Ухвала суду № 125842619, 13.03.2025, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2401/25

Провадження №1-кп/367/733/2025

УХВАЛА

Іменем України

13 березня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 лютого 2025 року за № 22025101110000166 по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194, ч.2. ст.194 КК України, ОСОБА_11 увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.28ч.2ст.113,ч.2ст.28ч.1ст.114-1,ч.2ст.28ч.2ст.194КК України,-

в с т а н о в и в :

У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 лютого 2025 року за № 22025101110000166 по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194, ч.2. ст.194 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання щодо обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обґрунтовані тим, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Захисники обвинувачених заперечували проти клопотань прокурора, вказуючи, що відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною обвинувачення не надано доказів існування ризиків, які б виправдовували тримання обвинувачених під вартою, просили застосувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтримали позицію своїх захисників.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

16 вересня 2024 року слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва застосовано до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, та закінчується 15 березня 2025 року.

18 вересня 2024 року слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва застосовано до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, та закінчується 15 березня 2025 року.

Стаття 197 КПК України передбачає, що строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно із ч 1. ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ізч.1ст.176КПК України,запобіжними заходамиє: 1)особисте зобов`язання; 2)особиста порука; 3)застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442-1Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.

Згідно із ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442-1Кримінального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, ризик переховування обвинувачених обумовлюється можливістю притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинувачених наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки: санкцією ч.2 ст.113 КК України, передбачено покарання за вказаний злочин, який інкримінується обвинуваченим, у виді позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна;санкцією ч.1ст.114-1КК України,передбачено покаранняза вказанийзлочин,який інкримінуєтьсяобвинуваченим,у видіпозбавлення волі настрок відп`яти довосьми років; санкцієюч.2ст.194КК України,передбачено покаранняза вказанийзлочин,який інкримінуєтьсяобвинуваченим,у видіпозбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих та свідків та дослідження їх судом.

Станом на 13.03.2025 триває стадія підготовчого провадження, потерпілі та свідки судом не допитані.

Таким чином, суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик впливу обвинувачених на потерпілих та свідків.

Достатньою підставою, що свідчить про ймовірність вчинення обвинуваченими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 іншого кримінального правопорушення є той факт, що вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, а також у вчиненні декількох тяжких умисних злочинів.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги наявність ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися після розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 , тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці проживання, зважаючи на те, що по провадженню не допитані потерпілі, свідки, що у своїй сукупності свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, колегія суддів приходить до висновку про доведення прокурором обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою.

Приймаючи до уваги наявність ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися після розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_11 , тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці проживання, зважаючи на те, що по провадженню не допитані потерпілі, свідки, що у своїй сукупності свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, суддя приходить до висновку про доведення прокурором обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_11 під вартою.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченими не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, відомості, які характеризують особи обвинувачених, свідчить, що на даний час продовження строку тримання під вартою обвинуваченим не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Доводи сторони захисту не спростовують обґрунтованості необхідності та виправданості застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не містять відомостей про обставини, які не були враховані під час вирішення питання про обрання та продовження строку його дії під час досудового розслідування.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити та продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.

З оглядунавикладене,керуючись,ст.ст.176-178,183,199,331КПКУкраїни,суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора Київської міської прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 задовольнити.

Клопотання прокурора Київської міської прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 (шістдесят) днів.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 (шістдесят) днів.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою стосовно обвинувачених обчислювати з 13 березня 2025 року по 11 травня 2025 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3