Рішення № 125848251, 13.03.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 рокуСправа №160/25675/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач-3), в якій позивач просить:

-визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046050020633 від 08 травня 2024 року та переглянуте рішення №046050020633 від 10 червня 2024 року (на заміну рішення №046050020633 від 08 травня 2024 року), а також рішення відповідача-3 - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - №046050020633 від 23 серпня 2024 року - про відмову у призначенні мені, ОСОБА_1 , пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу - протиправними та скасувати дані рішення,

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до мого страхового стажу періоди моєї роботи в РФ з 02 квітня 2005 року по 10 листопада 2005 року, з 21 березня 2006 року по 27 жовтня 2006 року, з 12 квітня 2007 року по 22 жовтня 2007 року, з 03 квітня 2008 року по 25 жовтня 2008 року, з 27 травня 2011 року по 26 вересня 2011 року, з 24 березня 2012 року по 01 грудня 2012 року, з 01 травня 2015 року по 30 листопада 2015 року (всього 03 роки 10 місяців 22 дні), а також

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити мені пенсію за віком у відповідності до вимог ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 08 лютого 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона неодноразово зверталась Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046050020633 від 08.05.2024, №046050020633 від 10.06.2024 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №046050020633 від 23.08.2024 їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач зазначає, що відповідачами не були зараховані до страхового стажу періоди її роботи в рф. Позивач не погоджується з не зарахуванням до її страхового стажу періодів роботи в рф, вважає такі рішення незаконними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що порушують її права та інтереси, оскільки навіть у випадку виходу держав-учасниць із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили. Крім того, на час роботи позивача в рф Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення була дійсна. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги та відновити порушене право у спосіб, визначений у позові.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у сумі 2422,40 грн., сплаченого в установленому порядку, обґрунтування підстав для розгляду заявлених позовних вимог в межах одного позову.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви, надано докази доплати судового збору та обґрунтування підстав для розгляду заявлених позовних вимог в межах одного позову.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25675/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ); розрахунок страхового стажу позивача станом на 01.05.2024 та на 15.08.2024.

Відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, в якій зазначає не погодження з позовними вимогами та просить відмовити у їх задоволенні з наступного. 01.05.2024 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке було уповноважене розглянути подану позивачем заяву. На підставі заяви та наданих документів було винесено рішення №046050020633 від 08.05.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 років. Згідно наданих документів страховий стаж позивача, що дає право на пенсію, становив 24 роки 03 місяці 17 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 30.06.1986, оскільки зазначене прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявниці. 06.06.2024 позивач звернулася до відповідача-2, щодо надання роз`яснення, з яких підстав їй не було зараховано до страхового стажу період працевлаштування в районі Крайньої Півночі рф. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №38795-26565/С-01/8-0400/24 від 05.07.2024 надано обґрунтовану та вмотивовану відповідь на звернення позивача, в якій було надано роз`яснення стосовно порушеного питання у зверненні. На підставі заяви та наданих документів відповідачем-1 винесено рішення №046050020633 від 10.06.2024 на заміну №046050020633 від 08.05.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 років. Згідно наданих документів страховий стаж позивача, що дає право на пенсію, становив 24 роки 03 місяці 17 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 30.06.1986, оскільки зазначене прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявниці; період роботи на території російській федерації згідно трудової книжки від 02.04.2005 року НОМЕР_2 , оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Позивач в черговий раз звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке було уповноважене розглянути подану позивачем заяву. На підставі заяви та наданих документів Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві винесено рішення № 046050020633 від 23.08.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу, в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік. З наведеного вбачається, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Враховуючи те, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж роботи у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві були відсутні правові підстави для прийняття будь-якого іншого рішення, окрім як про відмову у призначенні пенсії.

