Ухвала суду № 125811290, 11.03.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 11.03.2025Справа № 554/2426/25 Провадження № 1-кп/554/679/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«11» березня 2025року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження № 62022240050000164 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження та повернення обвинувального акту немає, вказане кримінальне провадження підсудне цьому суду, а тому можливо призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Також просив проводити судовий розгляд у закритому судовому засіданні, з метою нерозголошення таємниці, яка охороняється законом,в зв`язку з дією на території України воєнного стану.

Крім того,прокурор заявивклопотання пропродовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходуу видітримання підвартою строкомна 60днів,без визначеннярозміру застави.Клопотанняобґрунтовано тим,що підставоюзастосування дообвинуваченого запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоює таобставина,що останнійобвинувачується увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.5ст.407КК України,яке відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, за його вчинення передбачено покарання до 10 років позбавлення волі. Обґрунтованість подання саме такого клопотання визначається наявністю ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, оскільки перебуваючи на волі, через усвідомлення тяжкості покарання, що йому загрожує, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, через втрату ним свободи на тривалий строк, може ухилятися від суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєний злочин. Також ОСОБА_3 перебуваючи на свободі,може незаконновпливати якособисто,так ічерез третіхосіб зчисла діючихвійськовослужбовців,на свідківу даномукримінальному провадженні,з метоюзапобігання наданняними правдивихпоказань.Крім цього, ОСОБА_3 може перешкоджатикримінальному провадженнюіншим чином,враховуючи йогонехтування положеннямичинного законодавства,зокрема шляхомуникнення відявок досуду,а такожне виконуватипокладені нанього процесуальніобов`язки. Також,відповідно доч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 цієї статті. Жоденіз більшм`яких запобіжнихзаходів, на думку прокурора, незможе запобігтиризикам,передбаченим ст.177КПК України,а томупросить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

Обвинувачений та його захисник не заперечували щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду у закритому судовому засіданні та щодо клопотання прокурора проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд, вислухавши клопотання прокурора, думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:

Судом встановлено, що під час досудового розслідування угоди у кримінальному провадженні не укладались, тому підстави для повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування, в порядку, передбаченому ст.ст.468-475 КПК України, відсутні.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 5-8 ч. 1 ст. 284 КПК України або ч. 2ст. 284 КПК України, немає.

Обвинувальний акт відповідає вимогамст. 291 КПК України, підстави для його повернення, відсутні.

Кримінальне провадження підсудне Октябрському районному суду м. Полтави згідно правил підсудності, передбачених ст.ст.32,33 КПК України.

Визначено питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 27 КПК України судовий розгляд кримінального провадження слід здійснювати в закритому судовому засіданні, в зв`язку з дією на території України воєнного стану та з метою недопущення розголошення таємниці, що охороняється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 3ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Таким чином, всі питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, передбаченіст. 315 КПК України, вирішені.

Відповідно до ч. 1ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Клопотань про складення досудової доповіді від учасників кримінального провадження не надходило, а оскільки її складення передбачається лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, суд не вважає за необхідне з власної ініціативи вирішувати питання щодо складення досудової доповіді.

Також, відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

З вимог ч. 2 ст. 177 КПК України вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини, визначені у вказаній статті.

Так, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов?язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, визначених ч.5 ст. 194 КПК України. Обов?язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. ч. 1, 5, 7 ст. 194 КПК України).

Порядок продовження тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

З вимог ч.ч.4,5 ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені участині третійцієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Відносно обвинуваченого на досудовому розслідуванні, ухвалою слідчого суддіОктябрського районного суду м. Полтави від 13.01.2025 року, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 діб з визначенням альтернативного забіжного заходу у виді застави в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 грн.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких, такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, яке відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, за його вчинення передбачено покарання до 10 років позбавлення волі, а тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити місце свого проживання та переховуватися від суду.

Суд також вважає, що існує ризик того, що обвинувачений може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни останніми своїх показів, оскільки судовий розгляд кримінального провадження по суті ще не розпочато, вказані особи судом не допитувались.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушенняможе вдатися до відповідних дій.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов?язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв?язками та усіма видами зв?язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а відсутність постійного та законного джерела доходів може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Тому, суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 1ст. 177 КПК України.

