Рішення № 125882951, 17.03.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 березня 2025 р. Справа № 120/10869/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 208702-2415-0223-UA05120150000069474 від 10.04.2024 року, а тому, з метою його скасування, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у нього, як у фізичної особи, немає у користуванні земельної ділянки кадастровий номер №0524883300:04:001:0261 площею 21,1792 га, оскільки її землекористувачем є юридична особа Фермерське господарство «СОКІЛ - АГРО». А тому, позивач вважає, що він не мав обов`язку сплачувати орендну плату за період 2024 року за земельну ділянку, оскільки фермерським господарством, як фактичним землекористувачем, вже сплачено орендну плату за вищевказану земельну ділянку, що, у свою чергу, свідчить про необґрунтованість та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також про необхідність його скасування.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив, в якому вказав, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 208702-2415-0223-UA05120150000069474 від 10.04.2024 року за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2024 рік винесено на підставі, у межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством України, із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підстави для визнання його неправомірним і скасування відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства «СОКІЛ - АГРО» (код ЄДРПОУ 38657777), яке зареєстроване 08.11.2013. Основним видом господарської діяльності ФГ «СОКІЛ - АГРО» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД: 01.11).

Розпорядженням Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області № 575 від 04.10.2011 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 за рахунок земель запасу Крижанівської сільської ради для ведення фермерського господарства.

11.10.2011 року між Хмільницькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого: п. 1 Договору: Орендодавець, керуючись розпорядженням голови Хмільницької районної державної адміністрації № 575 від 04.10.2011 року, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу, що знаходяться на території Крижанівської сільської ради (за межами населеного пункту Хмільницького району Вінницької області). п. 14 Договору: земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

19.02.2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (Орендодавець) та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 125 відповідно до якої Стронами внесено зміни до договору оренди землі від 11.10.2011 року та узгоджено: п. 1 додаткової угоди: Орендодавець відповідноо до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 16.02.2018 року № 2-2187/15-18-СГ «Про внесення змін до договору оренди землі» надає (вносить зміни), а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 0527883300:04:001:0261, яка розташована на території Крижанівської сільської ради (за межами населеного пункту) Хмільницького району, Вінницької області. п. 14 додаткової угоди: земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна № 1492845405248 містяться наступні відомості: об`єкт нерухомого майна земельна ділянка дата реєстрації 23.02.2018 року опис об`єкта: площа (га) 21.1792 кадастровий № 0524883300:04:001:0261 адреса: Вінницька область, Хмільницький район, с/рада Крижанівська. Додаткові відомості про об`єкт містять запис про реєстрації речового іншого речового права за № 24975412, а саме: підстава для державної реєстрації додаткова угода до договору оренди землі №125 від 19.02.2018 року: вид іншого речового права право оренди земельної ділянки опис предмета іншого речового права В оренду передається земельна ділянка загальною площею 21.1792 га відомості про суб`єктів Фермерське господарство «СОКІЛ - АГРО», код ЄДРПОУ: 386657777 Орендар.

Зазначена ділянка відображалась у всіх податкових деклараціях, які подавало фермерське господарство «СОКІЛ - АГРО» за минулі роки і відповідно за всі попередні роки господарством здійснювалась оплата орендної плати.

Головним управління ДПС у Вінницькій області відносно позивача прийнято податкове повідомлення - рішення № 208702-2415-0223-UA05120150000069474 від 10.04.2024 року за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2024 рік.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із застосування таких норм матеріального права.

Так, спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі ПК України).

Згідно з ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII ПК України.

За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 288.4 статті 288 ПК України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати (пункт 288.6 статті 288 ПК України).

Згідно з ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Системний аналіз вищевказаних статей Закону України «Про фермерське господарство» доводить, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

З моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття прав юридичної особи таке господарство набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Вказаний правовий висновок був викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №615/2197/15-ц.

