Рішення № 125909216, 28.02.2025, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2025 Справа № 914/1847/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, за участю секретаря судового засідання Зоряни Палюх, розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»,

до відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,

про визнання незаконними дій та визнання недійсними правочинів,

представники сторін

від позивача: Літвінов Є.В.;

від відповідача: Гарбузюк Р.О.; Приходько С.В.;

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання незаконними дій та визнання недійсними правочинів.

Ухвалою від 26.07.2024 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

30.09.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання 24.02.2025 сторони забезпечили участь уповноважених представників. Суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив перерву до 28.02.2025.

Сторони забезпечили участь уповноважених представників в судове засідання 28.02.2025.

28.02.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач просить визнати незаконними дії акціонерного товариства «Оператор газорозподільної мережі «Львівгаз» щодо нарахування штрафів та визнати недійсними правочини, оформлені заявами про припинення зобов`язань.

Позиція відповідача

Відповідач заперечує позовні вимоги з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Серед іншого, відповідач вказує на порушення позивачем господарських зобов`язань в частині дотримання вимог щодо якості газу, що підтверджується паспортами фізико хімічних показників переданого газу, і на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України поніс відповідальність у формі штрафу. Вимоги АТ «Львівгаз» виникли з прямої норми закону при виконанні сторонами укладених господарських договорів та підтверджуються належними та допустимими доказами.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

21.06.2022 на виконання Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 06.03.2022 № 222 (зі змінами та доповненнями) (далі Положення ПСО) між товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі ТОВ «ГК «Нафтогаз України», Позивач, Постачальник, Продавець) та акціонерним товариством «Оператор газорозподільної мережі «Львівгаз» (далі Відповідач, АТ «Львівгаз», Оператор ГРМ) укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3278-ОГРМ від 21.06.2022 (далі Договір купівлі-продажу).

Пункт 1 Положення ПСО визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

Згідно з пп. 2 п. 1 Положення ПСО на ТОВ «ГК «Нафтогаз України» покладаються спеціальні обов`язки щодо продажу природного газу операторам газорозподільних систем на умовах, передбачених пунктом 6 цього Положення.

На виконання умов зазначеного Договору купівлі-продажу, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» протягом червня 2022 серпня 2023 року передав у власність АТ «Львівгаз» природний газ на загальну суму 744 135 051,04 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до пункту 4.3 Договору купівлі-продажу Покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.

Оплату за переданий газ АТ «Львівгаз» здійснив лише частково, на суму 702 548 706,74 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням АТ «Львівгаз» зобов`язань щодо оплати вартості реалізованого природного газу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення заборгованості з АТ «Львівгаз» за реалізований природний газ на підставі Договору купівлі-продажу у розмірі 54 194 109,84 грн, в тому числі: основний борг 41 586 344,30 грн; пеня 7 050 825,76 грн; штраф 4 158 634,53 грн; 3% річних 620 276,99 грн; інфляційні втрати 778 028,26 грн.

Рішенням у справі №914/1260/24 від 19.09.2024 позовні вимоги задоволено частково. Вказане рішення залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За змістом пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 №329-VIII, постачальник «останньої надії» це визначений КМУ постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та АТ «Львівгаз» укладено договір постачання природного газу шляхом приєднання його сторін до Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 (далі Договір постачання ПОН).

Позивачем зобов`язання взяті на себе за Договором постачання ПОН виконано в повному обсязі та забезпечено з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) та за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті, безперервне постачання природного газу Відповідачу в порядку та на умовах, передбачених Договором постачання ПОН.

Відповідач в порушення умов Договору постачання ПОН не забезпечив своєчасну та повну оплату вартості поставленого Позивачем природного газу згідно з умовами Договору постачання ПОН та не здійснив оплати вартості спожитого за договором природного газу, в результаті чого у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість за спожитий природний газ.

На виконання зазначених положень законодавства та укладеного Договору постачання ПОН, відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС споживач з ЕІС-кодом 56X220000000001J (АТ «Львівгаз») був включений в реєстр постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) у т. ч. у період з 01.01.2022 по 28.02.2022.

Обсяг природного газу, використаний Відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію Позивача як постачальника «останньої надії», становить: з 01.01.2022 по 31.01.2022 25 401 154,03 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 15 248 861,32 м3.

