Рішення № 125894724, 07.03.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/21779/24

Провадження№2/522/215/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2025 року м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання,

ВСТАНОВИВ:

До суду04.12.2024року надійшовпозов Комунальногопідприємства «Теплопостачання міста Одеси»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання у розмірі 21220,42 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що КП «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає відповідачка. Станом на 01.09.2023 року по особистому рахунку № НОМЕР_1 відкритому на ім`я ОСОБА_1 існує заборгованість у сумі 21220,42 грн. Згідно ст.ст.68, 162 ЖК України та п.5 ст.45 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором. Проте, свої зобов`язання відповідач не здійснює, в наслідок чого виникла заборгованість в сумі 21220,42 грн. Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за теплову енергію в розмірі 21220,42 грн. та понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Матеріали позовусуддя отримала05.12.2024року.

Відповідно до Єдиного державного демографічного реєстру, відповідь №945177 від 05.12.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 30.05.2024року за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17.12.2024 року провадження по даній справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 31.01.2025 року.

Розгляд справи призначений на 31.01.2025 року було відкладено на 07.03.2025 року.

Про розгляд справи 07.03.2025 року сторони були сповіщені належним чином, 23.01.2025 року представник КП «Теплопостачання міста Одеси» через систему Електронний суд надала заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти винесення заочного рішення суду, справу просила розглядати без участі представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 відзив та заяв по суті справи суду не надала, про час і місце засідання повідомлялась належним чином.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч.1 ст.279 ЦПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи повторне належне повідомлення учасників справи та вимоги ст.ст.178, 279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, враховуючи, що суддя Домусчі Л.В. перебувала у відпустці з 10.03.2025 року по 14.03.2025 року, датою складення цього судового рішення є 17.03.2025 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що КП «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2. ст.12 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Отже, позовні вимоги КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 ґрунтуються на типовому договорі з індивідуальними споживачами про надання послуг з постачання теплової енергії, який вважається укладеним з 05.11.2021 року.

Розрахунок нарахувань та оплат, який додано до позовної заяви містить заборгованість за користуванням послугами з теплопостачання в квартирі АДРЕСА_2 з листопада 2015 року по серпень 2023 року.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до реєстру нарахувань і оплати абоненту ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.09.2023 року складає 21220,42 грн. (а.с.5).

Проте, з відповіді з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з30.05.2024року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Крім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 17.12.2024 року (Номер інформаційної довідки: 408563911) ОСОБА_1 є власником 306/1000 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 15.02.2024 року (а.с.11).

Отже, відповідачка по справі ОСОБА_1 є власником 306/1000 частки квартири АДРЕСА_2 , лише з 15.02.2024 року, проте вимоги позивача стосуються періоду з листопада 2015 року по 31.08.2023 року, тому не вбачає обов`язків відповідачки перед КП «Теплопостачання міста Одеси», які б виходили з типового договору з індивідуальними споживачами про надання послуг з постачання теплової енергії, який вважається укладеним з 05.11.2021 року.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідач не є належним відповідачем за даною вимогою, що є самостійною підставою для відмові у позовних вимогах.

Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З аналізу положень ст.13 ЦПК України вбачається, що суд зобов`язаний вирішити справу за тим зверненням особи, що пред`явлене, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

За результатами розгляду справи, суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Зважаючи на викладене та в зв`язку з поданням позивачем позовної заяви до ОСОБА_1 , який є неналежним відповідачем у даній справі, а суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 12, 13, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (м.Одеса, вул.Балківська, 1-Б) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 17.03.2025 року.

Суддя Л.В. Домусчі