Відповідачем-3 подано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Громадянка ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 15.08.2024 №6442, щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві винесено рішення від 23.08.2024 №046050020633 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону. Вказаним рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до його заяви від 15.08.2024 №6442, оскільки відповідно наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, ідентифікаційний номер, диплом, свідоцтва про народження дітей) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж враховано повністю та складає 29 років 3 місяці 1 день, що недостатньо для призначення пенсії. Враховуючи викладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач-3 вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є правомірними, Управління діяло в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання вимог суду надано витребувані документи.

Відповідач-1 своїм правом на подання відзиву на позов не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.

За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 01.03.2004 Жовтневим РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області.

01.05.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ВОГ №16 (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 01.05.2024 №3479 долучено копії наступних документів: диплом серії НОМЕР_4 , довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 №18 від 23.01.2024, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк), інший документ НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_3 , свідоцтво про народження, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, трудова книжка або документи про стаж серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_6 .

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

08.05.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №046050020633 від 08.05.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Означене рішення обґрунтоване наступним.

За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 24 роки 3 місяці 17 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 30.06.1986, оскільки зазначене прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявниці. Не працює. Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення №046050020633 від 08.05.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.

06.06.2024 позивач звернулась до Пенсійного фонду із заявою про надання роз`яснень та зазначення підстав не зарахування стажу роботи в районі Крайньої Півночі.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у листі №38795-26565/С-01/8-0400/24 від 05.07.2024 повідомлено позивачу, що відповідно до наданої трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.04.2005, позивач в період з 02.04.2005 по 30.11.2015 (записи №1-№14) працювала на території російської федерації. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31 грудня 1991 року. Таким чином, для зарахування до загального страхового стажу позивача періодів роботи з 02.04.2005 по 30.11.2015 відсутні законні підстави.

В подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області листом №18549-16966/С-02/8-1500/24 від 20.06.2024 повідомлено, що за результатами перевірки електронної пенсійної справи рішення про відмову у призначенні пенсії від 08.05.2024 №046050020633 переглянуто та прийнято на його заміну нове рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.06.2024 №046050020633.

Так, відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046050020633 від 10.06.2024 на заміну №046050020633 від 08.05.2024 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Означене рішення обґрунтоване наступним.

За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 24 роки 3 місяці 17 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 30.06.1986, оскільки зазначене прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявниці; ? періоди роботи на території російської федерації згідно трудової книжки від 02.04.2005 року НОМЕР_2 , оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Не працює. Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення №046050020633 від 08.05.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.

15.08.2024 позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

23.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення №046050020633 від 23.08.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Означене рішення обґрунтоване наступним.

Відповідно до статті 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Відповідно наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, ідентифікаційний номер, диплом, свідоцтва про народження дітей) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж враховано повністю та складає 29 років 3 місяці 1 день, що недостатньо для призначення пенсії. Враховуючи викладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 046050020633 на дату звернення 15.08.2024 страховий стаж позивача становить 29 років 03 місяці 01 день, до якого зараховано наступні періоди:

з 01.09.1981 по 14.08.1986 навчання у вищих/середн.НЗ 04 роки 11 місяців 14 днів;

з 15.08.1986 по 22.08.1994 08 років 0 місяців 08 днів;

з 23.08.1994 по 31.12.2003 09 років 04 місяці 09 днів;

з 01.01.2004 по 30.04.2004 0 років 04 місяці 0 днів;

з 01.05.2004 по 04.05.2005 01 рік 01 місяць 0 днів;

з 07.10.2008 по 11.04.2011 02 роки 07 місяців 0 днів;

з 05.09.2019 по 25.07.2022 02 роки 11 місяців 0 днів.

Не погодившись з рішеннями про відмову в призначенні пенсії від 08.05.2024, від 10.06.2024 та від 23.08.2024, а також з незарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 02.04.2005 по 10.11.2005, з 21.03.2006 по 27.10.2006, з 12.04.2007 по 22.10.2007, з 03.04.2008 по 25.10.2008, з 27.05.2011 по 26.09.2011, з 24.03.2012 по 01.12.2012, з 01.05.2015 по 30.11.2015, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно із частиною другою статті 26 Закону №1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону №1788-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку №637).

