Ухвала суду № 125833246, 13.03.2025, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/2929/24

Провадження № 2/526/228/2025

У Х В А Л А

іменем України

13 березня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Киричка С.А.,

з участю секретаря Широколави О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гадяч цивільну справу №526/2929/24 за позовною заявою ТОВ ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг,

в с т а н о в и в:

06 серпня 2024 року ПрАТ «Гадячгаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2024 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін .

12 березня 2025 року представник позивача направив до суду заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору та повернення судових витрат у вигляді судового збору.

13 березня 2025 року відповідач наддала заперечнння на клопотання про закриття провадження у справі, пояснюючи його тим, що вона борг не сплачувала та просила продовжити розгляд справи по суті.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття "юридичний спір" має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття "спір про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 20 вересня 2021 року в справі N 638/3792/20 (провадження N 61-3438св21).

Судом встановлено, що 11 березня 2025 року, згідно платіжної інструкції, ОСОБА_1 сплатила за спожиту електричну енергію по о/р НОМЕР_1 в сумі 576,00 грн, а отже фактично визнала позовні вимоги ТОВ ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ, внаслідок чого позивач не підтримав свої позовні вимоги.

Ураховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем погашена заборгованість, що є предметом спору в цій справі, суд уважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Інші процесуальні шляхи завершення провадження у справі (залишення позову без розгляду, відмови від позову, ухвалення рішення про задоволення позову внаслідок визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди) не є застосовними до даного провадження, оскільки ухвалення рішення у порядку ч. 4 ст. 206 ЦПК на користь позивача може призвести до подвійного стягнення заборгованості з відповідача, а інші процесуальні шляхи є неможливими без відповідного волевиявлення позивача. Отже, у даній конкретній справі суд виснує, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, який хоч і припинив своє існування після відкриття провадження у справі, буде являтися ефективним та справедливим способом врегулюванні спірних правовідносин між сторонами та припинення розгляду справи судом, а також не призведе до порушення прав та інтересів ані позивача, ані відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст.255ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Порядок повернення судового збору встановлюється законом (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.142ЦПК України,у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим, частиною першою ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суду відповідній ухвалічи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 3028,00 грн.

Відповідач у даній справі здійснив погашення боргу перед позивачем, тобто фактичновизнала позов, до початку розгляду справи по суті, який у відповідності до ч.3 ст. 217 ЦПК України розпочинається з оголошенням головуючим судового засідання відкритим. Отже є всі підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову. Решта суми судового збору (50 %) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Ураховуючи висновок суду про закриття провадження у цій справі на підставі п. 2 ч. 1 ст.255 ЦПК України внаслідок непідтримання позивачем своїх вимогу зв`язку зі задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, але до початку розгляду справи по суті,суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого ним за подання позову, що складає 1514,00 грн (3028,00 : 2 = 1514,00), та стягнення судових витрат у вигляді 50 % судового збору з відповідача на користь позивача у сумі 1514,00 грн.

Керуючись ст. 142, 255ЦПК України,Законом України"Просудовий збір" суд -

у х в а л и в:

закрити провадження у справі за позовом ТОВ ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Повернути ТОВ ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ з державного бюджету 50 % судового збору у розмірі 1514,00 гривень, сплаченого на підставі платіжної інструкції №1073822 від 17 червня 2024 року.

Стягти з ОСОБА_1 на користь ТОВ ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ 50 % судового збору у розмірі 1514,00 гривень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду. Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: С. А. Киричок