Ухвала суду № 125866561, 21.02.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8001/25-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_7 ,

підозрюваного - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 42024164690000013 від 02.02.2024 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

В С Т А Н О В И В:

19.02.2025 Заступник керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором, звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 42024164690000013 від 02.02.2024 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ухвалою слідчого судді відносно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, проте завершити розслідування у кримінальному провадженні у визначений ухвалою строк не представляється можливим, оскільки необхідно провести слідчі (розшукові) дії, направлені на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, однак для закінчення досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом, необхідно ознайомити сторін з матеріалами кримінального провадження.

Разом з тим, заявлені ризики, які існували при застосуванні до підозрюваного міри запобіжного заходу, не втратили свою актуальність, а відтак запобігти їм шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не можливо, у зв`язку з чим виникла необхідність у продовженні строку дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .

Прокурори в судовому засіданні клопотання підтримали, просили задовольнити.

Адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що підозра є необґрунтованою, не містить реальних доказів вчинення кримінального правопорушення, а тому доводи сторони обвинувачення є безпідставними.

Також, адвокат вказує, що підозрюваний не вчиняв жодних дій, які б вказували на його наміри здійснити втечу чи активний спротив працівникам правоохоронних органів у проведенні ними процесуальних дій.

Твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_8 може безперешкодно перетнути державний кордон, бо звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я, має закордонні паспорти та корумповані зв`язки серед прикордонників, не доведено.

Навпаки, не існує навіть висновку ВЛК за рішенням якої можливо внесення даних до військово-облікових документів про виключення його з військового обліку.

Відтак, захисник стверджує, що ризики, зазначені слідчим, є надуманими, оскільки підозрюваний немає намірів переховуватись від слідства, а посилання на саму суворість покарання не може бути підставою вважати, що останній втече.

Також, стороною обвинувачення за відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення (пункт 1 частини першої ст.194 КПК України), не доведено такої обставини, як наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Станом на теперішній час, зі сплином часу, суттєво зменшилися ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та встановлені судом щодо підозрюваного ОСОБА_8 при початковому застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З врахуванням зазначеного, захисник просив відмовити в задоволенні клопотання або ж застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під варто.

Захисник ОСОБА_6 просила відмовити у задоволенні клопотання, вказуючи на необгрунтованість підозри та відсутністиь ризиків у кримінальному провадженні.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, оскільки підозра є необґрунтованою, ризики нічим не підтвердженні та застава є непомірно великою.

Крім того, адвокат зазначила, що на майно ОСОБА_8 та майно його дружини - ОСОБА_10 (транспортні засоби, грошові кошти, банківські рахунки) в межах кримінального провадження №42023164110000003 накладено арешт, що позбавляє можливості ОСОБА_8 та ОСОБА_10 розпоряджатись таким майном, з метою його реалізації для внесення застави у даному кримінальному провадженні.

ОСОБА_8 із 24.07.2023 по 28.05.2024 та з 28.05.2024 по теперішній час перебуває під вартою в державній установі «Київський слідчий ізолятор», що позбавляє його можливості отримувати будь-які доходи протягом вказаного періоду.

Разом із тим, у ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на утриманні перебувають двоє малолітніх дітей - ОСОБА_11 , 2016 року народження, та ОСОБА_12 , 2019 року народження, що підтверджується відповідними посвідченнями серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Таким чином, визначений розмір застави 402 724 000 гривень, позбавляє ОСОБА_8 реалізувати право на її внесення з метою звільнення його з- під варти.

Відтак, захисник просила зменшити розмір застави, оскільки розмір застави, який просить сторона обвинувачення є непомірним та таким, який порушує права підозрюваного.

З врахуванням зазначених обставин, захисник просила відмовити в задоволенні клопотання або ж застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під варто або зменшити розмір застави.

Окрім цього, адвокат подала до суду заяву про взяття на поруки підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024164690000013 від 02.02.2024 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Так, згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

При цьому, абсолютність права на свободу не передбачена ні Конституцією України, ні іншими джерелами права, зокрема Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно ч.3 ст.199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчим суддею враховані вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024164690000013 від 02.02.2024 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 426-1 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні забезпечується групою прокурорів з числа прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та прокурорів Офісу Генерального прокурора.

