Ухвала суду № 125875209, 13.03.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/6252/25

Провадження № 1-кс/947/3922/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури місті Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024162480001238 відомості про яке 06.11.2024 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, Слідчим відділом ОРУП №1 ГУНП в Одеській області під процесуальним керівництвом Київської окружної прокуратури міста Одеси, проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12024162480001238 від 06.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 263-1 КК України.

06.11.2024 до слідчого відділу Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшов рапорт оперуповноваженого УКЗБТ ДЗНД СБ України та рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС 3-го відділу УСР в Одеській області про те, що невстановлені особи займаються збутом вогнепальної зброї на території Київського району м. Одеси. (ЄО 21424)

Крім того, 08.11.2024 до чергової частини Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області надійшов рапорт старшого оперуповноваженого УКЗБТ ДЗНД СБ України про те, що громадянин ОСОБА_7 , здійснює незаконну переробку вогнепальної зброї. (ЄО 21573)

Крім того, в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12024162480001238 від 06.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 263-1 КК України, від гр. ОСОБА_8 було отримано відомості про те, що невідома особа здійснює збут вогнепальною зброї на території Київського району м. Одеси. ЄО №7062 віж 03.03.2025

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.01.2025, ОСОБА_4 , використовуючи ім`я користувача « ОСОБА_9 », заздалегідь придбав через інтернет платформу «Ribert» (https://reibert.info) макет револьвера системи «Наган». В подальшому, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.01.2025, ОСОБА_4 всупереч пункту 1 додатку № 1, пункту а) додатку № 2 до Постанови Верховної Ради України № 2471- XII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», пункту 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 та пункту 2 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, з метою досягнення більшої ефективності дії та вдосконалення своїх знань щодо зброї, прийняв рішення про внесення змін до конструкції вказаного макету.

Так, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.01.2025, ОСОБА_4 , не маючи передбачених законом дозволів на виготовлення, ремонт та переробку вогнепальної зброї, з метою реалізації свого злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, саморобним способом вніс конструктивні зміни до вказаного макету, шляхом заміни ствола, барабану та бійка ударника, тим самим перетворивши вказаний макет на перероблену саморобним способом нарізну, короткоствольну вогнепальну зброю, а саме 7 зарядний револьвер конструкції «Наган», з номером на рамці « НОМЕР_1 », калібру 7,62 мм, придатний для неодноразового проведення пострілів з використанням револьверних патронів калібру 7,62х38R.

На підставі викладеного, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263-1 КК України - незаконна переробка вогнепальної зброї.

Крім того, ОСОБА_4 переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на порушення режиму обігу вогнепальної зброї та бойових припасів, а саме порушення вимог, передбачених постановою Верховної Ради України № 2471-ХП від 17.06.1992 року з додатками «Про право власності на окремі види майна» зі змінами та доповненнями від 24.01.1995 року, постановою Кабінету Міністерств України № 576 від 12.10.1992 року «Про затвердження Положення про дозвільну систему» зі змінами та доповненнями від 20.04.2007 року, п. 12 Наказу МВС України № 662 від 21.08.1998 року «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної i холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» зі змінами та доповненнями від 17.06.2008, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів вчинив певні злочин проти громадської безпеки за наступних обставин.

Так, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.01.2025, ОСОБА_4 , став зберігати при собі 7 зарядний револьвер конструкції «Наган», з номером на рамці « НОМЕР_1 », калібру 7,62 мм, придатний для неодноразового проведення пострілів з використанням револьверних патронів калібру 7,62х38R, достовірно знаючи що зазначена зброя перероблена і він не має передбаченого законом дозволу на будь яке користування нею.

В подальшому, ОСОБА_4 , у вересні 2024 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) використовуючи ім`я користувача « ОСОБА_9 », на інтернет платформі «Ribert» ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), познайомився з особою на ім`я ОСОБА_10 (анкетні дані змінено у зв`язку із залученням особи до конфіденційного співробітництва). В подальшому, 25.12.2024 (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 , за допомогою мобільного застосунку «Whatsapp» запропонував ОСОБА_10 придбати в нього вищевказаний револьвер системи «Наган», визначивши вартість вказаної зброї у сумі 40000 гривень, на що останній погодився.

