Рішення № 125803079, 12.02.2025, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/9203/23

Провадження № 2/932/2578/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд в складі:

головуючої судді Ярощук О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Кредит Капітал», третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лиманський В.Ю. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -

у с т а н о в и в :

До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 09.10.2023 року надійшла зазначена позовна заява.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 14 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №38940 про звернення стягнення на користь відповідача ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованості в розмірі 9 570 грн. Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лиманським В.Ю. на підставі зазначеного виконавчого напису 06.10.2021 відкрито виконавче провадження №67056167.

Вказаний виконавчий напис, позивач вважає таким, що вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, а саме принципу його безспірності. Стягнення з Позивача боргу, який не є безспірним з порушенням процедури повідомлення про його наявність, відбулося у позасудовому порядку і він був позбавлений можливості заперечувати щодо вчинення нотаріусом виконавчого напису.Письмової вимоги Відповідача про погашення заборгованості Позивач не отримував, що є порушенням вимог закону, яке істотно вплинуло на її права та обов`язки. Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив нормиЗакону України «Про нотаріат».

Прохала визнати виконавчий напис №38940 від 14.05.2021 таким, що не підлягає виконанню та стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді 13.10.2023 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді 13.10.2023 року задоволено клопотання позивача про забезпечення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20.08.2024 справу передано головуючому судді Ярощук О.В.

Позивачем подано заяву про розгляд заяви за її відсутності.

У силу приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Позиції учасників справи

Представником відповідача 12.02.2025 подано заяву про розгляд справи за відсутності, просив позов залишити без задоволення, а також клопотав про зменшення витрат на правничу допомогу.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Фактичні обставини, встановлені судом

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №38940 про звернення стягнення на користь відповідача ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованості в розмірі 9 570 грн..

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лиманським В.Ю. на підставі зазначеного виконавчого напису, 06.10.2021 відкрито виконавче провадження №67056167.

Предметом спірних правовідносин у цій справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, згідно зі статтею 87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88Закону України«Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі України«Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50Закону України«Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

З урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову КабінетуМіністрів Українивід 26листопада 2014року №662«Про внесеннязмін допереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» в частині. Мова йде про зміни, які дозволяли вчиняти виконавчі написи нотаріуса про стягнення заборгованості на договорах позики/кредиту, які не були нотаріально посвідчені.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Мотиви суду.

Під час розгляду справи суд встановив, що матеріали справи не містять відомостей про те, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису з`ясовані всі обставини розміру та періоду за який утворилась заборгованість, не встановлено чи отримував нотаріус від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та можливе здійснення його часткового погашення.

Із наданих суду документів неможливо встановити чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, також не встановлено судом факту отримання позивачем повідомлення-вимоги про наявність такої заборгованості.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 14 травня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Окрім того, під час здійснення виконавчого напису 14.05.2021 року, приватний нотаріус неправомірно керувався положеннями пункту 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29.06.1999 року №1172, оскільки Розділ "Стягнення з фізичних осіб податкової заборгованості" втратив чинність на підставі Постанови КМ№ 1602 від 29.11.2001.

Відтак, вчиняючи 14.05.2021 виконавчий напис №38940, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час вже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23, а також пункту 2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29.06.1999 року №1172, оскільки Розділ "Стягнення з фізичних осіб податкової заборгованості" втратив чинність на підставі Постанови КМ№ 1602 від 29.11.2001.

Аналогічний правовий висновок наведено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27.03.2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Дослідженням копії договору фінансового кредиту від 10.03.2020 року встановлено, що останній нотаріально не посвідчений.

Таким чином наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідачем під час надання відзиву не подано жодного документу до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено в повному обсязі, судовий збір, що сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу вимогст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь Держави в особі Державної судової адміністрації слід стягнути судовий збір у розмірі 1073,60 грн. .

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, суд виснує наступне

Статтею 137 ЦПК Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат враховується:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У силу ч. 4ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, і складність справи, і витрачений час на надання правничої допомоги і ціна позову та ін. мають значення для суду для визначення розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

На підтвердження розміру витрат матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги від 09.08.2023 року, акт виконаних робіт від 09.10.2023 року.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд вважає, що розмір 5000 грн. є значно перевищеним та не є співмірним складності справи та витраченого часу на надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Разом з тим, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 по справі №826/9047/16 зазначено, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Дослідивши акт виконаних робіт суд вважає, що сама справа щодо визнання виконавчого напису таким,, що не підлягає виконанню не є складною, сформована стала судова практика по таким справам. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню на користь позивача є сума в розмірі 1500 грн.

Висновок суду.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такий висновок суду повністю узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17.

Відповідно дост. 141 ЦПКз відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,264,265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Кредит Капітал», третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лиманський В.Ю. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за №38940 від 14.05.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. виконавчий напис №38940 про звернення стягнення на користь відповідача ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованості в розмірі 9 570 грн.

Стягнути з ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на користь Держави в особі Судова адміністрація України судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Стягнути з ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогст. 273 ЦПК Українита може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформацію щодо справи, яка розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет - https://court.gov.ua/fair/sud4803/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua.

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Відповідач: ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (код ЄДРПОУ:35234236, 790018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28).

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лиманський В.Ю. 02089, м. Київ, вул. Радистів, 34 корп. 1 прим. 66.

Суддя О.В. Ярощук