Рішення № 125880898, 17.03.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/864/25

Справа №760/26154/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2025 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Усатової І.А.

за участю секретаря- Зеленчука М.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Бастіон БМ» про зобов`язання здійснити нарахування податків та зборів із заробітної плати суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить зобов`язати відповідача здійснити відповідні нарахування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та інших податків і внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період його роботи з 01.10.2007 по 31.12.2007.

Посилається в позові на те, що з 01.10.2007 по 31.12.2007 працював у ТОВ «Бастіон БМ» на посаді інженера з нагляду за будівництвом, звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Позивач зазначив, що під час роботи у ТОВ «Бастіон БМ» отримував заробітну плату у мінімальному розмірі, який був встановлений в той період часу 460, 00 грн. на місяць. Отримавши відомості з реєстру застрахованих осіб та відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків за 2007 рік, позивач дізнався, що інформація про отримані ним доходи від ТОВ «Бастіон БМ» за четвертий квартал 2007 рік відсутня.

Позивач вказав, що у зв`язку з несплатою податків і зборів з його заробітної плати з 01.10.2007 по 31.12.2007, вказаний період не зараховано йому до страхового стажу, необхідного для призначення в подальшому пенсії, в результаті цього він втратив страховий стаж три місяці за період роботи в ТОВ «Бастіон БМ».

Зазначив, що відповідач був зобов`язаний окрім податку на доходи та внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування, нарахувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування: 33, 2 % на суму 1380, 00 грн. = 458,16 грн.; 2% з суми 1380,00 грн. = 27,60 грн., всього відповідачем не перераховано до фонду соціального страхування 485, 76 грн.

05.08.2021 позивач звернувся до відповідача письмово з вимогою зробити належні відрахування до пенсійного фонду, але будь-якої відповіді від відповідача не отримав.

Позивач вказав, що несплата роботодавцем страхових внесків може суттєво вплинути на розмір страхового стажу та подальше призначення йому пенсії.

Окрім цього, зазначив, що він є інвалідом 3 групи, тому сума невиплачених страхових внесків може в подальшому вплинути на розмір пенсії.

Таким чином, він зазнав втрат немайнового характеру, тобто завдано моральну шкоду.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких він зазнав, характер немайнових втрат, вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000, 00 грн, оскільки саме така сума є достатньою для сприяння відновленню порушених прав.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 28.09.2021 та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 4 жовтня 2021 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов за адресою його місцезнаходження.

На адресу суду повернувся конверт, який направлявся відповідачу, із копією ухвали про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви, з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

У встановлений строк відзив від відповідача не надійшов.

Відповідно до. ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Указане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року в справі № 906/142/18 (провадження №12-233гс18), а також у постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2020 року в справі № 814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року в справі № 826/20408/14 (провадження №К/9901/16143/20), від 10 листопада 2021 року в справі № 756/2137/20 (провадження №61-3782св21) та інших.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата працівникам виплачується у строки, передбачені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць.

Тобто, законодавство України прямо покладає на власника обов`язок повного розрахунку з працівником з виплатою йому всіх сум, що йому належать, в день звільнення.

Судом встановлено, що з 01.10.2007 по 31.12.2007 позивач працював у ТОВ «Бастіон БМ» на посаді інженера з нагляду за будівництвом, звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України наказом № 98-к від 31.12.2007, що підтверджується копією трудової книжки.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що в порушення вимог ЗУ «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.10.2007 по 31.12.2007 ТОВ «Бастіон БМ» не сплачував збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивач на підтвердження факту порушення його прав надає: відомості з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2007 рік від 06.07.2021; копію форми ОК-5 з яких вбачається, що інформація про доходи позивача за 4 квартал 2007 року відсутня.

За змістом ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Стаття 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачають, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частинами 1,2 ст.96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інформація про припинення діяльності відповідача, його ліквідацію, банкрутство чи інші будь-які додаткові відомості, відсутня.

З точки зору закону позивач при зверненні до суду має довести перед судом розмір заробітної плати, що встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У матеріалах справи відсутні докази того, що він не виконував свої трудові обов`язки.

Суд враховує, що за діючою в площині цивільного судочинства презумпції винуватості відповідача тягар доказування виконання своїх зобов`язань перед працівником лежить саме на відповідачеві.

У ході судового розгляду відповідачем не надано відомостей про сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вказаний позивачем період та не спростовано позицію позивача викладену у позовній заяві.

На думку суду, неподання відповідачем до державних органів і фондів відомостей про нараховану заробітну плату, не може тлумачитися на шкоду працівнику та бути підставою обмеження права позивача.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є, у тому числі, суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, у тому числі, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу. Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами). Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування заробітної плати військовим збором. Ставка військового збору складає 1,5% об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 180/683/13 від 25 липня 2018 року роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати, присудженої до стягнення, середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про зобов`язання ТОВ «Бастіон БМ» здійснити відповідне нарахування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та інших податків і внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період його роботи з 01.10.2007 по 31.12.2007.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом даної норми закону підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 03 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Позивач просить стягнути моральну шкоду за дії відповідача у розмірі 10000,00 грн.

У свою чергу, суд не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, а саме у чому виразилася втрата нормальних життєвих зв`язків.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно д п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Крім цього, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 908, 00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 38, 94, 115, 116, 237-1 України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Бастіон БМ» (м. Київ. вул. Героїв Війни, 4-А. ЄДРПОУ 35671631) здійснити відповідне нарахування збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та інших податків і внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період його роботи з 01.10.2007 по 31.12.2007.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастіон БМ» (м. Київ. вул. Героїв Війни, 4-А. ЄДРПОУ 35671631) на користь держави 908, 00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.А. Усатова