Рішення № 125851041, 14.03.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7463/24

14 березня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати два рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області за №1168635470 - 2024-2 від 14.10.2024 року, яким позивачу призначено пільгу з 01.09.2024 по 31.12.2054 із розрахунку площі на яку призначається пільга 52,5 квадратних метрів та розміру пільг 3365,93 грн. і за №1168635470-2024-3 від 16.10.2024 року, яким позивачу призначено пільгу з 01.06.2024 по 31.12.2054 із розрахунку площі на яку призначається пільга 52,5 квадратних метрів та розміру пільг 3380,14 грн."Про призначення пільги на оплату житлово-комунальних послуг/придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" в частині визначення ОСОБА_1 розміру площі на яку призначається пільга, зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Тернопільській області прийняти рішення про призначення і виплату з 01.06.2024 року по 31.12.2054 року та з 01.09.2024 року по 31.12.2054 року ОСОБА_1 пільги на оплату житлово-комунальних послуг із розрахунку площі на яку призначається пільга в розмірі 105 квадратних метри (по 42 кв. метрів на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю та в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання)) відповідно до вимог абз. 3 п. 5 ч. 1, ч.3 статті 13 Закону № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та абз.2 підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування".

Позов обґрунтований тим, що позивач не погоджується із зазначеним рішенням відповідача в частині розміру площі, на яку призначається пільга та розміру пільги, оскільки на позивача, як на сім`ю ветерана війни, яка складається з двох непрацездатних осіб повинна поширюватись норма на опалювальну площу, яка становить 42 кв.метрів опалювальної площі на одну особу, яка має право на знижку плати, та додатково 21 кв. метр на сім`ю, тобто 105 кв.м, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Просить врахувати, що у Пенсійного фонду України відсутня можливість для отримання інформації про осіб, зареєстрованих у домогосподарстві, у зв`язку із чим позивачу неодноразово повідомлялось про необхідність надання довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб.

Ухвалою суду від 19.02.2025 постановлено продовжити розгляд адміністративної справи №500/7463/24 на один місяць, надати позивачу п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 27.02.2025 постановлено продовжити розгляд даної адміністративної справи, оскільки позивач у встановлений судом строк усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху після відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача і заявами щодо перерахунку пільг та включення понаднормової площі житла відповідно до п.п. 3 ч.1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Листами Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пільг, зсилаючись на відсутність підстав.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 1168635470 - 2024-2 від 14.10.2024 року позивачу призначено пільгу з 01.09.2024 по 31.12.2054 у розмірі 3365,93 грн. із розрахунку площі 52,5 кв. м.

Також, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 1168635470 - 2024-3 від 16.10.2024 року позивачу призначено пільгу з 01.06.2024 по 31.12.2054 у розмірі 3 380,14 грн. із розрахунку площі , на яку призначається пільга - 52,5 квадратних метрів, тобто 21 кв. метр опалювальної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Вважаючи протиправними вказані рішення відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни, як особливої окремої категорії громадян, врегульовані приписами Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (надалі також Закон № 3551-XII).

Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я (стаття 1 Закону № 3551-XII).

Пунктом 5 частини першої статті 13 Закону № 3551-XII встановлено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги, як 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю).

Згідно з п. 28 ч. 1 статті 13 Закону № 3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються особам з інвалідністю внаслідок війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Площа житла, на яку нараховується 100-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім`ї осіб, які не мають права на знижку плати. Якщо в складі сім`ї є особи, які мають право на знижку плати в розмірі, меншому ніж 100 процентів, спочатку обчислюється в максимально можливому розмірі 100-процентна відповідна знижка плати.

Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (надалі також - Закон № 2017-III) державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо надання гарантованих обсягів, зокрема, житлово-комунального обслуговування.

Пільги зі сплати за користування житлом та комунальними послугами, передбачена статтею 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, є державною соціальною гарантією для відповідної категорії осіб, тому є обґрунтованим використання для нарахування пільг норм споживання житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування (далі - Постанова № 409), яка прийнята з метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії Кабінет Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови № 409 установлена соціальна норма житла, в межах якої держава надає громадянам пільги на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком для:

1) оплати житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; витрат на управління багатоквартирним будинком - 21 кв. метр загальної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю;

2) оплати комунальних послуг - послуг з постачання теплової енергії для потреб централізованого або автономного опалення, з постачання та розподілу природного газу або постачання та розподілу електричної енергії для індивідуального опалення незалежно від джерела та виду енергії - 21 кв. метр опалювальної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Для сімей ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань, що складаються лише з непрацездатних осіб (статті 12, 13, 14 і 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та статті 6-1, 6-2, 6-3, 6-4 Закону України Про жертви нацистських переслідувань), у разі використання природного газу для індивідуального опалення зазначена норма становить 42 кв. метрів опалювальної площі на одну особу, яка має право на знижку плати, та додатково 21 кв. метр на сім`ю.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що пільги на оплату житлово-комунальних послуг, на подвійний розмір нормативної опалювальної площі надається сім`ям пільговиків, до складу яких входять лише непрацездатні особи (у тому числі працюючі інваліди, неповнолітні діти, пенсіонери).

Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідно п.1 ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч.3 ст.75 Сімейного кодексу України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, установленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Також, статтею 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами.

Крім цього, вирішуючи спір по суті, суд також враховує, що за змістом статті 51 Бюджетного кодексу України при наданні пільги та проведенні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім`ї пільговика належать: - дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); - неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства І та ІІ груп або особи з інвалідністю І групи; - особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни І групи та доглядає за нею, за умови що особа з інвалідністю внаслідок війни не перебуває у шлюбі; - непрацездатні батьки; - особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.

Як слідує з матеріалів справи, позивач є інвалідом війни ІІ групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ), яка є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_2 від 21.08.2024.

У відповідності до довідки №20-10/268 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наведене діє підстави для висновку, що разом з позивачем за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрована працездатна особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому, працездатна особа, яка зареєстрована разом з позивачем ( ОСОБА_3 ) за адресою АДРЕСА_1 , на думку суду, не відносить до перелічених у ст. 51 Бюджетного кодексу України, про що позивачем не подано до суду жодних доказів, та судом таких доказів не здобуто.

Суд вважає, що якщо серед осіб, зареєстрованих у домогосподарстві разом з позивачем є працездатні особи, які сплачують 100 відсотків за комунальні послуги, пільги з оплати природного газу на подвійний розмір нормативної площі не надаються.

Крім цього, суд враховує, що у цій справі відповідач неодноразово у листах-відповідях щодо нарахування пільг повідомляв позивача про необхідність надання довідки про склад сім`ї або витягу з Реєстру територіальної громади. Доказів надання відповідачу відомостей про всіх осіб, які зареєстровані у домогосподарстві (за місцем проживання позивача), учасниками справи суду не подано. Натомість, позивачем подавалися до відповідача лише Витяги з реєстру територіальної громади №2024/014448677 та №2024/014496478 щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином, у сукупності наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для нарахування позивачу пільг за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі у період з 01.06.2024 по 31.12.2054 та з 01.09.2024 по 31.12.2054.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

То ж, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Таким чином, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 14 березня 2025 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001 код ЄДРПОУ:14035769).

Головуюча суддяДерех Н.В.