Рішення № 125851055, 13.03.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/658/25

13 березня 2025 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити ОСОБА_1 житлову субсидію на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення житлової субсидії. До заяви, долучив акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства / фактичного місця проживання особи від 11.07.2024, декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повідомило позивача про відмову у призначенні житлової субсидії, оскільки у члена сім`ї особи із складу домогосподарства, який фактично не проживає - ОСОБА_2 , є у власності більше ніж 1 житлове приміщення (квартира, будинок). Позивач не погоджується з відмовою відповідача та стверджує, що має право на призначення субсидії, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву поданого 11.03.2025, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що згідно з поданої заяви та декларації позивачу відмовлено у призначенні житлової субсидії, оскільки у власності члена господарства, ОСОБА_2 , більше ніж одне житлове приміщення.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.

З`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 24.02.2021.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою від 11.07.2024 про призначення та надання житлової субсидії.

До вказаної заяви, позивач долучив акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства / фактичного місця проживання особи від 11.07.2024, декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, згідно з якими в будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані такі особи: ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Щодо ОСОБА_2 в декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії зазначено, що останній за вказаною адресою не проживає та долучено акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства / фактичного місця проживання особи, згідно якого вказано, що син ОСОБА_4 в будинку зареєстрований, але фактично не проживає. Комунальними послугами не користується, особистих речей в будинку не утримує.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №304-2/П-02/8-1900/25 від 14.01.2025 позивача повідомлено про відмову у призначенні житлової субсидії, оскільки у власності члена господарства, ОСОБА_2 , більше ніж одне житлове приміщення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправним і такими, що порушують його права та інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 №1041 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України" визначено, що з 01.12.2022 призначення житлових субсидій здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Механізм використання коштів, передбачених у Державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій визначає Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення житлової субсидії (далі - Положення №848).

Відповідно до пункту 1 Положення №848 це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій:

щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме:

- житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком;

- комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами;

щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку;

житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік.

Пунктом 22 Положення №848 встановлено, що житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства:

які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку);

які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору наймання (оренди) житла (далі - орендарі), за рішенням суду, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги;

які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору наймання (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами.

У випадках, передбачених абзацами третім і четвертим цього пункту, склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії з додаванням до заяви відповідних документів, що підтверджують проживання за фактичною адресою домогосподарства.

Житлова субсидія не може призначатися одночасно і за зареєстрованим місцем проживання особи, і за її задекларованим місцем проживання, і за місцем її фактичного проживання.

Згідно пункту 14 Положення №848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), зокрема якщо:

будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства на 1 число місяця, з якого призначається житлова субсидія, має у власності більше ніж одне житлове приміщення (квартиру, будинок), крім житлових приміщень у гуртожитках та житла:

яке належить на правах спільної сумісної або часткової власності;

отриманого у спадщину особою, визначеною в частині першій статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за умови, що жодне із житлових приміщень, яке перебуває у власності, у тому числі на яке оформлено право на спадщину, не здається в оренду, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Так, згідно з пунктом 24 Положення №848 житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані та/або задекларовані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають), крім осіб, які перебувають за кордоном понад 60 днів на день звернення за призначенням житлової субсидії або день призначення житлової субсидії, без звернення громадян. На осіб із складу домогосподарства розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.

Під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім`ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване/задеклароване або фактичне місце проживання відмінне від адреси домогосподарства (крім доходів одного з подружжя, якщо обом більше 60 років і вони проживають у сільській місцевості або селищах міського типу, доходів батьків у разі призначення субсидії студентам, які зареєстровані у гуртожитку за місцем навчання, та доходів одного з батьків дитини у разі призначення субсидії другому з батьків з дитиною у разі, коли батьки розлучені або не перебували у шлюбі, а також осіб, які перебувають у полоні, що підтверджується відомостями та/або документами, наданими уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, державними реєстраторами, суб`єктами державної реєстрації, установами та організаціями в порядку та випадках, визначених законодавством, або вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду, або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти, або перебувають за кордоном понад 60 днів на день звернення за призначенням житлової субсидії або день призначення житлової субсидії, без звернення громадян). При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються.

Під час призначення житлової субсидії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на членів домогосподарства, які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають у зв`язку з призовом на строкову військову службу. При цьому фактичні доходи таких осіб не враховуються в сукупний дохід домогосподарства.

Кількість членів домогосподарства визначається на початок місяця, з якого призначається житлова субсидія.

Однак, відповідно до пункту 25 Положення №848 у разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих та/або задекларованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих та/або задекларованих у житловому приміщенні (будинку), соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих та/або задекларованих за цією адресою членів домогосподарства.

Доходи членів домогосподарства, які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично за цією адресою не проживають, у сукупний дохід домогосподарства не враховуються. Ця норма не поширюється на випадок, визначений в абзаці третьому пункту 24 цього Положення (за винятком осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти, або перебувають за кордоном понад 60 днів на день звернення за призначенням житлової субсидії або день призначення житлової субсидії, без звернення громадян).

Наявність у членів домогосподарства, які не проживають за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання, та у членів їх сімей умов, зазначених у підпунктах 2-4, 7, 9-10 пункту 14 цього Положення, не є перешкодою для застосування під час призначення житлової субсидії абзаців першого та другого цього пункту.

Пунктом 26 Положення №848 визначено, що відповідно до рішення про призначення житлової субсидії у випадку, передбаченому пунктом 25 цього Положення, та/або документів, що підтверджують фактичне непроживання особи за адресою, виконавці комунальних послуг не нараховують плати за комунальні послуги на членів домогосподарства, які зареєстровані (задекларовані), але фактично не проживають у житловому приміщенні (будинку).

Положення пункту 29 Положення №848 встановлено, що рішення у випадках, передбачених пунктами 25, 27 і 28 цього Положення, приймаються на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи та/або документів, що підтверджують непроживання особи за адресою домогосподарства.

Отже з огляду на наведене, а також враховуючи, що аналіз норм Положення №848 дає можливість зробити висновок про те, що у разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих та/або задекларованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих та/або задекларованих у житловому приміщенні (будинку), соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих та/або задекларованих за цією адресою членів домогосподарства.

Згідно матеріалів справи, позивач при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області із заявою щодо призначення житлової субсидії, додав акт обстеження матеріально побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 11.07.2024, згідно з яким син ОСОБА_4 в будинку зареєстрований, але фактично не проживає. Комунальними послугами не користується, особистих речей в будинку не утримує.

Підставою для відмови у призначенні житлової субсидії, відповідачем вказано, що особи із складу домогосподарства, який фактично не проживає - ОСОБА_2 , є у власності більше ніж 1 житлове приміщення (квартира, будинок).

Однак, суд не погоджується із таким висновком відповідача, оскільки судом встановлено, що в будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який фактично не проживає у будинку за вказаною адресою, а тому такі висновки є суперечливими у розумінні пунктів 25 та 26 Положення №848.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 відповідачем не надано.

Також суд зазначає, що Положенням №848 не визначено поняття члена домогосподарства чи члена сім`ї.

Згідно із частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Судом не встановлено факту спільного проживання та спільного побуту між позивачкою та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Що стосується визначення домогосподарства, то як вже було зазначено судом його визначення в Положенні №848 відсутнє. Якщо застосувати аналогію з іншими нормативними актами, де міститься його визначення, то домогосподарство - це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частини, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне домогосподарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків, або бути в тих чи інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що ОСОБА_2 фактично не проживає з позивачем, не веде з ним спільного господарства, то за таких обставин останнього не можна вважати членом домогосподарства позивача.

Суд звертає увагу на те, що факт реєстрації місця проживання у відповідному нерухомому майні не є безумовною обставиною для висновку про те, що така особа є членом домогосподарства.

Факт того, що ОСОБА_2 зареєстрований в будинку, з урахуванням обставин, встановлених судом, не є безумовною обставиною вважати, що він є членом домогосподарства чи членом сім`ї позивача.

У зв`язку із установленими обставинами, суд дійшов висновку про недотриманням відповідачем норм Положення №848. Суд звертає увагу, що відповідач не виконав обов`язку щодо урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття оскарженого рішення: не встановив кількість фактично проживаючих членів домогосподарства та у даному випадку, різницю між фактично проживаючими і зареєстрованими членами домогосподарства.

Отже, враховуючи зазначене, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу в призначенні субсидії, а відтак такі дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області у призначенні позивачу субсидії на оплату житлово-комунальних послуг протиправними.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови позивачу у призначенні житлової субсидії та зобов`язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити ОСОБА_1 житлову субсидію на домогосподарство.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити ОСОБА_1 житлову субсидію на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 13 березня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддяМартиць О.І.