Рішення № 125848820, 14.03.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2025 року Справа № 280/7260/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій область (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в м. Києві) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій область (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення №262140013105 від 16.05.2024 року відповідача 2, яке полягає у відмові зарахування стажу за період роботи відповідно трудової книжки позивача НОМЕР_1 , з 01.10.1999 по 30.06.2002 рік в ТОВ «Спецбудмонтаж» та період навчання з 01.09.1981 року по 22.07.1982 рік, позивачу;

зобов`язати відповідача 1 повторно переглянути заяву від 16.05.2024 року та зарахувати до стажу період роботи відповідно трудової книжки позивача НОМЕР_1 , з 01.10.1999 по 30.06.2002 рік в ТОВ «Спецбудмонтаж» та період навчання з 01.09.1981 року по 22.07.1982 рік, позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач 2, протиправно не зарахував йому періоди стажу відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 17.08.1984, а саме: період роботи в ТОВ «Спецбудмонтаж» з 01.10.1999 по 30.06.2002 та період навчання з 01.09.1981, згідно атестату від 20.07.1982 року за №2025. На думку позивача, така відмова відповідача 2 є формальною та такою, що не відповідає законодавству. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 05.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику сторін.

13.08.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу 31 рік. Страховий стаж позивача становить 21 рік 09 місяців 06 днів. За результатом розгляду документів, які додані до заяви до страхового стажу не зарахована трудова книжка НОМЕР_2 , оскільки в періоді роботи в ТОВ «Спецбудмонтаж» з 01.10.1999 запис про звільнення не значиться. Частково періоди роботи враховано за даними персоніфікованого обліку. Не враховано період навчання з 01.09.1981 згідно атестату від 20.07.1982 №2025, оскільки не зазначена дата закінчення навчання. В зв`язку з вищезазначеним у позивача недостатньо стажу для призначення пенсії, отже право на призначення пенсії у позивача відсутнє. Також вважає, що вимога позивача зобов`язального характеру, не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

23.09.2024 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві пенсійний орган заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 .

09.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України (ГУ ПФУ в м. Києві) з заявою про призначення пенсії за віком.

Заява позивача за принципом екстериторіальності була передана для розгляду до ГУ ПФУ в Запорізькій області.

ГУ ПФУ в Запорізькій області розглянуло заяву та надані позивачем документи, та прийняло рішення №262140013105 від 16.05.2024 про відмову в призначенні пенсії.

Так, у рішенні №262140013105 від 16.05.2024 зазначено, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років.

Вік заявника (позивача) 60 років 16 днів.

Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 31 рік.

Страховий стаж позивача становить 21 рік 09 місяців 06 днів.

За результатом розгляду документів, які додані до заяви, до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжка НОМЕР_2 :

- період роботи в ТОВ «Спецбудмонтаж» з 01.10.1999 оскільки запис про звільнення з роботи не значиться.

Частково період роботи враховано за даними персоніфікованого обліку.

- період навчання з 01.09.1981 згідно атестату від 20.07.1982 №2025, оскільки не зазначена дата закінчення навчання.

В зв`язку з вищезазначеним, пенсійний орган вважає, що у позивача недостатньо стажу для призначення пенсії, отже право на призначення пенсії у позивача відсутнє.

Вважаючи таке рішення відповідача 2 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Щодо не зарахування до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 згідно атестату від 20.07.1982 №2025.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту «е» статті 3 Закону №1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Статтею 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» встановлено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до Порядку підтвердження трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція №58), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Згідно з підпунктом «б» пункту 2.18 Інструкції №58 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо);

Трудова книжка НОМЕР_1 містить запис, відповідно до якого, в період з 01.09.1981 по 22.07.1982 позивач навчалась в міському професійно-технічному училищі №23 м.Києва за спеціальністю «арматурник-електрозварник». Запис було зроблено на підставі Атестату №2025.

Судом досліджено Атестат №2025 в якому зазначено час початку навчання 01.09.1981 та час закінчення навчання 22.07.1982.

Таким чином і трудова книжка НОМЕР_1 , і атестат №2025 містять відомості про дату початку та закінчення навчання позивача.

Виходячи з викладеного, ГУ ПФУ в Запорізькій області протиправно не зараховано до страхового стажу період навчання позивача з 01.09.1981 по 22.07.1982.

Щодо не зарахування періоду роботи в ТОВ «Спецбудмонтаж» з 01.10.1999 оскільки запис про звільнення з роботи не значиться.

В трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 17.08.1984 наявний запис №18, відповідно до якого 01.10.1999 позивача прийнято на роботу електрозварником 5-го розряду в ТОВ «Спецбудмонтаж».

Трудова книжка позивача не містить відомостей щодо дати звільнення позивача з ТОВ «Спецбудмонтаж».

Отже, з відомостей зазначених в трудовій книжці НОМЕР_1 від 17.08.1984 неможливо встановити період роботи позивача в ТОВ «Спецбудмонтаж».

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до вимог статті 106 Закону №1058-IV страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка форми ОК-5) ТОВ «Спецбудмонтаж» (ЄДРПОУ 30115751) сплачувала за позивача страхові внески протягом трьох місяців, а саме: січень-березень 2001 року.

Зазначені три місяці були зараховані відповідачем 2 до страхового стажу позивача, що підтверджується розрахунком страхового стажу ОСОБА_1 наданим ГУ ПФУ в Запорізькій області.

В Індивідуальних відомостях про застраховану особу наявна інформація про те, що протягом лютого-грудня 1999 року, весь 2000 рік та протягом квітня-червня 2002 року включно, страхові внески за позивача страхувальником(ками) не сплачувались.

Таким чином (за виключенням січня-березня 2001 року) суду не надано належні та допустимі докази на підтвердження роботи позивача на ТОВ «Спецбудмонтаж» в період з 01.10.1999 по 30.06.2002 рік.

В зв`язку з чим вищезазначений період обґрунтовано та правомірно не зараховано пенсійним органом до страхового стажу позивача (за виключенням трьох місяців, які враховано до страхового стажу).

Щодо зобов`язання відповідача 1 повторно переглянути заяву позивача від 16.05.2024 року та зарахувати до стажу період роботи відповідно трудової книжки позивача НОМЕР_1 , з 01.10.1999 по 30.06.2002 рік в ТОВ «Спецбудмонтаж» та період навчання з 01.09.1981 року по 22.07.1982 рік.

Порядок приймання, оформлення і розгляду документів відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

Згідно пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

У даному випадку заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області та за результатом її розгляду прийнято рішення №262140013105 від 16.05.2024 про відмову у призначенні пенсії.

Отже, саме відповідач 2, у цьому спорі, є органом, що вирішував питання щодо призначення пенсії позивачу та протиправно не зарахував період навчання з 01.09.1981 по 22.07.1982 до страхового стажу позивача.

Таким чином саме ГУ ПФУ в Запорізькій області слід зобов`язати зарахувати період навчання з 01.09.1981 по 22.07.1982 до страхового стажу позивача.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В зв`язку з невірним визначенням страхового стажу позивача, рішення відповідача 2 №262140013105 від 16.05.2024 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.,

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення, а саме - ГУ ПФУ у Запорізькій області, судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій область (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій область №262140013105 від 16.05.2024 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій область зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в міському професійно-технічному училищі №23 м.Києва з 01.09.1981 по 22.07.1982.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «14» березня 2025 року.

СуддяР.В. Кисіль