Рішення № 125870228, 17.03.2025, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1787/24

2/467/71/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Поплавської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу у порядку спрощеного провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Санфорд Капітал» звернулося до Арбузинського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 13.11.2018 року ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду № C-001-037860-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.

Відповідно до даної угоди, її підписанням Позичальник приєднується до публічної пропозиції банку про укладення договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО), що затверджений розпорядженням банку і розміщений на інтернет-сторінці банку за адресою www.ideabank.ua. Пунктом 5.1 угоди клієнт надав підтвердження про ознайомлення ним з умовами договору комплексного банківського обслуговування та згоду з ними.

Також в день підписання угоди позичальник надав банку заяву про акцепт публічної оферти на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк». Відповідно до цього угода була підписана позичальником власноручно, а від імені банку угода була підписна з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку та відтиску печатки банку.

Крім того, позичальник власним підписом під текстом угоди підтвердив ознайомлення з тарифами банку та згоду з ними.

Таким чином, угода, тарифи та договір комплексного банківського обслуговування у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості банку і позичальника щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 633, 634 ЦК України є за своєю суттю публічним договором та договором приєднання.

Згідно з п. 2 угоди банк відкриває клієнту поточний рахунок у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватись за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту платіжну картку.

Пунктом 3 угоди визначено, що банк надає кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії - 200000 грн.; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди - 99900 грн.; процентна ставка за користування коштами кредитної лінії - 24.00% річних; - розмір обов`язкового мінімального платежу встановлюється згідно з тарифами банку та договором комплексного банківського обслуговування; діє індивідуальний порядок внесення суми обов`язкового мінімального платежу, за яким розрахунковою датою є число кожного календарного місяця, яке відповідає числу дня оформлення договору; днем сплати обов`язкового мінімального платежу за попередній розрахунковий період є останній операційний день платіжного періоду.

У пункті 4 угоди сторонами погоджено, що повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за угодою та договором комплексного банківського обслуговування, здійснюватимуться згідно умов договору комплексного банківського обслуговування, а також відповідно до тарифів які розміщені на сайті банку за адресою www.ideabаnk.ua.

Детальні умови та порядок надання банківських послуг з відкриття та обслуговування поточних рахунків клієнтів банку фізичних осіб, операції за якими здійснюються за допомогою електронних платіжних засобів із встановленням за такими рахунками кредитної лінії, а також визначення тарифів за вищевказані банківські послуги викладені у розділі 11 договору комплексного банківського обслуговування.

У пункті 7 сторони погодили, що ця угода є укладеною з дня підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов`язань за угодою. Відповідно до п. 11.10.2 договору комплексного банківського обслуговування строк користування лімітом кредитної лінії 365 днів з моменту отримання клієнтом права використання коштів кредитної лінії, з можливістю пролонгації дії кредитної лінії (за умови прийняття банком відповідного рішення).

Банк свої зобов`язання перед клієнтом за угодою та договором комплексного банківського обслуговування виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши клієнту можливість користуватись кредитними коштами в сумі 99900 грн. в межах кредитного ліміту, визначеного угодою.

Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, однак, свої зобов`язання за угодою щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач виконав лише частково.

Згідно виписки по рахунку позичальника за весь строк з моменту укладення угоди і до моменту звернення з цим позовом позичальник сплатив банку в рахунок погашення основного боргу та сплати процентів 51630 грн. Останній платіж здійснено 16.07.2019 року.

Внаслідок цього у позичальника сформувалась заборгованість перед банком в загальній сумі 289898,81 грн., що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 99632,63 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 190266,18 грн.

16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» було укладений договір факторингу № 16/11-23.

Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2. договору факторингу № 16/11-23 передбачено, що права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (додаток № 2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (додаток № 1)

Згідно п.5.1 договору факторингу № 16/11-23 права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами друкованого реєстру боржників та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «вчасно», за умови виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього договору (здійснення оплати за договором).

Пункт 5.2. договору факторингу № 16/11-23 визначає, що в день підписання сторонами друкованого реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1 цього договору клієнт втрачає права на будь-які платежі боржників в оплату їх заборгованостей за первинними договорами.

Відповідно до п. 4.1. договору факторингу № 16/11-23 фактор виконав свої зобов`язання перед клієнтом, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Також клієнт і фактор підписали всі додатки до договору факторингу, зокрема і друкований реєстр боржників. Таким чином фактор набув право вимоги до боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до ОСОБА_1 за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № C-001-037860-18-980 від 13/11/2018 року.

Пунктом 5.4. договору факторингу № 16/11-23 передбачено, що фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов`язання за цим договором третім особам, які згідно із законодавством мають на це право.

ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» 29.12.2023 року уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» договір факторингу №29/12-23.

Згідно п. 2.1. цього договору клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Умови оплати, визначені п. 4.1. вказаного договору, повністю виконані Фактором, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Відповідно до п. 5.1. договору факторингу № 29/12-23 права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами цього договору.

Таким чином, відповідно до умов договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023 року ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за первинними договорами.

Відповідно до додатку № 2 «Друкований реєстр боржників» до вказаного договору факторингу серед інших, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № C-001-037860-18-980 від 13.11.2018 року.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за угодою № C-001-037860-18-980 від 13.11.2018 року, сформованої первісним кредитором (АТ «Ідея Банк») станом на 16.11.2023 року заборгованість боржника/позичальника становить: заборгованість за основним боргом в сумі 99632,63 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 190266,18 грн., що разом становить 289898,81 грн.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Санфорд Капітал» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги 16.11.2023 року. ТОВ «Санфорд Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 370120,27 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 99632 грн. 63 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 190266 грн. 18 коп., інфляційні втрати в сумі 58181 грн. 21 коп.; три проценти річних - 22040 грн. 25 коп.

Крім того, ТОВ «Санфорд Капітал» просило стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір в розмірі 4441 грн. 44 коп.; витрати на оплату послуг поштового зв`язку; понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5200 грн.

05 грудня 2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи надійшли в провадження судді Арбузинського районного суду Миколаївської області Кірімової О.М.

Згідно ухвали Арбузинського районного суду від 03.01.2025 року провадження у справі відкрито та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника позивача до судового засідання надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та надано згоду на винесення заочного рішення у справі.

Відповідач у судові засідання не з`являється, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, шляхом надсилання судових повісток за адресою місця проживання зазначеною у позовній заяві, яка збігається з адресою реєстрації місця проживання, причини своєї неявки суду не повідомила.

Зважаючи на заяву представника позивача, згідно якої надано згоду на винесення заочного рішення у справі та неявку відповідача в судові засідання, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280-282 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку про задоволення позову з виходячи з наступного.

Так, судом встановлено що 13.11.2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду С-001-037860-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитно картки (а.с. 48).

Згідно умов вказаного договору банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня (рахунок), операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках угоди та договору у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу та випускає клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard.

Відповідно до п. 3 вказаної угоди банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 гри.; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди становить 99900 грн.

Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00 % річних (п. 3.3 угоди).

Умовами п. 3.4 угоди передбачено, що розмір обов`язкового мінімального платежу визначається згідно з тарифами банку. Про суму коштів, які складають обов`язковий щомісячний платіж, банк щомісячно інформуватиме клієнта за допомогою смс-повідомлення, що надсилається на абонентський номер клієнта, вказаний ним в заяві на приєднання.

Відповідно до п. 4 угоди, повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за угодою та договором в т.ч. черговість погашення вимог банку, здійснюватимуться згідно умов договору, а також відповідно до тарифів, які розміщені на сайті банку за адресою www.ideabank.ua. Підписанням угоди клієнт підтверджує, що ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, реальною річною процентною ставкою та з загальною вартістю кредитної лінії, які зазначені в п.5.11 цієї угоди.

Згідно п. 7 угоди, ця угода є укладеною з дня її підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за угодою.

Вказану угоду пор відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки та паспорт споживчого кредиту власноруч підписано ОСОБА_2 .

У відповідності до довідки-розрахунку заборгованості АТ «Ідея Банк» та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 13.11.2018 року по 16.11.2023 року, станом на 16.11.2023 року заборгованість ОСОБА_1 за договором С-001-037860-18-980 від 13.11.2018 року становить 289898 грн. 81 коп., яка складається з: заборгованості за основним боргом в розмірі 99632 грн. 63 коп.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 190266 грн. 18 коп.

Згідно копії договору факторингу № 16/11-2023 від 16.11.2023 року, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (а.с. 8-14) та витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 16/11-2023 від 16.11.2023 року (а.с. 15) ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № С-001-037860-18-980 від 13.11.2018 року в сумі 289898 грн. 81 коп., яка складається з: заборгованості за основним боргом в розмірі 99632 грн. 63 коп.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 190266 грн. 18 коп.

Відповідно до копії договору факторингу № 29/12-2023 від 29.12.2023 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» (а.с. 18-24) та витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 29/12-2023 від 29.12.2023 року (а.с. 30) ТОВ «Санфорд Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № С-001-037860-18-980 від 13.11.2018 року в сумі 289898 грн. 81 коп., яка складається з: заборгованості за основним боргом в розмірі 99632 грн. 63 коп.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 190266 грн. 18 коп.

У відповідності до розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.02.2022 року становить 370120 грн. 27 коп., з яких: 289898 грн. 81 коп. сума боргу; 58181 грн. 21 коп. інфляційні втрати; 22040 грн. 25 коп. 3% річних (а.с. 57-58).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та первісним кредитором АТ «Ідея Банк» існували зобов`язальні правовідносини, які виникли з угоди С-001-037860-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитно картки від 13.11.2018 року, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу як кредитної операції міститься у статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до якої факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами е будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

При цьому, згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи укладені договори та надані суду докази, ТОВ «Санфорд Капітал» набуло вимоги за угодою С-001-037860-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитно картки від 13.11.2018 року, укладеною між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 ,

З огляду на зазначене, суд вважає необхідним позовні вимоги ТОВ «Санфорд Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості задовольнити повністю у розмірі заявленому позивачем та стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 370120 грн. 27 коп.

Окрім цього, позивач просив стягнути сплачений судовий збір у сумі 4441 грн. 44 коп., витрати на оплату послуг поштового зв`язку та витрати на правову допомогу у розмірі 5200 грн.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до частини 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).

Представником позивача на підтвердження понесених витрат надано: копію договору про надання правничої допомоги від 01.04.2024 року, укладеного між ТОВ «Санфорд Капітал» та адвокатським об`єднанням «Альянс ЛТД»; копію акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 12.08.2024 року.

Від відповідача до суду не надходило заперечень щодо визначеного позивачем розміру витрат на правову допомогу.

З огляду на викладене, розмір витрат на правничу допомогу підтверджений належними, достатніми та достовірними доказами.

В зв`язку з зазначеним та не виходячи за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Україна» витрат на правову допомогу в розмірі 5200 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем також понесено витрати з оплати послуг поштового зв`язку, пов`язаних з надсиланням відповідачу копії матеріалів позовної заяви, в розмірі 45 грн.

Оскільки такі витрати пов`язані з вчиненням позивачем процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, такі витрати також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з повним задоволенням позовних вимоги ТОВ «Санфорд Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає сплата судового збору у розмірі 4441 грн. 44 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість в розмірі 370120 (триста сімдесят тисяч сто двадцять) грн. 27 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 99632 грн. 63 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 190266 грн. 18 коп.; інфляційні втрати - 58181 грн. 21 коп.; 3 проценти річних - 22040 грн. 25 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 5245 (п`ять тисяч сорок п`ять) грн., з яких: витрати на професійну правничу допомогу 5200 грн.; витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи 45 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» сплачений судовий збір в сумі 4441 (чотири тисячі чотириста сорок одна) грн. 44 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за заявою про перегляд Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем та іншими учасниками справи шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (ЄДРПОУ 43575686, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5 поверх, приміщення 68, 69).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова