Рішення № 125871132, 13.03.2025, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/5796/24

Провадження № 2/484/151/25

Рішення

іменем України

13.03.2025 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Максютенко О.А. за участі секретаря судового засідання Завірюха В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про зняття арешту з нерухомого майна

установив:

Представник позивачки звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати чинність арештів, шляхом вилучення записів з державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за №12494502 від 29.07.2015 року накладений державним реєстратором Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області Левченко Тетяною Дмитрівною та за №10594166 від 29.07.2015 року накладений реєстратором Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області Потеряйко Олександрою Олександрівною на підставі постанови №48016534 від 16.07.2015 року державного виконавця відділу ДВС Первомайського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області Чимирис О.О., майна належного померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов мотивовано наступним.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за індексним №388289810 від 25.07.2024 року за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) наявні обтяження у вигляді арешту всього належного останньому на праві приватної власності нерухомого майна накладені вищевказаними реєстраторами на підставі вищевказаної постанови державного виконавця.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер.

Вказані обставини об`єктивно підтверджені копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , актовий запис про смерть вчинено за №49 від 25.11.2023 року Виконавчим комітетом Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 27.11.2023 року.

Після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилася спадщина, що складається із житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та 3/4 частин земельної ділянки, площею 5.18 га., за кадастровим №4825482200:06:000:0034, цільове призначення якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Спадкоємцем, належного померлому майна, є позивачка, в порядку спадкування за заповітом, яка в свою чергу звернулася до Другої Первомайської державної нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини.

Однак державний нотаріус перевіривши належність спадкового майна спадкодавцеві, та Єдиний державний реєстр заборон нерухомого майна, постановою від 11.07.2024 року за №467/02- 31 відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлого ОСОБА_2 у зв`язку із наявними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (чинними) записами про обмеження (обтяження) у вигляді арешту на все майно належному на праві приватної власності померлому. Таке обтяження створює перешкоди у оформленні речових прав на нерухоме майно, у вигляді спадщини.

26.09.2024 року представником позивачки до Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було направлено офіційне звернення стосовно зняття обтяжень, однак відповіді на вказану заяву отримано не було.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин. відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої, частин четвертої, п`ятої статті 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Представник позивача наголошує на тому, що за приписами пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до вказаної норми Закону після закриття виконавчих проваджень строки пред`явлення до виконання виконавчих листів сплили.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61- 12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивачки надав клопотання про розгляд справи без його та позивачки участі, просить позов задовольнити.

Представник Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. На виконання ухвали суду про витребування доказів суду було надано копії виконавчих проваджень № ВП 70278134, ВП 70278106, №60214053, №48342019 відносно боржника ОСОБА_2 .

Від АТ «Миколаївобленерго» надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

У відзиві зазначено, що у померлого ОСОБА_2 залишились наступні боргові зобов`язання перед АТ «Миколаївобленерго»:

1) 17.04.2015 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області винесено рішення по справі № 484/579/15-ц, яким вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» 14557,08 грн вартості безоблікового споживання електричної енергії по акту про порушення В 3661 від 28.12.2014 року та 243,60 грн судових витрат. Залишок боргу становить 10344,63 грн;

2)18.05.2018Первомайським міськрайоннимсудом Миколаївськоїобласті винесенорішення посправі №484/612/18,яким вирішеностягнути накористь ПАТ «Миколаївобленерго» з ОСОБА_2 15125,37 грн вартості безоблікового споживання електричної енергії по акту про порушення S 6817 від 30.10.2017 року;

3) 21.06.2022 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області винесено рішення по справі № 484/1809/22, яким вирішено стягнути на користь АТ «Миколаївобленерго» з ОСОБА_2 35911,52 грн вартості безоблікового споживання електричної енергії по акту про порушення К 8072 від 21.12.2021 року та 2481,00 грн судового збору;

4) 13.07.2023 в оселі боржника був складений Акт про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії № L 0506 на суму 19685,46 грн, який також залишився без оплати.

Таким чином загальна заборгованість боржника перед АТ «Миколаївобленерго» складає 81 066,98 грн, 2481,00 грн судових витрат.

Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту Публічного Акціонерного Товариства «Миколаївобленерго», у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VI.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Обставини, викладені у позовній заяві підтверджуються письмовими матеріалами справи та матеріалами наданих суду копій виконавчих проваджень.

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути його протиправно позбавлений.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Згідно зі ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У частині першій статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У судовому засіданні встановлено, що арешт на спадкове майно накладено в межах зведеного виконавчого провадження з примусового стягнення з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Миколаївобленерго» заборгованості зі сплати за електроенергію.

На підставі аналізу вищезазначених норм суд дійшов висновку, що можливістю зняття арешту з майна, накладеного виконавцем у межах виконавчого провадження, за рішенням суду є доведеність факту, що майно належить особі, яка пред`являє такі вимоги, а не боржнику.

Підставою ж можливої реєстрації права власності позивачки на спірне майно є прийняття спадщини після померлого спадкодавця та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Проте, цьому перешкоджає накладення державним виконавцем арешту на спадкове майно у зв`язку з наявністю заборгованості за рішеннями суду перед АТ «Миколаївобленерго», заборгованість не погашена.

Отже, наявність заборгованості у виконавчому провадженні позбавляє суд можливості зняти арешт зі спадкового майна.

Доводи представникапозивачки,що відповідач АТ «Миколаївобленерго» може стягнути зазначену заборгованість, пред`явивши вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, суд вважає такими, що носять суб`єктивний характер, оскільки зазначене є правом, а не обов`язком відповідача, а подальше зняття арешту можливе лише у разі задоволення цих вимог.

Крім того, спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), Верховного Суду від 01 лютого 2023 року № 206/2832/21 (провадження № 61-10757св22).

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Отже, судом встановлено, що позивачкою обрано не правильний спосіб захисту, а саме: заявлено вимогу про зняття арешту зі спадкового майна без попередньої вимоги про визнання права власності на це майно, що є підставою для відмови у позові.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81,259,263-265 ЦПК України

вирішив

в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.03.2025 року.

Суддя: