Ухвала суду № 125903087, 17.03.2025, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2397/24

Провадження №:2/138/76/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2025 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участі: секретаря Бугери І.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представник третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань Могилів-Подільськогоміськрайонного судуВінницької області питання про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей при Шевченківській адміністрації Дніпровської міської ради, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області перебуває вказана вище цивільна справа.

Під час судового засідання суд поставив на розсуд учасників справи питання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю спору про право, зважаючи на мотиви звернення до суду та обставини викладені стороною позивача у своєму позові і зміст позовних вимог.

Сторона позивача в судовому засіданні вказала про те, що вони звертались до суду з вимогами даного позову у порядку окремого позовного провадження, однак ухвалою суду їм було відмовлено у відкритті провадження у справі у зв`язку наявністю спору про право. Вимоги позову стосуються лише встановлення факту самостійного виховання позивачем своєї малолітньої дитини, оскільки при встановленні даного факту позивач отримує право на відстрочку від мобілізації. Підстав для звернення до суду із позовом про позбавлення відповідача батьківських прав сторона позивача, на даний час, не вбачає. Жодних інших спорів з приводу дитини між сторонами немає.

Відповідач в судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась завчасно та належним чином за зареєстрованою адресою проживання, однак поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Представник Служби у справах дітей в судовому засіданні зазначила, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі вона покладається на розсуд суду.

Представники ІНФОРМАЦІЯ_2 та МО України в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись завчасно та належним чином.

Заслухавши думку учасників, дослідивши зміст позовної заяви, матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній цивільній справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, зважаючи на таке.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, враховуючи підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Зміст спірних матеріальних правовідносин сторін становлять права та обов`язки, тому відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Отже відсутність спірного матеріального правовідношення, тобто відсутність предмета судового розгляду, тягне за собою припинення провадження у справі. Підстави припинення матеріального правовідношення як цивільного зобов`язання визначеніЦивільним кодексом України. І лише за відсутності спору сторін щодо відповідних прав та обов`язків і відсутності з боку жодної із сторін дій, які свідчать про наявність між ними неврегульованих спірних питань, може йтися про закриття провадження в справі на підставі п. 2 ч. 1ст. 255 ЦПК України- у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Статтею 2 ЦПК Українивизначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 (провадження № 61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20) зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення "відсутність предмета спору" в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрито з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Тобто, за змістом пункту 2 частини 1статті 255 ЦПК Українисуд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

У даній справі, позивач просить лише про встановлення факту, що мають юридичне значення, а саме: встановити факт самостійного виховання позивачем своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Разом з тим, суд зважає на те, що якщо між сторонами правовідносин наявний спір про право то вказаний вище факт підлягає встановленню судом, але не має бути закріпленими у виді висновку саме в резолютивній частині рішення суду, а є обставиною, що входить в предмет доказування і підлягають встановленню у справі, яка розглядається, про що має зазначатися лише в описовій частині рішення суду.

Отже, пред`явлена позивачем позовна вимога про встановлення зазначеного факту не підлягає розгляду в позовному провадження, як самостійні вимоги, оскільки фактично вона не пов`язана з подальшим вирішення спору про право, так як жодних вимог позивач, окрім зазначеної у позові не пред`являє. Тобто, у даній цивільній справі відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 16.06.2021 у справі №554/4741/19.

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.01.2024 у справі №523/14489/15-ц, дійшла висновку, що у справах позовного провадження юридичний факт, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). ВП ВС також зазначає, що вимога про встановлення факту може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав, а є лише підставою для вирішення такої справи.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть бути встановлені судом, як одні із обставин, що складають предмет доказування у спорі.

Подібних висновків, щодо неможливості встановлення фактів в позовному провадженні, окремо від основного предмета доказування у спорі, дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.09.2024 у справі №201/5972/22.

Керуючись ст.2, 206, 255, 256, 258-260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей при Шевченківській адміністрації Дніпровської міської ради, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей при Шевченківській адміністрації Дніпровської міської ради, Кож ЄДРПОУ 23643692, місцезнаходження: вул.М.Грушевського, 70, м.Дніпро, 49069.

Третя особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: прос.Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168.

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Повний текст ухвали суду складено 17.03.2025.

Суддя: Т.Б.Київська