25.12.2024 о 14 год. 19 хв. у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю міста Одеси, Одеської області, українцю, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , одруженому, з вищою освітою, раніше не судимому, начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 (на момент вчинення злочину), у військовому званні «полковник», повідомлено про те, що він підозрюється у

- організації складання та видачі службовими особами військової частини НОМЕР_3 завідомо неправдивих офіційних документів - Акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) від 07.04.2022, Акту про нещасний випадок (зникнення, смерть) від 07.04.2022 , наказу № 311 від 07.04.2022 командира військової частини НОМЕР_3 «Про результати службового розслідування» та довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 61/172 від 08.04.2022, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України;

- організації перешкоджання законній діяльності установ та підрозділів Збройних сил України шляхом ухвалення рішень та вчинення дій, що не відповідають вимогам нормативних документів з питань організації військової служби та здійснення видатків у сфері оборони та соціального захисту військовослужбовців, а саме військової частини (Далі - ВЧ) НОМЕР_3 (Оперативне командування (Далі - ОК) « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), ІНФОРМАЦІЯ_8, Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, в особливий період - в умовах воєнного стану під час відбиття збройної агресії російської федерації проти України, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Так, ОСОБА_8 підозрюється у тому, що, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ), у військовому званні «полковник», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення шляхом отримання неправомірних виплат з фондів фінансування заходів соціального захисту військовослужбовців та штучного підвищення свого авторитету серед колег та інших громадян шляхом установлення певних, регламентованих законодавством України, статусів, які випливають із обставин отримання травм та поранень військовослужбовцями, керуючись мотивами зневаги до Збройних сил України, утворених у її складі підрозділів та установ, військовослужбовців, які несуть службу по захисту Батьківщини в умовах ризику для здоров`я та життя, достовірно розуміючи, що його дії призведуть дискредитації діяльності підрозділів Збройних сил України, утворення негативного іміджу військової служби, підриву авторитету та недовіри до особи військовослужбовця Збройних сил України серед колег та в суспільстві в цілому, вчинив кримінальні правопорушення.

25.12.2024 о 14 год. 19 хв. ОСОБА_8 затримано в порядку абз. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України. Підставою для затримання підозрюваного ОСОБА_8 слугувало те, що виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива його втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності, як особи, підозрюваної у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто підстава зазначена в абз. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

26.12.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/61181/24-к до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.02.2025 із альтернативою внесення застави в межах 133 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 402 724 000 гривень, зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_8 виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

17.02.2025 постановою керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024164690000013 від 02.02.2024 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 426-1 КК України, продовжено до трьох місяців, тобто до 25.03.2025 включно.

Термін запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 , застосований згідно ухвали Печерського районного суду міста Києві від 26.12.2024 у справі № 757/61181/24-к у вказаному кримінальному провадженні обчислюється з 25.12.2024 з 14 год. 19 хв. та спливає 23.02.2025.

Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені, у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні сторони обвинувачення та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

17.02.2025 постановою керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024164690000013 від 02.02.2024 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 426-1 КК України, продовжено до трьох місяців, тобто до 25.03.2025 включно.

Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується 23.02.2025, проте внаслідок виняткової складності даного кримінального провадження та великим обсягом процесуальних та слідчих (розшукових) дій, які необхідно ще провести, проведенням ряду судових експертиз, завершити досудове розслідування у вказаний строк неможливо. Потребує додаткового часу проведення та завершення таких процесуальних та слідчих дій:

-допитати в якості свідків військовослужбовців та працівників ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, військової частини НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в тому числі: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та інших;

-отримати відповіді на запити слідчого до ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та інший органів та установ;

-призначити та провести почеркознавчі експертизи у кримінальному провадженні;

-призначити економічне дослідження та судову економічну експертизу з метою визначення збитків, завданих неправомірними діями співучасників злочину;

-отримати висновок проведення судової військової експертизи призначеної у кримінальному провадженні;

-вирішити питання щодо повідомлення про підозру співучасників ОСОБА_8 та інших осіб, в діях яких буде наявний склад відповідних кримінальних правопорушень.

Стороною обвинувачення доведено, що на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України:

Так, в судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідуваний та суду.

Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, останній може виїхати за межі населеного пункту у якому проживає - м. Одеса, або за межі України, володіє нерухомим майном за кордоном, чи іншим чином переховуватися з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене діяння, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаний із триманням під вартою.

Окрім того, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів країни № 57 від 27.01.1995 регламентовані обмеження для виїзду осіб призовного віку за межі України на час дії воєнного стану.

ОСОБА_8 на даний момент звільнений із Збройних Сил України за станом здоров`я зі зняттям з військового обліку, тим самим останній відноситься до категорії осіб, які мають право перетинати державний кордон.

Крім того, захисниками ОСОБА_8 у інших кримінальних провадженнях вживаються заходи щодо отримання ОСОБА_8 форми № 088/о та подальшого направлення підозрюваного на МСЕК для оформлення інвалідності.

Наведені обставини свідчать, що ОСОБА_8 може безперешкодно перетнути державний кордон.

В ході дослідження матеріального стану підозрюваного та членів його родини, міцність їх соціальних зв`язків можливо прийти до висновку, що члени родини постійно перебувають за кордоном де фактично забезпечені місцем проживання, що було придбано за відсутності обґрунтовано законних доходів, об`єкти нерухомості, які тривалий час використовувались ними - перереєстровані на інших осіб, які можливо причетні до вчинення

ОСОБА_8 кримінального правопорушення, звільнення з лав Збройних Сил України зі зняттям з військового обліку.

Також, у ході здійснення досудового розслідування іншого кримінального провадження, досудове розслідування якого здійснюється слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, було установлено складний механізм по легалізації членами сім`ї та близькими особами ОСОБА_8 коштів на загальну суму понад 8,2 мільйонів євро, щодо яких наявні підстави вважати, що вони одержані злочинним шляхом, внаслідок вчинення військового кримінального правопорушення та порушення податкового законодавства.

Наведене свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків саме на території України та ретельну підготовку підозрюваного до зміни місця свого постійного проживання за кордоном з метою продовжити користуватись незаконно здобутим майном.

Крім того, відповідно до відповіді оперативного підрозділу щодо виконання доручення слідчого, ОСОБА_8 одразу після внесення застави по кримінальному провадженню № 62023000000000803 планував залишити межі України та користуватись незаконно здобутим майном, яке перебуває на території Королівства Іспанія.

Серед іншого, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України, під час обрання підозрюваному запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, необхідно врахувати те, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, окрім даного кримінального провадження, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023164110000003 від 26.04.2023, за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368-5 КК України - набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів вартістю 142 927 001 (сто сорок два мільйони дев`ятсот двадцять сім тисяч одну) гривню, що більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи.

29.05.2024 кримінальне провадження № 42023164110000003 скеровано до суду з обвинувальним актом.

Крім того, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань в межах кримінального провадження № 42023164690000030 від 06.07.2023 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 409 КК України.

В ході досудового розслідування цього кримінального провадження було встановлено, що полковник ОСОБА_8 , у період з 09 год. 00 хв. 02.12.2022 по 18 год. 10 хв. 16.12.2022, діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив нез`явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу, проводив вказаний час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби.

Він же, діючи умисно, в умовах воєнного стану, шляхом іншого обману, у період з 21.12.2022 до 08.00 годин 20.01.2023 проводив час на власний розсуд, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, чим вчинив ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненого в умовах воєнного стану.

ОСОБА_8 в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18.02.2023, діючи умисно, використав завідомо підроблений документ.

04.10.2024 зазначене кримінальне провадження скеровано до суду з обвинувальним актом.

Обґрунтовуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід врахувати, правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справах «Москаленко проти України» від 20.05.2010 року, «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від суду.

Окрім того, як зазначено у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Becciev v. Moldova» від 04.10.2005 року (Бекчієв проти Молдови), ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Матеріали клопотання доведено наявність ризику, який передбачено п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що оскільки підозрюваний ОСОБА_8 в період з 17.01.2022 по 23.06.2023 перебував на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 1996 року до моменту звільнення проходив службу на посадах районних та обласного військкоматів м. Одеси, то, користуючись своїм авторитетом серед колишніх підлеглих та можливих співучасників розслідуваних злочинів, наявні обґрунтовані підстави вважати що існує ризик спотворення, знищення та приховування ще не здобутих документів, які не перебувають у володінні сторони обвинувачення та є у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_3 (ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Так, в судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_8 в період з 17.01.2022 по 23.06.2023 перебував на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 1996 року до моменту звільнення проходив службу на посадах районних та обласного військкоматів м. Одеси, тому, користуючись своїм авторитетом серед керівництва ОТЦК та СП, військових частин, РВЛК Міністерства оборони України, може за допомогою керівників вказаних органів управління застосовувати до колишніх підлеглих та інших військовослужбовців, які ще не допитані у вказаному кримінальному провадженні, але які були або могли бути очевидцями вчинюваних ОСОБА_8 кримінальних правопорушень чи яким відомі обставини, які мають значення для кримінального провадженні, заходи дисциплінарного впливу, в тому числі звільнення із займаної посади, або переведення зони активних бойових дій.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.

В судовому засіданні прокурори вказували на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, проте в розрізі особи підозрюваного та обставин кримінального провадження стороною обвинувачення не доведено актуальності даного ризику.

Застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, відмінного від тримання під вартою, дозволить останньому координувати та узгодити свої дії з іншими співучасниками розслідуваних злочинів чи іншими особами, які можуть бути причетними до вчинення злочинів, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню, використати свої зв`язки для незаконного впливу на понятих, які брали участь у першочергових слідчих діях, створення неправдивих показань чи штучних доказів, що створить сукупність об`єктивних ознак складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 386 або 396 КК України, що також свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 177 КПК України.

Згідно з рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» від 12.12.1991 ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. Рішенням ЄСПЛ у справі «Сельчук проти Туреччини» від 24.04.1998 визначено, що підставою виникнення ризику вчинення нових правопорушень може бути попереднє притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Так, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер і тяжкість інкримінованого злочину. Відповідно до вказаної Рекомендації важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин.

У п. 60 рішення ЄСПЛ у справі «Смірнова проти Росії» від 21.07.2003 суд відзначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, у якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти.

Крім того, питання щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою і були підставами для його звільнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку.

Під час досудового розслідування не встановлено будь-яких даних про те, що підозрюваний не може утримуватися в державній установі «Київському слідчому ізоляторі», не встановленого того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України віл 15.08.2014 №1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за №990/25767 свідчать про неможливість тримання підозрюваної під вартою.

Враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , дані про особу підозрюваного, його стан здоров`я, соціальні зв`язки, що на даній стадії досудового розслідування не можливо закінчити досудове розслідування, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти ризикам та, як наслідок, за встановлених обставин заява адвоката про взяття підозрюваного на поруки задоволенню не підлягає, з мотивів викладених вище.

Між тим, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, який, на думку суду, належним чином зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання, так як станом на день розгляду клопотання, останній не підозрюється у вчиненні насильницького злочину.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

Окрім цього, частиною 1 статті 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

При цьому, будь-яке обмеження прав осіб не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін, а мета такого обмеження жодним чином не пов`язана з досягненням «вразливого стану» у будь-якої особи, а тому прохання про застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу та/або великого розміру застави повинно бути розумним з погляду її розміру та адекватною обстановці вчинення правопорушення і отриманим відомостям.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що з метою забезпечення досудового розслідування, виконання підозрюваним обов`язків, необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 200 000 000 (двісті мільйонів) гривень 00 коп., з одночасним покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків з урахуванням вказаних обставин, оскільки розмір застави, який просить суд орган досудового розслідування, на думку суду є надмірним для підозрюваного та не свідчить, що при такому розмірі не буде досягнуто належного балансу між цілями досудового розслідування та правами підозрюваного.

Також, після визначення попереднього розміру застави пройшов певний період, а тому з метою дотримання позицій Європейського суду з прав людини необхідно зменшити розмір застави, оскільки заявлений розмір слідством є обтяжливим, так як підозрюваний тривалий час перебуває під вартою.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання заступника керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 42024164690000013 від 02.02.2024 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 25.03.2025.

Відмовити у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_5 про взяття на поруки підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024164690000013 від 02.02.2024 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 200 000 000 (двісті мільйонів) гривень, поклавши у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 25.03.2025.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1