Рішення № 125904337, 10.03.2025, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/371/24

Провадження № 2/945/312/25

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

10 березня 2025 року Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Кінек Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ріст-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області через свого представника адвоката Сидоренко Т.В. з позовом сформованому в системі «Електронний суд» до ТОВ «Ріст-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 (далі Орендодавець) був власником земельної ділянки площею 6,9145 га., кадастровий номер - 4824280900:06:000:0010, яка знаходиться на території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Підстава набуття права власності орендодавцем на земельну ділянку свідоцтво про право на спадщину за законом від 10.06.2015 року, видано Четвертою миколаївською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за № 2- 175. Право власності орендодавця зареєстровано в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.06.2015 року, номер запису про право власності 9979984. 22.06.2015 року між орендодавцем, з однієї сторони та ТОВ «Ріст-Агро», в особі директора Нероди Р.С., з другої сторони, укладений договір оренди землі. Данний договір зареєстрований Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.06.2015 року. Предметом договору є строкове платне користування земельною ділянкою площею 6,9145 га., кадастровий номер - 4824280900:06:000:0010, яка знаходиться на території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Відповідно до п. 8 договору, строк дії договору - 15 років. Відповідно до п. 9 договору, орендна плата за користування земельною ділянкою складає щорічно 4 148,7 грн., яка підлягає індексації згідно чинного законодавства України. Відповідно до п. 11 договору, орендна плата вноситься орендарем в строк до 31 грудня поточного року. До 2021 року відповідач умови п. 11 договору виконав в повному обсязі. У порушення умов договору оренди, відповідач орендну плату за 2022-2023 роки не сплачував. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем майна за заповітом після смерті ОСОБА_2 є позивач ОСОБА_1 . Підстава набуття права власності позивачем на земельну ділянку свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 10.06.2016 року. Право власності позивача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.08.2016 року, номер запису про право власності -16186138. Відповідач порушив свої зобов`язання по розрахунку за користування земельною ділянкою,що є невиконанням обов`язків, передбачених договором оренди землі.

В останнє судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Сидоренко Т.В. не з`явилися,представником позивача подано заяву про розгляд справи без їх участі наполягаючи на задоволенні позову та не заперечуючи проти постановлення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся шляхом направлення судових повісток та оголошеннями про виклик в судове засідання на офіційному веб-сайті «Судова влада», відзив не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно дост. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і представник позивача не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Згідно зіст.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами 1 та 2 статті 13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом зареєстрованого в реєстрі за №592, вбачається, що ОСОБА_1 на підставі заповіту,посвідченого Довголюк В.А., секретарем виконкому Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області 09.12.2015 року, зареєстрованого в реєстрі №36 є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадщина, на яку видано це свідоцтво,складається з земельної ділянки площею 6,9145 гектара, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, належної спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом,виданого ОСОБА_3 , державним нотаріусом Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори 10.06.2015 за р.№2-175, кадастровий номер 4824280900:06:000:010. Право власності на вищезгадану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.06.2015 року за №9979984, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 654957048242.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №67156093 від 02.09.2016 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 6,9145 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; з кадастровим номером 4824280900:06:000:010; підстава винекнення права власності свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 592, виданий 10.06.2016 року; підстава внесення: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31199686 від 02.09.2016.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 366566317 від 20.02.2024 року, є власником земельної ділянки загальною площею 6,9145 га, кадастровий №4824280900:06:000:0010, розташованої на території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;номер відомостей про речове майно 16186138, підстави внесення: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31199686 від 02.09.2016; документи подані для державної реєстрації: свідоцтво про право на спадщину,серія та номер 592, виданий 10.06.2016 року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою С.А.

22.06.2015 року між колишнім власником вищезазначеної земельної ділянки загальною площею 6,9145 га ОСОБА_2 (Орендодавець) та ТОВ «Ріси-Агро» в особі директора товариства Нероди Р.С.(Орендар), було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,9145га, кадастровий №4824280900:06:000:0010, розташованої на території Кир`яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, строком на 15 років.

Пунктом п.5 Договору визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки: яка з урахуванням коефіцієнту індексації 3.2 та 1.756 становить 96821,70 грн.

Відповідно п.9 Договору річна орендна плата встановлена і погоджена сторнами у розмірі 4148,70, яка підлягає індексації згідно чинного законодавства України.

Пунктом 11 цього ж договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до 31.12 поточного року.

Відповідно до статті 6 Конвенціїкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У частині першій статті 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідноіз частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).

Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди.

За статтею 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Водночас у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України вказано таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі № 182/262/17 Верховний Суд, вказав, зокрема, таке. Неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі№ 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що …при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13 Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) суд дійшов висновку, що … у пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться». Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Як вбачається з 39 пункту договору оренди,розірвання договору в односторонньому порядку допускається. Умови розірвання договору в односторонньому порядку є несвоєчасна або в неповному обсязі виплата орендної плати.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі, оскільки вказані документи є платіжними і з них можливо встановити періоди нарахування(постанова Верховного Суду від 23 червня 2022 року в справі № 193/805/20).

Відповідно до податкових відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу,нарахованого (перерахованого) податку та війського збору станом на 28.02.2025року,відсутні відомості зарахування позивачеві орендної плати.

Судом встановлено, що за умовами спірного договору оренди було визначено виплату орендної плати в строк до 31 грудня поточного року з урахуванням індексації.

Відповідач систематично не виплачував орендну плату за спірним правочином позивачу (правонаступнику орендодавця), що є порушення договору оренди та як наслідок - підставою для розірвання цього договору.

Факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору, як свідчить усталена судова практика Верховного Суду.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за договором оренди земельної ділянки від 22.06.2015 року, не здійснював виплату орендної плати у грошовій формі, що свідчить про систематичність порушення ним відповідних умов цього договору та відповідно - про неналежне виконання його умов.

Також подібний висновок міститься у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.09.2023 року у справі № 193/805/20.

Аналіз вищевикладеного дає підстави дійти висновку, що вказані норми закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної ( два і більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором оренди, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельна ділянка використовується іншою особою.

При цьому, неналежне виконання умов договору, а саме виконання обов`язків по сплаті орендної плати з порушенням строків сплати також та виплати її в неповному розмірі є порушення умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зіст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідност. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідност. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позовні вимоги про розірвання договору оренди, є обґрунтованими та є такими, що підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та доведені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5-8,12-19,23,89,128,258-259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ТОВ «Ріст-Агро»(ЄДРПОУ 38636694; юридична адреса: вул. Промислова, 6, с.Сливине Миколаївського району Миколаївської області) про розірвання договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 22.06.2015 року, укладений між ОСОБА_2 (спадкоємець ОСОБА_2 ОСОБА_1 ) та ТОВ «Ріст-Агро» в особі директора товариства Нероди Руслана Сергійовича та зареєстрований 30.06.2015, номер запису про інше речове право: 10220165 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 22463750.

Стягнути з ТОВ «Ріст-Агро» (ЄДРПОУ 38636694; юридична адреса: вул. Промислова, 6, с.Сливине Миколаївського району Миколаївської області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 1211,20грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно дост.289ЦПК Українизаочне рішеннянабирає законноїсили,якщо протягомстроків,встановлених цимКодексом,не поданізаява проперегляд заочногорішення абоапеляційна скарга,або якщорішення залишенов силіза результатамиапеляційного розглядусправи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М.М.Войнарівський