У зв`язку з невиконанням АТ «Львівгаз» зазначених зобов`язань щодо оплати вартості поставленого природного газу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення заборгованості з АТ «Львівгаз» за поставлений на підставі Договору постачання ПОН природний газ у розмірі 2 583 302 768,81 грн, у тому числі: основний борг у сумі - 1 695 266 538,79 грн; 3 % річних - 100 237 822,64 грн; пеня - 311 412 588,94 грн; інфляційні втрати - 476 385 818,44 грн. Справа перебуває в провадженні Господарського суду Львівської області.

04.06.2024 від АТ «Львівгаз» на адресу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надійшли заяви від 03.06.2024 №ЛГ-1229/01-24 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (далі Заява № 1) та від 04.06.2024 №ЛГ-1228/01-24 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (далі Заява № 2).

Свої вимоги до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» АТ «Львівгаз» обґрунтовує нібито наявністю у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зобов`язань перед АТ «Львівгаз» зі сплати штрафів на підставі ч. 3 ст. 216 і ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України (далі ГК України) у зв`язку з реалізацією газу, який, на його думку, не відповідає вимогам щодо якості, встановленим у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі Кодекс ГТС) і державному стандарті.

В Заяві № 1 АТ «Львівгаз» повідомило ТОВ «ГК «Нафтогаз України», що станом на 03.06.2024 існують грошові зобов`язання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» перед АТ «Львівгаз» за Договором купівлі-продажу в сумі 148 742 365,99 грн (сто сорок вісім мільйонів сімсот сорок дві тисячі триста шістдесят п`ять грн 99 коп.) зі сплати штрафу за порушення умов п. 2.4. Договору купівлі-продажу, які виникли на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України у зв`язку з поставками газу, який не відповідає вимогам щодо якості, встановлених у Кодексі ГТС і державному стандарті. Порушення підтверджується паспортами фізико-хімічних показників всього переданого газу за весь період передачі. Штраф нараховано у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного газу виходячи з загальної вартості переданого неякісного газу в сумі 743 711 829,26 грн.

У зв`язку із висунутими до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» вимогами, АТ «Львівгаз» повідомило ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про припинення своїх зобов`язань на зальну суму 148 742 365,99 (сто сорок вісім мільйонів сімсот сорок дві тисячі триста шістдесят п`ять грн 99 коп), а саме: за Договором купівлі-продажу на 43 682 374,50 грн (сорок три мільйони шістсот вісімдесят дві тисячі триста сімдесят чотири грн 50 коп.) та за Договором постачання ПОН на 105 059 991,49 грн (сто п`ять мільйонів п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна грн 49 коп.).

В Заяві № 2 АТ «Львівгаз» повідомило ТОВ «ГК «Нафтогаз України», що станом на 04.06.2024 існують грошові зобов`язання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» перед АТ «Львівгаз» за Договором постачання ПОН в сумі 339 053 307,76 грн (триста тридцять дев`ять мільйонів п`ятдесят три тисячі триста сім грн 76 коп.) зі сплати штрафу, які виникли на підставі ч. 3 ст. 216 і ч. 2 ст. 231 ГК України у зв`язку з поставками газу, який не відповідає вимогам щодо якості, встановлених у Кодексі ГТС і державному стандарті. Порушення підтверджується паспортами фізико-хімічних показників всього переданого газу за весь період передачі. Штраф нараховано у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного газу виходячи з загальної вартості переданого неякісного газу в сумі 1 695 266 538,79 грн.

У зв`язку із висунутими до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» вимогами, АТ «Львівгаз» повідомило ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про припинення своїх зобов`язань за Договором постачання ПОН на зальну суму 339 053 307,76 грн (триста тридцять дев`ять мільйонів п`ятдесят три тисячі триста сім грн 76 коп.).

Відповідачем на підтвердження поставки газу неналежної якості надано паспорти фізико хімічних показників природного газу.

ОЦІНКА СУДУ

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу визначає Закон України «Про ринок природного газу» №329-VІІІ від 09.04.2015 (далі Закон №329-VІІІ).

Цей Закон прийнято на виконання зобов`язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони та спрямовано на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме: Директиви 2009/73/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2003/55/ЄС; Регламенту (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж транспортування природного газу та яким скасовується Регламент (ЄС) 1775/2005; Директиви 2004/67/ЄС про здійснення заходів для забезпечення безпеки постачання природного газу (ч. 1 ст. 2 Закону №329-VІІІ).

Відповідно до п. 33 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ ринок природного газу це сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №329-VІІІ державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Пунктом 32 частини 1 статті 1 Закону №329-VІІІ визначено, що Регулятор це національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП).

Відповідно до Закону №329-VІІІ та на виконання своїх повноважень НКРЕКП постановами № 2493 і №2494 від 30.09.2015 затвердила:

- Кодекс газотранспортної системи (далі Кодекс ГТС), який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України (пункт 2 глави 1 розділу I);

- Кодекс газорозподільних систем (далі Кодекс ГРС), котрий визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу І).

Наведені вище нормативно-правові акти України підлягають застосуванню при вирішенні даної справи.

Крім цього, враховуючи те, що за змістом ч. 1 ст. 2 Закону №329-VІІІ перелік нормативно-правових актів України, які становлять правову основу ринку природного газу не є вичерпним, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (далі ЦК України), оскільки він регулює майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ суб`єктами ринку природного газу є оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу (п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ).

При цьому, постачання природного газу це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів (п. 28 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ).

Під терміном «споживач» Закон №329-VІІІ визначає фізичну особу, фізичну особу - підприємця або юридичну особу, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ).

За змістом ст. 12 Закону №329-VІІІ права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та АТ «Львівгаз» виникли на підставі договору №101/ПГ-3278-ОГРМ від 21.06.2022 та договору постачання природного газу постачальником «Останньої надії».

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Як встановлено судом, предметом зазначених вище договорів був природний газ.

Відповідно до п. 2.4 договору від 21.06.2022 якість природного газу та його фізико хімічні показники, який передається Покупцю, повинні відповідати нормам встановленим в Кодексі ГТС, та іншим вимогам, встановленим державними стандартами, технічними умовами, нормативно технічними документами щодо його якості (Інформація щодо фактичних показників якості природного газу розміщується Оператором ГТС (ТОВ «Оператор ГТС України) на власному сайті в мережі Інтернет.

За змістом ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Статтею 678 ЦК України визначено правові наслідки, які наступають в разі передання товару неналежної якості.

Зокрема, згідно вказаної статті покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Таким чином, положення ст. 678 ЦК України наділяють покупця рядом прав у випадку отримання ним товару неналежної якості. Однак, аналіз вказаних положень свідчить про те, що необхідною умовою реалізації покупцем своїх прав, передбачених ст. 678 ЦК України є сукупність двох обставин, а саме: 1) доведення покупцем факту, що йому було передано товар неналежної якості; 2) факт знаходження неякісного товару у володінні покупця. В такому випадку останній може реалізувати передбачені вказаною статтею права незалежно від можливості використання товару неналежної якості за призначенням.

Суд зазначає, що необхідність знаходження неякісного товару у володінні покупця зумовлена тим, що: 1) реалізація його права на зменшення ціни товару передбачає, що товар неналежної якості повинен бути оцінений; 2) реалізація його права на безоплатне усунення недоліків товару можлива лише у випадку наявності цього товару в покупця; 3) реалізація покупцем прав на відмову від договору або заміну товару можлива лише у випадку повернення неякісного товару продавцеві.

Відтак, реалізація покупцем всіх прав передбачених ст. 678 ЦК України вимагає в останнього наявності фактичного панування (володіння) над товаром неналежної якості. Відсутність такого панування (володіння), зокрема внаслідок того, що неякісний товар було спожито чи відчужено (реалізовано), позбавляє права покупця на захист своїх прав у порядку передбаченому ст. 678 ЦК України. У разі подальшого продажу неякісного товару, передбачені ст. 678 ЦК України права набуває новий власник цього товару. А тому за відсутності неякісного товару у покупця, захист його прав можливий лише у спосіб відшкодування йому збитків спричинених внаслідок продажу товару неналежної якості.

Жодної з дій передбачених ст. 678 ЦК України АТ «Львівгаз» не вчинено. Даний факт вказує на те, що поставлений газ був реалізований кінцевому споживачу.

АТ «Львівгаз» покликається на те, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» передало йому природний газ неналежної якості, ФХП котрого не відповідали встановленим вимогам.

З даного приводу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст. 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 3.3. Договору купівлі-продажу передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГTC торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається Сторонами відповідно до Договору купівлі-продажу. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у ВТТ.

Згідно з п. 3.4. Договору купівлі-продажу після переходу права власності на природний газ, Покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 3.14 після надання торгового сповіщення Продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу Покупцем.

Згідно з п. 6.5. Договору купівлі-продажу Продавець не відповідає за будь які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування та/або розвитку ГТС, а також за будь-яке погіршення якості природного газу, що сталося з вини Оператора ГТС.

