Рішення № 125783403, 12.03.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38718/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 13.12.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.02.2021, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.01.2022, з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2023, з 01.08.2023, з 01.01.2024, з 01.03.2024, з 01.04.2024, з 01.10.2024, з 01.11.2024 максимальним розміром виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 року по справі №420/15152/24;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії з 01.02.2021, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.01.2022, з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2023, з 01.08.2023, з 01.01.2024, з 01.03.2024, з 01.04.2024, з 01.10.2024, з 01.11.2024 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 по справі №420/15152/24 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та раніше виплачених сум.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача. Під час здійснення перерахунку пенсії на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 по справі №420/19941/24, Управлінням відповідно до копій перерахунку пенсії з 01.02.2021, з 01.02.2023, з 01.12.2024 розмір пенсії позивача був обмежений максимальним розміром, в сумах у яких вона була обчислена на виконання судових рішень. Крім того, позивач 13.11.2024 звернувся до Управління із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з 01.02.2021 без обмеження максимальним розміром з наданням копій перерахунків з 01.02.2021р з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.01.2022р., з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2023, з 01.08.2023, з 01.01.2024, з 01.03.2024, з 01.04.2024, з 01.10.2024, з 01.11.2024 Управління листом від 11.12.2024 за № 32669-30211/Д-02/8-1500/24 відмовило у здійсненні перерахунку і виплати пенсії з 01.02.2021 без обмеження максимальним розміром. Одночасно з цим, Управління зробило та надало перерахунки пенсії позивача з 01.02.2021, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.01.2022, з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.03.2023, з 01.08.2023, з 01.01.2024, з 01.03.2024, з 01.04.2024, з 01.10.2024, з 01.11.2024. Відповідно до наданих перерахунків на вказані дати пенсія Позивача Управлінням, також обмежена максимальним розміром. Відповідачем, ігноруючи звернення Позивача, незважаючи на збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.12.2022 не було зроблено перерахунок пенсії на вказану дату з урахуванням підвищення у розмірі 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України Про Державний бюджет України (у відповідному місяці), що передбачено ч.4 ст.13 Закону України (Закон № 3551-XII)Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Вважає дії Управління стосовно обмеження з 01.02.2021, з 01.07.2021, з 01.12.2021, з 01.01.2022, з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.03.2023, з 01.08.2023, з 01.01.2024, з 01.03.2024, з 01.04.2024, з 01.10.2024, з 01.11.2024 максимальним розміром перерахованої пенсії протиправними та такими, що не відповідають нормам Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , та такими, що порушують право позивача на пенсію в належному розмірі.

18.12.2024 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду: позовної заяви відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України із зазначенням поштового індексу позивача; доказів про сплату судового збору у сумі 968,96 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

20.12.2024 до суду надійшла заява представника позивача (вхід.№76482/24), про усунення недоліків позовної заяви. На виконання ухвали від 18.12.2024 надано до позовної заяви документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору, а саме копію пенсійного посвідчення позивача - інваліда 2 групи, серії НОМЕР_1 від 24.01.2014, а також надано копії перерахунків пенсії позивача за зазначені періоди у позовних вимогах крім перерахунку пенсії з 01.12.2022.

06.01.2025 ухвалою суду продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії та надано строк на усунення недоліків шляхом надання копії перерахунку пенсії позивача з 01.12.2022.

08.01.2024 до суду надійшла заява позивача (вхід.№2375/25) про усунення недоліків та надано клопотання про витребування доказів у відповідача, в якому зазначено, що позивач звертався із заявою до відповідача щодо надання копії перерахунку його пенсії з 01.12.2022, проте відповідачем зазначений перерахунок надано не було.

13.01.2025 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; задоволено клопотання позивача про витребування у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії всіх матеріалів пенсійної справи позивача.

29.01.2025 до суду на виконання узвали суду від 13.01.2025 надійшов лист (вхід. №8889/25), в якому повідомили про неможливість надання пенсійної справи посилаючись на Наказ №1969 від 12.05.2022 про перевезення пенсійних справ за межі Одеської області.

