Ухвала суду № 125843443, 10.03.2025, Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 1-кп/582/10/25

Справа № 581/336/20

Копія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2025 року

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Недригайлів матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200210000042 від 07.04.2019 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Байрак, Липоводолинського району Сумської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, офіційно працевлаштованого в Головному управлінні пенсійного фонду України в Сумській області, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

У С Т А Н О В И В :

До Недригайлівського районного суду із Полтавського апеляційного суду за результатами апеляційного перегляду надійшло кримінальне провадження за №12019200210000042 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України з ухвалою суду від 24.12.2024 про призначення нового розгляду цього провадження у суді першої інстанції.

Ухвалою суду від 03.02.2025 призначене підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні.

10.03.2025 у підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про закриття кримінального провадження щодо його підзахисного ОСОБА_6 , яке мотивоване тим, що згідно обвинувального акту, з моменту вчинення останнім кримінального правопорушення минуло два роки, тому відповідно до положень ст. 49 КК України, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності та кримінальне провадження відносно нього підлягає закриттю, оскільки закінчились строки притягнення до кримінальної відповідальності. Просив звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, а кримінальне провадження відносно його підзахисного закрити.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заявлене його захисником клопотання та пояснив, що винуватість у вчиненні правопорушення він не визнає, однак у зв`язку з тривалим розглядом цієї справи не бажає продовження судового розгляду та постановлення виправдувального вироку щодо нього. Наслідки закриття провадження йому зрозумілі.

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проти задоволення заяви захисника про закриття кримінального провадження категорично заперечували. Зокрема ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення щодо них не визнав, у вчиненому не покаявся, заподіяну шкоду не відшкодував, а тому, на його думку, не має підстав застосовувати ст. 49 КК України, оскільки ОСОБА_6 не виконані умови, зазначені в ст. 45 КК України, яка має бути застосована до цієї ситуації.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з огляду на сплив строків притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності.

Вислухавши думку учасників процесу, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до первісного обвинувального акту від 30.04.2020 ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України при наступних обставинах.

Так 05.04.2019 близько 19 год. 15 хв. ОСОБА_6 перебував на 4 пров. Роменської, смт. Липова Долина, Роменського району. По вказаній вулиці мимо гаражного кооперативу проходили ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_3 . В цей час між ОСОБА_6 та останніми виник конфлікт на побутовому підґрунті вже існуючих неприязних відносин. Під час конфлікту ОСОБА_6 ображав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нецензурною лайкою. Останні не звертаючи уваги на крики ОСОБА_6 , не бажаючи вступати у конфлікт, попрямували до місця свого проживання.

Під час конфлікту у ОСОБА_6 виник злочинний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

З метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_6 прийшов до подвір`я за місцем проживання останньої за адресою: АДРЕСА_4 . Діючи з прямими умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння - посягання на здоров`я іншої людини, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 наніс ОСОБА_4 кулаком правої руки, в якому був затиснутий невстановлений в ході досудового розслідування металевий предмет, один удар в ділянку лівого ока, внаслідок чого ОСОБА_4 впала на землю на правий бік. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, не зупиняючись на вчиненому, в той час, коли ОСОБА_4 самостійно намагалася піднялася, ОСОБА_6 наніс їй ще один удар кулаком правої руки в область грудей. В результаті отриманого удару ОСОБА_4 знову впала на землю на правий бік. Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, які зафіксовані у висновку експерта №285 від 02.10.2019, відповідно до якого у встановлено, що згідно оригіналу амбулаторної карти поліклініки Л. Долинської ЦРЛ ОСОБА_4 зверталася за допомогою до лікаря хірурга 06.04.2019 року, який виявив у неї припухлість і поперечне садно в ділянці зовнішнього кута лівого ока, а також садно в проекції правого ліктьового суглобу. Тілесні ушкодження можуть відповідати терміну 05.04.2019, що підтверджується медичною документацією. Характер пошкоджень вказує на те, що вони могли утворитися від дії тупих предметів (предмета). Вказані тілесні ушкодження, згідно пункту 2.3.2 б, правил визначення тяжкості тілесних пошкоджень, затверджених наказом №6 від 17.01.1995 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Так, в період часу, коли ОСОБА_6 наносив вищевказані тілесні ушкодження ОСОБА_4 , в бійку втрутився ОСОБА_5 , який прохав ОСОБА_6 припинити свої протиправні дії, а саме наносити тілесні ушкодження ОСОБА_4 .

В цей час, у ОСОБА_6 виник злочинний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний наміру, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , діючи з прямими умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння - посягання на здоров`я іншої людини, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , кулаком правої руки наніс один удар останньому в область правого плеча, після чого ОСОБА_5 , який є особою похилого віку, не втримавшись на ногах та втративши рівновагу, впав на асфальтобетонне покриття на лівий бік. Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , який є особою похилого віку, не враховуючи його вік, не зупиняючись на вчиненому, в той час, коли останній самостійно піднявся, ОСОБА_6 схопив його за одяг та ударив об стіну гаража спричинивши тілесні ушкодження.

Висновком експерта №286 від 02.10.2019 року встановлено, що згідно оригіналу амбулаторної карти поліклініки Л.Долинської ЦРЛ ОСОБА_5 звертався за допомогою лікаря хірурга 06.04.2019 року, який виявив у нього по одному садну в проекціях правого ліктьового і правого колінного суглобів. Тілесні ушкодження можуть відповідати терміну 05.04.2019 року, що підтверджується медичною документацією. Характер пошкоджень вказує на те, що вони могли утворитися від дії тупих предметів (предмета). Вказані тілесні ушкодження, згідно пункту 2.3.2 б, правил визначення тяжкості тілесних пошкоджень, затверджених наказом №6 від 17.01.1995 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Наносячі удари ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в різні частини тіла, ОСОБА_6 , усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння - посягання на здоров`я іншої людини, передбачав суспільно небезпечні наслідки у вигляді умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.

За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що, якщо під час здійснення судового провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Зазначена правова позиція висловлена зокрема в постанові Першої судової палати КУС ВС від 29.07.2021 у справі № 552/5595/18 (провадження №51-5289км19).

Суд відхиляє посилання потерпілого ОСОБА_5 на необхідність застосування разом з ст. 49 КК України за умови дотримання умов, визначених в ст. 45 КК, а саме наявності щирого каяття обвинуваченого, активного сприяння ним розкриттю кримінального правопорушення і повного відшкодування шкоди, оскільки вона не ґрунтується на законі.

Статтею 44 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Відповідно до ст. 12 КК України у редакції станом на 07.04.2019 (час вчинення кримінального правопорушення), кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, відносилось до злочину невеликої тяжкості, а згідно чинної редакції ст. 12 КК України - відноситься до кримінального проступку.

Оскільки з 07.04.2019 минуло понад 5 років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд зобов`язаний звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

При цьому судом ОСОБА_6 роз`яснено від якого обвинувачення він має захищатися, підставу звільнення від кримінальної відповідальності та наслідки закриття кримінального провадження з цих підстав, зокрема преюдиційність цих обставин для цивільно-правової відповідальності. ОСОБА_6 пояснив, що йому зрозумілі наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав та підтримав клопотання про закриття провадження.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 не обирався.

Керуючись ст. 12, 44, 49 КК України, ст. 284, 286, 395 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 12019200210000042 від 07.04.2019, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена учасниками кримінального провадження протягом семи днів з моменту її проголошення до Сумського апеляційного суду.

Повний текст ухвали суду проголошено 14 березня 2025 року о 10 годині 30 хвилин.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя: ОСОБА_1