Рішення № 125849189, 13.03.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2025 року справа №640/12136/22

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофреш Груп» (03057, м. Київ, вул. Довженка, 12-А, код ЄДРПОУ 42711599)доКиївської митниці (03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 43997555)провизнання протиправним та скасування рішеннявстановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофреш Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 07.02.2022 №UA100430/2022/000001/1 та картку відмови від 07.02.2022 №UA100430/2022/000022 у митному оформленні (випуску) товарів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що не зважаючи на те, що декларантом надані усі документи необхідні для визначення митної вартості товару, Київською митницею прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів, чим незаконно завищено митну вартість товару, який імпортував позивач.

Також, на переконання позивача, відповідач незаконно та необґрунтовано застосував резервний метод визначення митної вартості товару, не маючи для цього правових підстав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. У відзиві відповідач зазначає, що надані позивачем до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до знатті 58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений позивачем метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

Також відповідач вказує, що додаткові документи, надані декларантом, не спростовували вимогу митного органу щодо їх запиту, зокрема в платіжному доручені від 20.01.2022 №871429074 переказ коштів здійснюється на інший рахунок ніж зазначений в контракті.

Крім того, відповідач зазначає, що до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 21.01.2022 №17, у якій перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 , в той же час відповідно до CMR від 20.01.2022 №12249-14099 перевізником зазначено іншу особу, а саме: PE Brychka Ivan., що не дає перевірити достовірність декларування транспортних витрат. Отже, згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній (CMR), перевізником товарів виступає інша особа, тобто відбулось залучення третіх осіб для перевезення заявленого до митного оформлення вантажу, однак підтверджуючі документи не надані. Тому, ідентифікувати надані документи про транспортні витрати з поставкою товарів за вказаною МД, неможливо.

Наприкінці, відповідач наголошує, що жодних порушень у застосування ст. 64 МК України, як і обсягу пояснень, які мають бути надані відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, Київською митницею не допущено. У зв`язку з чим, рішення про коригування митної вартості прийнято з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви митного органу відносно митної вартості товарів, які не спростовані позивачем.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ було постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва. Крім того установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №640/14136/22 прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А. та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з міжнародним договором поставки від 04.01.2021 №040121/9 ТОВ «АГРОФРЕШ ГРУП» придбало у Simba Vegetables В. V. (Нідерланди) 21000 кг капусти білокачанної за ціною 0,30 Євро за 1 кг, що підтверджується інвойсом від 20.01.2022 №12962, проформою 14099 та платіжним дорученням. Ціна товару також підтверджується експортною декларацією 22NLKYLMOTMAPH0WD54.

Вказаний товар 23.01.2022 прибув на територію України та поміщений під митний контроль, що підтверджується CMR №12249-14099.

Митна декларація UA100430/2022/111358 для розмитнення товару подана 31.01.2022

Разом із митною декларацією подані:

договір поставки від 04.01.2021 №040121/9; додаткова угода №б/н від 31.12.2021 до договору поставки від 04.01.2021 №040121/9; інвойс від 20.01.2022 №12962; CMR №12249-14099 від 20.01.2022; сертифікат з перевезення EUR. 1 № AF01093625 від 20.01.2022; платіжне доручення від 20.01.2022 №871429074; довідка про транспортні витрати до кордону України №17 від 21.01.2022; рахунок-проформа №14099 від 18.01.2022.

Наступного дня (01.02.2022) митним органом направлено запит про надання додаткових документів для визначення митної вартості.

На виконання вимог митного органу декларантом надана заява та запитувані документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

копія митної декларації країни відправлення №22NLKYLMOTMAPH0WD54 від 20.01.2022; договір транспортного експедирування №1301-2022/1 від 13.01.2022; заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом №2 від 18.01.2022; договір про перевезення від 18.01.2022 №13; замовлення до договору №13 від 18.01.2022.

Не зважаючи на вказане, Київською митницею 07.02.2022 прийнято рішення UA100430/2022/000001/1 про коригування митної вартості та картку відмови від 07.02.2022 UA100430/2022/000022 у митному оформленні (випуску) товарів.

