Рішення № 125829688, 14.03.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10362/24

Провадження № 2/466/752/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2025 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Костюк В. С.

з участю: представника позивача Геш І. Ю.

представника відповідача Басика А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Геш Івана Юрійовича до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про стягнення моральних збитків за завдану матеріальну шкоду,-

у с т а н о в и в:

14 жовтня 2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Геш Івана Юрійовича до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про стягнення моральних збитків за завдану матеріальну шкоду, в якій просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (ЄДРПОУ 03349039) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 144 929 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних діянь працівників АТ «ОГС «Львівгаз» та стягнути з відповідача судові витрати.

Стислий виклад позиції позивача.

Обґрунтування позивача.

Згідно викладеного у позовній заяві позивач вказав, що постановою Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі №466/8925/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про відшкодування завданої матеріальної шкоди, позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3 144 929 грн. матеріальних збитків.

Позивач зазначає, що залишаючи без змін постанову Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року Верховний Суд у мотивувальній частині рішення зазначив, що судомо апеляційної інстанції встановлено, що судом не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що із врахуванням всіх наявних в справі експертних висновків очевидним являється те, що всі експертні висновки в тій чи іншій мірі вказують на те, що працівниками ПАТ «Львівгаз» при проведенні робіт у будинку ОСОБА_1 за адресою: с. Солуки Яворівського району Львівської області, 07 жовтня 2015 року були порушені норми та правила пожежної безпеки, зокрема підпункту 1.1 пункту 1 розділу VII наказу МВС України «Про затвердження правил пожежної безпеки в Україні» від 30 грудня 2014 року №1417, внаслідок чого виникла пожежа, що зруйнувала будинок та завдала майнових збитків ОСОБА_1 .

Колегія суддів Верховного суду погодилася із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем доведено належними та достовірними доказами наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в зв`язку з чим наявні підстави для стягнення завданої шкоди.

Верховний Суд вказав, що АТ «ОГС «Львівгаз» при розгляді справи не було спростовано дані обставини, зокрема, що пожежа виникла внаслідок дій (бездіяльності) інших осіб (зокрема, позивача). Відповідач не довів відсутність вини у діях (бездіяльності) своїх працівників та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між неналежним виконанням зварювальних робіт та виниклою пожежею.

Таким чином, зазначеним рішенням Верховного Суду встановлено ряд обставин у правовідносинах між сторонами, зокрема в частині того, що саме під час проведення працівниками АТ «ОГС «Львівгаз» зварювальних робіт виникла пожежа, внаслідок якої позивачу заподіяно шкоду знищеного будинку, що перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з неналежним виконанням зварювальних робіт та наслідками пожежею, яке має приюдиційне значення, відтак вказані обставини в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не потребують доказування.

На думку Позивача, внаслідок протиправних дій з боку працівників АТ «ОГС «Львівгаз», які виразилися у порушенні ними норм та правил пожежної безпеки, зокрема підпункту 1.1 пункту 1 розділу VII наказу МВС України "Про затвердження прави пожежної безпеки в Україні" від 30 рудня 2014 року №1417, внаслідок чого виникла пожежа, яка призвела до знищення майна ОСОБА_1 , а саме належного йому на праві власності будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вартість відновлювального ремонту якого згідно з висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18 серпня 2017 року на момент проведення оцінки становить 3 144, 926 грн. позивачу завдано значної моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях та моральних переживаннях, які він зазнав у зв`язку із знищенням його майна.

Позивач вказує, що через пожежу, заподіяну працівникам АТ "ОСГ "Львівгаз", позивач зазнав немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті та житті його сім`ї. Переживання та спогади при задуванні пережитого, а також постійно тривожні думки щодо втрати житла та необхідності пошуку непідйомної для нього суми коштів для проведення відновлювальних робіт призвели до втрати останнім спокійного сну, що істотно позначилося на його психо-емоційному стані здоров`я. Внаслідок пожежі ОСОБА_1 був позбавлений можливості ведення звичного для нього способу життя, зокрема такий не мав можливості проводити вільний час у своєму помешканні, запрошувати в гості родину та друзів, що сприяло б підтриманню міцних соціальних зв`язків останнього. Ба більше, спричинені наслідки негативного склалися на взаємовідносинах в сім`ї, адже остання перебувала під постійною напругою невизначеності майбутнього та розпачу від неможливості відновлення непоправних втрат у виді знищення їх житла, з яким асоціюється значний проміжок прожитого житла та спогадів, пов`язаних з минулим. Окрім того, на ґрунті вирішення житлового питання в частині пошуку коштів на відбудову будинку між подружжям почали виникати часті конфлікти, що негативно відобразилося на взаємовідносинах в сім`ї та в подальшому мали наслідком захворювання дружини Позивача, що підтверджується медичною випискою, де зазначається діагноз захворювання - гострий поліморфний розлад з симптомами шизофренії.

Окрему увагу Позивач звертає на те, що судовий розгляд справи №466/8925/17, яким встановлено вину Відповідача АТ "ОСГ "Львівгаз" та розмір завданих збитків, тривав з листопада 2017 року по травень 2024 року, тобто більш, як шість з половиною років, протягом яких сторона Відповідача заперечувала заявлений позов та всілякими способами намагалися затягнути строки його розгляду. Протягом усього цього часу Позивач переживав психологічний дискомфорт та перебував у емоційному стресі, викликаному постійною напругою, переживанням та страхом за те, чи винні особи понесуть відповідальність за спричинену шкоду, а також очікуванням прийняття рішення по суті. В цей й же час, зруйнований діями Відповідача будинок весь цей час знаходився на подвір`ї Позивача, та не проводились демонтажні роботи, оскільки весь цей час проводилися судові експертизи в межах справи №466/8925/17, що в свою чергу добавляло і без того гнітючості та розпачу Позивачу та його сім`ї.

Таким чином, ураховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав Позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану його житла, розмір спричиненої моральної шкоди оцінюється Позивачем у сумі 3 144 929 грн.

Обґрунтування заперечень відповідача.

25 листопада 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача Куцика В. Б. надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивує тим, що представник відповідача стверджує, що позивач не навів доказів протиправної поведінки відповідача; позивача не надав жодного доказу заподіяння йому маральної шкоди; позивач не надав обґрунтування суми заподіяної йому моральної шкоди; доводи позивача про те, що при обчисленні суми відшкодування моральної шкоди має бути взято висновок експерта про завдані матеріальні збитки, не можуть бути взяті до уваги, адже такі можуть бути підставою для відповідного позову про відшкодування матеріальної шкоди чи завданих збитків. Щодо тривалого розгляд справи №466/8925/17 не може бути підставою для відшкодування моральних збитків відповідачем, оскільки жодним доказом не встановлена вина відповідача в такій тривалості. Більше, того відповідно до практики Європейського суду з прав людини позов про стягнення моральної шкоди завданої тривалим здійсненням правосуддя подається не до однієї з сторін, а до держави. Водночас у випадку тривалого невідшкодування матеріальної шкоди позивач вправі звертатись про таке відшкодування з врахуванням індексу інфляції, тощо. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

13 лютого 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» представник відповідача Басик А. М. подав заяву про застосування позовної давності. Заяву мотивує тим, що предметом позову по даній справі є стягнення моральних збитків за завдану матеріальну шкоду. Як встановлено судами про розгляді справи №466/8925/17, вказана матеріальна шкода була завдана Позивачу 07.10.2015 року під час проведення робіт із газопостачання працівниками ПАТ "Львівгаз" виникла пожежа, внаслідок чого знищено належний йому житловий будинок. З позовом про стягнення матеріальної шкоди, він звернувся в листопаді 2017 року, натомість з вказаним позовом про стягнення моральної шкоди, більше як через 6 (шість) років з моменту завдання йому шкоди, тому просить застосувати позовну давність щодо позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" та відмовити в задоволенні позову.

04 березня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» представник позивача Геш І. Ю. подав письмові додаткові пояснення, у яких вказує, що з тексту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги серед іншого ґрунтуються на приюдиційних доказах, зокрема на підставі рішення Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі №466/8925/17. Даним рішенням встановлено ряд обставин у правовідносинах між сторонами, зокрема в частині того, хто завдав збитків позивачу, оскільки саме під час проведення працівниками АТ "ОС "Львівгаз" зварювальних робіт виникла пожежа, внаслідок якої позивачу заподіяно шкоду - знищення будинку, що перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з неналежним виконанням зварювальних робіт та наслідками - пожежею. Звертають увагу на той факт, що вище зазначена справа в судах розглядалась з листопада 2017 року по травень 2024 року, де відповідач АТ "ОС "Львівгаз" заперечував свою вину, подавав касаційну скаргу на законне рішення, тощо, внаслідок чого суб`єктивний склад (винна особа), що завдала матеріальну шкоду позивачу ОСОБА_1 встановлено вище зазначеним рішенням Верховного Суду лише в травні 2024 року. Звернувшись з даним позовом у жовтні 2024 року, позивач вважає, що не пропустив термін позовної давності, оскільки встановлено завдавача матеріальної шкоди в травні 2024 року, а якщо суд встановить, що такий строк пропущено, то вважає, що він підлягає поновленню, як такий, що пропущено з поважних причин.

Процесуальні дії суду по справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 15 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеній позовній заяві, просив такі задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача Басик А. М. позовні вимоги заперечив, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та застосувати строки позовної давності.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що працівниками ПАТ «Львівгаз» при проведенні робіт у будинку ОСОБА_1 за адресою: с. Солуки, Яворівського району, Львівської області, 07 жовтня 2015 року були порушені норми та правила пожежної безпеки, зокрема підпункту 1.1 пункту 1 розділу VII наказу МВС України «Про затвердження правил пожежної безпеки в Україні» від 30 грудня 2014 року №1417, внаслідок чого виникла пожежа, що зруйнувала будинок та завдала майнових збитків ОСОБА_1 , що підтверджується експертними висновками.

Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Львові від 28 листопада 2022 року у справі №466/8925/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про стягнення 3 144 929,00 грн. завданої матеріальної шкоди та судових витрат відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Геш Івана Юрійовича - задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2022 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про відшкодування завданої матеріальної шкоди задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в користь ОСОБА_1 3144929 грн. (три мільйони сто сорок чотири тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять гривень) матеріальної шкоди. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в користь ОСОБА_1 8000 гривень судового збору за подання позовної заяви та 12000 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі №466/8925/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про відшкодування завданої матеріальної шкоди, позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3 144 929 грн. матеріальних збитків.

В судовому розгляді не спростовано доводів сторони позивача, що внаслідок протиправних дій з боку працівників АТ «ОГС «Львівгаз», які виразилися у порушенні ними норм та правил пожежної безпеки, зокрема підпункту 1.1 пункту 1 розділу VII наказу МВС України "Про затвердження прави пожежної безпеки в Україні" від 30 рудня 2014 року №1417, внаслідок чого виникла пожежа, яка призвела до знищення майна ОСОБА_1 , а саме належного йому на праві власності будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вартість відновлювального ремонту якого згідно з висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18 серпня 2017 року на момент проведення оцінки становить 3 144, 926 грн. позивачу завдано значної моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях та моральних переживаннях, які він зазнав у зв`язку із знищенням його майна.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною другою статті 22ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4(зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Представником відповідача Басик А. М. на адресу суду через систему «Електронний суд» подано заяву про застосування позовної давності у даній цивільній справі.

Вирішуючи подану заяву суд приходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється три роки.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з вимогами про стягнення моральних збитків за завдану матеріальну шкоду з відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернувся до суду 14 жовтня 2024 року.

Як встановлено з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є стягнення моральних збитків за завдану матеріальну шкоду. Вказана матеріальна шкода заподіяна Позивачу 07.10.2015 року під час проведення робіт із газопостачання працівниками ПАТ "Львівгаз", через що виникла пожежа, внаслідок чого знищено належний Позивачу житловий будинок. З позовом про стягнення матеріальної шкоди, Позивач звернувся в листопаді 2017 року, однак з вказаним позовом про стягнення моральної шкоди, більше як через 6 (шість) років з моменту завдання йому такої шкоди.

При цьому суд зазначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку шляхом направлення вимоги позичальнику або ж у судовому порядку.

Отже, щодо наявних правовідносин, має бути застосовано трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України.

Твердження представника позивача, що позовні вимоги серед іншого ґрунтуються на приюдиційних доказах, зокрема на підставі рішення Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі №466/8925/17, вище зазначена справа в судах розглядалась з листопада 2017 року по травень 2024 року, де відповідач АТ "ОС "Львівгаз" заперечував свою вину, подавав касаційну скаргу на законне рішення, тощо, внаслідок чого суб`єктивний склад (винна особа), що завдала матеріальну шкоду позивачу ОСОБА_1 встановлено вище зазначеним рішенням Верховного Суду лише в травні 2024 року. Звернувшись з даним позовом у жовтні 2024 року, позивач вважає, що не пропустив термін позовної давності, оскільки встановлено завдавача матеріальної шкоди в травні 2024 року, а якщо суд встановить, що такий строк пропущено, то вважає, що він підлягає поновленню, як такий, що пропущено з поважних причин, не приймаються судом, оскільки, шкода заподіяна позивачу у 2015 році і як зазначалось вище згідно норм ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності вважається з часу заподіяння такої, а не з часу ухвалення судового рішення щодо стягнення матеріальної шкоди, тому як матеріальна шкода так і моральна шкода позивачеві спричинена однією подією і позивач мав процесуальну можливість звернутись до суду у встановленому порядку про відшкодування моральної шкоди так, як позивачем було подано позов про стягнення матеріальної шкоди.

Відтак, позовна давність, що спливла за стягненням станом на 07.10.2018, відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення ЦК України», не може бути продовжена, оскільки Закон не має зворотної сили.

Оскільки на час ухвалення даного рішення судом встановлено пропущення строків позовної давності зі зверненням до суду, а позивачем на надано належних та допустимих доказів та не доведено переривання строків давності, тому суд дійшов висновку, що пропущення позивачем строку звернення до суду щодо стягнення моральних збитків за завдану матеріальну шкоду з відповідача у строк, більш, ніж передбачений статтею 257 ЦК України, - є підставою для відмови у задоволенні вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_1 адвоката Геш Івана Юрійовича до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про стягнення моральних збитків за завдану матеріальну шкоду- відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: 81086, Львівська обл., Яворівський р-н., с. Солуки.

Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», ЄДРПОУ 03349039, місцезнаходження: 79039, м. Львів, вул. Золота, 42.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П. Т. Едер