Відповідно до пункту 11 глави 7 розділу III Кодексу ГТС, передача природного газу, поданого до газотранспортної системи між замовниками послуг транспортування, здійснюється у віртуальній торговій точці шляхом подання Оператору ГТС торгових сповіщень відповідно до вимог глави 2 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно з главою 2 розділу XIV Кодексу ГТС передача природного газу, поданого в газотранспортну систему, між двома портфоліо балансування замовників послуг транспортування здійснюється шляхом надання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень на відчуження чи набуття природного газу, що були надані оператору газотранспортної системи по відношенню до однієї газової доби.

Оператор ГТС забезпечує функціонування інформаційної платформи, на якій здійснюється опрацювання наданих торгових сповіщень (пункт 2 глави 2 розділу XIV цього Кодексу ГТС).

Обробка торгових сповіщень Оператором ГТС здійснюється цілодобово не довше тридцяти хвилин, крім випадку якщо замовником послуг транспортування не визначено інший строк набрання чинності торговим сповіщенням, що дає можливість подовжити термін обробки торгового сповіщення до двох годин (пункт 3 глави 2 розділу XIV Кодексу ГТС).

Зобов`язання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо передачі природного газу у віртуальній торговій точці є виконаним з моменту передачі права власності на природний газ. При цьому, АТ «Львівгаз» набуття права власності на переданий ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природний газ не оспорюється. Отже продаж природного газу та перехід права власності на природний газ відбувся у ВТТ. Після переходу права власності на природний газ АТ «Львівгаз», як покупець, несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС віртуальна торгова точки (віртуальна точка, на якій відбувається передача природного газу) це точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, у якій замовники послуг транспортування можуть здійснювати передачу природного газу, поданого до газотранспортної системи, на щоденній основі згідно з вимогами цього Кодексу.

Водночас, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Відтак, з огляду на викладене, передача ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу позивачу відбувалася в точці газотранспортної системи, яка не має визначеного фізичного розташування, однак котра знаходиться між точкою (точками) входу та точкою (точками) виходу з газотранспортної системи.

Варто зазначити, що продавець газу, як і його покупець у віртуальній торговій точці є рівноцінними замовниками послуг з транспортування газу в Оператора ГТС. Відтак, на ВТТ природний газ продається під час його транспортування.

Суд зауважує, що АТ «Львівгаз» не долучено до матеріалів справи жодних доказів того, що в момент передачі йому природного газу у ВТТ цей газ був неякісний, зокрема його ФХП не відповідали встановленим вимогам, а також температури точки роси за вологою.

Надані позивачем Паспорти ФХП природного газу по Львівській області не є належними доказами та не доводять факт порушення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» свого обов`язку щодо передачі природного газу належної якості у ВТТ.

Зокрема, долучені паспорти не містять даних про місця відбору проб (на різних ГРС вони є різними) і такі відомості в паспортах відсутні.

Слід наголосити, що чинним законодавством України не передбачено можливості визначення якості природного газу в момент його передачі покупцю на ВТТ, оскільки згідно пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС визначення фізико-хімічних показників та інших характеристик (ФХП) природного газу проводиться у точках входу і точках виходу з ГТС.

Так, визначення ФХП природного газу у точках виходу газотранспортної системи проводиться оператором газотранспортної системи на умовах, визначених цим Кодексом та погоджених з операторами суміжних систем або прямими споживачами, з використанням автоматичних потокових приладів (автоматичних хроматографів та вологомірів) та/або вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій (пункт 3 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС).

Натомість визначення ФХП природного газу у точках входу газотранспортної системи проводиться на комерційних ВОГ (ПВВГ) операторів суміжних систем (у тому числі суміжних газовидобувних підприємств) або інших суб`єктів, безпосередньо підключених до газотранспортної системи з використанням автоматичних потокових приладів (автоматичних хроматографів та вологомірів) та/або вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій (пункт 3 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС).

При цьому, у разі якщо до точки входу/виходу до/із газотранспортної системи природний газ надходить одночасно від різних джерел, визначення ФХП природного газу, що транспортується до точки входу/виходу ГТС, проводиться після точки змішування.

