРТОВ пеню в розмірі 19 926,23 грн /дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять шість гривень 23 копійки/, 3% річних в розмірі 2 299,18 грн /дві тисячі двісті дев`яносто дев`ять гривень 18 копійок/, інфляційні втрати в розмірі 4 440,00 грн /чотири тисячі чотириста сорок гривень 00 копійок/, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн /сорок тисяч гривень 00 копійок/ та судовий збір в розмірі 16 632,42 грн /шістнадцять тисяч шістсот тридцять дві гривні 42 копійки/.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 17 березня 2025 р.

Суддя Н.Д. Петренко