Постанова № 125792293, 12.03.2025, Білопільський районний суд Сумської області

Справа №573/472/25

Номер провадження 1-кп/573/82/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 14.01.2025 за № 62025170040000695 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2025 судом отримано обвинувальний акт Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 14.01.2025 за № 62025170040000695 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

11 березня 2025 ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області вказане кримінальне провадження було призначене до підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив призначити по кримінальному провадженню судовий розгляд. Крім того, посилаючись на вимоги ч. 3 ст. 315 КПК України прокурор подав клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на 60 днів, яке мотивував наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України. З врахуванням обставин справи та особи підозрюваного вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити існуючих ризиків.

Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та просив відкласти підготовче судове засідання для направлення до суду клопотання по звільнення обвинуваченого від кимінальної відповідальності на підставі ст. 401 КК україни.

Обвинувачений ОСОБА_4 думку захисника підтримав.

Заслухавши думку учасників судового провадження, за їх згодою, суд вважає за можливе розглянути клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу, та відкласти підготовче судове засідання для надання часу захиснику направити клопотання обвинуваченого про звільнення до суду.

Клопотання прокурора обґрунтоване тим, що 24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.

08.06.2024 ОСОБА_4 на добровільній основі уклав з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу до закінчення особливого періоду.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2024 року за №173 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду командира стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону військової часини НОМЕР_1 .

Однак, військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 командир стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону солдат ОСОБА_4 проходячи військову службу в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 1, 2, 24 Закону України „Про військовий обов`язок і військову службу, ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він являється військовослужбовцем військової служби за контрактом і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , не маючи на те поважний причин, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконного ухилитися від її проходження, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, 13.10.2024 року приблизно о 16:00 год. самовільно залишив місце служби - тимчасове місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 та у подальшому проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього.

У подальшому, 13.01.2025 року о 16:50 год. слідчим Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, у порядку ст. 208 КПК солдата ОСОБА_4 затримано.

Солдат ОСОБА_4 в період часу з 16:00 год. 13.10.2024 по 16:50 год. з 14.01.2025 обов`язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

Таким чином солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

14.01.2025 у даному кримінальному провадженні в порядку статті 208 КПК України затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.01.2025 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Обґрунтованість повідомлення про підозру військовослужбовцю у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, в їх сукупності.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину за яке передбачено понесения винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що отримавши матеріали досудового розслідуванн, ОСОБА_4 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, приймали участь у проведенні слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з чим останній матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів. Крім того, вказані особи проходять військову службу в одному підрозділі.

Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, може вчинити інший злочин проти встановленого порядку несення військової служби, зокрема, самовільне залишення військової частини (ст. 407 КК України), дезертирство (ст. 408 КК України) тощо, тим самим створивши умови для переховування його від органів досудового слідства та суду та унеможлививши здійснення швидкого, повного і неупередженого судового слідства у вказаному кримінальному провадженні.

Також тривале і стійке небажання виконувати обов`язки військової служби підозрюваним свідчить про можливість вчинення ним інших військових злочинів, пов`язаних з виконанням обов`язків по службі, зокрема реальної можливості вчинення непокори та відмови від виконання наказів командирів та начальників (ст. 402, 403 КК України) в тому числі в бойовій обстановці, ухилення від виконання обов`язків військової служби шляхом самокалічення, симуляції хвороби, підробки документів чи іншого обману (ст. 409 КК України).

Відтак у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено наступне:

- зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України;

- обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, тож тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

-вік та стан здоров`я ОСОБА_4 дозволяють йому перебувати під вартою під час досудового розслідування, що є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки.

Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд зазначає, що згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Відповідно до п. 1, п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Як вбачається із матеріалів провадження під час досудового розслідування згідно ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 15.01.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.03.2025 включно.

Згідно із ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, продовжити, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань, суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього кодексу.

Зважаючи на те, розгляд провадження по суті ще не розпочався, доказів, які б свідчили про необхідність обрання менш тяжкого запобіжного заходу ніж тримання під вартою суду не надано, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора є таким, що підлягає задоволенню.

Суд зауважує, що при застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави, виходячи з положень ч.4 ст.182 КПК України, повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. А тому, з урахуванням тяжкості злочину, повинен становити 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 217, 177-178, 314- 316 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 строком на 60 діб, задовольнити.

Продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Торецьк, Донецької обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою АДРЕСА_3 , який утримується в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» за адресою: проїзд Гайовий, 19, м. Суми, строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на 60 днів, тобто по 09 травня 2025 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840 грн. (дев`яносто тисяч вісімсот сорок гривень), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок UA558201720355249001000008869, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26270240, призначення платежу запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава, ПІБ особи, за яку вносить застава.

Обвинувачений або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити та покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до прокурора чи суду за першим викликом;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він буде перебувати, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію даної ухвали направити державній установі «Сумський слідчий ізолятор» для виконання.

Доручити державній установі «Сумський слідчий ізолятор» виконання передбачених ч. 4 ст. 336 КПК України дій, необхідних для проведення в режимі відеоконференції судового засідання.

Ухвала підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим протягом п`яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя