Ухвала суду № 125794797, 06.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5902/25-к

пр. 1-кс-7320/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2024, у кримінальному провадженні №12022000000000229 від 18.02.2022, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/5461/24-к від 28.11.2023 у кримінальному провадженні № 12022000000000229 від 18.02.2022.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що 26.05.2023 ухвалою Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання слідчого в ОВС Головного управління Національної поліції України ОСОБА_4 про надання дозволу на проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 .

08.06.2023 за адресою місця проживання ОСОБА_5 : АДРЕСА_2 , слідчими в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого Печерського районного суду міста Києва від 26.05.2023 було проведено обшук.

Під час обшуку 08.06.2023 за адресою місця проживання ОСОБА_5 : АДРЕСА_2 було вилучено грошові кошти в сумі 500 000,00 грн. які належать ОСОБА_5 як зазначено у протоколу обшуку.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.05.2023 № 757/21445/23-к не надавалось дозволу на відшукування та вилучення коштів ОСОБА_5 , а грошові кошти в сумі 500 000,00 (п`ятсот тисяч) гривень відповідно до ст. 168 КПК України мали статус тимчасово вилученого майна.

13.07.2023 слідчим суддею було розглянуто клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням тa підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12022000000000229 від 18.02.2022.

Згодом, ОСОБА_7 як власник майна звернувся до Печерського суду м. Києва з клопотанням про зняття арешту з грошових коштів, які було арештовано.

30.09.2024 слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва розглянув клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_5 , про скасування арешту майна та скасував арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.07.2023 року, у справі № 757/23672/23-к, а саме на кошти у сумі 500 000 грн. , які були тимчасово вилучені 08.06.2023 під час проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , які, як встановлено в ухвалі належать ОСОБА_5 .

28.11.2024 суддею слідчим Печерського районного суду м. Києві повторно накладено арешт на грошові кошти в сумі 500 000 грн. 00 коп., які були вилучені 08.06.2023 під час проведення обшуку .

Сторона захисту вважає, що ухвалу суду про накладання арешту від 28.11.2024 року винесено з порушенням процесуального права, яке полягає у тому, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно було подано у строки, що перевищують встановлені ч. 5 ст 171 КПК України, тобто не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна (у випадку, якщо таке вилучення відбулося під час обшуку, огляду на підставі ухвали слідчого судді - протягом 48 годин після вилучення) адже згадані грошові кошти було вилучено під час проведення обшуку 08.06.2023 року.

Також, сторона захисту зазначає, що протягом тривалого проміжку часу здійснення досудового розслідування, а також дії такого заходу забезпечення, як арешт майна, доказів того, що вказані грошові кошти зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування, та те, що грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом або отримані ОСОБА_5 , внаслідок вчинення кримінальних правопорушень стороною обвинувачення не наведено.

Відповідно до довідки про рух грошових коштів по поточному рахунку ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 500 000, 00 грн., є особистими заощадженнями ОСОБА_5 , які були нам набуті в період 2019 - 2020 років в результаті продажу автомобіля марки AUDI A8, який належав йому на праві приватної власності та був проданий за ціною 1 151 380, 00 (один мільйон сто п`ятдесят одна тисяча триста вісімдесят) гривень, що були перераховані у період з 25.10.2019 по 24.04.2020 на його банківський рахунок, відкритий в АТ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується як договором купівлі-продажу автомобіля та актом приймання-передачі, так і банківськими виписками, що додаються до клопотання. Вказані документи було також раніше пред`явлено в якості доказів походження грошових коштів раніше як судам так і органу досудового розслідування безпосередньо під час обшуку.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 просив задовольнити клопотання про скасування арешту з викладених у ньому підстав.

Слідчий ОСОБА_4 надав до суду письмове заперечення у якому вказує на наявність кримінального провадження, та необхідність зберегти речові докази, якими визнано вилучені грошові кошти, на які було накладено арешт та заперечував у задоволенні клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши доводи адвоката, слідчого, вивчивши матеріали клопотання якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 18.02.2022 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022000000000229 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

28.11.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні №12022000000000229 від 18.02.2022 накладено арешт на грошові кошти в сумі 500 000 грн. 00 коп., які були вилучені 08.06.2023 під час проведення обшуку .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В розумінні ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Як вбачається із ухвали слідчого судді від 28.11.2023 арешт майна накладений на підставі положень п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів.

У відповідності до положень ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

При цьому статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення Sargsyan v. Azerbaijan , n.220.

При цьому існуюча практика Європейського суду з прав людини, при вирішенні питання щодо подальшого застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі щодо позбавлення та обмеження права власності упродовж досудового розслідування ґрунтується на презумпції, що ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження із спливом певного часу зменшуються, тому орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявності ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави подальшого втручання у права та свободи.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Слідчим суддею встановлено, що грошові кошти, які були вилучені під час обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , та в якій проживає ОСОБА_9 належать останньому, вищезазначені грошові кошти були отриманні від продажу автомобіля, що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.10.2019 № 8043/2019/1738057.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведено, що вилучене майно під час обшуку має відношення до кримінального провадження.

Під час розгляду вказаного клопотання слідчим суддею встановлено, що власнику вилученого майна ОСОБА_9 підозра не вручалась.

Оскільки особа, у якої вилучено майно не набула статусу підозрюваної, разом з тим, через тривалу дію заходів забезпечення кримінального провадження вона позбавлена можливості користуватися своїм майном, тривалість арешту майна є такою, що триває понад розумні строки, достатні для встановлення органом досудового розслідування та фіксації усіх можливих відомостей, які можуть стосуватись предмета досудового розслідування, тому слідчий суддя приходить до висновку про те, що такі обмеження у праві власності на майно не забезпечують справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Крім того, суд зазначає, що згідно із ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

З врахуванням наведених обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання адвоката ОСОБА_3 слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою судді слідчого Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2024 у кримінальному провадженні №12022000000000229 від 18.02.2022, а саме:

- з грошових коштів у сумі 500 000 грн, які було вилучено 08.06.2023 під час проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала підлягає негайному виконанню і оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1