Ухвала суду № 125790282, 11.03.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4082/25

Провадження № 1-кс/344/2025/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2025 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, в рамках кримінального провадження, внесеного 22.03.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024092780000106,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого посилається на те, що П`ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове

розслідування у кримінальному провадженні № 42024092780000106 від 22.03.2024, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення

передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_5 призваний 01.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.

Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1

від 01.03.2022 №51старшого солдата ОСОБА_5 призначено на посаду водія мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині старший солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану старшому солдату ОСОБА_5 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Однак, старший солдат ОСОБА_5 , будучи обізнаним із вимогами вищевказаного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 25.02.2024 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та незаконно, без поважних причин, перебував за межами розташування військової частини до 23.01.2025, цим самим проводив службовий час на власний розсуд не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

23.01.2025старший солдат ОСОБА_5 доставлений службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 до органу досудового розслідування П`ятого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Львові, де останній повідомив про готовність надалі проходити військову службу у лавах Збройних Сил України.

Таким чином, ОСОБА_5 , 25.02.2024 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та незаконно, без поважних причин, перебував за межами розташування військової частини до 23.01.2025, цим самим проводив службовий час на власний розсуд не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

23.01.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного злочину та обґрунтованість оголошеної йому підозри повністю підтверджується зібраними доказами, а саме повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 19.03.2024 №1532/1/1814, актом службового розслідування про вчинення самовільного залишення старшим солдатом ОСОБА_5 , протоколами допитів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Як зазначено у клопотанні, вина ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, також підтверджується іншими доказами та документами у сукупності, здобутими під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

23.01.2025ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського судуІвано-Франківської областістосовно підозрюваного ОСОБА_5 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 10.03.2025 (включно).

Завершити досудове розслідування до закінчення строку дії ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 23.01.2025, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не вдається за можливе у зв`язку із тим, що на даний час не отриманохарактеризуючі матеріали відносно підозрюваного ОСОБА_5 та разом з цим необхідно сформувати матеріали досудового розслідування; виконати вимоги статті 290 КПК України; скласти реєстр матеріалів досудового розслідування та направити до суду обвинувальний акт.

З урахуванням об`єктивних причин, слідчі (розшукові) та процесуальні дії, виконання яких заплановано в подальшому, не могли бути здійснені та завершені раніше, у зв`язку із їх проведенням в умовах воєнного стану та їхскладністю.

Разом з тим, на даний час продовжують існутвати достатні підстави вважати,

що підозрюваний ОСОБА_5 знаходячись на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність у продовженні підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою такого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Така потреба обумовлена продовженням існування ризиків, передбачених

п.п. 1, 3, 4, 5ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, в обґрунтування продовження застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам:

1.Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінується ОСОБА_5 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строкдо 10 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

ОСОБА_5 , має постійне місце проживання в місті Чернівці, володіє певними знаннями для того, щоб залишити місце провадження досудового розслідування - територію Івано-Франківської та Чернівецької областей поза блокпостами, а також територію України поза пунктами пропуску, встановленими на державному кордоні, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Вищевказані обставини вказують на те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути як територію Івано-Франківської області, так і територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

2. Вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оскільки ОСОБА_5 є військовослужбовцем і з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити повторне самовільне залишення військової частини або дезертирство, тобто, кримінальні правопорушення, передбачені ст. 407 або ст. 408 КК України.

Дії, що інкримінуються підозрюваному, мають виняткову суспільну небезпечність в період триваючої збройної агресії російської федерації, оскільки спрямовані на підрив основоположної засади функціонування Збройних Сил України єдиноначальності.

У разі задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного буде виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням підозрюваний буде позбавлений можливості переховуватись від органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Окрім цього, буде забезпечено виконання процесуальних обов`язків підозрюваним.

За таких обставин орган досудового розслідування, прокурор отримає можливість закінчити досудове розслідування відносно підозрюваного у найкоротший строк, прийнявши відповідне процесуальне рішення, забезпечити виконання завдань кримінального провадження - захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечити швидке, повне та неупереджене розслідування і судовий розгляд з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні підозрюваний та захисник частково заперечили проти задоволення клопотання, просили визначити щодо підозрюваного запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, або ж визначити розмір застави у мінімальному розмірі.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В той же час згідно з ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч. 2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного злочину та обґрунтованість оголошеної йому підозри повністю підтверджується зібраними доказами, а саме повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 19.03.2024 №1532/1/1814, актом службового розслідування про вчинення самовільного залишення старшим солдатом ОСОБА_5 , протоколами допитів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

23.01.2025ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського судуІвано-Франківської областістосовно підозрюваного ОСОБА_5 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 10.03.2025 (включно).

Завершити досудове розслідування до закінчення строку дії ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 23.01.2025, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не вдається за можливе у зв`язку із тим, що на даний час не отриманохарактеризуючі матеріали відносно підозрюваного ОСОБА_8 та разом з цим необхідно, сформувати матеріали досудового розслідування; виконати вимоги статті 290 КПК України; скласти реєстр матеріалів досудового розслідування та направити до суду обвинувальний акт.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті десять років позбавлення волі .

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри продовжують мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування відповідною сукупністю матеріалів кримінального провадження, перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_9 до інкримінованого йому злочину.

В той же час 10.03.2025 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки злочини у вчиненні яких він підозрюється у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

У зв`язку з цим у органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку тримання підозрюваного під вартою, з приводу чого і подано клопотання.

В той же час, як того вимагає ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Разом з тим, в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися, та які дають певні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

В поданому клопотанні та в судовому засіданні органом досудового розслідування обґрунтовано неможливість застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу на даному етапі досудового розслідування, враховуючи конкретні його обставини.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо визначення чи не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує всі вище перелічені обставини, а також відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його вік, стан здоров`я, наявність соціальних зв`язків.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин (ч.5 ст.407 КК України), характер та обставини його вчинення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне зменшити раніше визначений розмір застави до меж 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60 560,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, є межею помірності для нього, і ризик втрати такого розміру застави може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, зважаючи на викладене, враховуючи все вищезазначене в сукупності, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування, до 22 березня 2025 року включно, з визначенням розміру застави у 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60 560,00 гривень.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 219, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 22 березня 2025 року включно.

Тримання під вартою ОСОБА_5 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу в межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60 560 гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 на строк до 22 березня 2025 року включно обов`язки:

- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

та роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено і підписано 11.03.2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_10