Постанова № 125830449, 14.03.2025, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/5408/25

Провадження № 2-а/947/94/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2025 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Морозова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 доДепартаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3975853 від 31.01.2025,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 06.02.2025 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, відповідно до якої просить:

-визнати неправомірними дії працівників Департаменту патрульної поліції щодо складання постанови серії ЕНА № 3975853 від 31.01.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване з порушенням вимог ст.. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та порушенням статті 268 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності;

-скасувати постанову серії ЕНА № 3975853 від 31.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Позов мотивовано тим, що 31 січня 2025 року він керував транспортним засобом RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1 , на дорозі по вул. Балківська у м. Одесі, та його зупинив поліцейський 2 взводу 7 роти 1 батальйону УПП в Одеській області Рибалов О.О. При зупинці коли позивач практично зупинився, працівник поліції приладом, який знаходився в його руках, навів на його автівку, зробив її фіксацію, після чого підійшов до автомобілю та повідомив про те, що позивач рухався з перевищенням швидкісного режиму. Позивач посилається на те, що при проведенні фіксацій руху транспортного засобу автоматична фото- та відеотехніка має бути розміщена у порядку, визначеному Законом "Про Національну поліцію" (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- та відеотехніки для вимірювання та фіксацій швидкості суперечить приписам ст.40 Закону «Про Національну поліцію». Також позивач стверджує, що інспектором патрульної поліції порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема: під час очікування приїзду адвоката позивача (якому він зателефонував після його зупинки працівниками патрульної поліції) поліцейські зупиняли інші автівки та виносили постанови стосовно інших осіб. Також після спливу 10 хвилин, не дочекавшись приїзду адвоката, поліцейський підійшов до позивача вже з роздрукованим протоколом і вимагав його підписати. Зауважив, що у подальшому поліцейський відмовив йому у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи до моменту, коли зможе приїхати його представник, та незаконно відхилив його, чим порушив право позивача на отримання правової допомоги. Його вимогу щодо реалізації наданого законом права скористатись правовою допомогою адвоката працівниками поліції було проігноровано. Також проігноровано клопотання про перенесеннячасу розгляду справи у зв`язку із необхідністю залучення адвокатів, чим грубо порушив права його права. Заперечує проти законності винесеною постанови, вважає, що вона складена з прямими порушенням норм процесуального права, та підлягає скасуванню. Також позивач зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки швидкість руху автомобіля вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості «TruCAM00663», який не був повірений та тримався інспектором патрульної поліції в руках, що суперечить приписам ст.40 Закону «Про Національну поліцію». Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018 року.Окрім того, інспектор патрульної поліції виніс постанову з порушенням права позивача на захист не надавши можливості скористатися послугами адвоката.Невжиття працівником поліції заходів щодо надання водію можливості скористатися послугами адвоката під час оформлення справи про адміністративне правопорушення порушує права водія, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені копії усіх доказів, що стосуються оскаржуваної постанови в цій справі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3975853 від 31.01.2025, копію письмових пояснень позивача з приводу правопорушення, якщо вони ним надавались, копії письмових пояснень свідків з приводу правопорушення, якщо такі пояснення відбирались, а також копії всіх відеозаписів оскаржуваного правопорушення, які були зроблені за допомогою відеокамер, що розташовані на одязі патрульних поліцейських та в автомобілі патрульних поліцейських.

Від представника відповідача 14.02.2025 надійшов відзив на позов та належним чином завірені копії матеріалів адміністративної справи та відео фіксація подій. Відповідно до відзиву, відповідач заперечує проти задоволення позову, вважає заявлені вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, та спрямовані на спроби позивача уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що правопорушення вчинене позивачем зафіксовано лазерним вимірювачем руху транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM ТС000663, доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а саме: перевищення дозволеної швидкості руху на 33 км/год) є відеозапис та роздруківка з лазерного вимірювача TruCAM ТС000663, відеозаписи з портативних відео реєстраторів поліцейських. Застосування TruCAM ТС000663 у ручному режимі відповідає його технічним можливостям, передбачена інструкцією, викладеної у Посібнику користувача (який міститься на оптичному носії, долученому до матеріалів справи), та відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Відеозапис з такого вимірювача отриманий з дотриманням приписів ст. 40 вказаного Закону. Щодо порушень працівником патрульної поліції порядку розгляду справи зазначив, що Законом встановлений спеціальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, який полягає у тому, що протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП. Згідно з висновком Конституційного Суду України, який викладений у рішенні від 26.05.2015 за № 5-рп/2015, скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці йоговчинення. У вказаному рішенні міститься висновок про те, що положення, зокрема ч. 1 ст. 268 КУпДП є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складання протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Санкція статті 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту, таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував своє право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Законом не визнана обов`язковаучасть адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення. Позивачу надано право скористатися правовою допомогою, про що свідчить те, що він мав зсогу і зателефонував своєму адвокату, з яким міг спілкуватися у телефонному режимі, окрім цього поліцейським надано певний час для очікування його приїзду. Заявлене клопотання позивача про перенесення розгляду справи було розглянуто поліцейським та надано незначний час для можливості здійснити спілкування позивача зі своїм адвокатом. При повторному заявлені аналогічного клопотання поліцейський розглянув його та аргументовано відмовив у його задоволенні та відхилив. Щодо вимоги позивача про визнання дій інспекторів неправомірними вказав, що вона є необґрунтованою, оскільки ч. 3 ст. 286 КАС України визначений чіткий перелік повноважень місцевих загальних судів як адміністративних за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідності, до яких визнання дій відповідача протиправними не входить та виходить за межі ч. 3 ст. 286 КАС України.

За викладених аргументів та наданих доказів, відповідач стверджує, що в діях позивача наявний склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, розгляд справи відбувався до вимог КУпАП, права позивача під час її розгляду не були порушені. У позові просить відмовити.

Судові засідання, призначені на 17.02.2025, 24.02.2025, 03.03.2025 відкладались за клопотанням сторони позивача.

Позивач у судовому засіданні 12.03.2025 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, зазначаючи про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Представники відповідача у судовому засіданні 12.03.2025 заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що обставини, викладені в позовній заяві є суб`єктивною думкою позивача та не підтверджуються будь-якими доказами. Зазначив, що відповідно до норм ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Прийняття рішення про визнання неправомірними дії інспектора патрульної поліції при оскарженні постанови по справі про адміністративне правопорушення не належить до компетенції суду під час розгляду вказаної справи.

Окрім цього, з урахуванням викладених у відзиві аргументів, представник відповідача зазначив, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM за технічними характеристиками призначений для використання у руках, що відповідає вимогам Закону України «Про Національну поліцію». Зауважує, що фіксація здійснювалась одна, а не два рази, як це зазначає позивач. Інспектором патрульної поліції за клопотанням позивача надавався час для отримання допомоги з адвокатом для отримання правової допомоги, також розглянув клопотання позивача про перенесення розгляду справи та аргументовано роз`яснив підстави його відхилення та відсутності необхідності такого перенесення через те, що наявні усі необхідні докази для винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Фактично оскаржувана постанова підписана та вручена позивачу інспектором після розгляду усіх заявлених клопотань позивача під час зупинки транспортного засобу, спливу наданого часу для спілкування з адвокатом. На зауваження позивача, що оскаржувана постанова була роздрукована іншим інспектором патрульної поліції до завершеннярозгляду справи, зазначив, що оскільки для розгляду справ за ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлений спеціальний порядок, притягнення до відповідальності (не передбачає стадію складання протоколу, а накладення стягнення відбувається безпосередньо на місці його вчинення), то сам факт роздруківки такої постанови не означає про завершення розгляду справи. Інспектор, який розглядав справу фактично підписав та оголосив її змісту позивачу після фактичного розгляду справи (з урахуванням наданого позивачу часу для отримання правової допомоги та очікування приїзду адвоката).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та отримані докази у їх сукупності, вислухавши у засіданні аргументи та позицію сторони відповідача, суд дійшов таких висновків.

31 січня 2025 року о 13:23:04 поліцейським 2 взводу 7 роти 1 батальйону УПП в Одеській області сержантом поліції Рибаловим Олександром Олексійовичем винесено постанову серії ЕНА № 3975853 від 31.01.2025, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до постанови серії ЕНА № 3975853 від 31.01.2025, інспектором поліції було встановлено, що 31.01.2025 о 13:16:08, м. Одеса, вул. Балківська 117, водій, керуючи транспортним засобом RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю руху 83 км/год в межах населеного пункту, де дозволено максимальна швидкість руху не більше 50 км/год, чим перевищив допустиму швидкість руху на 33 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCAM №ТС000663; Пвр: 471357, 475652, чим порушив п. 12.4 ПДР України - порушення швидкісного режиму в населених пунктах, ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вказане підтверджено дослідженими у судовому засіданні відеозаписами з лазерного вимірювального пристрою TruCAM №ТС000663 та відеозаписів з портативних нагрудних камер (бодікамер) патрульних поліцейських № 471357 та № 475652.

Зокрема дослідженням запису з лазерного вимірювального пристрою TruCAM №ТС000663 відео файлу «1738329460_NA000_0131_131740» встановлено, що початком моменту фіксації швидкості є 13:06:08 та завершено о 13:17:40 годині 31.01.2025. Зафіксована швидкість 83 км/год.

Згідно з дослідженим записом з бодікамери № 471357 - файл «ПВР 471357», встановлено, що після зупинки транспортного засобу інспектор патрульної поліції представився та повідомив і показав прилад TruCAM, яким зафіксовано перевищення швидкості. Також повідомив позивачу про його права (початок 13:17 години). Під час розмови, о 13:23:07 позивач заявив клопотання про перенесення розгляду справи для необхідності отримання ним правової допомоги.

Також встановлено, що другим інспектором патрульної поліції здійснено роздруківку оскаржуваної постанови о 13:23:38 годині, при цьому інспектор Рибалов О.О. зробив зауваження колезі про те, що завчасно здійснена роздруківка постанови оскільки розгляд справи не завершений та триває.

О 13:24:12 годині позивач заявив клопотання про необхідність отримання правової допомоги. На запитання інспектора скільки часу йому необхідно, позивач зазначив 30-40 хвилин.

О 13:25:35 годині інспектор Рибалов О.О. повідомив позивачу, що не вбачає аргументів для перенесення розгляду справи до моменту приїзду адвоката позивача, оскільки у нього є усі необхідні докази на підтвердження складу правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та відмовив у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи.

Після чого інспектором Рибаловим О.О. надані позивачу час та можливість для спілкування з адвокатом, якими позивач скористався.

У період часу з 13:26 по 13:41 години фактично розгляд справи не проводився, оскільки чекали на прибуття адвоката. Інспектори продовжили виконання покладених на них обов`язків та фіксували порушення інших осіб.

О 13:41 годині інспектор підійшов до автівки позивача, де останній перебував, та повідомив, що більше на адвоката не чекатимуть. При цьому позивач повідомив, що його адвоката зайнятий в іншій справі, тому не може точно сказати коли він зможе приїхати. Також позивач зазначив, що хоче дочекатись свого адвоката, після чого знов заявлене клопотання про перенесення розгляду справи, яке інспектором з наведенням аргументів було відхилене (відмовлено у задоволенні).

О 13:42, після підписання оскаржуваної постанови інспектором Рибаловим О.О., було оголошено позивачу про її зміст, ознайомлено з нею, та у подальшому (13:45) яка підписана позивачем із зазначенням про незгоду з вказаною постановою.

Копію оскаржуваної постанови вручено позивачу о 13:46 годині 31.01.2025.

Під час дослідження відео на запитання суду позивач підтвердив, що за кермом RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував він.

З Метою перевірки підписання та вручення постанови о 13:45 годині досліджено відео з бодікамери другого інспектора патрульної поліції № 475642 файл «ПВР 475642».

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.1 КУпАП встановлено, що завданням цього кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ст.222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.

За правилами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Приписами ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух`передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Пунктом 1.1 ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідно з п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують вказані вище Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У пункті 12.4. ПДР України установлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Водночас як встановлено судом, та не оспорюється позивачем, 31.01.2025 о 13:16:08 годині ОСОБА_1 рухався на своєму транспортному засобі RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Балківська, 117 у м. Одесі, тобто у межах населеного пункту, де дозволено максимальна швидкість руху не більше 50 км/год, зі швидкістю 83 км/год, тобто перевищив швидкість на 33 км/год, щ є порушенням п. 12.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Водночас позивач посилається на суттєві порушення вимог КупАП під час розгляду справи, чим порушив його право на отримання правової допомоги.

З цього питання суд зазначає наступне.

Дослідженням записів з бодікамер інспекторів патрульної поліції встановлено, що фактично інспектором було перенесено розгляд справи з моменту заявлення позивачем клопотання про необхідність отримання правової допомоги (з 13:23 години 31.01.2025) до фактичного підписання інспектором Рибаловим О.О. оскаржуваної постанови о 13:41 годині 31.01.2025 та оголошення її позивачу (13:42 година 31.01.2025), тобто майже 20 хвилин.

При цьому, інспектор Рибалов О.О.

Окрім цього, як свідчить відеозапис з бодікамери № 471357 позивачу наданий час для отримання правової допомоги зі своїм адвокатом, зокрема у телефонному режимі.

Суд приймає аргументи відповідача, що розглянув клопотання про подальше перенесення розгляду справи, відмовив у його задоволенні, роз`яснивши та неодноразово повідомивши про підстави та причини такої відмови, навів відповідні аргументи.

На виконання вимог ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За визначенням, наведеним у ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом норм ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Департамент патрульної поліції до відзиву на позовну заяву долучили компакт-диск «DVD+R» № РАР644BJ04164540, який містить відеозапис з приладу TruCAM з результатами фіксації руху транспортного засобу RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1 та записи з нагрудних відеореєстраторів (бодікамер) інспекторів патрульної поліції.

Дослідивши надані відеозаписи, суд зазначає, що відеофайл 1738329460_NA000_0131_131740 містить запис проїзду транспортного засобу RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1 . Також відповідачем надана роздруківка з TruCAM ТС000663, яка містить ідентифікуючу інформацію: дата та час вчинення правопорушення; місце вчинення правопорушення; географічні координати місця вчинення правопорушення; швидкість руху автомобіля, км/год; обмеження (перевищення) швидкості, км/год.

Файли «ПВР 471357» та «ПВР 475642» (які зазначені у змісті оскаржуваної постанови) знятий на нагрудні камери інспекторів поліції та містять запис процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності. На відеозаписі інспектор повідомляє про розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, демонструє позивачу лазерний вимірювач швидкості, вказує на зафіксований факт перевищення швидкості та сам позивач підтверджує факт допущеного порушення ПДР.

При цьому, відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, - TruCAM серійний номер ТС000663, відповідно до п.4 ч.2 ст.283 КУпАП, внесені до оскаржуваної постанови.

Таким чином матеріали справи містять докази, що 31.01.2025 о 13:16:08, м. Одеса, вул. Балківська 117, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом RENAULT MEGANE, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю руху 83 км/год в межах населеного пункту, де дозволено максимальна швидкість руху не більше 50 км/год, перевищив швидкість руху на 33 км/год. та порушив п. 12.4 ПДР України.

В той же час, не заперечуючи факт перевищення швидкості, позивач зазначив про неможливість здійснення фіксації порушень швидкості за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCAM № ТС000663, який інспектор тримає в руках.

Положеннями ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Приписами ст.40 Закону України «Про національну поліцію`визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/30496 від 04.04.2024, яке чинне до 04.04.2025, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 № ТС000663 є придатним до застосування.

Можливість використання виробу TruCam LTІ 20/20, зокрема №ТС000663, виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого Міністерством економічного розвитку і торгівля України Сертифіката затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/І- 2903-2012 від 29 серпня 2012 року.

Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAMLTI 20/20 № ТС000663 здійснює вимірювання у діапазоні швидкості від 2 км/год. до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; ±1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год.

Отже, згідно з технічними характеристиками, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - TruCAM LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку, а тому його покази можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.

Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а тому вимірювання швидкості руху автомобіля позивача могло здійснюватися з утримування в руках такого пристрою працівником поліції під час вимірювання.

При цьому, відсутні підстави вважати, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача саме таким чином вплинуло на результат вимірювання.

Слід зазначити, що, відповідно до інструкції з використання приладу TruCAM LTІ 20/20 (Посібник користувача), конструктивна особливість приладу та заявлені характеристики дозволяють його використання з рук, а визначення похибки при такому використанні не буде перевищувати 2 км/год.

Виробником передбачена система заходів, які нівелюють вібрації та короткочасне переривання лазеру, тому прилад не може здійснювати вимірювання швидкості з більшою похибкою, ніж передбачено виробником та визначено у свідоцтві про повірку.

При цьому, лазерний вимірювач TruCAM відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.

Також, можливість застосування приладу в ручному режимі описана в його методичних рекомендаціях щодо використання та інструкції з використання.

Отже, можливість використання приладу TruCAMLT1 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації (посібник користувача), а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).

Вищевикладене спростовує доводи позивача про неможливість використання приладу вимірювання швидкості автотранспортних засобів TruCAM в ручному режимі.

При цьому, максимальна похибка, у тому числі і при такому способі тримання пристрою, становитиме максимум + - 2 км/год.

Враховуючи, що зафіксоване перевищення дозволеної швидкості руху позивачем становить 33 км/год, що перевищує визначений рівень похибки та не могло бути обумовлене нею, суд вважає безпідставними посилання позивача в позові на некоректне вимірювання працівниками поліції швидкості руху транспортного засобу, що здійснене із застосуванням пристрою, що не був закріплений стаціонарно.

Окрім того, на офіційному сайті Департаменту патрульної поліції розміщена інформація про ділянки дороги, на яких здійснюється вимірювання швидкості за допомогою Trucam та вказано, що зазначені ділянки дороги облаштовані відповідними дорожніми знаками, в тому числі на ділянці дороги по вул. Балківській у місті Одесі. Вказана інформація також долучена відповідачем до матеріалів справи та була досліджена у судовому засіданні.

Водночас, предметом доказування в даній справі є факт перевищення позивачем встановленої швидкості руху.

Відповідне порушення встановлюється за допомого зібраних доказів, зокрема показів приладу вимірювання швидкості автотранспортних засобів TruCAM. Допустимість чи не допустимість відповідних доказів встановлюється судом під час розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що матеріали справи містять докази, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів на 33 км/год.

Отже, суд вважає, що позивач зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та дотримуватись встановлених правил дорожнього руху.

Приписами ст.222 КУпАП визначено, органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього (в тому числі й щодо порушення ч.1ст.122 КУпАП).

У відповідності до ч.2 ст.222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як вбачається із матеріалів справи, що поліцейський 2 взводу 7 роти 1 батальйону УПП в Одеській області сержантом поліції Рибалов О.О. є працівником органу Національної поліції, а відтак, відповідно до покладених на нього повноважень має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліцейський керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Приписами п.10 Розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС за №1395 від 7.11.2015, визначено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як вбачається із матеріалів справи, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340грн за ч.1 ст.122 КУпАП.

При цьому, відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Разом з тим, за правилами з п.1 ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем обґрунтовано притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, а отже відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд не бере уваги посилання позивача на правовий висновок, зроблений Верховним Судом у справі № 524/9827/16-а, що положення КпАП України закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, та містить застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Недотримання інспектором поліції у процесі винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КпАП України процедури призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КпАП України, що є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення. Оскільки обставини справи, що переглядалась Судом, не є релевантними до встановлених судом обставин у справі, що розглядається, оскільки інспектором не відмовлено у розгляді клопотання про перенесення розгляду справи, фактично наданочас, хоча і незначний з урахуванням спеціального порядку притягнення до відповідальності особи за ч. 1 ст. 122 КУпАП, для отримання позивачем правової допомоги у спілкуванні з адвокатом у телефонному режимі, надано час для можливості приїхати адвокату, при повторному розгляді аналогічного клопотання відмовлено у його задоволенні з наведенням підстав та аргументів такої відмови.

Щодо тверджень позивача, про те, що оскаржувана постанова була роздрукована до закінчення розгляду справи, суд зазначає наступне.

З досліджених у судовому засіданні доказів, факт роздруківки постанови до закінчення розгляду справи сприймається судом як передчасні дії іншого інспектора, водночас інспектор який розглядав справу фактично продовжив її розгляд, розглянув клопотання повивача, надав час для отримання позивачем правової допомоги, після чого підписав раніше роздруковану постанову та ознайомив позивача з її змістом шляхом її зачитування, роз`яснив строки та порядок її оскарження, після чого вручив для підпису позивачу. Фактично оскаржувана постанова підписана та вручена позивачу інспектором після розгляду усіх заявлених клопотань позивача під час зупинки транспортного засобу.

Отже суд, з урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів, вважає помилковими твердження та аргументи позивача щодо наявності порушень його права на отримання правової допомоги та перенесення розгляду справи.

При цьому суд звертає увагу, що дійсно Законом встановлений спеціальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, який полягає у тому, що протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП. Згідно з висновком Конституційного Суду України, який викладений у рішенні від 26.05.2015 за № 5-рп/2015, скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. У вказаному рішенні міститься висновок про те, що положення, зокрема ч. 1 ст. 268 КУпДП є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складання протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Санкція статті 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту, таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама її незгода із встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене вище, ураховуючи встановлені обставини даної справи та досліджені судом докази, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідач не порушив норми чинного законодавства, у діях позивача, про що не заперечує сам позивач, наявний склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 доДепартаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій неправомірними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3975853 від 31.01.2025 залишити без задоволення.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3975853 від 31.01.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 122 КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у розмірі 340 гривень 00 копійок залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня складенняповного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації та фактичне проживає: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3.

Рішення складене та підписане 14.03.2025.

Суддя Ю. А. Скриль