31.01.2025 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Плити С.І. надійшов відзив (вхід. №9639/25) в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на пропуск позивачем строку на звернення до суду. Згідно з рішенням суду від 08.10.2024 по справі № 420/15152/24 Позивачу проведено перерахунок пенсії 22.11.2024 на підставі довідки Головного Управління ДСНС України в Одеській області від 15.04.2024 року № 6001.1-2706/6014 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021. Перерахунок пенсії проведено за період з 01.02.2021 по 30.11.2024, але доплата пенсії відсутня, оскільки розмір пенсії не перевищував розмір після виконання рішень суду по справах № 420/6445/23 з 01.09.2018, № 420/5246/24 з 01.07.2021 та № 420/18168/24 з 01.04.2024 без обмеження максимальним розміром. Згідно з рішенням суду по справі № 420/18168/24 сума пенсії обчислюється без обмеження максимальним розміром, тому доплата пенсії згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/15152/24 відсутня. Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 по справі № 420/18168/24 Позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2024 без обмеження максимального розміру, тому розмір пенсії визначений на зазначену дату та становить 76174,65 грн. Позивачу виплачується пенсія у розмірі 76174,65 грн., що становить більше ніж максимальний розмір пенсії для інших категорій пенсіонерів та є більшою за середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії) станом на вересень 2024 року у розмірі 18 020,86 грн.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області і отримує пенсію по інвалідності з 01.02.2010, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.

Позивач у позові на обґрунтування своїх вимог посилається на низку судових рішень, а саме:

1) рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 420/5246/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії з 01 липня 2021 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 420/17723/23 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум;

2) рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023року у справі № 420/5590/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2022 та з 01.12.2022 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;

3) рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі № 420/10981/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату з 01.03.2024 пенсії без обмеження максимальним розміром ОСОБА_1 , в тому числі з урахуванням суми індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», з урахуванням раніше виплачених сум;

4) рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 420/18168/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату з 01.04.2024 пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;

5) рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 по справі №420/15152/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату Позивачу пенсії з 01.02.2021 на підставі довідки Головного Управління ДСНС України в Одеській області від 15.04.2024 № 6001.1-2706/6014 про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2021.

На виконання вищезазначених рішень Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

При цьому, із зазначених перерахунків вбачається, що перерахована пенсія обчислена з:

- 01.02.2021 в підсумку з урахуванням надбавок, пенсія нарахована в загальному розмірі 50687,35 грн. Розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає 28534,73 грн;

- 01.07.2021 в підсумку з урахуванням надбавок, пенсія нарахована в загальному розмірі 50721,35 грн. Розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає 30568,73 грн;

- 01.12.2021 в підсумку з урахуванням надбавок, пенсія нарахована в загальному розмірі 50753,35 грн. Розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає 30568,73 грн;

- 01.01.2022 в підсумку з урахуванням надбавок, пенсія нарахована в загальному розмірі 50753,35 грн. Розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає 30568,73 грн;

- 01.03.2022 в підсумку з урахуванням надбавок, пенсія нарахована в загальному розмірі 43038,38 грн. Розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає 34489,53 грн;

- 01.07.2022 в підсумку з урахуванням надбавок, пенсія нарахована в загальному розмірі 43075,58 грн. Розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає 32526,73 грн;

- 01.03.2023 в підсумку з урахуванням надбавок, пенсія нарахована в загальному розмірі 73641,45 грн. Розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає 36053,13 грн;

- 01.08.2023 в підсумку з урахуванням надбавок, пенсія нарахована в загальному розмірі 73641,45 грн. Розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає 36053,13 грн;

- 01.01.2024 в підсумку з урахуванням надбавок, пенсія нарахована в загальному розмірі 73641,45 грн. Розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає 36053,13 грн;

- 01.03.2024 в підсумку з урахуванням надбавок, пенсія нарахована в загальному розмірі 75623,65 грн. Розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає 38410,33 грн;

- 01.04.2024 в підсумку з урахуванням надбавок, пенсія нарахована в загальному розмірі 76174,65 грн. Розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає 76174,65 грн;

- 01.10.2024 в підсумку з урахуванням надбавок, пенсія нарахована в загальному розмірі 76174,65 грн. Розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає 76174,65 грн;

- 01.11.2024 в підсумку з урахуванням надбавок, пенсія нарахована в загальному розмірі 76174,65 грн. Розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає 76174,65 грн.

13.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою з проханням провести перерахунок пенсії з 01.02.2021 та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром.

11.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області було надано відповідь у формі листа №32669-30211/Д-02/8-1500/24, в якому повідомили, що оскільки Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 по справі № 420/18168/24 Вам проведено перерахунок пенсії з 01.04.2024 без обмеження максимального розміру, тому розмір пенсії визначений на зазначену дату та становить 76174,65 грн.

Не погодившись з обмеженням розміру пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

01.01.1992 року введений у дію Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закону №2262-ХІІ).

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону № 2262-XII.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У такій редакції вказану частину ст. 43 Закону №2262-XII викладено відповідно до Закону № 3668-VI від 08.07.2011.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 (далі - Закону №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , «Про пенсійне забезпечення» , не може перевищувати 10740 гривень.

У зв`язку з чим, на підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .

Так, згідно ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Аналізуючи викладене суд доходить висновку, що вказані норми запроваджують обмеження щодо розміру призначених після 1 жовтня 2011 року та перерахованих пенсій, зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

У мотивувальній частині вказаного рішення, а саме в п.2.3. Конституційний Суд України, зазначив, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262, згідно з якими «максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» .

При цьому, у відповідності до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення по справі №7-рп/2016 від 20.12.2016 року є втрата чинності з 20 грудня 2016 року положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .

Таким чином, з 20.12.2016 року ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність.

Що ж до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017 року» слід зазначити наступне.

Буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня норма ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17 та від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17.

При цьому, після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення від 20.12.2016, зміни до першого речення ч.7 ст.43 Закону аналогічного змісту новими законами не вносились.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що починаючи з 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому відповідні дії ГУПФ України в Одеській області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам частини другої статті 19 Конституції України.

Суд наголошує, що обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної згідно із Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України.

Однак, як встановлено судом та не заперечується з боку відповідача при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.02.2021, з 01.12.2021, з 01.01.2022, з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2023, з 01.08.2023, з 01.01.2024 та з 01.03.2024 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 по справі 420/15152/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перерахунок та виплату пенсії позивачу зі встановленням обмеження її максимальним розміром.

Суд такі обмеження знаходить протиправними.

При цьому суд акцентує, що при дослідженні перерахунків пенсії з 01.07.2021, з 01.04.2024, з 01.10.2024 та з 01.11.2024, судом не встановлено обмеження пенсії максимальним розміром, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Як вже було зазначено, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Стосовно вимоги позивача про нарахування пенсії «з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та раніше виплачених сум», суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України, який регулює правовідносини у даній сфері є, зокрема Закон України № 2050-ІІІ від 19.10.2000 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою КМ України № 159 від 21.02.2001.

Згідно з ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до абз.2 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Як передбачено ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).

Згідно з ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Згідно з п.1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 закріплено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до п.2 Порядку №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

За змістом п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання.

Як передбачено п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Наведені норми свідчать, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.02.2019 у справі №814/1428/18.

Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що несвоєчасне нарахування сум пенсії, що встановлено судовим рішенням відбулося з вини органу, який призначає і виплачує пенсію, у зв`язку із чим, позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, тому наявні правові підстав для зобов`язання відповідача здійснити розрахунок, нарахування та виплату позивачу компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі судового рішення.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що у постановах від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 21.09.2022 справа №816/1627/18, від 16.11.2022 справа №674/22/17 Верховний Суд зазначив:

«Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Отже, враховуючи, що несвоєчасне нарахування та виплата пенсії відбулись у зв`язку із неправомірними діями відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 26.06.2018 по 30.04.2020, оскільки рішення суду у справі № 200/12417/19-а фактично встановлює факт невиплати пенсії у цей період.

Водночас помилковими є висновки судів попередніх інстанцій, що у випадку якщо суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, оскільки компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (пенсії), а не виконання рішення суду».

Зважаючи на те, що кошти нараховані в результаті здійснення нарахування пенсії та відновлення прав позивача, порушених при не вчасному призначенні та виплаті пенсії, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 24.01.2019 у справі № 159/1615/17, від 29.04.2020 у справі №420/2093/16-а, від 16.12.2020 у справі № 521/21718/16-а, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а.

За такого правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону» , передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI та/або іншого акта.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 у справі №240/7087/20, від 17.02.2022 у справі №640/11168/20, від 18.05.2022 у справі №380/12337/20.

Закон №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його положення слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.02.2021, з 01.12.2021, з 01.01.2022, з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2023, з 01.08.2023, з 01.01.2024, з 01.03.2024 максимальним розміром виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 року по справі №420/15152/24.

Крім того, для належного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії з 01.02.2021, з 01.12.2021, з 01.01.2022, з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2023, з 01.08.2023, з 01.01.2024, з 01.03.2024 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 по справі №420/15152/24 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та раніше виплачених сум.

З огляду на вищезазначене, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується н їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.2 ст. 9 КАС).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Позивачем при зверненні до суду судовий збір не сплачувався на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 120, 139, 241-246, 250, 255, 258, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.02.2021, з 01.12.2021, з 01.01.2022, з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2023, з 01.08.2023, з 01.01.2024, з 01.03.2024 максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 року по справі №420/15152/24.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2021, з 01.12.2021, з 01.01.2022, з 01.03.2022, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2023, з 01.08.2023, з 01.01.2024, з 01.03.2024 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 по справі №420/15152/24 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

СуддяОлена СКУПІНСЬКА