Суд зазначає, що неможливість визначення ФХП природного газу в момент його передачі у ВТТ зумовлено, як тим, що ВТТ має невизначене фізичне розташування в газотранспортній системі, так і специфікою природного газу. Природний газ це суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані та наділена лише родовими ознаками. У газотранспортній системі природний газ проходить процес змішування. Внаслідок такого змішування ФХП природного газу, який поступає в ГТС на точках її входу, можуть змінюватися на точках її виходу як в сторону покращення, так і в сторону погіршення.

Для унеможливлення погіршення ФХП природного газу на точках виходу Оператор ГТС має право не приймати у точках входу в ГТС природний газ у випадках невідповідності ФХП газу параметрам, за недотримання яких типовим договором транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, передбачено сплату додаткових плат (пункт 15 глави 1 розділу III Кодексу ГТС). Саме тому положення чинного законодавства України (пункт 1 глави 1 розділу III Кодексу ГТС) передбачають, що відповідальним за якість газу у точках виходу є Оператор ГТС.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на неможливість визначення ФХП природного газу в момент його передачі на ВТТ, а відтак і неможливість довести обставини того, що такий газ був неякісним, беручи до уваги положення ч. 5 ст. 12 ЦК України про те, що поведінка особи вважається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлене судом, презюмується, що продавець природного газу у ВТТ передає покупцю газ належної якості.

А тому АТ «Львівгаз» не довів, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було порушено зобов`язання щодо передачі йому природного газу, ФХП котрого не відповідали вимогам, визначеним Кодексом ГТС та відповідним стандартам.

Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу I Кодексу ГРС основними функціями Оператора ГРМ є, зокрема, забезпечення розподілу (переміщення) природного газу від місць його надходження в ГРМ з ГТС та з інших джерел (від ГДП та ВБМ, підключених до ГРМ, та від суміжних ГРМ) до споживачів природного газу з урахуванням його якісних і фізико-хімічних характеристик та потреб цих споживачів, а також забезпечення контролю якості фізико-хімічних характеристик та показників природного газу, який передається до/з ГРМ.

Пунктом 7 глави 3 розділу I Кодексу ГРС передбачено, що якість природного газу, що надходить до ГРМ, та якість природного газу, що передається Оператором ГРМ у пунктах призначення, має відповідати вимогам цього Кодексу. Оператор ГРМ відповідає за якість природного газу з моменту його надходження в ГРМ до моменту його передачі в пунктах призначення.

Як зазначено в пункті 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГРС, порядок взаємовідносин між Оператором ГРМ та Оператором ГТС, пов`язаних з якістю природного газу, який передається в точках виходу з газотранспортної системи до газорозподільної системи, зокрема його ФХП, порядок їх визначення, контролю, обміну даними та внесення до бази даних ЗВТ та порядок одоризації визначаються в Кодексі ГТС, а наслідки за недотримання якості газу у типовому договорі транспортування природного газу.

Порядок взаємовідносин Оператора ГРМ з газодобувним підприємством та виробником біометану або іншого виду газу з альтернативних джерел, що в установленому законодавством порядку підключений до ГРМ, а також із суміжним Оператором ГРМ щодо якості природного газу, який подається до ГРМ, регулюється цією главою та технічною угодою.

Зокрема, з наведених вище положень вбачається, що в газорозподільній системі знаходиться природний газ не лише той, який поступає від Оператора ГТС, але також і той, що поступає від газодобувних підприємств та виробників біометану або іншого виду газу (суміжних Операторів ГРМ). Відтак, як і у випадку із газотранспортною системою, в газорозподільній системі природний газ, який поступає від Оператора ГТС проходить процес змішування, внаслідок чого його ФХП можуть змінюватися як в сторону покращення, так і в сторону погіршення.

Для визначення якості газу, який фізично доставляється споживачам, главою 2 розділу VIII Кодексу ГРС передбачено можливість перевірки параметрів природного газу в точках його розподілу з ГРМ (споживачам).

Зокрема згідно з пунктом 3 глави 2 розділу VIII Кодексу ГРС споживач має право за власний рахунок встановити власний потоковий густиномір та/або вимірювач точки роси та мати уповноважену відповідно до законодавства хімлабораторію для визначення чисельних значень ФХП природного газу, який йому розподіляється Оператором ГРМ. При цьому для застосування чисельних значень ФХП, визначених встановленим потоковим густиноміром, та/або вимірювачем точки роси, та/або хімлабораторією у комерційних розрахунках розподіленого (спожитого) об`єму газу, споживач має погодити їх встановлення (наявність) з Оператором ГРМ. У разі визначення ФХП газу хімлабораторією споживача, погодженою з Оператором ГРМ, споживач до п`ятого числа кожного місяця надає інформацію Оператору ГРМ про всі результати вимірювань цих показників, що отримані протягом розрахункового періоду.

