Рішення № 125845042, 14.03.2025, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/116/25

Провадження № 2/747/77/25

РІШЕННЯ

іменем України

14.03.2025 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 18.05.2024 укладено кредитний договір (оферти) № 17.05.2024-100000947. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн. Кредит надавався на строк 98 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 23.08.2024 року. У договорі сторонами було погоджено розмір процентної ставка - 1, 35% за один день користування кредитом, розмір денної процентної ставки 1, 13 %, розмір комісії за надання кредиту 15% від суми кредиту. Відповідно до умов договору позичальнику ОСОБА_2 було надано кредит у розмірі 3000 грн, тобто позивачем свої зобов`язання за укладеним договором виконано в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, в звязку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 8919 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 8919 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою від 11 лютого 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 14 березня 2025 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, у відзиві на позов просила суд розглянути справу без її участі. Згідно наданого відповідачкою відзиву вона являється багатодітною матір`ю, тому наданий час не має достатніх коштів для сплати кредиту. Тому просить суд врахувати вказані обставини і відмовити позивачу в позові в частині нарахування відсотків, комісії та неустойки. У позовній заяві позивач при розрахунку заборгованості зазначає суму комісії 450 грн, але не конкретизовано, чому саме вказана сума підлягає стягненню та за які здійснені банківські операції. Інформація щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам ч.1, 2 ст 11 Закону України «Про споживче кредитування», за якими надання таких послуг передбачено безоплатно. З урахуванням положень ч.5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» відповідач вважає, що умови кредитного договору про встановлення комісії є нікчемними, а тому вимоги банку про стягнення заборгованості з комісії за надання кредиту в розмірі 450 грн є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Крім того, п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у триденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем. Тому відповідач ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позову в частині відсотків, комісії та неустойки.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, відповідач погодилась на всі його умови, в тому числі про розмір процентів та неустойки у разі порушення зобов`язання, та підписано його відповідачем одноразовим ідентифікатором, кредитні кошти було перераховано на картковий рахунок відповідача за допомогою еквайригну Liqpay. Що стосується комісії за кредитним договором, то у п. 8 кредитного договору зазначено, що комісія пов`язана з наданням кредиту 15 % від суми кредиту та дорівнює 450 грн, яка розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Тому комісія пов`язана із наданням послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником з використанням стороннього сервісу інтернет еквайрингу. Своїм підписом на договорі відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Також за відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача, так як ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи ст 21 Закону України «про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи ст 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана. Тому представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги та проводити розгляд справи без участі представника позивача.

Оскільки учасник и справи в судове засідання не з`явились, то у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 18.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки від 18.05.2024, які підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е344», укладено кредитний договір № 17.05.2024-100000947 від 17.05.2024. Відповідно до п.4.1 договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41XX-XXXX-4687. Відповідно до п.6.1 договору Позичальник зобов`язалась використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій. Згідно п.9.1 договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов`язань по погашенню Кредиту та/ або Процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору. Пунктами 1-10, 13-15 Заявки кредитного договору 17.05.2024-100000947 (Кредитної лінії) від 17.05.2024 та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору 17.05.2024-100000947 (Кредитної лінії): дата надання/видачі кредиту - 18/05/2024; сума Кредиту: 3000 грн. 00 коп.; строк, на який надається Кредит - 98 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 23.08.2024; Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1, 35% за 1 (один) день користування Кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі «процентна ставка»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1, 13% = (3335.89/3000)/98 х 100%. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі «Комісія», економічна сутність - плата за надання Кредиту) -15% від суми Кредиту та дорівнює 450 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Графік платежів: Проценти, розраховані вищевказаним способом за черговий період, сплачуються не пізніше останнього дня чергового періоду; кількість платежів зі сплати Процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються Проценти. Сума Кредиту сплачується 7 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 6 платежів у розмірі по 905 грн. 13 коп. та 7 платіж у розмірі 905 грн 11 коп. Комісія сплачується 2 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 338 грн. 13 коп., 2 платіж у розмірі 111 грн. 87 коп. ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 25688,12%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 6335,89 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 3335,89 грн. Неустойка: 30,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом. Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора E344 про, що свідчить інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 (а.с.9-14)

Відповідно до п.5 ч.1 ст 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно ч. 2 ст 6 Закону України «про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Згідно ч. 4, 6 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язанні з нею. Частиною 8 ст 11 цього Закону встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, із вказаного вбачається, що кредитний договір були укладений в електронній формі. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 3000 грн підтверджено квитанцією сервісу LiqPay, ID платeжу 2463655380 від 18.05.2024 на платіжну карту НОМЕР_1 , призначення платежу: видача за договором кредиту № 17.05.2024-100000947 (а.с.19) Зазначені реквізити банківської карти НОМЕР_2 у квитанції LiqPay співпадають із банківськими реквізитами карти відповідачки, вказаними нею у договорі (заявці) № 17.05.2024-100000947 від 17.05.2024.

