Рішення № 125864635, 10.03.2025, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/4550/24

провадження № 2/610/504/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2025 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Тімонової В.М.,

за участю секретарів Кучеренко Ю.М., Черепахи А.А.,

представника позивача адвоката Браславської О.А. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача Рижонкової М.Я. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Балаклія Харківської області цивільну справу № 610/4550/24 (пр. № 2/610/504/2025) за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергосервіс» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України», третя особа: директор Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергосервіс» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України» Стариченко Микола, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2024 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява адвоката Браславської Ольги Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , у якій просить: визнати звільнення ОСОБА_1 з посади старшого охоронника Андріївської бази Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергосервіс» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України», яке мало місце 07 листопада 2024 року незаконним; поновити ОСОБА_1 на посаді старшого охоронника Андріївської бази Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергосервіс» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України»; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 листопада 2024 року по день ухвалення судом рішення у цій справі, із розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 610, 80 грн., та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позову вказала, що з 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 працював на посаді охоронника, а з 11 січня 2021 року старшим охоронником Андріївської бази ДП «Нафтогаз Енергосервіс» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України». На підставі огляду МСЕК № 654 від 23.10.2024 позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 08 жовтня 2024 року до 01 листопада 2025 року із зазначенням про протипоказання значних фізичних навантажень та роботи у нічні зміни. 05 листопада 2024 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про наявні вакантні посади на Андріївській базі Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергосервіс» НАК «Нафтогаз України», але при цьому повідомив, що вакантні посади не відповідають умовам та характеру праці, які визначені у довідці до Акту огляду МСЕК про інвалідність ОСОБА_1 та його індивідуальній програмі реабілітації. 07 листопада 2024 року позивач був звільнений з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я на підставі п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України

Зазначила, що для звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України є або фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов`язки, або стійке порушення функцій організму, визнання працівника інвалідом та наявність протипоказань щодо продовження ним трудової діяльності, підтверджені довідкою медико-соціальної експертної комісії. Безперечно, встановлена позивачу група інвалідності свідчить про обмеження чи втрату ним працездатності. Однак не кожне обмеження чи втрата працездатності можуть призвести до невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі. Висновку МСЕК про неможливість ОСОБА_1 за станом здоров`я виконувати роботу за своєю посадою - немає. В наявній довідці до Акту огляду МСЕК відсутні відомості про його невідповідність займаній посаді, не підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи. Зі звільненням позивач не згоден, вважає його незаконним, а тому змушений звертатися до суду з цим позовом.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 11.12.2024 справа прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

24.12.2024 представник відповідача подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову та вказав, що 26.11.2020 на підставі наказу ДП «Нафтогаз-Енергосервіс» від 25.11.2020 № 108-к ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду охоронника Андріївської бази ДП «Нафтогаз-Енергосервіс». 11.01.2021 Позивача переведено на посаду старшого охоронника Андріївської бази ДП «Нафтогаз-Енергосервіс» згідно наказу ДП «Нафтогаз-Енергосервіс» від 11.01.2021 №10-к. Згідно наказу ДП «Нафтогаз-Енергосервіс» від 07.11.2024 № 57/к ОСОБА_1 , старшого охоронника Андріївської бази ДП «Нафтогаз- Енергосервіс», звільнено 07.11.2024 у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи: пункт 2 частини 1 стаття 40 КЗпП України. Підстава: довідка до акта огляду МСЕК, серія 12 ААГ № 321567 від 23.10.2024, копія індивідуальної програми реабілітації інваліда № 278 від 23.10.202, повідомлення ОСОБА_1 від 05.11.2024 № 313-5.

Зазначив, що Андріївська база ДП «Нафтогаз-Енергосервіс» є відокремленим підрозділом Дочірнього підприємства «Нафтогаз-Енергосервіс» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», без статусу юридичної особи, розташоване за адресою: в`їзд Першотравневий 5, смт Андріївка, Ізюмський район, Харківська область. Одним із видів господарської діяльності Підприємства, зокрема, Андріївської бази, є надання навантажувально-розвантажувальних послуг та послуг відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) щодо вантажів, які надходять залізничним та автомобільним транспортом за допомогою власної вантажної техніки. Також на території Андріївської бази розташована наземна фотоелектрична станція, площею 2 га, яка виробляє електричну енергію для подальшого продажу державному підприємству. Згідно штатного розпису Підприємства на Андріївській базі станом на 12.12.2024 наявні такі посади: в.о. начальника бази, 1 од., зайнята; заступник начальника бази, 1 од., зайнята; головний енергетик, 1 од., зайнята; завідувач складу, 2 од., зайняті; машиніст крану автомобільного, 2 од., зайняті; бригадир на дільницях основного виробництва, 1 од., зайнята; електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, 1 од., вакантна посада; комірник, 1 од., зайнята; старший охоронник, 1 од., зайнята; охоронник, 5 од.: 4 - зайняті, 1 - вакантна посада; водій навантажувача, 1 од., вакантна посада; вантажник, 6 од.: 5 - зайняті, 1 - вакантна посада; механік II категорії, 1 од., вакантна посада; прибиральник службових приміщень, 1 од., зайнята.

