Рішення № 125863576, 17.03.2025, Тетіївський районний суд Київської області

17.03.2025 Провадження по справі № 2-а/940/8/25

Справа № 940/269/25

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді : Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судового засідання : Зіп`юк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Тетієві Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 09.02.2025 року серія ГБВ № 349965,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить скасувати постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 09.02.2025 року старшим інспектором СПДН Відділення поліції Подільського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції Кроткіх А.С. винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення, серії ГБВ № 349965 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП із застосуванням штрафу у розмірі 3400 гривень.

Позивачка стверджує, що відомості відображені в постанові не відповідають дійсності та зазначеного адміністративного правопорушення вона не вчиняла. Так, 09.02.2025 року вона здійснила виклик наряду поліції за адресою проживання її сестри ОСОБА_2 , оскільки чоловік сестри ОСОБА_3 вчиняв щодо останньої домашнє насильство. Таким чином, вона дійсно була налякана та переживала за сестру, так як її чоловік неодноразово вчиняв відносно неї домашнє насильство. Працівниками поліції не було відібрано жодних пояснень у позивачки та у потерпілої її сестри ОСОБА_2 , не з`ясовано причин вчинення кривдником ОСОБА_3 домашнього насильства відносно ОСОБА_2 . Проте, старший інспектор СПДН Відділення поліції Подільського УП ГУНП у м. Києві капітан поліції Кроткіх А.С. упереджено віднеслась до позивачки, не прийняла до уваги її пояснень та винесла протиправну постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу 3400 грн.

За таких обставин, позивачка просить скасувати постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 20.02.2025 року відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від представника відповідача Головного управління Національної поліції у м. Києві на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що твердження позивачки є хибними, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, оскільки 09.02.2025 року на лінію 102 до Подільського УП ГУНП у м. Києві від позивачки ОСОБА_1 надійшло повідомлення про виклик поліції за фактом вчинення домашнього насильства відносно її сестри. Прибувши на адресу події: АДРЕСА_1 , працівники МГР позивачки не виявили. В квартирі перебував чоловік ОСОБА_3 , який пояснив, що не здійснював ніяких протиправних дій відносно своєї дружини ОСОБА_2 . В подальшому, при спілкуванні з ОСОБА_2 остання повідомила, що не викликала та не потребує допомоги працівників поліції, до інших осіб за допомогою (у тому числі з проханням викликати поліцію) не зверталась. Позивачка, повідомляючи інформацію для виклику спеціальних служб, у тому числі під час її спілкування з оператором на лінії 102 про протиправні дії відносно її сестри ОСОБА_2 , усвідомлювала, що це призведе до виклику поліції для перевірки вказаних нею обставин. Таким чином, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення від 09.02.2025 року серії ГБВ № 349965 відбувалось відповідно до вимог чинного законодавства України (а. с. 29-44).

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.5КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 09.02.2025 року старшим інспектором СПДН Відділення поліції Подільського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції Кроткіх А.С. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, серії ГБВ № 349965 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП із застосуванням штрафу у розмірі 3400 гривень, у якій зазначено, що 09.02.2025 о 16 год 42 хв. за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 завідомо здійснила хибний виклик працівників поліції, що підтверджується копією постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 349965 від 09.02.2025 року (а. с. 5).

Відповідно до ст.77Кодексу адміністративногосудочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 72 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.п. 1, 3, 4, 5, 5-1, 8, 14 ч. 1 ст.23Закону України«Про національнуполіцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює прийом екстрених викликів за скороченим телефонним номером 102; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає всіх можливих заходів для надання домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я.

Відповідно до ст.222КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, статті 183).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію України», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону).

Отже, в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Стаття 183КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Статтею 251КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Верховний суд Касаційного адміністративного суду у постанові №338/1/17 від 26.04.2018 зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

В даному випадку відповідачем в постанові лише описано адміністративне правопорушення, проте жодних доказів в розумінні ст. 251 КУпАП, які підтверджують вчинення позивачем порушення, та свідчать про наявність в її діях складу правопорушення, правомірність прийняття оскаржуваної постанови, суду не надано.

Рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - поліцейським) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) та у справі № 686/11314/17 (К/9901/15541/18) від 15 березня 2019 року.

Відповідачем не додано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, зокрема які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 прямого умислу, а саме, що вона, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлювала, що вона є неправдивою, та бажала даремного виїзду на місце виклику працівників.

До тверджень відповідача, що в позивачки були відсутні підстави для виклику працівників поліції за фактом вчинення протиправних дій відносно її сестри ОСОБА_2 , оскільки сама ОСОБА_2 повідомила працівникам поліції, що не викликала та не потребує їхньої допомоги, суд відноситься критично. Так з відеозапису, наданого відповідачем, встановлено, що сестра позивачки ОСОБА_2 при спілкуванні з працівниками поліції неодноразово повідомляла їм, що її чоловік ОСОБА_3 вчиняє відносно неї домашнє насильство, а саме, на 07 хв. 45 сек. запису вона повідомляє, що змушена була тікати з хати, бо її чоловік з самого ранку скандалить з нею.

Натомість позивачка стверджує, що приводом для виклику 09.02.2025 року поліції став факт вчинення домашнього насильства громадянином ОСОБА_3 відносно її сестри ОСОБА_2 . Крім того, зазначила, що чоловік сестри раніше вже притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Тому, коли позивачці зателефонувала сестра ОСОБА_2 та повідомила, що її чоловік вчиняє відносно неї домашнє насильство, позивачка дійсно злякалась за життя та здоров`я сестри.

Такі доводи позивачки відповідачем не спростовані.

Стаття 280КУпАП закріплює, серед іншого, обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.62Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За таких обставин суд вважає, що в діях позивачки відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Відповідно до статті 247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За правилами ч. 3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

За правилами ч. 1 ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами ч.1 ст. 139 КАС України, з відповідача - Головного управління Національної поліції України у м. Києві, який є суб`єктом владних повноважень на користь позивачки необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 605,60 грн.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 134, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 09.02.2025 року серія ГБВ № 349965 - задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, серії ГБВ № 349965, винесену старшим інспектором СПДН Відділення поліції Подільського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції Кроткіх Аллою Степанівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП із застосуванням штрафу у розмірі 3400 гривень, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у м. Києві, адреса: вул. Володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108616, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.В. Самсоненко