Водночас прокурором належним чином не доведено наявність ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України, підстав вважати, що вказаний ризик може справдитись, у суду підстав немає.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане,якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу,який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, особу обвинуваченого, фактичні обставини кримінального правопорушення, які інкримінуються обвинуваченому, а саме, той факт, що обвинувачений, будучи професійним військовослужбовцем військової служби за контрактом під час дії воєнного стану вчинив тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби,що свідчить про їх небезпечність для суспільства, а отже і про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризиків передбачених п. п. п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.

Також слід зазначити, що зважаючи на ведення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії рф, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суд, значно збільшується, а застосування більш м?якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченому вчинити спроби ухилення від суду.

З урахуванням вимог ст. 315 КПК України, виходячи з положень ст.ст.177,178, 183,194, 199 КПК України,суд вважаєнеобхідним клопотанняпрокурора пропродовження ОСОБА_3 раніше обраногозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою задовольнити,оскільки вважає,що саметакий запобіжнийзахід єобґрунтованим,відповідає особіобвинуваченого,характеру татяжкості діяння,яке йомуінкримінують,не надаєможливості перешкоджанняінтересам правосуддя,зокрема,ухиленню обвинуваченоговід суду,незаконного впливу на свідків, ризики чогоє реальнимита дійсними,з часомне зменшилисьта незмінились. Обрання більш м?якого запобіжного заходу, не пов?язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Крім того, відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним у ч.1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 слід продовжити обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Обвинувачений та його захисник не заперечують проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Відповідно до абз. 8 ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Прокурор у своєму клопотанні просить не визначати обвинуваченому альтернативний забіжний захід у виді застави посилаючись на вимоги ч.8 ст. 176 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405,407,408,429Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.

Разом з тим, враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, військовослужбовцем за контрактом, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, на утриманні перебуває неповнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,суд вважає можливим в даному випадку визначити ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Приписи ч. 4 ст. 182 КПК України визначають, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов?язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, пункт 2 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 п.3 ч. 5 ст. 182 КПК).

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 складає 3028 грн.

У свої рішеннях ЄСПЛ зазначав, що розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов?язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу фактично призвело б до подальшого його ув?язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Суд звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

З урахуванням обставин кримінальногоправопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу, обставин вчинення кримінального правопорушення, ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд приходить до висновку, що у даному випадку буде цілком достатнім длязабезпечення виконанняобвинуваченим процесуальнихобов?язків покримінальному провадженню,враховуючи відсутності даних про неспівмірність розміру застави обставинам кримінального провадження та завідому непомірність для обвинуваченого, визначити розмір застави у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на сьогодні становить 90 840 грн. і перспектива втрати такого грошового забезпечення, у випадку порушення обвинуваченим встановлених обов?язків, послужить достатнім стримуючим фактором, що виключить з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання судового розгляду кримінального провадження.

Крім того, в порядку частини п?ятої статті 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 199, 314-316, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 62022240050000164 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст. 407 КК України на «19» березня 2025 року о 14 годині 30 хвилинв приміщенні Октябрського районного суду м. Полтави за адресою м. Полтава, вул. Навроцького, 5.

Судовий розгляд проводити суддею одноособово у закритому судовому засіданні.

У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого.

Клопотання процесуального прокурора ОСОБА_4 про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 09 травня 2025 року, включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 грн.,яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний рахунок: (р/р UA 398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, отримувач - ТУ ДСА в Полтавській області, ЗКПО 26304855, МФО 820172, призначення платежу - застава, № ухвали суду та назва суду, прізвище, ім`я, по - батькові платника застави, сума застави, дата внесення застави).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов?язки, визначені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт/паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в?їзд в Україну.

Термін дії обов?язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити на строк 2 /два/ місяці, тобто до 11 травня 2025 року.

Визначити строк дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09 травня 2025 року, включно.

Роз?яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув?язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув?язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити Октябрський районний суд м. Полтави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов?язаний виконувати покладені на нього обов?язки, пов?язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв?язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виглядів застави.

Копію ухвали надіслати ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23», до виконання, а учасникам кримінального провадження, до відома.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п?яти днів з дня її оголошення.

У разі, якщо особа перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Октябрського районного суду

м. Полтави: ОСОБА_1