Ухвала суду № 125887453, 17.03.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Справа № 500/1284/25

17 березня 2025 рокум. Тернопіль Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мірінович У.А., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2025 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Тернопільській області , Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якій позивач просить суд:

- скасувати податкове рішення від 07.08.2023 №0707615-2407-1915-UA61040010000042862 ГУ ДПС у Тернопільській області, повернути оплачені кошти в сумі 14583,33грн та податковий штраф в розмірі 930,98грн повернути;

- скасувати податкове рішення від 15.07.2024 №0833407-2407-1915-UA61040010000042862 ГУ ДПС у Тернопільській області;

- зобов`язати відповідача юридична особа приватного права Державна податкова служба України код ЄДРПОУ: 43005393, ОСОБА_2 - керівник, Організаційна форма: Орган державної влади відшкодувати мені людині моральні та матеріальні збитки відповідно до взятих на себе зобов`язань Держави України, щодо людини у статті 56 Конституції України у розмірі 390000гривень.

Ухвалою від 07 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, шляхом подання до суду:

- нової редакції позовної заяви із зазначенням у ній: обґрунтованого розрахунку суми відшкодування шкоди, що заявлена до стягнення; зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- доказів у підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі доказу у підтвердження належності транспортного засобу позивачу, про який ним вказано у позовній заяв;

- доказів про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом із зазначенням підстав поважності пропуску строку звернення до суду та з наданням доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.

Залишаючи позовну заяву без руху суд вказав:

позивач просить суд зобов`язати Державну податкову службу України відшкодувати йому моральні та матеріальні збитки у розмірі 390000гривень, однак, в порушення вимог пункту 3 частини п`ятої статті 160 КАС України суду не надано обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми «моральних та матеріальних збитків»;

у позовній заяві позивачем вказано двох відповідачів, а саме: Головне управління ДПС у Тернопільській області та Державну податкову службу України, однак, в порушення вимог пункт 4 частини п`ятої статті 160 КАС України, позовні вимоги заявлено лише до Головного управління ДПС у Тернопільській області;

в порушення вимог пунктів 4 та 5 частини п`ятої статті 160 КАС України, частини четвертої статті 161 КАС України, позивачем у позовній заяві не вказано обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме: який саме автомобіль, щодо якого проведено податкові нарахування оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями, йому належить, як і не надано жодного доказу у підтвердження належності транспортного засобу, про який вказано у позовній заяві;

в порушення вимог пункту 6 та пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України, позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору та не надано власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

позивачем заявлено до суду позовні вимоги майнового характеру, ціна позову складає 39583,33грн, однак, в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви доказів про сплату судового збору в розмірі 968,96грн за реквізитами Тернопільського окружного адміністративного суду не надано.

Окрім цього, судом було зазначено, що позивачем заявлено позовні вимоги про скасування двох податкових повідомлень-рішень, винесених станом на 07.08.2023 та станом на 15.07.2024, в той час як з цим позовом про їх скасування позивач звернувся до суду лише 04.03.2025, тобто з пропуском встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку. Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач повенен додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду, як це передбачено частиною шостою статті 161 КАС України, не подано.

На виконання вимог ухвали суду від позивача надійшла заява, у якій він надав власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Водночас, щодо інших недоліків позовної заяви позивач вказав (дослівно):

«- я людина розпоряджаюсь зобов`язати юридичну особу приватного права Державну податкову службу України відшкодувати йому моральні та матеріальні збитки у розмірі 390000гривень, однак, я не можу порушувати вимог пункту 3 частини п`ятої статті 160 КАС України оскільки юридичної особи приватного права «Тернопільський окружний адміністративний суд» ЄДРПОУ: 35157712 не має конституційних повноважень суду, а моральна шкода сама по собі є обґрунтованим розрахунком заявленої суми «моральних та матеріальних збитків»;

- позовні вимоги заявлено лише до юридична особа приватного права ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ, ЄДРПОУ: 43005393, Кравченко Руслан Андрійович - керівник, Організаційна форма: Орган державної влади оскільки це материнська компанія і лише вона може бути суб`єктом правового процесу;

- оскільки порушено мої права, то юридична особа приватного права ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ, ЄДРПОУ: 43005393, Кравченко Руслан Андрійович - керівник, Організаційна форма: Орган державної влади має довести як в відповідності до статті 17 Конституції України вони виписали своїм рішенням податок. Мого автомобіля немає в переліку на сайті https://me.gov.ua/vehicles/calculateprice?lang=uk-UAофіційномувеб-сайті центрального органу виконавчої влади. Прошу від відповідача докази, як він визначив, що міг автомобіль значиться в переліку тих які затвердив орган державної влади: https://me.gov.ua/vehicles/calculateprice?lang=uk-UA;

- на правах людини, що є частиною народу Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. П О С Т А Н О В Л Я Ю Зарахувати судовий збір з державного бюджету України. Негайно припинити моє переслідування і вимагання в мене коштів;

- як тільки мені стало відомо про порушення прав я одразу ж написав Позовне розпорядження (ст. 4 КУ України). До цього часу мені було невідомо, що Податкові повідомленні-рішення ГУ ДПС У ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ,М.ТЕРНОПІЛЬ є такими, що порушують права людини».

Вирішуючи подану заяву про усунення недоліків суд першочергово вважає за необхідне вказати, що статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

При цьому положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.

Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд вказав надати позивачу докази про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач у встановленому законом порядку доказів про сплату судового збору не надав, як і не надав документів у підтвердження підстав звільнення від його сплати, відтак не усунув недоліки позовної заяви.

Також, позивач не надав суду калькуляцію суми заявлених до стягнення матеріальних збитків у розмірі 390000гривень, як і не виконав обов`язок, покладений пунктом 4 та 5 частини п`ятої статті 160 КАС України, частини четвертої статті 161 КАС України, а саме: не підтвердив обставин, якими обґрунтовує свої вимоги до податкового органу, зокрема в частині того, який саме автомобіль, щодо якого проведено податкові нарахування оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями, йому належить, як і не надано жодного доказу у підтвердження належності транспортного засобу, про який вказано у позовній заяві.

Крім цього, щодо строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами суд зазначає, що строки звернення до суду визначені статтею 122 КАС України.

Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та / або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

У вказаній постанові Верховний Суд визначив помилковим твердження про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 Податкового кодексу України.

Також Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 зазначив, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні правові висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21.11.2024 у справі №320/15415/23.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, зокрема, у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, визначається частиною другою статті 122 КАС України, і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд відхиляє як безпідставні покликання позивача на те, що він звернувся із даним позовом "як тільки йому стало відомо про порушення прав", оскільки такі твердження не підкріплені жодними доказами чи чітко визначеним часовим виміром, носять абстрактний характер та не спростовують поважність пропуску строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами. Відтак, звернувшись до суду 05.03.2025, позивач пропустив строк для звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження податкових повідомлень - рішень від 07.08.2023 №0707615-2407-1915-UA61040010000042862 та від 15.07.2024 №0833407-2407-1915-UA61040010000042862.

Слід також зазначити, що за правилами частини другої статті 122 КАС України, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі №420/4352/19, від 13.04.2020 у справі №520/11334/18, від 17.09.2020 у справі №186/1881/19, від 06.11.2020 у справі №826/14116/18.

В свою чергу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021), досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.

Правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а.

Однак, у поданій заяві позивач не наводить жодних конкретних поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, як і не надає доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 31.03.2015 №1-рп/2015 вказав, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005).

За своєю суттю принцип правової визначеності в аспекті податкових правовідносин вимагає, аби законодавчі норми, якими визначаються загальнообов`язкові правила поведінки відповідних суб`єктів, були чіткими та зрозумілими, стабільними й несуперечними, а також передбачуваними.

За своєю сутністю передбачуваність в контексті права означає можливість передбачити наслідки своїх дій чи бездіяльності на основі чітких та зрозумілих законодавчо сформованих правил. Суб`єкти права на підставі аналізу відповідних норм повинні розуміти заздалегідь, які їхні дії або бездіяльність є передумовою застосування відповідальності, зокрема шляхом накладення штрафних санкцій.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. При цьому, не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Позивач не надав належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.

Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, позовну заяву і додані до неї документи слід повернути позивачеві.

Суд вважає за необхідне роз`яснити стороні позивача, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 241, 248 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено 17 березня 2025 року.

СуддяМірінович У.А.