Так, головним фахівцем з управління персоналом та соціальної політики ДП «Нафтогаз- Енергосервіс» було отримано Довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ №321567, ОСОБА_1 та Індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю № 278 від 23.10.2024 відносно нього. З наданої довідки МСЕК вбачається, що ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю (друга група з 08.10.2024) та протипоказані значні фізичні навантаження, нічні зміни. Згідно Індивідуальної програми № 278 від 23.10.2024 у розділі «5. Трудова реабілітація» зазначено: протипоказана важка фізична праця. Альтернативних дозволених посад/професій (види професій і спеціальності, доступні за станом здоров`я) не вказано.

Як вбачається з п.2.1. робочої інструкції старшого охоронника Андріївської бази ДП «Нафтогаз-Енергосервіс», затвердженої директором Підприємства 15.04.2024, основними завданнями та обов`язками старшого охоронника, зокрема, є:

2.1.1. Здійснення охорони стаціонарного об`єкту, вантажів та товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на території Андріївської бази Підприємства протягом своєї зміни у денний та нічний час.

2.1.3. Перебування на об`єкті протягом усього часу чергування, дотримання маршруту та графіку обходу території.

2.1.7. У разі виникнення пожежі негайно приймати міри для її гасіння, а при неможливості загасити пожежу своїми силами - викликати пожежну службу, повідомити начальника бази та директора Підприємства.

2.1.9. Затримання осіб, які намагаються незаконно вивезти (винести) товарно- матеріальні цінності з об`єкту, що охороняється, у тому числі підозрюваних у здійсненні правопорушень.

2.1.18. В зимовий період розчищати доріжки до приміщення офісу та майданчик, який розташований поряд зі складом.

Згідно графіків робочого часу охоронників Андріївської бази ДП «Нафтогаз- Енергосервіс» вбачається, що Позивач працював у нічний час.

Тобто, робота на посаді старшого охоронника Андріївської бази ДП «Нафтогаз- Енергосервіс» передбачає фізичні навантаження (значні) та нічні зміни (робота у нічний час).

Листом від 05.11.2024 за вих. № 313-5 Підприємством було повідомлено Позивача, що з огляду на висновок про умови та характер праці згідно Довідки до акта огляду медико- соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ №321567 та Індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 278 від 23.10.2024, продовження виконання трудових обов`язків на посаді старшого охоронника Андріївської бази створює загрозу для здоров`я та життя працівника ОСОБА_1 .

Також даним листом повідомлено йогопро наявні станом на 05.11.2024 вакантні посади на Андріївській базі ДП «Нафтогаз-Енергосервіс», а саме: електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування; - механік II категорії; водій навантажувача.

Проте вказані вакантні посади не відповідають умовам та характеру праці, визначеним у Довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ №321567 ОСОБА_1 , та Індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю № 278 від 23.10.2024 відносно ОСОБА_1 , згідно робочої та посадової інструкції потребують значних фізичних навантажень, а також вищу або базову вищу освіту за відповідним напрямом підготовки, проходження навчання тощо.

У свою чергу, згідно наданих Позивачем документів, МСЕК взагалі не зазначила у медичних документах жодної інформації стосовно роботи, яку може виконувати Позивач, та стосовно посад, на яких може працювати.

Вказав, що згідно штатного розпису та організаційної структури на Підприємстві відсутні спеціальні посади з умовами праці для інвалідів.

Будь-яких заяв від Позивача щодо переведення на іншу роботу (за наявними вакантними посадами згідно повідомлення Відповідача від 05.11.2024 за вих. № 313- 5), чи прохання встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці на адресу Відповідача не надходило.

З огляду на те, що у матеріалах справи містяться докази, які підтверджують невідповідність Позивача займаній посаді за станом здоров`я, відсутність у Відповідача можливості переведення Позивача на іншу роботу/створення умов праці відповідно до висновку МСЕК, оскільки характер та умови виконуваних професійних обов`язків відповідно до займаної посади не відповідають рекомендаціям МСЕК, та відсутність вакантних посад, які б відповідали рекомендованим умовам праці, вважає, що Відповідач мав підстави для розірвання із Позивачем трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 45-80).

24.12.2024 третьою особою - директором ДП «Нафтогаз Енергосервіс» НАК «Нафтогаз України» Стариченко М.А. подано письмові пояснення, у яких підтримав позицію Відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві (а.с. 42-43).

Представник позивача - адвокат Браславська О.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові. Вважає, що позивачеві мали призначити експертизу професійної придатності, яка дала б відповідь на запитання, чи може він надалі виконувати свої професійні обов`язки. Відповідач повинен був створити умови, за яких позивач міг би продовжувати виконувати свої посадові обов`язки, але без нічних змін та навантажень.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.

Третя особа у своїх письмових поясненнях просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних законних підстав.

Судом встановлено, що 26.11.2020 на підставі наказу ДП «Нафтогаз-Енергосервіс» від 25.11.2020 року № 108-к ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду охоронника Андріївської бази ДП «Нафтогаз-Енергосервіс» НАК «Нафтогаз-України» (а.с. 12).

11.01.2021 ОСОБА_1 переведено на посаду старшого охоронника Андріївської бази ДП «Нафтогаз-Енергосервіс» згідно наказу ДП «Нафтогаз-Енергосервіс» НАК «Нафтогаз-України» від 11.01.2021 №10-к (а.с. 12 зв.).

Наказом № 57/к від 07.11.2024 ОСОБА_1 , старшого охоронника Андріївської бази ДП «Нафтогаз-Енергосервіс» НАК «Нафтогаз-України», звільнено 07.11.2024 у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, пункт 2 частини 1 стаття 40 КЗпП України (а.с. 17).

Як убачається з листа від 05.11.2024 за вих. № 313-5, ДП «Нафтогаз-Енергосервіс» НАК «Нафтогаз-України» було повідомлено ОСОБА_1 , що з огляду на Довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ №321567, та Індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю № 278 від 23.10.2024, продовження виконання трудових обов`язків на посаді старшого охоронника Андріївської бази створює загрозу для здоров`я та життя працівника ОСОБА_1 . Також даним листом повідомлено про наявні станом на 05.11.2024 вакантні посади на Андріївській базі ДП «Нафтогаз-Енергосервіс», а саме: електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування; механік II категорії; водій навантажувача. Трудові обов`язки, які покладаються на працівника за вище вказаними вакантними посадами, не відповідають умовам та характеру праці, визначених у Довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ №321567, та Індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю № 278 від 23.10.2024 (а.с. 16 зв.).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, суд може визнати правильним припинення трудового договору у тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 172 КЗпП України, у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов`язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається (статті 55, 63 КЗпП України).

Спеціальним законодавчим актом, який регулює в тому числі трудові права інвалідів є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст. 2, 3 вказаного Закону, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється. Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 5 Закону, порядок та умови визначення потреб у зв`язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами (об`єднаннями), установами і організаціями.

Згідно зі ст.17 Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка незаборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст. 25 Закону, підприємства, установи та організації, фізичні особи, які використовують найману працю, створюють безпечні і не шкідливі для здоров`я умови праці, вживають заходів до запобігання інвалідності та відновлення працездатності осіб з інвалідністю. У разі працевлаштування особам з інвалідністю забезпечують розумне пристосування робочих місць.

Згідно зі статтею 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII (далі - Конвенція), трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вищевикладені норми чинного законодавства, в своїх сукупності, свідчать, що законність звільнення у цій категорії справ повинен довести роботодавець.

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я.

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров`я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано інвалідом і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров`я працівника, зобов`язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 08 серпня 2018 року в справі № 725/1303/17; від 20 грудня 2018 року в справі № 521/17982/16-ц; від 25 листопада 2020 року у справі № 621/704/17; від 08 липня 2022 року у справі № 466/4558/20, від 18.05.2023 року в справі № 177/1120/21.

Судова практика з даного приводу є сталою і змін не зазнавала.

В Постанові Верховного Суду від 19.09.2018 року в справі № 523/8055/16-ц зазначено, що підґрунтям для звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України є або фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов`язки, або стійке порушення функцій організму, визнання працівника інвалідом та наявність протипоказань щодо продовження ним трудової діяльності, підтверджені довідкою медико-соціальної експертної комісії. Інші медичні документи, що свідчать про неможливість виконувати роботу за станом здоров`я, без установлення групи інвалідності, зумовлені стійким порушенням функцій організму, не можуть бути підставою для звільнення за пунктом другим статті 40 КЗпП України.

Як убачається з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ № 321567, 08.10.2024 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності з 08 жовтня 2024 року до 01 листопада 2025 року із зазначенням про протипоказання значних фізичних навантажень та роботи у нічні зміни (а.с. 13).

З Індивідуальної програми № 278 від 23.10.2024 убачається, що ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця.

Судом встановлено, що у вказаній довідці МСЕК відсутні відомості про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, не підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи на посаді охоронника.

На переконання суду, встановлені судом обставини свідчать про те, що роботодавець не з`ясувавши, у порядку визначеному законодавством, реальну можливість продовження роботи позивача на посаді охоронника, який є особою з інвалідністю, завчасно готував рішення про його звільнення, не розглядаючи можливості виконання вимог ст. 172 КЗпП України (перекваліфікації і працевлаштування особи з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановлення на її прохання неповного робочого дня або неповного робочого тижня та створення пільгових умови праці).

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що за встановлених судом обставин, звільнення ОСОБА_1 було передчасним, без встановлення дійсної його можливості (чи не можливості) за станом здоров`я виконувати роботу за посадою охоронника, оскільки відповідні медичні висновки про неможливість позивача за станом здоров`я виконувати роботу саме за посадою охоронника у матеріалах справи відсутні, відповідач таких доказів не надав, тобто законної підстави для звільнення позивача не довів.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Відповідний правовий висновок сформульовано в постановах ВС від 26.08.2020 по справі N 501/2316/15-ц, від 16.02.2022 у справі № 359/5752/20.

Беручи до уваги викладене, суд вважає за необхідне наказ Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергосервіс» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України» № 57/к від 07 листопада 2024 року про звільнення ОСОБА_1 скасувати та поновити позивача на посаді, стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу по дату ухвалення рішення по справі.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348), згідно з яким нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно п. 1 розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України № 100 від 08.02.1995 року, зі змінами та доповненнями, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується серед іншого, у випадку вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку, у всіх інших випадках (відмінних від оплати відпусток) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п. 3 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Пункт 4 Порядку визначає виплати, які не враховуються при виплаті при обчисленні середньої заробітної плати. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п.5,8 Порядку, нарахування виплату всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як убачається з довідки Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергосервіс» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 14.11.2024, за період роботи ОСОБА_1 на посаді старшого охоронника Андріївської бази Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергосервіс» з 01.09.2024 по 31.10.2024 щоденна заробітна плата становила 610,80 грн. та середньомісячна заробітна плата 13437,60 грн. (а.с. 17 зв.).

Сума середнього заробітку за період вимушеного прогулу, а саме за період з 08.11.2024 по 10.03.2025 (дата ухвалення рішення суду), складає 53139,60 грн. (сума нарахувань за кожен місяць періоду), виходячи з кількості робочих днів у кожному місяці, згідно слідуючого розрахунку:

- листопад 2024 : 610,80 грн. х 16 робочих днів (з 08.11.2024) = 9772,80 грн.;

- грудень 2024 : 610,80 грн. х 22 робочих днів = 13437,60 грн.;

- січень 2025 : 610,80 грн. х 23 робочих днів = 14048,40 грн.;

- лютий 2025 : 610,80 грн. х 20 робочих днів = 12216,00 грн.;

- березень 2025 : 610,80 грн. х 6 робочих днів (10.03.2025) = 3664,80 грн.

Саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2024 по 10.03.2024.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивач на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за вимогою про визнання незаконним, скасування наказу та поновлення на роботі, тому в силу ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Крім того,представник позивачау позовізазначила провитрати направничу допомогу із розрахунку 500 грн за одну годину роботи адвоката, повний розрахунок якого з відповідними доказами буде наданий не пізніше 5 днів з дня ухвалення рішення у справі.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відтак, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат за клопотанням представника позивача адвоката Браславської О.А.

Суд зазначає, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергосервіс» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України», третя особа: директор Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергосервіс» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України» Стариченко Микола, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Дочірнього підприємства«Нафтогаз Енергосервіс» НаціональноїАкціонерної компанії«Нафтогаз України» «Про звільнення ОСОБА_2 » від 07.11.2024 № 57/к.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого охоронника Андріївської бази Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергосервіс» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергосервіс» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 листопада 2024 року по 10 березня 2025 року у розмірі 53139,60 (п`ятдесят три тисячі сто тридцять дев`ять грн. 60 коп.) грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергосервіс» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого охоронника Андріївської бази Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергосервіс» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Встановити представнику позивача строк для подання доказів щодо розміру понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Дочірнє підприємство «Нафтогаз Енергосервіс» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. І.Гонти, буд.3 А, корпус 2, ЄДРПОУ 30167066.

Третя особа: директор Дочірнього підприємства «Нафтогаз Енергосервіс» Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України» Стариченко Микола, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. І.Гонти, буд.3 А, корпус 2.

Повний текст рішення складено 17 березня 2025 року.

Суддя В.М. Тімонова