Далі, 10.01.2025 о 17:05 год., ОСОБА_10 маючи на меті придбати вищезгадану вогнепальну зброю, перебуваючи за адресою: Одеська обл., смт. Доброслав, просп. 40-річчя Визволення, 2б, відділення «Нової пошти» №1, зазначивши дані відправника та отримувача « ОСОБА_4 », здійснив відправлення грошових коштів за адресою: м. Одеса, вул. Сім`ї Глодан, 10, відділення «Нової пошти» №54, на загальну суму 39000 гривень.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на збут вогнепальної зброї, ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.01.2025, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Сім`ї Глодан, 10, відділення «Нової пошти» №54, отримав вищезгадані грошові кошти, після чого, перебуваючи в тому ж місці, в той же час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, зазначивши дані відправника та отримувача « ОСОБА_10 » надіслав за адресою: Одеська обл., смт. Доброслав, просп. 40-річчя Визволення, 2б, відділення «Нової пошти» №1 рамку зі стволом та ударно-спусковим механізмом револьверу системи «Наган».

Крім того, перебуваючи в тому ж місці, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.01.2025, ОСОБА_4 , побоюючись бути викритим правоохоронними органами, використовуючи, з метою конспірації та приховування своєї злочинної діяльності, неправдиві анкетні дані, зокрема прізвище, ім`я, по-батькові, зазначивши дані відправника та отримувача « ОСОБА_10 » надіслав за адресою: Одеська обл., смт. Доброслав, просп. 40-річчя Визволення, 2б, відділення «Нової пошти» №1 барабан револьверу системи «Наган». Вищезгадані предмети у зборі, складають 7 зарядний револьвер конструкції «Наган», з номером на рамці «12782», калібру 7,62 мм, придатний для неодноразового проведення пострілів з використанням револьверних патронів калібру 7,62х38R.

З метою припинення протиправної злочинної діяльності особи підозрюваної у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України слідчим СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст. 40, 104, 131, 132, 208-211, 213, 615 КПК України прийнято рішення про затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , якого фактично затримано 11.03.2025 об. 09 год. 50 хв.

У подальшому, 12.03.2025 на підставі зібраних під час досудового розслідування доказів повідомлено ОСОБА_4 про підозру вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні -

Прокурор оголосив подане клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, розмір застави просив визначити виходячи з майнового стану підозрюваного. Зазначив, що підозрюваний є засновником та керівником ТОВ «Абсолен», у власності якого є три приміщення. Також підозрюваному належить квартира та декілька гаражів. Повідомив, що в рамках кримінального провадження було два контролю за вчиненням злочину, на даний час інший епізод ще перевіряється, не всі матеріали НСРД розсекречені. Прокурор стверджує, що протиправну діяльність вчиняв особисто, та запевнив, що при передачі грошей було вилучено 39000 грн.

Захисникпідозрюваного просив долучити документи, які характеризують особу підозрюваного, заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення зазначивши, що клопотання є необґрунтованим, ризики не доведені. Повідомив, що підзахисний не погоджується з підозрою. На його думку розмір застави є непомірним, оскільки грошові кошти були вилучені Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний з пред`явленою йому підозрою не погодився, та підтримав думку свого захисника. Поряд з цим повідомив, що він колекціонує зброю.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, приходить до наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно дост. 178 КПК України, повинна враховуватися тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 12.03.2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 1 ст. 263-1 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконна переробка вогнепальної зброї;

-ч.1ст.263КК України за кваліфікуючими ознаками: зберігання, збут вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої буде здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Відповідно до п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

-Протоколом обшуку від 11.03.2025 за адресою: АДРЕСА_3 ;

-Протоколом обшуку від 11.03.2025 за адресою: АДРЕСА_2 ;

-Протоколом обшуку від 11.03.2025 за адресою: м. Одеса вулиця Костанді, будинок 203\1, приміщення №6;

-Протоколом обшуку від 11.03.2025 транспортного засобу марки «HYUNDAI TUCSON» чорного кольору, реєстраційний знак НОМЕР_2 , VIN ТЗ: НОМЕР_3 ;

-Протоколом обшуку від 11.03.2025 за адресою: м. Одеса вулиця Костанді, будинок 203\1, приміщення №4;

-Протоколом від 27.12.2024 року допиту в якості свідка ОСОБА_10 ;

-Протоколом від 10.01.2025 огляду та вручення грошових коштів;

-Протоколом від 10.01.2025 огляду особи та вручення грошових коштів для проведення контролю за вчиненням злочину;

-Протокол від 13.01.2025 отримання добровільно наданого предмету;

-Висновком експерта ОНДЕКЦ МВС №СЕ-19/116-25/2878-БЛ;

-Протоколом від 11.03.2025 затримання підозрюваного ОСОБА_4 ;

-Протоколом про результати проведення НСРД №259нт/55/114-2025 від 17.01.2025;

-Протоколом про результати проведення НСРД №260нт/55/114-2025 від 17.01.2025;

-Протоколом затримання ОСОБА_4 у порядку ст. 615 КПК України від 11.03.2025;

-та іншими матеріалами кримінального провадження.

На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Наявність даного ризику у відповідності доКПК Українине означає, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та урішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (порядз іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 263-1 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

На думку слідчого судді, на початкових етапахпритягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покаранняв сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істоте значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає переконливими доводи слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні в обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_4 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, ризик знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя визнає спроможним та приймає його до уваги.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.

Водночас, сторона обвинувачення посилається й наявність в рамках даного кримінального провадження й ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому, ані слідчим у письмовому клопотанні, ані прокурором в судовому засіданні не було наведено належного обґрунтування, оскільки наразі органом досудового розслідування не доведено систематичність вчинення злочинів підозрюваного, а наразі лише перевіряється причетність останнього до вчинення злочину.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

Стороною захисту у судовому засіданні не доведено можливість та необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу.

Встановлені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваного, впливу на свідків та знищення речей, чи документів які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Згідно із ч. 3ст. 183 КПК України,слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на майновий стан підозрюваного, з метою гарантування належного виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, просили визначити заставу у розмірі 1000 (тисячу) розмірів прожиткового мінімуму.

Визначаючи розмір застави слідчим суддею перевірено майновий стан ОСОБА_11 та встановлено,що йому на праві власності належить:

- гараж загальною площею 39, 3 кв., який розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, сщ/рада Таїровська, «Люстдорф-Авто», громадське об`єднання автолюбителів (вул. Ак. Вільямса) гараж 96;

- гараж загальною площею 38,9 кв., який розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, сщ/рада Таїровська, «Люстдорф-Авто», громадське об`єднання автолюбителів (вул. Ак. Вільямса) гараж 81;

- гараж загальною площею 46,2 кв., який розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, сщ/рада Таїровська, «Люстдорф-Авто», громадське об`єднання автолюбителів (вул. Ак. Вільямса) гараж 464;

- гараж загальною площею 18,6 кв., який розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, сщ/рада Таїровська, «Люстдорф-Авто», громадське об`єднання автолюбителів (вул. Ак. Вільямса) гараж 226;

- частки квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 94,3 кв.м.;

-1/4 частки квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 43, 6 кв..

Окрім того встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 є фізичною особою підприємцем, відповідно до податкової декларації платника податку за 2024 рік, загальна сума доходу за звітній період склала 2453872, 56 грн.

Таким чином на думку слідчого судді, застава у розмірі визначеному законом не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваному, оскільки його майновий стан в рази перевищує її розмір.

Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 статті 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Зважаючи на тяжкість та характер злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 роль останнього у його вчиненні, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваної, зокрема його майновий стан, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

З урахуванням всіх досліджених даних щодо фінансового стану підозрюваного ОСОБА_4 врахувавшиобставини цьогокримінального провадженнята даніпро особупідозрюваної,слідчий суддявважає занеобхідне застосуватидо ньогов якостіальтернативного запобіжногозаходу увиді заставивизначивши їїу розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.

На переконання слідчого судді, з урахуванням тяжкості та специфіки злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 даних про його особу та рівня майнового стану, такий розмір застави на достатньому та необхідному рівні зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде непомірним для нього. Визначений розмір застави є розумним з огляду на обставини кримінального правопорушення та майнового стану підозрюваного.

Таким чином, надавши правову оцінку всім доводам, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Керуючись ст. ст. 176-178,182-184,193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшогослідчого СВОРУП №1ГУНП вОдеській області ОСОБА_6 ,яке погодженепрокурором Київськоїокружної прокуратуримісті Одеси ОСОБА_3 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.05.2025 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 300(триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 09.05.2025 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні за обставин кримінального провадження;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1