Крім цього, відповідно до пункту 5 глави 2 розділу VIII Кодексу ГРС перевірка величини тиску та/або якісних показників газу здійснюється Оператором ГРМ на підставі письмової заяви споживача. У разі надходження такої заяви Оператор ГРМ зобов`язується направити свого представника за місцем виклику протягом двох робочих днів у містах і п`яти календарних днів у сільській місцевості в узгоджений із споживачем час.

Взяття контрольної проби газу за заявою споживача здійснюється згідно з ДСТУ ISO 10715:2009. Взята проба має зберігатися однією зі сторін до вирішення спірного питання по суті.

Для перевірки чисельних значень ФХП взятої проби газу Оператор ГРМ має право залучати як свої, так і незалежні, уповноважені відповідно до законодавства хімлабораторії.

Споживач має право за власний кошт ініціювати проведення аналізу ФХП природного газу власною (іншою) хімлабораторією.

Сторони договору можуть здійснювати контроль та бути присутніми під час взяття контрольної проби природного газу та/або виконання робіт з визначення його ФХП.

За змістом пункту 6 глави 2 розділу VIII Кодексу ГРС якщо за результатами перевірки величини тиску та/або якісних показників газу Оператором ГРМ буде підтверджено факт невідповідності тиску та/або якісних показників газу, Оператор ГРМ здійснює перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого/спожитого природного газу по об`єкту споживача відповідно до вимог цього Кодексу, а споживач отримує від Оператора ГРМ компенсацію, яка розраховується відповідно до глави 3 цього розділу. В іншому випадку споживач повинен компенсувати Оператору ГРМ витрати, понесені ним на перевірку якості та тиску газу.

З огляду на викладені положення законодавства, суд зазначає, що паспорти ФХП природного газу не є належними доказами того, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було розподілено газ неналежної якості.

Такими доказами можуть бути як результати визначення ФХП газу хімлабораторією споживача, погодженою з Оператором ГРМ (у разі встановлення споживачем власного потокового густиноміру та/або вимірювача точки роси), так і результати перевірки величини тиску та/або якісних показників газу, здійсненої ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на підставі заяви споживача шляхом залучення як своїх, так і незалежних хімлабораторій.

Суд зауважує, що відповідні належні докази відсутні в матеріалах справи. В спірний період АТ «Львівгаз» не подавали заяв про неналежну якість природного і не надавали інформації про результати визначення ФХП газу хімлабораторією, погодженою з Оператором ГРМ.

Також суд зауважує, що за змістом пункту 6 глави 2 розділу VIII Кодексу ГРС на оператора газорозподільної системи покладено обов`язок сплачувати кошти за розподіл газу неналежної якості саме споживачам цього газу, а не їхньому постачальнику.

В частині позовних вимог про визнання незаконними дій, суд зазначає, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є ефективним, відповідає змісту порушеного права та інтересу, призведе до реального відновлення інтересів держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити

2. Визнати незаконними дії акціонерного товариства «Оператор газорозподільної мережі «Львівгаз» щодо нарахування штрафу товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 148 742 365,99 (сто сорок вісім мільйонів сімсот сорок дві тисячі триста шістдесят п`ять грн.99 коп) за договором купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3278-ОГРМ від 21.06.2022.

2. Визнати недійсним правочин, оформлений акціонерним товариством «Оператор газорозподільної мережі «Львівгаз» заявою про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 03.06.2024 №ЛГ-1229/01-24.

3. Визнати незаконними дії акціонерного товариства «Оператор газорозподільної мережі «Львівгаз» щодо нарахування штрафу товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 339 053 307,76 грн (триста тридцять дев`ять мільйонів п`ятдесят три тисячі триста сім грн 76 коп.) за договором постачання природного газу, укладеного шляхом приєднання його сторін до Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

4. Визнати недійсним правочин, оформлений акціонерним товариством «Оператор газорозподільної мережі «Львівгаз» заявою про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.06.2024 №ЛГ-1228/01-24.

5. Стягнути з акціонерним товариством «Оператор газорозподільної мережі «Львівгаз» (код ЄДРПОУ 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452) 9 689,60 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та внесено в діловодство спеціалізованого суду 18.03.2025 у звязку з перебуванням судді у відпустці.

СуддяГорецька З.В.