Позивач, вважаючи рішення та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України від 13 березня 2012 р. № 4495-VI (далі Митний кодекс) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до пункту 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Згідно з пунктом 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947 року під "дійсною вартістю" варто розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Відповідно до пункту 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частинами першою - третьою статті 318 Митного кодексу митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до статті 4 Митного кодексу ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку; декларант особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування; декларація митної вартості документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим; митна декларація заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з статтею 51 Митного кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Митного кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною п`ятою статті 58 Митного кодексу передбачено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Під час визначення митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 Митного кодексу, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди із застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі -ГААТ).

Відповідно до частини другої статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 Митного кодексу).

Відповідно до статті 257 Митного кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Під час застосування письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з частиною сьомою статті 257 Митного кодексу перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, що підтверджують митну вартість товарів, є (частина друга статті 53 Митного кодексу): 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Така норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина третя статті 53 Митного кодексу).

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 64 Митного кодексу у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями статті 64 Митного кодексу на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 Митного кодексу прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу можна дійти висновку, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема, якщо подані до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, позаяк з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові №826/17509/16 від 09.02.2021.

Отже, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/614/16 наголосив, що стала судова практика вирішення подібних правовідносин визначає прямий обов`язок митного органу, у випадках повідомлення декларанта про необхідність надати додаткові документи, обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів із суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим Верховний Суд у зазначеній справі наголосив, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 07.02.2022 №UA100430/2022/000001/1 (графа 33 обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості) вбачається, що «На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі - МКУ, Кодекс), п. 44.1 cт. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 31.01.2022 №UA10043072022/111358 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:

1) відповідно до довідки про транспортні витрати від 20.01.2022 №17 перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 , в той же час відповідно до CMR від 20.01.2022 №12249-14099 перевізником зазначено іншу особу, а саме PE BRYCHKA IVAN., що не дає перевірити достовірність декларування транспортних витрат.

2) також у розділі «Розрахунок» митної декларації сума транспортних витрат зазначена - 51000,00 грн, відповідно до довідки про транспортні витрати від 20.01.2022 №17 сума транспортних витрат від м. 1684 ND Zwaagdijk (NL) - м/п Ягодин складає « 52000 грн. 00 коп.;

3) у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом, митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VIIГАТТ».

На переконання суду, твердження відповідача про недостовірність декларування транспортних витрат є безпідставним, оскільки згідно з договором від 13.01.2022 №1301-2022/1 транспортного експедирування та заявки № 1 до цього договору перевізником є ФОП ОСОБА_1 , яке організовує перевезення для декларанта (п. п. 13.1, 1.3.2 Договору).

Також складові митної вартості про транспортні витрати підтверджені в довідці про транспортні витрати від 20.01.2022, №17.

Отже, декларант здійснював свої транспортні витрати саме за договором із ФОП ОСОБА_1 , яке організовувало процес транспортування товару до України.

Перевезення товару здійснювалося автомобілем ФОП ОСОБА_2 відповідно до договору від 18.01.2022 №13.

За приписами статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» до виконання зобов`язань за договором транспортного експедирування експедитором можуть залучатись інші особи, у відносинах з якими експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Оскільки відповідно до умов договору договором від 13.01.2022 №1301-2022/1 транспортного експедирування ФОП ОСОБА_1 наділено правом саме організовувати перевезення, то залучення підрядника, на думку суду, не ставить під сумнів заявлену позивачем вартість транспортування товару.

Твердження викладене у п.2 не доводить того, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про транспортні витрати, як складової митної вартості товару. Декларантом, при заповненні декларації, була випадково допущена технічна описка і сума транспортних витрат зазначена - 51000 грн. 00 коп., а не 52000 грн. 00 коп., як це вказано у довідці про транспортні витрати від 20.01.2022 №17.

В ході усних і письмових консультацій ця обставина була повідомлена інспектору митної служби. Декларантом була подана заява про надання дозволу на відкликання митної декларації для усунення технічної помилки у гр.22 декларації. Заяву було прийнято в систему, однак відповідь на заяву інспектором не було надано.

Крім того, митним законодавством не визначено вид доказів, яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом підтвердження розміру витрат на перевезення імпортованих товарів і суд не встановив жодних суперечностей в наданих позивачем документах на підтвердження транспортних витрат.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18.

Щодо доводів митного органу про те, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, суд зазначає наступне.

На переконання суду, митний орган у оскаржуваному рішенні не вказав конкретних обставин, що викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на основі поданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей та не зазначив документи, надання яких може усунути саме ці розбіжності, що виникли у митного органу. Крім того, відповідачем витребовувались документи через електронні запити, однак без пояснення відповідачем, яким чином витребувані додаткові документи можуть спростувати/підтвердити числові значення складових митної вартості товару.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) / рахунок-проформа, якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом, а саме: статтею 53, заборонено.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні цього рішення, обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен зазначити, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити такі складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що фактично сплачена.

З аналізу наданих сторонами документів та пояснень у справі суд встановив, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до Київської митниці наступні документи:

договір поставки від 04.01.2021 №040121/9; додаткова угода №б/н від 31.12.2021 до договору поставки від 04.01.2021 №040121/9; інвойс від 20.01.2022 №12962; CMR №12249-14099 від 20.01.2022; сертифікат з перевезення EUR. 1 №AF01093625 від 19.01.2022; платіжне доручення від 20.01.2022 №871429074; довідка про транспортні витрати до кордону України №17 від 20.01.2022; рахунок-проформа № 14098 від 18.01.2022.

На виконання вимог митного органу декларантом додатково надано:

копія митної декларації країни відправлення №22NLKYLMOTMAPH0WD54 від 20.01.2022; договір транспортного експедирування №1301-2022/1 від 13.01.2022; заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом №2 від 18.01.2022; договір про перевезення від 18.01.2022 №13;

На думку суду, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару судом не встановлено.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що в платіжному дорученні від 20.01.2022 №871429074 переказ коштів здійснюється на інший рахунок ніж зазначений у контракті, суд вважає необґрунтованим, оскільки вказане платіжне доручення підтверджує факт оплати вартості товару, який постачався згідно з інвойсом від 20.01.2022 №12962. У самому платіжному дорученні вказаний транзитний рахунок AT «АЛЬФА-БАНК», через який здійснюються валютні платежі за кордон. У призначенні платежу вказано, що платіж здійснюється згідно з договором поставки від 04.01.2021 №040121/9 та інвойсу від 18.01.2022 №14098. У свіфт звіті, у графі 59, зазначений рахунок Simba Vegetables В. V. -МТ84П40В0006473743.

Отже, доводи відповідача є безпідставними і не відповідають встановленим обставинам справи.

Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що документи, подані до митного оформлення товарів (гарячекатаних сталевих листів), підтверджують, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що дають можливість їх перевірити.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Суд звертає увагу, що посилання відповідача на джерело інформації іншу декларацію щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару було імпортовано до України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16, від 15 лютого 2024 року у справі № 815/5838/17.

При визначенні митної вартості, відповідач застосував другорядний метод 2- ґ-резервного методу та джерело числового значення митної вартості товару «товар № 1 - митна декларація від 01.02.2022 № UА100320/2022/303309 (вартість товару згідно джерела інформації - 0,5 дол. США/кг)».

Слід зазначити, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11 2018 по справі №826/16046/16, від 15 лютого 2024 року у справі № 815/5838/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом і прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідач не довів наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, як і не довів те, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Натомість, позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи оцінку позовним вимогам про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає таке.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

З огляду на той факт, що на час прийняття оскаржуваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу, таке рішення митного органу також є протиправними та належать скасуванню.

Отже, викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

в и р і ш и в:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофреш Груп» (03057, м. Київ, вул. Довженка, 12-А, код ЄДРПОУ 42711599) до Київської митниці (03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 07.02.2022 №UA100430/2022/000001/1 та картку відмови від 07.02.2022 №UA100430/2022/000022 у митному оформленні (випуску) товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофреш Груп» (03057, м. Київ, вул. Довженка, 12-А, код ЄДРПОУ 42711599) понесені витрати у вигляді судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.