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідачка, порушуючи умови договору, свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала. Згідно із наданою ТОВ «Споживчий центр» довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 17.05.2024-100000947 від 17.05.2024, заборгованість ОСОБА_1 складається із 3 000, 00 грн основного боргу, 3969, 00 грн процентів, 450, 00 грн комісії та 1500, 00 неустойки, всього 8919, 00 грн (а.с.16)

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Така правова позиція міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, яка в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи що відповідач ОСОБА_1 в порушення умов укладеного кредитного договору, своєчасно не повернула кредитні кошти та не сплатила проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором 17.05.2024-100000947 від 18.05.2024 на загальну суму 8919, 0, суд приходить до висновку що відповідач є такою, що порушила свої зобов`язання за договором і права позивача порушені невиконанням відповідачкою умов укладеного сторонами кредитного договору.

Що стосується посилання відповідачки на те, що комісія за кредитним договором не відповідає положенням Закон України «Про захист прав споживачів», то суд вважає за необхідне зазначити наступне. Позивачка не звернула увагу, що наведена нею постанова Верховного Суду стосується договорів, які укладені раніше, ніж набули чинності зміни до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та положення Закону України «Про споживче кредитування». Так, на час укладення між сторонами у справі договору про надання кредиту статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час укладення договору про надання кредиту) встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. За пунктом 10 частини 1 статті 12 цього ж Закону визначено, що у кредитному договорі обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися). Тому, попередньо ознайомившись з умовами кредитування та підписавши за наведеними умовами договір про надання кредиту, відповідач, як позичальник не лише погодила, а й прийняла до виконання, узгоджені нею з кредитодавцем умови зобов`язання, зокрема, щодо утримання разової комісії з суми кредиту, на яку в цілому нараховуються проценти за фіксованими ставками, але з урахуванням періоду виконання позичальником взятого на себе зобов`язання. Отже, за встановленими судом обставинами відсутні підстави вважати, що договір містить несправедливі умови, які створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача всупереч принципу добросовісності, в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо вимог позивача про стягнення неустойки в сумі 1500 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Так, відповідно до п.13 Заявки кредитного договору 17.05.2024-100000947 (кредитної лінії) встановлено обов`язок сплати позичальником неустойки в розмірі 30,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Разом з тим, 15.03.2022 року прийнято Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану», який набув чинності 17.03.2022 року. Вказаним законом доповнювався розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, а саме: до вказаного розділу був внесений пункт 18, відповідно до якого: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)». Окрім того, пунктом 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону №2120-IX від 15 березня 2022 року передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати неустойку в розмірі 1 500,00 грн, суд, враховуючи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України та пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» від 17 березня 2020 року №533-IX, приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за договором 17.05.2024-100000947 від 18.05.2024 у розмірі 1 500,00 грн.

Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 17.05.2024-100000947 від 18.05.2024 у сумі 7419, 0 грн, з яких: основний борг 3000, 00 грн, 3969, 00 грн проценти та 450 грн комісія. В задоволенні іншої частини позовних вимог про сятгення неустойки відмовити. Саме такий розрахунок на переконання суду буде відповідати всім переліченим вище критеріям справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, й водночас базуватиметься на засадах пропорційності розумного балансу між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень і комерційними інтересами фінансових установ щодо отримання справедливого прибутку. Суд також враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», серія A № 303-A, параграф 29-30).

Щодо розподілу судових витрат у справі, то суд зазначає, що відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 2 422 грн. 40 коп., підтверджується відповідною випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 07.02.2025 року та платіжним дорученням, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, та підлягають стягненню на користь зазначеного позивача з вищевказаного відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог, що складає 83 %, тобто в розмірі 2 010, 59 грн. Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258-259, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий цент» заборгованість за кредитним договором № 17.05.2024-10000947 від 18.05.2024 у сумі 7 419 (сім тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн 00 кооп. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий цент» судовий збір у розмірі 2010 (дві тисячі десять) гривень 59 коп.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання учасниками справи копії рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Л.В.Тіщенко