Рішення № 125866984, 13.03.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4496/24

Провадження № 2/761/1916/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., за участі секретаря Каніковського Б.А., представників відповідача 2 Качмар Б.М. та Піруса А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування та шкоди завданої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування та шкоди завданої внаслідок ДТП, згідно з якою позивач, просить суд :

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 24 010 грн. 65 коп.

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп`на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 10 295 грн 83 коп., 3% річних у розмірі 1 923грн. 96 коп., втрати від інфляції у розмірі 9 098 грн. 43 коп.

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 40 340 грн. 59 коп.

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що 07.02.2021 року в м. Києві, по вул. Кільцева дорога, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Opel» р.н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 (Відповідач-2) та транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 (Позивач). В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. В результаті ДТП транспортний засіб «Audi» р.н НОМЕР_2 , отримав значні механічні пошкодження, а власнику ОСОБА_3 були завдані матеріальні збитки.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.02.2021 року у справі №760/3522/21, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було визнано Відповідача-2 та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

У позовній заяві зазначено, що Цивільно-правова відповідальність Відповідача-2, як водія транспортного засобу «Opel» р.н НОМЕР_1 на момент ДТП буда забезпечена за Полісом ОСЦПВВНТЗ № 200932698, виданого ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Інушранс Груп» (Відповідач-1), дійсного на дату ДТП, якому позивач повідомив про настання ДТП та надав йому документи необхідні в тому числі заяву про страхове відшкодування. 09.06.2022 відповідач здійснив виплату страхового відшкодування за страховим випадком позивача у розмірі 93 605,76 грн.

Позивач, керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернувся до Страховика цивільно-правової відповідальності Відповідача, надавши всі документи передбачені ст. 35 Закону, в тому числі і заяву на виплату страхового відшкодування.

За результатами розгляду поданих документів, Відповідач-1 виплатив Позивачеві страхове відшкодування у розмірі 21 581 грн. 48 коп.

Не погоджуючись з розміром страхового відшкодування,Позивач звернувся до СОД ТОВ «Клевер Експерт» з метою проведення незалежної оцінки розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 .

Відповідно до Висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №236/05-21 від 17.05.2021 року, вартість матеріального збитку становить 45 592 грн. 13 коп.

Таким чином, Позивач вважає, що зі Відповідача-1 підлягає стягненню невиплачена частина страхового відшкодування у розмірі 24 010 грн. 65 коп.

Окрім цього, у зв`язку з несвоєчасною виплатою страхового відшкодування, з Відповідача-1 на користь Позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 10 295 грн 83 коп., 3% річних у розмірі 1 923грн. 96 коп., втрати від інфляції у розмірі 9 098 грн. 43 коп.

Також, позивач зазначає, що Відповідно до Акту виконаних робіт (ремонт автомобіля AUDI Q5 No AA9459EI) від 17.05.2021 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 становить 85 932 грн. 72 коп. А відтак, з винуватця ДТП -Відповідача-2 підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди та розміром отриманого страхового відшкодування у розмірі 40 340 грн. 59 коп.

Окрім того, Позивач вказує, що оскільки було пошкоджено його транспортний засіб, йому було завдано моральну шкоду, яка задана протиправними діями Відповідача-2, яку він із урахування принципів розумності та справедливості оцінює у 8 000,00 грн.

У зв`язку із викладеним позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

26.02.2024 р. на адресу Шевченківського районного суду міста Києва від представника Відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.03.2024 р. на адресу Шевченківського районного суду міста Києва від представника Відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній також просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.05.2024 року призначено по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп», ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування та шкоди завданої внаслідок ДТП - судову атотоварознавчу експертизу.

27.09.2024 р. на адресу суду від Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта № СЕ-19/118-24/6872-АВ від 17.09.2024 року разом з матеріалами справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.2024 року поновлено провадження у вказаній цивільній справі.

16.12.2024 року від представника відповідача 2 надійшли додаткові пояснення.

06.01.2025 року від представника позивача надійшли заперечення на додаткові письмові пояснення.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися. Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д.Б. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, зазначивши, що просить позов задовольнити, з підстав викладених у ньому.

Відповідач-1 в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Представники відповідача 2 адвокат Качмар Б.М. та Пірус А.І. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві, додатково зазначили, що висновок експерта є необґрунтованим та не може бути підставою для задоволення позову, оскільки експертом не було враховано попереднє ДТП, внаслідок якого автомобіль отримав такі ж самі ушкодження, що й при ДТП, яке мало місце 07.02.2021 року, крім того експертом не було проведено огляд автомобіля. Просили відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши представників відповідача 2, дослідивши матеріали справи та наявні у ній письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких гуртуються позовні вимоги, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємному зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, у відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 07.02.2021 року в м. Києві, по вул. Кільцева дорога, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Opel» р.н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.02.2021 року у справі №760/3522/21, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було визнано ОСОБА_2 та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Таким чином, відповідно до ст.82 ЦПК України, не потребує доказуванню обставина, що Відповідач-2 винен у скоєнні ДТП 07.02.2021 року, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.

Судом встановлено, що Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіль «Audi» р.н НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3

На момент ДТП цивільно-правову відповідальність Відповідача-2 було застраховано у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №200932698.

Матеріалами справи підтверджено, що Позивач звернулася до Відповідача-1 з заявою на виплату страхового відшкодування. За результатами розгляду поданих документів, Відповідач-1 02.06.2021 року виплатив Позивачеві страхове відшкодування у розмірі 21 581 грн. 48 коп.

Відповідно до Висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №236/05-21 від 17.05.2021 року, вартість матеріального збитку становить 45 592 грн. 13 коп. Відповідно до Акту виконаних робіт (ремонт автомобіля «Audi» р.н НОМЕР_2 ) від 17.05.2021 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 становить 85 932 грн. 72 коп.

При цьому відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від № СЕ-19/118-24/6872-АВ від 17.09.2024 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в ДТП 07.02.2021 року, станом на дату ДТП - 07.02.2021 складає: 46 133 грн. 39 коп. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в ДТП 07.02.2021 року, станом на дату ДТП - 07.02.2021 складає: 86 547 грн. 84 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, у тому числі, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно із ст. 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як уже зазначалось судом, цивільно-правова відповідальність Відповідача-2 було застраховано у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №200932698.

Так, сторонами не заперечувалось, що 02.06.2021Відповідач-1 Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснив виплату страхового відшкодування за страховим випадком позивача у розмірі 21 581 грн. 48 коп.

Таким чином, судом встановлено, що згідно Висновку експерта № СЕ-19/118-24/6872-АВ від 17.09.2024 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_4 його пошкодження в ДТП 07.02.2021 року, станом на дату ДТП - 07.02.2021 складає: 46 133 грн. 39 коп., що знаходиться в межах відповідальності Відповідача-1.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм та наданих позивачем доказів, керуючись принципом диспозитивності, суд приходить до висновку, що оскільки Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» є страховиком винної в скоєнні ДТП особи - ОСОБА_2 , виплатила позивачу страхове відшкодування не у повному розмірі, то суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 24 010 грн. 65 коп.(45 592 грн. 13 коп.- 21 581 грн. 48 коп.)

Що стосується позовних вимог до Відповідача-1 щодо стягнення із страховика пені, інфляційного збільшення суми боргу та 3 % річних за неналежне виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 758/8819/16-ц встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов`язанням, оскільки в разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі. А тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 625 ЦК України.

Згідно з абзацем 2 п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, - «Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК)».

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, - «При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК)».

Крім того аналогічна правова позиція, щодо правомірності застосування положень ст. 625 ЦК України до зобов`язальних правовідносин, які виникають із договорів страхування, декларується в узагальненнях Верховного Суду України сформульованих у листі від 01.07.2014 року - «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», відповідно до яких - «Правильними є висновки судів про необхідність застосування ст. 625 ЦК щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання у спорах, які виникають з договорів страхування. Оскільки зобов`язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов`язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми».

Аналогічна правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду України, наприклад у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 року по справі № 6-49цс12 зазначається, що - «законодавство України не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України), індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України)».

Крім того така ж правова позиція висвітлена Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року по справі № 758/8819/16-ц.

Відповідно до п.36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Беручи до уваги, що 02.06.2021 року Відповідачем-1 частково виконано зобов`язання та сплачено Позивачеві страхове відшкодування у неповному розмірі 21 581 грн. 48 коп. Оскільки з 02.06.2021 року зобов`язання не виконане в повному обсязі, що є простроченням, суд, перевіривши розрахунок Позивача, у межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку про те, що на користь Позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 10 295 грн 83 коп., 3% річних у розмірі 1 923грн. 96 коп., втрати від інфляції у розмірі 9 098 грн. 43 коп. за період з 03.06.2021 року по 02.02.2024 року Крім того, надані Позивачем розрахунки не були спростовані Відповідачем.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається Позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до Відповідача-1 ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог, щодо стягнення із Відповідача-2 матеріальної шкоди, що становить різницю між фактично завданою шкодою та належним розміром страхового відшкодування, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, судом встановлено, що Позивачу згідно висновку експерта № СЕ-19/118-24/6872-АВ від 17.09.2024 року завдано збитки у вигляді витрат, які він мусить зробити для відновлення свого майна, вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 , який зазнав аварійних пошкоджень внаслідок ДТП, що сталася 07.02.2021 у розмірі: 86 547 грн. 84 коп.

Разом з тим, відповідно до Акту виконаних робіт (ремонт автомобіля AUDI Q5 No AA9459EI) від 17.05.2021 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi» р.н НОМЕР_2 становить 85 932 грн. 72 коп.

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі обов`язок відшкодувати ту частину витрат, які необхідні для проведення ремонту автомобіля, які не увійшли до страхової виплати покладається на особу, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Також у постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі №759/7787/18 (провадження №61-10773св20),

Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

За приписами статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Системний аналіз Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема статті 22, та ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 приводить до висновку, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі законодавчих обмежень, щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Згідно правового висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15, правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) та страховим відшкодуванням виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виникає обов`язку з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №227/2996/16-ц зазначив: «Аналіз статті 1194 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, страховик відповідальної особи, яка винна в ДТП, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків».

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом в постанові від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц, від 13.06.2019 у справі №587/1080/16, від 17.10.2019 у справі №370/2787/18, від 21.02.2020 у справі №755/5374/18 та від 22.04.2020 у справі №756/2632/17.

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого в ДТП, викликана законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахування зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Враховуючи, що судом було встановлено, що ДТП відбулось з вини Відповідача-2 ОСОБА_2 та наявністю між його діями та наслідками, що настали, безпосереднього причинного зв`язку, що встановлено постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.02.2021 року у справі №760/3522/21, то сума відшкодування має бути стягнута саме з Відповідача-2 в розмірі спричиненої позивачу матеріальної шкоди, розмір якої підтверджується висновком експерта № СЕ-19/118-24/6872-АВ від 17.09.2024. Оскільки,в межах відповідальності Страхової компанії знаходиться вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу, то з Відповідача-2 підлягає стягненню різниця між належним розміром страхового відшкодування та реальними витратами Позивача на проведення відновлювального ремонту.

Таким чином, суд, керуючись принципом диспозитивості вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в частині стягнення з Відповідача-2 на користь Позивача матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 40 340 грн. 59 коп.., що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодування (85 932 грн. 72 коп.- 45 592 грн. 13 коп. )

Щодо вимоги позивача щодо стягнення з Відповідача-2 на його користь моральну шкоду у розмірі 8 000 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкодженням 07.02.2021 року та пошкодження автомобіля позивача «Audi» р.н НОМЕР_2 , слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що закріплені в п. п. 3, 9 постанови від 31.03.1995 №4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

В обґрунтування вказаної вимоги, позивач зазначив, що належний йому автомобіль був основним засобом пересування, а його пошкодження завдало позивачу сильних душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан у зв`язку з перенесеним стресом щодо пошкодження майна.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з засад розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Також, суд враховує те, що пошкодження автомобіля, власником якого є позивач спричинило певні зміни у звичний уклад життя останнього, призвели до витрат часу для вирішення питання відшкодування завданої шкоди. Проте, суд не може погодиться з розміром компенсації такої шкоди, яка визначена позивачем в сумі 8 000,00 грн., оскільки суду не надано доказів на підтвердження того, що позивачу було завдано моральну шкоду саме в такому розмірі. У зв`язку з відсутністю таких фактичних даних, що свідчили б про наявність обставин, які мають істотне значення для вирішення питання щодо обґрунтованості заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди саме в розмірі, який визначений позивачем, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у порушенні нормального ритму життя, негативних емоціях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги характер завданої шкоди, глибину та тривалість фізичних та душевних страждань позивача, наявність та тривалість вимушених змін у житті, суд вважає, що позивачу були заподіяні моральні страждання, та виходячи із вимог розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 4000,00 грн., що буде справедливою і достатньою мірою компенсації моральної шкоди, яка була спричинена позивачу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч.6 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з Відповідача-1 та Відповідача-2 на користь Позивача підлягає стягненню в дольовому порядку : судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп., тобто по 605, 60 грн. з кожного відповідача, професійна правнича допомога у розмірі 10 000грн. 00 коп., тобто по 5000 грн. з кожного відповідача, проведення експертного дослідження з визначення вартості матеріального збитку у розмірі 7269 грн. 89 коп., тобто по 3634, 94 грн. з кожного відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 259, 263 265, 273, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування та шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(ЄДРПОУ 24175269)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 24 010 грн. 65 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (ЄДРПОУ 24175269) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) пеню у розмірі 10 295 грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 1 923грн. 96 коп., втрати від інфляції у розмірі 9 098 грн. 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 )на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) матеріальну шкоду у розмірі 40 340 грн. 59 коп. та моральну шкоду у розмірі 4 000,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 24175269) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) в дольовому порядку на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати по справі, а саме : судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп., тобто по 605, 60 грн. з кожного відповідача, професійна правнича допомога у розмірі 10 000грн. 00 коп., тобто по 5000 грн. з кожного відповідача, проведення експертного дослідження з визначення вартості матеріального збитку у розмірі 7269 грн. 89 коп., тобто по 3634, 94 грн. з кожного відповідача.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17.03.2025 року.

Суддя Ю.О.Матвєєва

13 березня 2025 року