Ухвала суду № 125886799, 17.03.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10088/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Довгопол М.В., оцінивши заяву ОСОБА_1 від 14.03.2025 про відвід судді від 14 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Департамент контррозвідки Служби безпеки України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області , в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.09.2024, просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 25.07.2024 року №23 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 15.05.2017 та скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 13.06.2017 ;

2) зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 13.06.2017 та повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення № 23 від 25.07.2024 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року залучено до участі в адміністративній справі №440/10088/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Департамент контррозвідки Служби безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01601).

17 березня 2025 року Полтавським окружним адміністративним судом зареєстровано подану через підсистему "Електронний суд" заяву ОСОБА_1 про відвід судді від 14 березня 2025 року, в якій позивач просить відвести суддю Довгопол М.В. від розгляду справи № 440/10088/24, вказуючи, що суддя Довгопол М.В. не може брати участь у розгляді вказаної справи і підлягає відводу, оскільки 11.03.2025 та 27.02.2025 позивачем було подано клопотання про долучення доказів, однак судом не було вирішено питання ані про відмову, ані про задоволення поданого клопотання. Такі дії судді, на думку позивача, викликають недовіру до суду, а також ставлять під сумнів її неупередженість.

За приписами частини 3 статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

В силу положень частини 4 статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Надаючи власну оцінку мотивам, з яких заявлено відвід, суддя виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

За змістом частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 36 КАС України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі "Білуха проти України", (заява №33949/02, пункти 49 - 50), в якому зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Заяву про відвід позивачем обґрунтовано тим, що 11.03.2025 та 27.02.2025 позивачем було подано клопотання про долучення доказів, однак судом не було вирішено питання ані про відмову, ані про задоволення поданих клопотань.

Суд зазначає, що матеріали справи містять клопотання ОСОБА_1 від 27.02.2025 про долучення доказів, а саме, копії з постанови КМУ від 29.08.2023 № 927, та клопотання ОСОБА_1 від 10.03.2023 (зареєстровано 11.03.2025) про долучення доказів, а саме, проєкту МОМ "Підтримка управління міграцією та притулком в Україні" (IMMIS) "Рекомендації у сфері міграційної служби (висновки та пропозиції) з доданим листуванням та доказами участі у справі 552/207/21 від 17.02.2025.

Отже, вказані клопотання разом із доданими документами долучені до матеріалів справи.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

З наведеного слідує, що оцінка зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, відхилення або врахування кожного доказу, здійснюється судом під час ухвалення рішення.

Таким чином доводи позивача про те, що дії судді викликають недовіру до суду, а також ставлять під сумнів її неупередженість, є необгрунтованими.

Слід зауважити, що особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи; відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Суд наголошує, що у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді («Морель проти Франції», пункти 45-50; «Пескадор Валеро проти Іспанії», пункт 23), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду («Ветштайн проти Швейцарії», пункт 44; «Пабла Кю проти Фінляндії», пункт 30; «Мікалефф проти Мальти», пункт 96).

Таким чином суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Заява ОСОБА_1 про відвід судді не містить доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Довгопол М.В., як з погляду "суб`єктивного критерію", так і "об`єктивного критерію".

З огляду на викладене суддя приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Відповідно частини 4 статті 40 КАС України задля вирішення по суті заяви від 14 березня 2025 року про відвід наявні підстави для передачі справи №440/10088/24 до відповідного підрозділу суду для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Для вирішення по суті заяви ОСОБА_1 про відвід судді від 14 березня 2025 року про відвід судді Довгопол М.В. передати справу №440/10088/24 до відповідного підрозділу Полтавського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.В. Довгопол