Як встановлено судом, 11.10.2011 року між Хмільницькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого: п. 1 Договору: Орендодавець, керуючись розпорядженням голови Хмільницької районної державної адміністрації № 575 від 04.10.2011 року, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу, що знаходяться на території Крижанівської сільської ради (за межами населеного пункту Хмільницького району Вінницької області). п. 14 Договору: земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

19.02.2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (Орендодавець) та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 125 відповідно до якої Стронами внесено зміни до договору оренди землі від 11.10.2011 року та узгоджено: п. 1 додаткової угоди: Орендодавець відповідноо до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 16.02.2018 року № 2-2187/15-18-СГ «Про внесення змін до договору оренди землі» надає (вносить зміни), а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 0527883300:04:001:0261, яка розташована на території Крижанівської сільської ради (за межами населеного пункту) Хмільницького району, Вінницької області. п. 14 додаткової угоди: земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

В той же час, ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства «СОКІЛ - АГРО» (код ЄДРПОУ 38657777), яке зареєстроване 08.11.2013 та основним видом господарської діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД: 01.11).

На підставі того, що у фермерського господарства «СОКІЛ - АГРО» виникло право користування вищезазначеною земельною ділянкою, фактично, з часу створення позивачем фермерського господарства та їх отримання відповідним господарством, а саме: з 2013 року і включно по 2024 рік вона обліковувалась, як об`єкт оподаткування, що перебуває у користуванні землекористувача фермерського господарства «СОКІЛ - АГРО».

Також суд приймає до уваги той факт, що відомості щодо користування фермерським господарством «СОКІЛ - АГРО» земельною ділянкою кадастровий номер № 0524883300:04:001:0261 площею 21.1792 га відображається в податкових деклараціях платника єдиного податку четвертої групи, та сплачуються відповідні платежі та збори, що підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку четвертої групи за 2023 рік, реєстраційний № 9056889554 від 22.03.2023 року (рядок 1.1.1. Додатку №1 «Відомості про наявність земельних ділянок», рядок 1.1. додатку №3 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання») та податковою декларацією платника єдиного податку четвертої групи за 2024 рік, реєстраційний № 9073726364 від 28.03.2023 року (рядок 1.1.6. Додатку №1 «Відомості про наявність земельних ділянок», рядок 1.6. додатку №3 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання»).

Відповідно за попередні роки господарством здійснювалась оплата орендної плати. Таким чином, із досліджених судом доказів встановлено, що станом на 2024 рік користувачем спірної земельної ділянки є ФГ «СОКІЛ - АГРО», що свідчить про відсутність у позивача обов`язку зі сплати земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером № 0524883300:04:001:0261 площею 21.1792 га.

Також при розгляді даної справи, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пунктах 48-51 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18, про те, що і на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України (далі -ГК України) визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмеженозаконом, є складовими здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

За аналізом положень статей1,5,7,8 Закону № 973-IV Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленомузакономпорядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (пункт 53 постанови від 23.06.2020у справі № 922/989/18).

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря та переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Велика Палата Верховного Суду (пункт 61 постанови від 23.06.2020у справі № 922/989/18) дійшла висновку, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019у справі № 615/2197/15-ц).

Отже в силу наведених підходів, в разі створення фермерського господарства саме останнє виступає суб`єктом взаємовідносин щодо оренди, а тому за логікою таких висновків саме воно має й нести обов`язки щодо сплати відповідної орендної плати. В інакшому випадку виникає дисонанс, коли всі права та обов`язки щодо відповідної земельної ділянки правомочне реалізовувати фермерське господарство, однак орендну плату вносить засновник цього господарства.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З наведених встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно було сформовано стосовно позивача податкове повідомлення - рішення форми № 208702-2415-0223-UA05120150000069474 від 10.04.2024 року за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2024 рік, тому воно є протиправними і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач в межах спірних правовідносин не довів правомірності своїх рішень, а тому їх слід визнати протиправними та скасувати, а відтак позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову та підтвердження сплати позивачем судового збору в сумі 1211,20 грн, відповідна сума підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 208702-2415-0223-UA05120150000069474 від 10.04.2024 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028, код ЄДРПОУ: ВП 44069150)

СуддяЧернюк Алла Юріївна