Рішення № 125857623, 14.03.2025, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/866/24

Провадження №2-о/472/8/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2025 року с- ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Замета Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, про встановлення факту самостійного утримання та виховання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В :

21 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою до заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, про встановлення факту самостійного утримання та виховання неповнолітньої дитини.

В заяві заявник зазначив, що він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстровано 23.09.2011 року виконавчим комітетом Грімненської сільської ради Городоцького району Львівської області, про що складено відповідний актовий запис за № 08. Походження дитини від нього, як батька було визначено в порядку ст. 126 СК України.

З дня народження доньки до 2018 року він проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 (мати доньки). Спільне життя з ОСОБА_2 у них не склалося з причин відсутності взаєморозуміння та байдужості до життя і проблем один одного.

В 2018 році вони припинили їхні шлюбні відносини. Після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2 , донька залишилася проживати біля матері. Проте, через безвідповідальне та байдуже ставлення матері до доньки, остання виявила бажання проживати з ним. Починаючи з 2021 року дитина проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

З того часу ОСОБА_2 не спілкується з донькою. Участі в житті дитини не приймає та не утримує її, припинила спілкуватися з донькою, про засоби зв`язку з нею не повідомила, вихованням дитини не займається, свої батьківські обов`язки не виконує, жодної допомоги дитині не надає. Тобто, починаючи з 2021 року і по теперішній час він самостійно займається вихованням та матеріальним утриманням доньки добросовісно виконує свої батьківські обов`язки, створює для неї необхідні умови для проживання та її розвитку, забезпечує її усім необхідним.

Встановлення даного факту необхідне йому для захисту прав та інтересів дитини, для оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, вирішення питань щодо переміщення дитини без документального оформлення згоди від матері, окрім того встановлення даного факту для нього важливе юридичне значення, оскільки наявність статусу «одинокого батька», згідно норм Податкового Кодексу України дасть йому підстави для отримання допомоги на утримання дитини в розмірі 150 % від соціальної пільги, змінити місце проживання дитини, а також право на додаткову відпустку. Крім того, без підтвердження цього факту, він може бути у будь який час мобілізований, і фактично його дитина залишиться одна, без батька та без матері, які можуть здійснювати за нею догляд та займатися її вихованням.

Просить суд, встановити факт того, що він самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 22 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та справу призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримав в повному обсязі та просить її задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві. Крім того вказав, що не хоче позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки цього не бажає донька та не хоче її психологічно травмувати.

В ході судового розгляду справи судом було заслухано думку неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в присутності представника служби у справах дітей Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області Усликової Н.В., яка зазначила, що останній раз маму ОСОБА_2 бачила 3 роки тому. З папою ОСОБА_1 вона проживає з 2021 року, мама з нею не спілкується, хоча влітку приїжджала до селища на похорони своєї матері, тобто до її бабусі, але до неї не зайшла. Вона її бачила на вулиці, але вона до неї не підійшла. Вона не бажає спілкувати з мамою, оскільки остання її образила.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні суду пояснила, що вона є сусідкою заявника ОСОБА_1 та проживає через дві хати від них. ОСОБА_2 не має в селищі близько 4-5 років, з донькою ОСОБА_5 вона не спілкується, говорять, що вона перебуває за кордоном. Батько виховує свою доньку самостійно разом з бабусею ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду пояснила, що матір ОСОБА_8 вона не бачила 4-5 років, напевно з 2021 року, начебто перебуває за кордоном в Польщі. Вона приїздила влітку на похорони до своєї матері, але зі своєю доньку не забажала спілкуватися. Батько ОСОБА_1 займається самостійно вихованням своєї доньки ОСОБА_9 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_6 , матір участі у вихованні та утриманні доньки не приймає.

Заінтересована особа по справі ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена через оголошення, опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України та направлено на її адресу судову кореспонденцію, яка повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.

Суд, вислухавши пояснення заявника, представника заявника, свідків, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 з 2011 року проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_3 , її народження було зареєстровано 23.09.2011 року виконавчим комітетом Грімненської сільської ради Городоцького району Львівської області, про що складено відповідний актовий запис за № 08. Походження дитини від нього, як батька було визначено в порядку ст. 126 СК України, що підтверджується повторним свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , виданого 10 лютого 2021 року Веселинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 6).

З акту № 27 обстеження умов проживання сім`ї заявника, складеного 06.05.2024 року вбачається, що членами комісії Варюшинського старостинського округу було проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , який проживає разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Сім`я ОСОБА_1 має все необхідне для нормального проживання. Будинок в задовільному стані, є всі зручності. Продуктами харчування забезпечені. Меблі, побутова техніка, одяг, взуття все в наявності і в задовільному стані. ОСОБА_1 працює в м. Миколаєві на автопідприємстві «Промітей». Догляд в той час, коли відсутній батько, за Дариною здійснює бабуся ОСОБА_10 (а.с.7).

Відповідно до довідки за вих. № 31 від 08.04.2024 року, виданої Варюшинським ліцеєм Веселинівської селищної ради Миколаївської області, учениця 7 класу ОСОБА_3 , 2011 року народження, регулярно відвідує заняття в школі. Дитина завжди охайна, доглянута, забезпечена шкільним приладдям та одягом в повному обсязі. Батько дитини ОСОБА_1 постійно спілкується з педагогами, які навчають доньку, цікавиться шкільним життям дитини, весь час на зв`язку з класним керівником. Мати дитини ОСОБА_2 з 2021 року в с. Варюшине не проживає. Мати з ОСОБА_11 ліцеєм, де вчиться дитина, зв`язку не підтримує, із класним керівником та вчителями не спілкується. Дитину до школи приводять і забирають батько ОСОБА_12 або бабуся ОСОБА_10 (а.с.8).

З акту обстеження умов проживання дітей в сім`ї заявника ОСОБА_1 , складеного 04.12.2024 року вбачається, що комісією у складі начальника служби у справах дітей Веселинівської селищної ради Наталії Усликової, головного спеціаліста служби у справах дітей Веселинівської селищної ради Анни Бабкевич та поліцейського офіцера громади капітана Василя Маслюка, було проведено обстеження умов життя в сім`ї ОСОБА_1 . Сім`я складається з 3 чоловік: батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 донька, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 бабуся. Матеріальні умови життя: родина проживає за кошти заробітної плати батька та пенсії бабусі. Продукти харчування та їх запаси в наявності в достатній кількості. У будинку чисто та охайно, в дитячій кімнаті є все необхідне, одяг, сезонний одяг, постільна білизна, все відповідає сезону. Висновок комісії: в ході обстеження встановлено, що ОСОБА_1 створені всі умови для належного фізичного та інтелектуального розвитку його доньки ОСОБА_3 .. Також в ході спілкування з дівчинкою з`ясовано (зі слів дитини), що вона не бачила маму з 2021 року. Місце знаходження матері її невідоме. Факт проживання ОСОБА_13 з батьком ОСОБА_14 встановлено.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, частиною другою цієї статті визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. За таких умов у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 виснувала, що факти, які мають юридичне значення, встановлюються у позасудовому та судовому порядку. Рішення суб`єктів владних повноважень стосовно встановлення фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Заперечуючи проти вимог заявника (у справі від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21) заінтересована особа по справіМіністерство оборони України, посилалось на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного суду у постанові від 11.09.2024 року по справі № 201/5972/24 за якою, не підлягають розгляду в порядку окремого провадження правовідносини щодо встановлення юридичного факту самостійного виховання дітей, а мають розглядатися вимоги про позбавлення батьківських прав в порядку позовного провадження. Однак у справі № 201/5972/24 Велика Палата Верховного суду дійшла висновку, що між сторонами існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини, а тому факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву заявника залишила без розгляду.

Натомість у вказаній справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність спору між батьками щодо виховання, визначення місця проживання дітей, або з приводу невиконання батьківських обов`язків, з огляду на зазначене правова позиція Великої Палати Верховного суду від 11.09.2024року, висловлена у справі №201/5972/24 не підлягає застосуванню до розглядуваної справи, оскільки заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини виключно з метоюреалізації права на відстрочку від призову (мобілізації) на військову службу, оскільки для забезпечення повноцінного догляду та збереження прав і інтересів його неповнолітніх дітей, за вимогами чинного законодавства, необхідне рішення суду, яке підтверджує факт самостійного виховання та утримання дітей батьком.

Як зазначено вище, наведений у статті 315 ЦПК України перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, не є вичерпним. Тому факт самостійного виховання та/або утримання дитини може бути встановлений судом якщо законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

У статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначено перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Крім того, відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено перелік умов, за яких військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби.

Отже, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини має юридичне значення, серед іншого, як підстава для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також для звільнення з військової служби.

Зокрема, пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що не підлягали призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено звільнення військовослужбовців з військової служби через сімейні обставини, серед іншого, у разі самостійного виховання військовослужбовцем дитини (дітей) віком до 18 років.

У подальшому Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» внесено зміни та пункт 4 частини першої статті 23 цього Закону викладено у такій редакції: не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135СК України.

Диспозиція пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу сьомого пункту 2, абзацу шостого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зі змінами містить імперативний припис стосовно того, що підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби особи, яка самостійно виховує та утримує дитину, має бути встановлена виключно за рішенням суду.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період з подальшими змінами.

У додатку 5 до вказаного Порядку наведено вичерпний перелік документів, які підтверджують наявність підстав для відстрочки, зокрема за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», серед яких рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини. Тобто законодавець визначив, що військовозобов`язаному для підтвердження факту перебування на його утриманні дитини, та самостійного її виховання необхідно надати рішення суду не про позбавлення другого з батьків батьківських прав, не про визначення місця проживання з одним з батьків, а саме рішення суду яким буде встановлено факт самостійного виховання дитини, який відповідно до положень ЦПК України, підлягає встановленню під час розгляду справ в порядку окремого провадження. Отож, удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

Необхідність встановлення факту самостійного виховання дитини передбачено Постановою КМУ №560 і саме в зв`язку з тим, що заявник не має іншої можливості отримати документ, який посвідчує такий факт, він звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту і подав відповідні докази.

При дослідженні доказів у справі судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 з 2021 року проживає разом із заявником, який самостійно виховує, забезпечує стабільні і гармонійні умови життя доньки, піклується про стан її здоров`я та загальний розвиток. Мати доньки ОСОБА_2 , з якою заявник розлучений, не позбавлена батьківських прав, однак не бере участі у вихованні та утриманні доньки. Перебування доньки на утриманні батька відповідає її інтересам, мета встановлення юридичного факту має для заявника юридичне значення та не пов`язана з подальшим вирішення спору про право.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає доведеним факт самостійного виховання та утримання заявником неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доходить висновку про задоволення заяви і встановлення відповідного факту.

На підставівикладеного,згідно ст.ст.11-13,19,76-81,141,258,259,263-265,268,273,315,316,319ЦПК України,суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про, встановлення факту самостійного утримання та виховання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 17 березня 2025 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області А.О. Тустановський