Рішення № 125783531, 12.03.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/29741/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:

- Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо врахування страхового стажу за періоди навчання відповідно до атестату №4481 від 16 липня 1979 року та роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 19 липня 1983 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати наявний страховий стаж за періоди навчання відповідно до атестату №4481 від 16 липня 1979 року та роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 19 липня 1983 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Відділом обслуговування громадян №3 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено позивачу в зарахуванні до страхового стажу періоду з 01.09.1978 по 16.07.1979, а також період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , у зв`язку з орфографічною помилкою в анкетних даних, а саме: по-батькові різниться з паспортними даними.

Відмова пенсійного органу у призначенні пенсії за віком позивачу обґрунтована тим, що анкетні дані у трудовій книжці та атестаті відрізняються, а саме: у зв`язку з орфографічною помилкою в анкетних даних, де по-батькові різниться з паспортними даними.

Позивач зазначив, що трудова книжка НОМЕР_2 заповнена 19 липня 1979 року та перший запис вчинено відповідальною особою Домобудівельного комбінату №1 01.09.1978.

Крім цього, трудова книжка НОМЕР_1 заповнена 19 липня 1983 року та перший запис вчинено відповідальною особою Домобудівельного комбінату №1 19.07.1979.

Атестат №4481 заповнений 16 липня 1979 року директором училища.

Позивач вказав, що він не несе відповідальність за внесення відомостей до трудової книжки чи атестату, які підтверджують трудовій стаж і це не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою від 09.10.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

24.10.2024 року від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, таке.

Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 30.08.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058. За принципом екстериторіальності зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

Відповідно до положень ч.1 ст.26 Закону № 1058 станом на 01 січня 2024 право на призначення пенсії мають особи, які досягнули 63-річного віку та мають в наявності 21 рік страхового стажу. Вік позивача на момент подання заяви становив 63 роки, страховий стаж позивача складав 17 років 05 місяців 19 днів.

Враховуючи вищевикладене, рішенням Головного управління № 155650004780 від 05.09.2024 позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність стажу роботи у розмірі 21 років.

До страхового стажу позивача не було зараховано період навчання з 01.09.1978 по 16.07.1979 відповідно атестату № 4481 від 16.07.1979 та періоду роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.1983, оскільки по-батькові позивача у зазначених документах не відповідає паспортним даним.

У спірні періоди Порядок ведення трудових книжок був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установа та організаціях, затвердженої Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.

Відповідно до п. 2.10 Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Таким чином невідповідність даних про особу у трудовій книжці паспортним даним є порушенням законодавства про ведення трудових книжок.

Однак, відсутність записів у трудовій книжці не позбавляє особу права на зарахування періоду виконуваної роботи до страхового стажу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 було затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до п. 18 такого Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідач вказав, що позивач має право підтвердити свій стаж іншими документами, які б свідчили про виконання ним роботи у зазначений період, або показами двох свідків у випадку неможливості отримання таких документів. Проте, жодних документів на підтвердження роботи у спірний період позивачем до Головного управління не було надано, а отже відсутні законні підстави для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.08.2024 року звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Одеській області про призначення пенсії віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 58-60).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви визначене ГУ ПФУ в Одеській області, яким було прийнято рішення від 05.09.2024 № 155650004780 про відмову в призначенні йому пенсії з огляду на відсутність необхідного страхового стажу 21 рік, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 20).

У рішенні вказано, що страховий стаж заявника становить 17 років 05 місяців 19 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1978 по 16.07.1979, згідно атестату № 4481 від 16.07.1979, оскільки по-батькові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »; період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 19.07.1983, оскільки по-батькові « ОСОБА_4 » (російською мовою) не відповідає паспортним даним « ОСОБА_5 » (російською мовою).

У відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Як встановлено судом вище, ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення від 05.09.2024 № 155650004780 про відмову в призначенні пенсії позивачу з огляду на відсутність необхідного страхового стажу 21 року, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 20).

У рішенні вказано, що страховий стаж заявника становить 17 років 05 місяців 19 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1978 по 16.07.1979, згідно атестату № 4481 від 16.07.1979, оскільки по-батькові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »; період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 19.07.1983, оскільки по-батькові « ОСОБА_4 » (російською мовою) не відповідає паспортним даним « ОСОБА_5 » (російською мовою).

З матеріалів справив вбачається, що трудова книжка НОМЕР_2 заповнена 19 липня 1979 року та перший запис вчинено відповідальною особою Домобудівельного комбінату №1 01.09.1978.

Крім цього, трудова книжка НОМЕР_1 заповнена 19 липня 1983 року та перший запис вчинено відповідальною особою Домобудівельного комбінату №1 19.07.1979.

Атестат №4481 заповнений 16 липня 1979 року директором училища.

На момент вчинення першого запису у трудову книжку діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (далі Інструкція № 162. зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 31 березня 1987 року № 2011.

Відповідно до пункту 1.4 глави 1 Інструкції № 162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки працівників і службовців» (СП СРСР, 1973, № 21, ст. 115) і цією Інструкцією.

Пунктом 2.2 глави 2 Інструкції № 162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції № 162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції № 162).

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).

Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у оскаржений період, а також суд не встановив жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача. Тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

Крім того необхідно зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Окрім того суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.

Також суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача, що подані ним документи в сукупності підтверджують стаж роботи в спірний період.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та необхідність належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за можливе, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.09.2024 № 155650004780 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , оскільки саме в такий спосіб можливий ефективний захист порушених прав позивача.

Вимога позивача про зобов`язання відповідача врахувати позивачу наявний страховий стаж за періоди навчання відповідно до атестату №4481 від 16 липня 1979 року та роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 19 липня 1983 року є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, а тому дана вимога також підлягає задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.09.2024 № 155650004780 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати наявний страховий стаж за періоди навчання відповідно до атестату №4481 від 16 липня 1979 року та роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 19 липня 1983 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів