Рішення № 125848856, 14.03.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2025 року Справа № 280/726/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

третя особа на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 1), третя особа на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області, третя особа), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25.12.2024 №084450009093 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 періоди його роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001, з 15.03.2007 по 26.09.2010 згідно із довідкою АТ «Запорізький завод феросплавів» від 15.11.2024 № 390 та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.02.2024.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві підкреслює, що Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 було визнано неконституційними положення ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та п. 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає ст. 13 Закону для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: …..б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах». Щодо не врахування до пільгового стажу позивача за списком №2 періоду його роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001, що припадає на перерву між п`ятирічною дією наказів про результати атестації робочого місця від 20.03.1995 № 73а та від 04.01.2001 № 2 зазначає, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Крім того, у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача за списком № 2 періоду його роботи з 15.03.2007 по 26.09.2010, що складає 3 роки 5 місяців і 19 днів (за вирахуванням 5 днів у відпустці без збереження заробітної плати та 18 днів простою) вказує, що при зверненні за призначенням пенсії Позивачем надавалась копія наказу з основної діяльності від 28.02.2007 № 14 «Про зміну структури управління та штатного розпису підприємства», із п. 6 якого вбачається, що цех з переробки шлаків було створено на підприємстві з 01.03.2007, тобто він ніяк не міг бути в наказі про результати атестації робочих місць від 30.05.2005 № 132. Оскільки цех з переробки шлаків був новоствореним цехом результати атестації мають застосовуватися при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно із п. 4.4 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, згідно із яким якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років. Первинно атестація робочого місця позивача в цех з переробки шлаків була затверджена наказом «Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці від 27.09.2010 № 261, отже, її результати мають застосовуватись на 5-річний період, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років. На підставі вищевикладеного наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді від 03.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

10.02.2025 від представника третьої особи через систему «Електронний суд» надійшли пояснення щодо позову або відзиву (вх. №6157), у яких наголошує, що до страхового стажу позивача відповідачем не було зараховано період його роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001, оскільки в наявна перерва атестації робочого місця, а також період роботи з 15.03.2007 по 26.09.2010, оскільки в наявному Переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, до наказу про результати атестації робочих місць за умовами від 30.05.2005 №132 відсутня атестація посади по цеху з переробки шлаків. Звертає увагу суду, що позивач посилається на рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким визнано неконституційними положення ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213. Зазначене рішення КСУ не може бути застосоване для вирішення питання призначення пенсії позивачу, оскільки норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» не підлягають застосуванню при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, починаючи з 11.10.2017. Стосовно вимоги призначити пенсію з 01.02.2024 зауважує, що право на пенсію за віком виникає з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку встановленого законом, тільки якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, але позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся за призначенням пенсії 20.12.2024, тому у призначені пенсії відмовлено. За матеріалами електронної пенсійної справи встановлено, що 20.12.2024 позивач звернувся з заявою та документами на призначення пенсії за віком, на підставі яких за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Львівській області рішенням № 084450009093 від 25.12.2024 позивачу було відмовлено у призначені пенсії за віком. На підставі наведеного, просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі

Відповідач позов не визнав, 12.02.2025 через систему «Електронний Суд» надіслав до суду відзив (вх. №6738) на позовну заяву, у якому із посиланням на приписи ст. 1, 5, 8, 9, 24, 44, 45, 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 № 1451/11731, пояснює, що за результатами розгляду заяви від 20.12.2024 ГУ ПФУ у Львівській області 25.12.2024 прийнято рішення №084450009093 про відмову у призначені пенсії у зв`язку з недостатністю страхового та пільгового стажу. Так, страховий стаж позивача складає 29 років 05 місяців 14 днів, пільговий стаж 08 років 08 місяців 25 днів. Зауважує, що функції щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідачем вичерпано. Наголошує, що обчислення стажу є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду, а тому підміна судом повноважень суб`єкта владних повноважень є втручанням в повноваження органів Пенсійного фонду. Стверджує, що підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці впродовж повного робочого дня, встановленого для даного виробництва. Враховуючи викладене вище, на думку відповідача, відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки у ОСОБА_1 , як вже зазначалося вище, страховий стаж становить 29 років 05 місяців 14 днів (при необхідному - 30 років) та пільговий стаж - 08 років 08 місяців 25 (при необхідному - 12 років 6 місяців). Вважає, що дії органів Пенсійного фонду є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України. На підставі викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1987, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема:

з 25.08.1998 по 31.03.2000 працював за професією шлакувальника по 4 розряду на шлакових відвалах у залізничному цеху АТ «Запорізький завод феросплавів» (записи № 11-12). Додатково підтверджується довідкою АТ «Запорізький завод феросплавів» від 15.11.2024 № 390;

з 01.04.2000 по 14.03.2007 працював за професією вивантажувавач на шлакових відвалах 3 розряду у залізничному цеху АТ «Запорізький завод феросплавів» (записи № 12-116). Додатково підтверджується довідкою АТ «Запорізький завод феросплавів» від 15.11.2024 № 390;

з 15.03.2007 по 14.09.2011 працював за професією вивантажувача 3 розряду, зайнятого на шлакових відвалах (Список №2 пільгового пенсійного забезпечення) у цеху з переробки шлаків АТ «Запорізький завод феросплавів» (записи №16-19). Додатково підтверджується довідкою АТ «Запорізький завод феросплавів» від 15.11.2024 № 390.

20.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком пільгових згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 25.12.2024 №084450009093, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового та пільгового стажу. Страховий стаж позивача складає 29 років 05 місяців 14 днів. Пільговий стаж 08 років 08 місяців 25 днів. До страхового стажу позивача зараховано усі періоди роботи. До пільгового стажу не зараховано: період роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001 згідно з довідкою від 15.11.2024 № 390, виданою Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів», оскільки наявна перерва в атестації робочого місця; період роботи з 15.03.2007 по 26.09.2010 згідно з довідкою від 15.11.2024 № 390, виданою Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» оскільки в наявному Переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, до наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 30.05.2005 № 132 відсутня атестація посади по цеху з переробки шлаків.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу, який би давав останньому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) розділом XIV-1, який містить ч. 1 ст. 114 такого змісту: «Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону».

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами ст. 12 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах та кількість страхового стажу.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (п. 1 рішення).

Згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Перший із цих законів визначав такий вік у 55 років (при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах), тоді як другий - у 60 років (при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах).

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.

Так, Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи скаржника (Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області) про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.

Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням скаржника на абз.2 п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Виходячи з наведеного, чоловікам, які досягли 55 років, пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2 може бути призначена за наявності стажу роботи не менше 25 років, з яких не менше 12 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV, у зв`язку із чим суд не приймає посилання відповідача на відсутність у позивачем необхідного страхового стажу на момент звернення до територіального органу ПФУ за місцем проживання із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, з якого особа має право на призначення пенсії, оскільки станом на 20.12.2024 страховий стаж позивача складав 29 років 05 місяців 14 днів, про що зазначено у спірному рішенні.

Щодо не врахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів його з 20.03.2000 по 03.01.2001, з 15.03.2007 по 26.09.2010 суд вказує про таке.

Положеннями ст. 56 Закону №1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 10 Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Уточнююча довідка з підприємства надається лише у випадку відсутності записів у трудовій книжці.

Відповідачем встановлено та не є спірним, що відповідно до трудової книжки та наданих документів позивачем, його загальний страховий стаж становить 29 років 05 місяців 14 днів, з яких до пільгового стажу роботи за Списком №2 зараховано 08 років 08 місяців 25 днів.

Так, спірним у даному випадку є зарахування періоду роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001 у АТ «Запорізький завод феросплавів» через відсутність вчасного проведення підприємством атестації робочих місць робочих місць.

Щодо посилань відповідача про проведення атестації робочих місць, зайнятість на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням п. 4.2 цього Порядку.

Згідно з п. 1, 2, 4, 9, 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку № 442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Так, суд зазначає, що довідка від 15.11.2024 № 390 АТ «Запорізький завод феросплавів» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній містить інформацію про те, що позивач працював повний робочий день в залізничному цеху у період з 25.08.1998 по 31.03.2000 за професією шлакувальник, зайнятий на шлакових відвалах (№ робочого місця 16058-16059), що передбачено Списком №2 розділом 3 підрозділом 2а 2040200а-1753 б Постанова КМУ №162 від 11.03.1994, з 01.04.2000 по 14.03.2007 за професією вивантажувавач на шлакових відвалах (№ робочого місця 16041-16042), як робітники та бригадири, зайняті на шлакових відвалах та оброблення шлаку, що передбачено Списком №2 розділом 3 підрозділом 2а позиція 3.2а-3 Постанова КМУ №36 від 16.01.2003.

Також судом було встановлено та сторонами не спростовується, що первинна атестація робочого місця позивача на АТ «Запорізький завод феросплавів» за Списком №2 була проведена згідно із наказом про результати атестації робочих місць від 20.03.1995 № 73а. Наступна атестація робочого місця позивача на АТ «Запорізький завод феросплавів» була проведена згідно із наказом про результати атестації робочих місць від 04.01.2001 № 2.

Крім того, факт роботи позивача у спірний період на зазначеній посаді підтверджено записами трудової книжки, яка в силу приписів ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Так, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2014 № 21-307а14 та Верховний Суд в постанові від 05.03.2019 № 679/774/16-а виклали правовий висновок, згідно із яким якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи ту обставину, що відповідачем не заперечується факт роботи позивача в залізничному цеху на посаді шлакувальника, зайнятого на шлакових відвалах, та вивантажувавач на шлакових відвалах суд приходить до висновку, що незарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу позивача лише через порушення роботодавцем терміну проведення чи/або не проведення чергової атестації робочих місць є необґрунтованим, адже доказів того, що у зазначений вище період на даному підприємстві докорінно змінились умови і характер праці за посадою електромонтер, представником відповідача не надано, а матеріали справи не містять.

Щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоду його роботи з 15.03.2007 по 26.09.2010 відповідач послався на відсутність в Переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, до наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 30.05.2005 № 132 атестації посади позивача по цеху з переробки шлаків.

Так, суд зазначає, що довідка від 15.11.2024 № 390 АТ «Запорізький завод феросплавів» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній містить інформацію про те, що позивач працював повний робочий день в цеху з переробки шлаків з 15.03.2007 по 14.09.2011 вивантажувачем, зайнятим на шлакових відвалах, як робітники та бригадири, зайняті на шлакових відвалах та обробленням шлаку, що передбачено Списком №2 розділом 3 підрозділом 2а позиція 3.2а 3 Постанова КМУ №36 від 16.01.2003

При цьому, при зверненні за призначенням пенсії позивачем надавалась копія наказу з основної діяльності від 28.02.2007 № 14 «Про зміну структури управління та штатного розпису підприємства», із п. 6 якого вбачається, що цех з переробки шлаків було створено на підприємстві з 01.03.2007, тобто він ніяк не міг бути в наказі про результати атестації робочих місць від 30.05.2005 № 132.

Оскільки цех з переробки шлаків був новоствореним цехом результати атестації мають застосовуватися при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно із п. 4.4 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, згідно із яким якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років.

Судом встановлено, що первинно атестація робочого місця позивача в цех з переробки шлаків була затверджена наказом «Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці» від 27.09.2010 № 261, отже, її результати мають застосовуватись на 5-річний період, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років.

Таким чином, періоди роботи позивача з 20.03.2000 по 03.01.2001, з 15.03.2007 по 26.09.2010 у АТ «Запорізький завод феросплавів» підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Ураховуючи вищевикладене, з метою захисту прав та інтересів позивача, з огляду на ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 25.12.2024 №084450009093 про відмову в зарахуванні спірних періодів роботи позивача до пільгового страхового стажу, передбаченого Списком №2.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку (з 01.02.2024), суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі ст. 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Суд акцентує увагу, що відповідачем у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії підтверджено, що ОСОБА_1 при страховому стажі 29 років 05 місяців 14 дні має 08 років 08 місяців 25 днів пільгового стажу на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2. Отже, з урахуванням висновку суду про необхідність для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періодів його роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001, з 15.03.2007 по 26.09.2010, позивачем набуто право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Як наслідок, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову, які стосуються зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

В той же час, положеннями п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого ч. 1 ст. 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого ч. 1 ст. 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

В даному ж випадку, позивач просить суд зобов`язати відповідача призначити йому пенсію з 01.02.2024.

Судом встановлено, що позивач досяг 55-річного віку 01.02.2024, при цьому, ОСОБА_1 звернувся за місцем реєстрації до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 лише 20.12.2024 (тобто у строк більше, ніж 3 місяці з дня досягнення пенсійного віку).

Позивач вказує, що оскільки позивач проживає на території Запорізької міської територіальної громади, яка відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, відноситься до території, на якій ведуться (велися) бойові дії, тому пенсія йому мала бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку у 51 рік 01.02.2024.

Так, Законом України № 2981-IX від 20.03.2023 «Про внесення зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії» пункт 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV доповнено пп. 14-6.2 такого змісту:

«Тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку».

Згідно з п. 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України № 2981-IX від 20.03.2023 встановлено, що особам, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та яким у період з 24 лютого 2022 року до набрання чинності цим Законом, крім тих осіб, у яких строк звернення за призначенням відповідної пенсії сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсію призначено з дня звернення, за їх бажанням пенсія обчислюється з урахуванням положень пп. 14-6.2 п. 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV.

Відтак, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування за бажанням особи, яка проживала на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій території України, і якій призначено пенсію за віком з дня звернення, що відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, пенсія за віком обчислюється з дня, що настає за днем досягнення такою особою пенсійного віку.

Виходячи зі змісту Закону України № 2981-IX від 20.03.2023 слід дійти висновку, що органи Пенсійного фонду України зобов`язані обчислювати пенсію за віком вищенаведеним особам з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, на підставі звернення, яке подано як до набрання чинності Законом № 2981-ІХ, так і після.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (Михайлівська сільська територіальна громада), при цьому, відповідно до розділу І п. 1 пп. 1.3 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, територія Михайлівської сільської територіальної громади з 01.02.2023 визначена, як територія можливих бойових дій.

На переконання суду, сам факт наявності Михайлівської СТГ у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, не є визначальним для застосування в даному випадку.

Оскільки із вказаного переліку не випливає факт, що на території Михайлівської СТГ ведуться або велись бойові дії та/або вказана територія була тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Навпаки, Переліком, як зазначено судом вище, Михайлівську СТГ віднесено до території можливих бойових дій.

Таким чином, суд вважає безпідставними посилання позивача на положення пп. 14-6.2 п. 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV.

Позивач не навів обставини, які б свідчили, що він проживав на тимчасово окупованій території або на території, де ведуться бойові дії, та з незалежних від нього причин не міг безпосередньо звернутись до органів Пенсійного фонду України у зв`язку із тимчасовою неможливістю здійснювати свої повноваження такими органами на тимчасово окупованих територіях, також не доведено неможливість звернення через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з метою подання заяв та підтверджуючих документів через відсутність Інтернет - зв`язку та українського мобільного зв`язку.

Таким чином, судом не встановлені об`єктивні причини, які б позбавили позивача можливості звернутись за призначенням пенсії до 20.12.2024.

За таких обставин, зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 періоди його роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001, з 15.03.2007 по 26.09.2010 згідно із довідкою АТ «Запорізький завод феросплавів» від 15.11.2024 № 390, у зв`язку із чим призначити з 20.12.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ.

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області, яким прийняте протиправне рішення.

Керуючись статтями9,77,242-246,255,295,297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885), третя особа на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.12.2024 №084450009093 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 періоди його роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001, з 15.03.2007 по 26.09.2010 згідно із довідкою АТ «Запорізький завод феросплавів» від 15.11.2024 № 390, у зв`язку із чим призначити з 20.12.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак