Рішення № 125819214, 13.03.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2025 року Справа № 480/9576/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9576/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 про стягнення інфляційних втрат,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача, у зв`язку з несвоєчасною виплатою одноразової грошової допомоги, 25 218,17 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в розмірі 10 961,88 грн., а всього - 36 180,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №480/13195/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у місячний строк після надходження від командира військової частини НОМЕР_1 висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та доданих до нього документів одного з рішень, визначених абзацом другим пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 та зобов`язано Міністерство оборони України за результатами розгляду висновку командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та доданих до нього документів прийняти одне із рішень, визначених абзацом другим пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

27 березня 2024 Міністерством оборони України здійснено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 671 000, 00 грн.

З огляду на це, на думку позивача, термін прострочення, визначається періодом з дня, коли особа набула таке право до дня, що передує проведеній виплаті, зокрема з 11 вересня 2023 по 27 березня 2024 року.

Враховуючи наведену затримку виконання грошового зобов`язання, позивач вважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 25 218,17 грн. та три проценти річних в розмірі 10 961,88 грн.

Ухвалою суду від 19.11.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/9576/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Міністерство оборони України з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву зазначило, що відповідальність, передбачена ст.625 ЦК України не поширюється на публічно-правовий спір щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.07.2022 на підставі Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 69/2022 ОСОБА_1 був призваний у Збройні Сили України, проходив військову службу у різних військових частинах.

На підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2023 № 4493 за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , внаслідок танкового та артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Площанка Луганської області позивач отримав мінно-вибухову травму, вогнепальний перелом обох кісток правої гомілки в нижній третині, множинні вогнепальні осколкові поранення нижніх кінцівок та задньої поверхні лівого плеча, гострий компартмент синдром III-IV ст., гостре ушкодження нирок.

Відповідно до довідки Військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 03.06.2023 № 657 поранення позивача пов`язане з захистом Батьківщини.

На підставі акту огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено III групу інвалідності.

У зв`язку із встановленням III групи інвалідності позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, до якої додав усі необхідні документи. За результатами розгляду наданих документів командування військової частини НОМЕР_1 дійшло висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року, у зв`язку з чим 10.08.2023 відповідно до п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, подало директору Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги, однак рішення за поданими документами не було прийняте.

На звернення до Міністерства оборони України зі скаргою щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності листом від 07.11.2023 відповідач надав відповідь, згідно з якою рішення за його документами Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги, не прийняла через завантаження цього напрямку роботи, та рекомендував зачекати на прийняття відповідного рішення.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо нерозгляду наданих документів щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу та неприйняттям відповідного рішення, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду. Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №480/13195/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у місячний строк після надходження від командира військової частини НОМЕР_1 висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та доданих до нього документів одного з рішень, визначених абзацом другим пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 та зобов`язано Міністерство оборони України за результатами розгляду висновку командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та доданих до нього документів прийняти одне із рішень, визначених абзацом другим пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

27 березня 2024 Міністерством оборони України здійснено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 671 000, 00 грн.

Відтак, позивач вважає, що Міністерство оборони України прострочило виконання грошового зобов`язання, тому зобов`язане сплатити, а позивач відповідно має право вимагати виконання сплати, проіндексованої суми заборгованості за весь час прострочення (11 вересня 2023 року по 27 березня 2024 року) та трьох процентів річних від простроченої суми.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 530 Цивільного кодексу України, передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України, визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

За загальним правилом, про яке йдеться в частині другій статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, які передбачені статтею 11 Цивільного кодексу України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України, між іншим, визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Частина друга статті 625 Цивільного кодексу України, передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України.

Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги.

Таке правозастосування узгоджується із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловленою в постанові від 02 вересня 2020 року в справі № 802/1349/17-а.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в пункті 22 постанови від 27 жовтня 2022 року у справі № 280/6352/21, зазначив, що «Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові».

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та Верховним Судом у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 335/6976/19, від 2 вересня 2020 року № 802/1349/17-а, та від 16 вересня 2020 року у справі № 335/6979/19.

Разом з тим, у вказаних постановах Верховний Суд вирішував питання про можливість стягнення з Міністерства оборони України трьох процентів річних та інфляційних нарахувань за весь час прострочення, відповідно до приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, як наслідок невчасно виплаченої одноразової грошової допомоги призначеної та нарахованої на виконання судового рішення.

У спірних правовідносинах, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №480/13195/23, судом визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у місячний строк після надходження від командира військової частини НОМЕР_1 висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та зобов`язано Міністерство оборони України за результатами розгляду висновку командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Вказане рішення набрало законної сили 03 липня 2024 року, тобто після процедури його апеляційного оскарження. 27 березня 2024 року відповідачем здійснено виплату одноразової грошової допомоги позивачу в сумі 671 000,00 грн. Протягом всього часу, з 11.09.2023 (наступний день з дати, коли відповідач, мав прийняття рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги), позивач мав законне право вимоги до відповідача про виплату йому, визначеної суми грошових коштів, а відповідач кореспондуючий такому праву обов`язок - здійснити виплату належну позивачу суму заборгованості.

Правовідношення, в якому одна сторона (фізична особа) має підтверджене законом право вимоги виплати одноразової грошової допомоги до іншої сторони (суб`єкта владних повноважень), яка, відповідно до вимог закону, має своїм обов`язок здійснити таку виплату, є грошовим зобов`язанням, що виникає з факту виплати (не виплати) одноразової грошової допомоги. Сторони в такому правовідношенні наділяються правами та обов`язками кредитора і боржника.

Отож, визначення правової природи таких виплат, як «грошового зобов`язання», дає підстави для поширення на них положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 8 листопада 2022 р. у справі № 910/21124/20 розкрив зміст частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, зазначивши наступне: «За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові …».

Така правова позиція, є останньою, проте не новою для судової практики. Вперше дана позиція була сформована в постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 квітня 2020 р. у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19).

Таким чином, у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання боржник сплачує в користь кредитора інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від суми боргу.

Щодо обрахунку інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», визначено індексацію грошових доходів населення, як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17 липня 2003 року затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27 липня 2007 року. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

У правозастосовній практиці, в тому числі під час подання позовних заяв, часто виникають проблеми під час визначення інфляційних нарахувань від суми заборгованості за весь час прострочення.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Під час обрахунку сукупного індексу інфляції вважається, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа, то розрахунок починається з наступного місяця. І за аналогією: якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 числа відповідного місяця інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Розрахунок індексації: 671 000,00 грн (сума боргу) х 103,758% (сукупний індекс інфляції з вересня 2023 року по березень 2024 року) / 100% - 671 000,00 грн (сума боргу) = 25 216,18 грн.

Таким чином, інфляційні нарахування за весь прострочення в даній справі становитимуть 25 216,18 грн.

Щодо обчислення трьох процентів річних від простроченої суми.

Математичною формулою обчислення трьох процентів річних можна відобразити наступним чином:

Z= (((S x 3%) : 100%) x D) : 365, де

Z сума стягнення трьох процентів річних від простроченої суми;

S загальна сума простроченої заборгованості, на яку нараховуються проценти;

D - кількість днів прострочення;

365 кількість днів у році.

За період з 11 вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року кількість прострочених днів становить 112;

671 000,00 грн х 3% / 365 х 112 = 6 176,88 грн;

За період з 01 січня 2024 року по 27 березня 2024 кількість прострочених днів становить 86;

671 000,00 грн х 3% / 366 х 86 = 4 730,00 грн.

Загальна сума 3 % річних становить 10 906,88 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 про стягнення інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_3 ) інфляційні втрати в розмірі 25 216, 18 грн. та 3% річних в розмірі 10 906,88 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик