Постанова № 125840232, 14.03.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6554/24

Провадження № 3/487/28/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2025 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючої судді Скоринчук К.М., за участю секретаря судового засідання Карбівничої А.О., захисника Петренко К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду м. Миколаєва надійшов протокол серія ААД №558588 від 29.06.2024 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу: 29.06.2024 о 01.59 год у м. Миколаєві по вул. Крилова, 56/2 ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21134» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкогольного сп`яніння, тремтіння кінцівок рук, поведінка, що не відповідає дійсності. ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Alcotest Drager» або в медичному закладі, однак він відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння зафіксована на БК474659.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Петренко К.Д. просила справу закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, надавши суду письмові пояснення та висловивши в судовому засіданні свої доводи.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Заслухавши доводи захисника ОСОБА_1 адвоката Петренко К.Д., взявши до уваги пояснення начальника УПП в Миколаївській області О. Човпан, витребувані докази та наявні матеріали справи, суд ураховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП, об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у вчиненні кількох різних за своєю суттю, самостійних дій, кожна з яких утворює самостійний склад адміністративного правопорушення відносно вживання алкоголю: 1) керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; 2) передача керування своїм транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння; 3) відмова від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, для наявності складу адміністративного правопорушення, особа повинна керувати транспортним засобом.

Судом встановлено, що 29.06.2024 щодо ОСОБА_1 складено протокол серія ААД №558588 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно даного протоколу: 29.06.2024 о 01.59 год у м. Миколаєві по вул. Крилова, 56/2 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21134», державний номерний знак НОМЕР_1 та маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння, зазначені поліцейським: різкий запах алкогольного сп`яніння, тремтіння кінцівок рук, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

За вказане порушення ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Представник ОСОБА_1 адвоката Петренко К.Д. зазначила, що ОСОБА_1 свою вину не визнає. Посилаючись на норми, якими врегульовано розгляд справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) статті 279-1 279-8 КУпАП, зазначила, що наданий працівниками патрульної поліції диск із відеозаписом факту вчинення ОСОБА_2 вказаного адміністративного правопорушення містить два файли, які містять невідповідність у зазначені початку і закінчення відеофіксації, а саме: запис 29.06.2024, початок - 04.20.59 і кінець запису 04.21.44, що не відповідає початку фіксації відео 01.59.03.. Другий файл містить початок запису 02.01.14 і кінець 01.16.15 і відсутня частина відео після 02.16.15 якою не зафіксовано згоду ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп`яніння. Оскільки використання відеореєстратора було здійснено з порушенням інструкції, адже відеозйомка має бути безперервною з моменту початку виконання службових обов`язків, працівниками патрульної поліції було допущене порушення, внаслідок якого такий доказ не може братися до уваги та слугувати підтвердженням вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Зазначила, що справа підлягає закриттю з наступних підстав:

- Зупинка поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_1 суперечила вимогам ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».

- ОСОБА_1 погоджувався на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак факт його згоди не зафіксовано на відео.

- У протоколі зазначено ознаками, що свідчать про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, такі як поведінка, що не відповідає дійсності та різкий запах алкогольного сп`яніння, тоді як чинне законодавство таких ознак не містить.

- Здійснення відеозйомки здійснювалося з порушенням вимог законодавства, зокрема Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису , засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства ВС України 18.12.2018 №1026. А саме, в процесі включення відеореєстратора в автомобілі поліцейський не переконався в точності встановлених на пристрої дати та часу, оскільки він містить два файли в яких є неточності при їх створені початку та закінченню відеозапису. За цих обставин захисник вважає, що даний доказ є неналежним та не може братися судом до уваги.

- Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містить виправлення щодо номерного знаку автомобіля та місця роботи ОСОБА_1

- Формулювання та пропозиція ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або в медичному закладі суперечить визначеному законом порядку, оскільки пропозиція пройти огляд на місці зупинки або в закладі охорони здоров`я передбачає альтернативу його проходження.

- Протокол містить начебто підпис ОСОБА_1 , хоча на відео зафіксовано, що він відмовлявся його підписувати.

Разом з тим, дослідивши наявні докази, суд прийшов до переконання, що такі доводи захисника не спростовують факту керування ОСОБА_1 автомобілем та відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що свідчить про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Натомість факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення підтверджується:

1.Протоколом серія ААД №558588 від 29.06.2024, яким зафіксовано порушення

ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР (Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.). Протокол містить підпис ОСОБА_1 , яким він підтвердив ознайомлення з його змістом. Докази у підтвердження того, що підпис не належить ОСОБА_1 - відсутні. Будь-яких пояснень, заперечень чи зауважень ОСОБА_1 у протоколі не зазначено.

Протокол дійсно містить виправлення в частині зазначення номера автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , однак дане виправлення не стосується суті вчиненого адміністративного правопорушення та не несе навантаження в сенсі спростування факту керування ОСОБА_1 даним автомобілем, номерний знак якого зафіксовано на відео, та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

2.Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних

технічних засобів із зазначенням відмови від проходження огляду за підписом ОСОБА_1 .

3.Відеозаписом, долученим до протоколу та відеозаписом, витребуваним судом за

клопотанням захисника Петренко К.Д.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях, а тому твердження захисника, що ОСОБА_1 надавав згоду на проходження огляду на стан сп`яніння, без надання будь-яких доказів зазначеного, а лише на посилання на те, що це не відображено на відеозаписі бо він містить переривання, що підтверджується розбіжностями у зазначені початку і закінчення відеозапису, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Адже, як було встановлено судом під час дослідження доказів - відеозаписів, з урахуванням пояснення начальника УПП в Миколаївській області О. Човпан, у стрічці «початок запису» відображається час фактичного завантаження відеозапису з відеореєстратора встановленого в транспортному засобі на сервер VideoManager, який встановлено в УПП в Миколаївській області ДПП. Водночас відображення часу події вказані в нижньому правому куті відеозапису. Час відеозапису зафіксований відеореєстратором, який встановлений в транспортному засобі патрульних, збігається з часом На жодному із відео поведінка ОСОБА_1 не свідчить про й зміну його позиції щодо відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, хоча відеозапис є тривалим за часом.

Відеозаписом зафіксованофакт керування ОСОБА_1 29.06.2024о 01.59год транспортнимзасобом марки «ВАЗ 21134» д.н.з. НОМЕР_1 та його відмову на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Слід зауважити, що долучений до протоколу відеозапис, хоч і складається із двох фрагментів, однак, в цілому є повним та безперервним. Наданий на вимогу суду, за клопотанням захисника, другий диск з відеозаписом, не змінює відомостей та даних в тій частині, які були надані для дослідження суду разом з протоколом та узгоджуються з іншими доказами у справі в їх сукупності. Підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, відсутні.

Будь-яких доказів, які б спростовували вказане, суду не надано.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Водночас особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право давати пояснення та подавати свої докази (ст. 268 КУпАП).

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 256 КУпАП, відповідно до якої орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Проаналізувавши дослідженні в судовому засіданні фактичні обставини справи та оцінивши наявні докази кожен окремо та у їх сукупності з огляду узгодженості та достатності, суд приходить до висновку, що вину ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР, а отже, вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведено.

За наявних фактичних обставин у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки він відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Відповідальність за вчинення вказаного адміністративного правопорушення, передбачена КУпАП - накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При вирішенні питання про міру адміністративного стягнення суд враховує, що таке стягнення має наметі покаранняпорушника,запобігання скоєннюнових правопорушень.Проте покаранняне єсамоціллю,воно виступаєнеобхідним засобомвиховання правопорушникаі запобіганняправопорушенням. А тому в даній справі суд ураховує суспільну небезпеку вказаного правопорушення та його характер, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також відомості про особу порушника.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 № 902 від 28.05.20024, про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, військовослужбовець матрос ОСОБА_1 обіймає посаду водія 1 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти та бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 Європейський Суд з прав людини зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При прийнятті рішення суд ураховує вказані захисником ОСОБА_1 обставини та надані нею письмові докази, які є актуальним в період воєнного стану в Україні, зокрема довідку в/ч, згідно якої ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України та на час розгляду справи займає посаду водія.

Таким чином, позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на 1 рік, як того вимагає санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП, фактично призведе до неможливості виконання ним конституційного обов`язку щодо захисту держави та позбавить його можливості виконувати важливу місію у важкий для нашої країни час. Окрім того, суд ураховує відсутність будь-яких доказів спричинення ОСОБА_1 істотної шкоди громадським або державним інтересам та приходить до переконання, що для досягнення мети адміністративного стягнення необхідною та достатньою мірою відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно доположень ст.40-1КУпАП,пункту 5частини 2статті 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 130, 283, 284, 294, 308 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафув розміріоднієї тисячінеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що становить17000(сімнадцятьтисяч)гривень безпозбавлення правакерування транспортнимизасобами настрок одинрік (отримувач ГУК/ Миколаївська обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача (ДКСУ): казначейство України (ЕАП), номер рахунку:UA438999980313010149000014001 код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60грн(номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, Отримувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Кодкласифікації доходів бюджету 22030106), найменування кодукласифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), "00" Без деталізації за відомчою ознакою).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Строк пред`явлення до виконання три місяці з дня винесення постанови.

Суддя: К.М. Скоринчук