Пунктом 11 Порядку №637 передбачено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово зверталась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії за віком, а саме: 01.05.2024 та 15.08.2024.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за результатами розгляду її первинної заяви від 01.05.2024 та долучених документів прийнято рішення від 08.05.2024 №046050020633 про відмову в призначення пенсії.

В подальшому, за результатами перевірки електронної пенсійної справи рішення від 08.05.2024 №046050020633 було переглянуто та на його заміну Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято нове рішення від 10.06.2024 №046050020633, яким відмолено позивачу в призначення пенсії за віком з підстав відсутності на час звернення (01.05.2024) необхідного страхового стажу.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем-2 самостійно переглянуто своє рішення від 08.05.2024 №046050020633 та прийнято на його заміну нове рішення від 10.06.2024 №046050020633, тож рішення від 08.05.2024 №046050020633 відсутнє, оскільки замінено новим, що виключає спір між сторонами щодо такого рішення, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Щодо інших оспорюваних рішень про відмову в призначенні пенсії від 10.06.2024 №046050020633 та від 23.08.2024 №046050020633 суд зазначає, що такі рішення обґрунтовані відповідачами єдиною підставою відсутністю станом на дату звернення необхідного страхового стажу 31 рік.

За розрахунком, наведеного в оспорюваному рішенні від 10.06.2024 №046050020633, тривалість страхового стажу позивача становить 24 роки 3 місяці 17 днів.

За розрахунком, наведеного в оспорюваному рішенні від 23.08.2024 №046050020633, тривалість страхового стажу становить 29 років 3 місяці 1 днів.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 02.04.2005 по 10.11.2005, з 21.03.2006 по 27.10.2006, з 12.04.2007 по 22.10.2007, з 03.04.2008 по 25.10.2008, з 27.05.2011 по 26.09.2011, з 24.03.2012 по 01.12.2012, з 01.05.2015 по 30.11.2015.

Як вбачається з розрахунку стажу (форма РС-право) номер ПС: 046050020633 станом на дату звернення (15.08.2024), наявного в матеріалах справи, страховий стаж позивача становить 29 років 3 місяці 1 день, до якого зараховано такі періоди: з 01.09.1981 по 14.08.1986; з 15.08.1986 по 22.08.1994; з 01.01.2004 по 30.04.2004; з 01.05.2004 по 04.05.2005; з 07.10.2008 по 11.04.2011; з 05.09.2019 по 25.07.2022.

Отже, матеріалами справи підтверджено зарахування до страхового стажу позивача періодів її трудової діяльності з 02.04.2005 по 04.05.2005, з 07.10.2008 по 24.10.2008, тож спір між сторонами щодо вказаних періодів відсутній, тому в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Щодо решти спірних періодів: з 05.05.2005 по 10.11.2005, з 21.03.2006 по 27.10.2006, з 12.04.2007 по 22.10.2007, з 03.04.2008 по 06.10.2008, з 27.05.2011 по 26.09.2011, з 24.03.2012 по 01.12.2012, з 01.05.2015 по 30.11.2015, суд зазначає наступне.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.04.2005, позивач у спірні періоди працювала на наступних посадах та у таких підприємствах:

з 02.04.2005 по 10.11.2005 на дільниці відкритих гірських робіт комірником на період промивного сезону в (далі мовою оригіналу) ООО «Артель старателей «Тал» (записи №1-№2);

з 21.03.2006 по 27.10.2006 на дільниці відкритих гірських робіт комірником на період промивного сезону в (далі мовою оригіналу) ООО «Артель старателей «Тал» (записи №3-№4);

з 12.04.2007 по 22.10.2007 на дільниці відкритих гірських робіт комірником в (далі мовою оригіналу) ООО «Артель старателей «Тал» (записи №5-№6);

з 03.04.2008 по 25.10.2008 на дільниці відкритих гірських робіт комірником в (далі мовою оригіналу) ООО «Артель старателей «Тал» (записи №7-№8);

