Рішення № 125831867, 05.03.2025, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1144/24

Провадження № 2/193/31/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 березня 2025 року сел. Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участю секретаря Ратушної В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Іосипової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Софіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дітей , -

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати його, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначивши його батьком дітей ОСОБА_2 . Виключити відомості з актового запису № 62 про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відомості про ОСОБА_7 , як батька дитини; виключити відомості і актового запису № 82 про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відомості про ОСОБА_7 , як батька дитини; виключити відомості з актового запису № 1428 про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відомості про ОСОБА_7 , як батька дитини. Внести відомості до актового запису № 62 про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України; внести відомості до актового запису № 82 про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України; внести відомості до актового запису № 1428 про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України. Позивач зазначив, що з відповідачкою вони познайомилися у 2007 році. У них склалися добрі стосунки і з 5 грудня 2007 року вони почали проживати разом без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання у них народилося троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Запис про батька був зроблений зі слів матері згідно ст. 135 СК України.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2024 року позовна заява прийнята до провадження суду, відкрите загальне позовне провадження, призначене підготовче провадження.

17.01.2025 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, клопотань не подав.

Представник позивача в судовому засіданні прохав задовольнити позов з підстав , викладених в ньому.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, заяв, клопотань не подала.

Представник третьої особи Іосипова Н.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Пояснила, що ім`я та по батькові позивача не збігається із даними про батьківство, зазначеного за ст. 135 СК України. Пояснила, що матеріали справи не містять будь-яких доказів батьківства та визнання батьківства безпідставно потягне наслідки звільнення особи позивача від мобілізації в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні судом прийнято відмову представника позивача від допиту свідків.

Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, вивчивши письмові докази, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши їх докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уклали шлюб 22 червня 2024 року, актовий запис № 36 від 22.06.2024 року, зареєстрований Софіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), свідоцтво Серії НОМЕР_1 (а.с.4)

Згідно свідоцтв про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.5-7).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до змісту ч. 1, ч. 2 ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Згідно з вимогами ч.1 ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.

Згідно ч.3 ст.128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Згідно з п. 6.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Позивачем у позові та представником позивача в судовому засіданні не надано відомостей щодо перебування у шлюбі ОСОБА_2 з відповідачкою у період з 2007 по 2024 рік.

Моніторингом ЄДРСР судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області розірвано шлюб з ОСОБА_9 від 13.10.2011 року. Згідно рішення 29 вересня 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_9 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29 вересня 2007 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області (актовий запис № 70). Від шлюбу з відповідачем мають сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . З відповідачем проживають окремо з 01.07.2009 року. Шлюбні відносини між ними припинено у червні 2009 року.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не міг одночасно проживать в двох родинах спільно, як про те зазначено в його позовних заявах.

Окрім того, згідно постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області про притягнення ОСОБА_11 до адміністративної відповідальності від 13.01.2011 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП адреса місця реєстрації та проживання зазначена АДРЕСА_1 .

Також, судом встановлено, що ухвалою Софіївського районного суду дніпропетровської області від 24.03.2015 року закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який проживає: АДРЕСА_1 за ст.128 КК України у зв`язку з відмовою від обвинувачення потерпілої- ОСОБА_8 . Згідно мотивувальної частини зазначено : 19 березня 2015 року до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, який обвинувачується в тому, що він 07 листопада 2014 року близько 15:00 год. перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , де в приміщенні літньої кухні разом зі своєю дружиною - ОСОБА_8 , та мешканцями цього ж села - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 розпивали спиртні напої.

Тобто , судовими рішеннями, які набрали законної сили, спростовується факт проживання позивача з 2007 року по день подання позовної заяви.

При розгляді спору щодо визнання батьківства суд має виходити зі змісту ч. 2 ст. 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

При вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства у даній справі можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц вказано, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

У постанові Верховного Суду зазначено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

За нормами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №399/1029/15-ц (провадження №61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Згідно з ч.4, п.п.3-5 ч.5 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною 1 ст.44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Клопотання про призначення судової експертизи ДНК, або молекулярно-генетичної експертизи суду не заявлено.

Можливість заявлення відповідної експертизи судом роз`яснено.

Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, №3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року). Європейський суд з прав людини вказував, що необхідність захисту третіх осіб може виключати можливість змусити їх пройти будь-яке медичне обстеження, а саме ДНК-тест. Зокрема, якщо третьою особою є дитина (див., зокрема: MIKULIC v. CROATIA, №53176/99, §64, ЄСПЛ, 07 лютого 2002 року, BAGNIEWSKI v. POLAND, №28475/14, § 54, ЄСПЛ, 31 травня 2018 року), особливо у період воєнного стану.

Отже, всупереч вимогам ст.. 81 ЦПК України суду не надано жодного доказу на підтвердження батьківства ОСОБА_2 трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , натомість доведено протилежні обставини.

Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Враховуючи, що внесення змін відомостей до актового запису про народження дитини є похідною від визнання батьківства, в даній частині вимог позов також не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 89, 141, 258, 263-265, 354 ЦПК України,суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Софіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дітей , - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП не відомий, місце реєстрації відсутнє, місце мешкання зі слів АДРЕСА_2 .

Третя особа: Софіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) , бул. Шевченка, 7, сел. Софіївка, Криворізького району, Дніпропетровської області.

Повний текст рішення виготовлений 14.03.2025 року.

Суддя Н.О. Кравченко