Рішення № 125831950, 13.03.2025, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/885/24

Провадження № 2/272/89/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі :

головуючої - судді - Чуб І.А.,

секретаря судового засідання - Хитоніній М.С.,

розглянувши у заочному порядку у відкритому судовому засіданні в місті Андрушівка цивільну справу за позовом ТОВ"ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Позивачзвернувсядо судуз позовом,в якомузазначає, що 19.05.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200532977 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12558,38 грн., з встановленим строком користування з 19.05.2016 року по 19.05.2019 рік, а відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 року ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС», набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року. Таким чином, банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк. В результаті чого, з аборгованість відповідача за кредитним договором № 200532977 від 19.05.2016 року станом на 19.06.2024 року становить - 35873,00 грн., 12558,38 грн. - заборгованість за кредитом, 23314,62 грн. - заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом на дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс». Крім того, позивачем на підставі норм закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200532977 від 19.05.2016 року - 35873,00 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних - 3233,09 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 14489,76 грн. Разом заборгованість становить - 53595,85 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, також просить стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 та витрати на правову допомогу у розмірі 7500,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності для подання позову до суду. В обгрунтування клопотання зазначають, що причиною пропуску звернення до суду була наявність тривалого судового спору та оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 року не були передані ТОВ «Діджи Фінанс» Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс» від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66483131 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66491947 щодо ТОВ «ФК «Фагор». Лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс». Крім цього, об"єктивною причиною були також дії обмежень карантинного характеру та введення воєного стану на території країни.

Представник позивача направив заяву про розгляд справи у відсутність представника, позов підтримують, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання до суду повторно не з`явилася без повідомлення причин. Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також відзиву на позовну заяву до суду не подавала.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.05.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено угоду № 200532977 щодо кредитування (а.с.7-13).

Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12558,38 грн., з встановленим строком користування з 19.05.2016 р. по 19.05.2019 р., а відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20.07.2020 року ТОВ«ДІДЖИ ФІНАНС», набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року (а.с.83-86).

Таким чином, банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.

Станом на 19.06.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 35873 грн., з яких: 12558,38 грн. - заборгованість за кредитом; 23314,62 грн. - заборгованість за відсотками.

Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів, а також підтверджується випискою ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 23.05.2016 по 27.07.2020 (а.с. 16-81, 85).

Згідно зістаттею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);правонаступництва;виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновимпоручителем);виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК Українивстановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно достатті 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другійстатті 517 ЦК Українипередбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

У відповідності до ст. ст.525,526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст.1050 ЦК Українивстановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1ст.1047 ЦК України).

Ч.1ст.1048 ЦК Українипередбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1ст.1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується кредитним договором, випискою по особовому рахунку та договором факторингу.

У порушення вимог ст.ст.12,81 ЦПК Українидоказів повного виконання своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором відповідач у визначений судом строк не надала, розміру заявленої до стягнення заборгованості не спростувала.

Як встановлено судом, відповідач не належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, допустивши заборгованість. Невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит і суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 35873,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ч.2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно достатті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Разом з тим, щодо заявлених позовних вимог в частині інфляційних втрат за період з 19.06.2021 року по 19.06.2024 рік, сума яких становить 14489,76 грн., та 3% річних - 3233,09 грн., суд зазначає наступне.

Так, пунктом 1статті 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04 липня 2020 року, внесено зміни дорозділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українита доповнено його пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Отже, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (пункт 15Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 15Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українисвідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Законодавець на рівні акта цивільного законодавстві (пункт 15Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»з 12 березня 2020 року на усій території України було установлено карантин, який неодноразово продовжувався.

Із 21 січня 2022 року до 23 лютого 2022 року включно карантин не завершився, про що свідчитьпостанова Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року № 1336, якою він був продовжений до 31 березня 2022 року.

Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2024 року у справі № 201/9121/22 заначив: «Тобто з огляду на приписи пункту 15розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховуються три проценти річних та пеня, суди помилково не застосували вказані норми права та дійшли необґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 суми трьох процентів річних та пені за період з 21 січня 2022 року до 23 лютого 2022 року включно, що є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права».

Отже, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, які є особливою мірою відповідальності за невиконання зобов`язання, з 12 березня 2020 року до 23 лютого 2022 року є таким, що не відповідає нормам матеріального права.

Далі, вирішуючи питання щодо періоду прострочення боржника, за який можуть бути нараховані три проценти річних та інфляційні втрати за період з 24 лютого 2022 року, суд враховує, щоУказом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Правовий режим воєнного стану»введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.

Згідно з пунктом 18 «Прикінцеві та перехідні положення»ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, враховуючи вказані положення закону, суд доходить висновку, що позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають.

Позивач у позові просить суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та поновити вказаний строк з підстав існування тривалого судового спору та оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 року не були передані ТОВ «Діджи Фінанс» Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс» від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66483131 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66491947 щодо ТОВ «ФК «Фагор», отримання позивачем в січні 2023 року оригінали вищезазначених документів, а також об"єктивною причиною були дії обмежень карантинного характеру та введення воєного стану на території країни.

З приводу клопотання позивача про поновлення строку позовної давності для подання позову слід зазначити наступне.

Відповідно дост.256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Заст. 257 ЦК Українизагальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3ст.267 ЦК України).

На момент звернення до суду з позовом, а саме:12.08.2024 року загальний трирічний строк позовної давності встановленийстаттею 257 ЦК Українисплив 19.05.2022 року.

Проте, Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням хвороби (COVID-19)», відповідно до якогорозділ «Прикінцеві положення» ЦК Українидоповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від11.03.2020(зі змінами та доповненнями) таПостановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020(зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року на всій території України.

Відповідно до п.19 розділ «Прикінцевіположення» ЦКУкраїни -. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX,перебіг позовноїдавності,визначений цимКодексом,зупиняється настрок діїтакого стану. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Правовий режим воєнного стану»введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.

Тому, з врахуванням наведених положень закону у зв`язку з коронавірусною хворобою та подальшим введенням воєнного стану, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, у зв`язку з чим відсутні підстави для його поновлення.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ч. 3 п. 1 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ч.1, ч.2 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн., суд вважає, що повноваження представника позивача у справі підтверджені належними документами: договором про надання правничої допомоги № 26 від 15.02.2024, додатковою угодою до договору № 26 про надання правової допомоги, актом про підтвердження факту надання правничої допомоги, детальним описом наданих послуг, однак виходячи з фактично підтверджених та узгоджених з матеріалами справи наданих послуг адвоката, співмірності із складністю справи, яка є малозначною, витраченого часу та обсягу виконаних робіт, часткового задоволення позовних вимог, засад розумності, виваженості та справедливості, заперечення зі сторони відповідача, приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу з 7500,00 грн. до 2000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, задовольняючи позов частково, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1620, 58 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 137, 141, 259, 264, 265, 268, 279, 280, 282, 288, 354 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", ЄДРПОУ 42649746, заборгованість закредитним договором № 200532977 від 19.05.2016 року у розмірі 37314,82 гривень, з яких: тіло кредиту - 12558,38 грн., відсотки - 23314,62 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", ЄДРПОУ 42649746, судовий збір у сумі 1620,58 гривень та 2000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.1 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", ЄДРПОУ 42649746, знаходиться за адресою: 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя:І. А. Чуб