з 27.05.2011 по 26.09.2011 на дільниці відкритих гірських робіт токарем в (далі мовою оригіналу) ООО «Артель старателей «Тал» (записи №9-№10);

з 24.03.2012 по 01.12.2012 на дільниці відкритих гірських робіт контролером по дорогоцінній продукції в (далі мовою оригіналу) ООО «Алтел» (записи №11-№12);

з 01.05.2015 по 30.11.2015 на дільниці відкритих гірських робіт комірником в (далі мовою оригіналу) ООО «Алчанець» (записи №13-№14).

Суд зазначає, трудова книжка позивача в частині вказаних спірних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять номери та дати наказів про прийняття на роботу, звільнення, підписи уповноважених осіб, а також печатку підприємств. Відповідачем зауважень щодо трудової книжки в частині вказаних періодів не виявлено.

В якості підстави для відмови позивачу в зарахуванні вказаних спірних періодів до стажу роботи, що враховується у призначення пенсії, відповідачами 2 та 3 зазначено, що періоди роботи на території російської федерації згідно з трудової книжки від 02.04.2005 АВ172409 не зараховано, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому стаж на території даної держави враховано по 31.12.1991.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідачів, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Частинами другою та третьою статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та на час спірних відносин і розгляду справи не припинений та не скасований.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Ця постанова набрала чинності 02.12.2022.

Разом з цим, в силу положень частини другої статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тож, позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права.

Припинення участі рф в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу, набутого особою до ухвалення відповідних рішень.

За таких обставин, право позивача на обрахунок стажу при призначенні пенсії, набутого на території країни-учасниці Угоди, не може пов`язуватись з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з такою країною, оскільки у період роботи позивача в російській федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому, суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періодів роботи на території рф до стажу, що надає право на пенсійне забезпечення.

Крім того, частина друга статті 13 Угоди містить пряму вказівку, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, відмовляючи позивачу в зарахуванні до страхового стажу періодів її діяльності з 05.05.2005 по 10.11.2005, з 21.03.2006 по 27.10.2006, з 12.04.2007 по 22.10.2007, з 03.04.2008 по 06.10.2008, з 27.05.2011 по 26.09.2011, з 24.03.2012 по 01.12.2012, з 01.05.2015 по 30.11.2015 відповідачі діяли протиправно, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.06.2024 №046050020633 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.08.2024 №046050020633 не відповідають критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тож є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується правомірності прийняття відповідачами рішень №046050020633 від 10.06.2024 та №046050020633 від 23.08.2024, які скасовані судом як протиправні.

При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність відмови відповідачів у зарахуванні до страхового стажу вказаних спірних періодів роботи позивача.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, враховуючи часткове зарахування відповідачем-3 до страхового стажу періодів, що є спірними у справі, а також дискреції пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу, необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 01.05.2024 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів її роботи з 05.05.2005 по 10.11.2005, з 21.03.2006 по 27.10.2006, з 12.04.2007 по 22.10.2007, з 03.04.2008 по 06.10.2008, з 27.05.2011 по 26.09.2011, з 24.03.2012 по 01.12.2012 та з 01.05.2015 по 30.11.2015, оскільки рішенням саме цього суб`єкта владних повноважень першим порушено права та інтереси позивача.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач-2 не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не доведено правомірності своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів 2 та 3 судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2422,40грн.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Канатна, 83), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Канатна, 83) від 10.06.2024 №046050020633 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) від 23.08.2024 №046050020633 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Канатна, 83) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу наступні періоди її роботи: з 05.05.2005 по 10.11.2005, з 21.03.2006 по 27.10.2006, з 12.04.2007 по 22.10.2007, з 03.04.2008 по 06.10.2008, з 27.05.2011 по 26.09.2011, з 24.03.2012 по 01.12.2012 та з 01.05.2015 по 30.11.2015.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Канатна, 83) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 01.05.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Канатна, 83) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова