Рішення № 125783208, 11.03.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 р. № 400/286/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання Дидіної А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005,

проскасування наказу від 12.12.2024 року № 467-0; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.12.2024 року,

За участю:

Від позивача: ОСОБА_1 .

Від відповідача:Тульчевська М.М.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області з вимогами: скасувати наказ Головного управління ДПС у Миколаївській області від 12.12.2024 за №467-0; поновити її на посаді головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами планових та камеральних перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС У Миколаївській області з 24.12.2024; стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області середній заробіток за час її вимушеного прогулу, а саме за період з 24.12.2024 по дату ухвалення судового рішення; допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що відповідачем порушено її права під час проведення скорочення, оскільки по-перше, не врахована, що вона має дві вищі освіти: юридичну (кваліфікація- спеціаліст) і економічну (кваліфікація- спеціаліст). Загальний трудовий стаж становить більше 30 років, в тому числі 24 роки на державній службі на різних посадах за спеціальністю юрист. За весь час роботи на державній службі, в тому числі і в ГУ ДПС у Миколаївській області, дисциплінарних стягнень не має. Має великий досвід роботи в юридичній сфері в тому числі у сфері представлення інтересів в судах. Економічна освіта дозволяє їй білиш впевнено орієнтуватися в податковому законодавстві. Постійно підвищує свій професіоналізм як шляхом проходження курсів навчання так і шляхом самоосвіти. В 2023 та 2024 році за результатами проходження щорічної оцінки отримала позитивні результати. Протягом 2023-2024рр. мною надавались усні юридичні консультації та роз`яснення щодо застосування податкового законодавства, інших законів та нормативно-правових актів. Протягом 2023-2024рр. нею перевірено на відповідність чинному законодавству: понад 200 проектів розпорядчих документів, податкових повідомлень-рішень, які готувались структурними підрозділами ГУ ДПС у Миколаївській області за напрямком діяльності відділу. Надавала правову оцінку дій контролюючого органу в частині застосування податкового законодавства під час здійснення покладених на контролюючий орган функцій. Протягом 2023-2024рр. на її супроводженні перебувало 76 судових справ на загальну суму позовних вимог понад 105 млн. 506тис. грн. Наявні позитивні результати вирішення судових спорів при здійснені функції захисту інтересів держави під час супроводження судових справ за позовами платників податків до контролюючого органу (по 2/3 розглянутих справ рішення прийнято на користь ГУ ДПС у Миколаївській області).Успішно виконувала завдання в межах роботи відділу супроводження судових спорів за результатами планових та камеральних перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Миколаївській області, спрямовану на забезпечення надходження податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, а також представництва в установленому законодавством порядку інтересів ДПС, ГУ ДПС у судах. На постійній основі здійснювала заходи щодо дотримання вимог антикорупційного законодавства, морально-етичних норм, забезпечення ефективної роботи, дотримання трудової дисципліни та виконання завдань, недопущення корупційних дій. Протягом 2023-2024рр. приймала участь у формуванні правових позицій контролюючого органу у спірних питаннях застосування норм податкового законодавства під час здійснення покладених функцій. Зарекомендувала себе принциповим, наполегливим працівником. Систематично підвищувала свій професійний рівень, правильно аналізувала стан роботи, визначала першочерговість поставлених завдань, мала необхідну теоретичну підготовку та достатній досвід практичної роботи. До виконання своїх службових обов`язків завжди ставилася добросовісно. Суворо і точно дотримувалася правил внутрішнього службового розпорядку та етики поведінки державного службовця. Постійно слідкую за змінами у чинному законодавстві, у службовій діяльності використовую сучасні методи роботи. Вірно розумію завдання, які ставляться перед органами податкової служби, вмію розібратися у проблемі та прийняти оптимальне рішення. ЇЇ кваліфікація є більш високою ніж у ОСОБА_2 , оскільки я здобула дві вищі освіти: юридичну (кваліфікація- спеціаліст) і економічну (кваліфікація- спеціаліст) і отримала дипломи спеціаліста, що на цей час прирівнюється до диплома магістра. В свою чергу на час початку процедури звільнення ОСОБА_2 отримав тільки диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра. Також, має великий безцінний досвід роботи в юридичній сфері в тому числі у сфері представлення інтересів в судах, а економічна освіта дозволяє їй білиш впевнено орієнтуватися в податковому законодавстві, що в свою чергу призводить до більш високої продуктивності праці, до більшої самостійності під час виконання поставлених завдань, що в свою чергу призводить до прийняття більш ефективних та результативних рішень. В свою чергу, ОСОБА_2 має невеликий стаж та досвід роботи в юридичній сфері, в тому числі і в органах податкової служби, що не дозволяє йому самостійно, якісно та продуктивне виконувати поставленні завдання. По-друге, позивачка вказує на те, що їй не була надана можливість скористатися правом на переведення на іншу посаду. Відповідно до ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» їй повинні були запропоновані посади для переведення, якими вона мала можливість би скористатися протягом 30 днів. Але, відповідач попередив 22.11.2024, а наказ про її звільнення було видано вже 12.12.2024, не дочекавшись 30 днів.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.87 Закону, пропонувалися на вибір переведення на інші рівнозначні посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, а саме: головного державного інспектора відділу перевірок основних галузей економіки, у сфері матеріального виробництва, торгівлі та послуг управління податкового аудиту ГУ ДПС у Миколаївській області; головного державного інспектора відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Миколаївській області; головного державного інспектора відділу трансферного ціноутворення ГУ ДПС у Миколаївській області; головного державного інспектора Первомайського відділу податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Миколаївській області. Але, вона відмовилася від переведення. Строки визначені ч.3 ст.87 Закону, відповідачем не порушено, оскільки звільнення було проведено не раніше 30 днів після відповідного попередження про звільнення. Щодо переважного права позивачці при звільнення, то відповідачем під час скорочення проводилося порівняння між двома головними інспекторами відділу Марченко О.І. та ОСОБА_1 . Під час порівняння, відповідач дійшов висновку, що кваліфікації ОСОБА_2 вища. Оскільки, поняття «кваліфікація» включає в себе не лише освітній рівень працівника, а й стаж роботи, здатність виконувати особливі доручення керівництва, володіння певними навиками, програмами, тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. За період роботи Позивача у ГУ ДПС у Миколаївській області, за наявності двох вищих освіт, ОСОБА_1 постійно порушувала трудову дисципліну, нехтувала правилами етичної поведінки щодо своїх колег, про що свідчить наступне. Відповідно до доповідних записок працівників управління правового забезпечення ГУ ДПС у Миколаївській області №2756/14-29-05-03-06 від 18.10.2024, №2762/14-29-05-03 від 18.10.2024, №3109/14-29-05-03-06 від 22.11.2024, 3108/14-29-05-03-06 від 22.11.2024, ОСОБА_1 , займаючи посаду головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами планових та камеральних перевірок управління правового забезпечення ГУ ДПС у Миколаївській області, на постійній основі влаштовувала конфлікти, ображаючи та принижуючи колег, порушувала правила етичної поведінки, а саме: вживала нецензурну лексику, переходила до особистих образ, суть яких полягала у принизливих коментарях щодо зовнішнього вигляду своїх колег та демонструвала неповагу по відношенню до своїх колег (копії доповідних записок додаються). Така поведінка державного службовця є неетичною і абсолютно неприйнятною, та принижує честь та гідність державного службовця. До того ж ОСОБА_1 неодноразово порушувались Правила внутрішнього службового розпорядку ГУ ДПС у Миколаївській області, затверджені протоколами Миколаївською обласною організацією Всеукраїнської професійної спілки працівників органів ДПС від 29.01.2021 № 1 (зі змінами), постановами Президії Миколаївської обласної Ради професійної спілки працівників органів ДПС від 18.11.2022 № 4-1, від 10.03.2023 № 2-1, від 03.07.2023 № 4-2 (далі Правила внутрішнього службового розпорядку ГУ ДПС у Миколаївській області), які визначаються загальні положення щодо організації внутрішнього трудового розпорядку ГУ ДПС у Миколаївській області, режим роботи, умови перебування державного службовця в ГУ ДПС у Миколаївській області та забезпечення раціонального використання його робочого часу.

В судових засіданнях 24.02.2025, 05.03.2025 та 11.03.2025 позивачка та представники відповідача підтримали власні позиції. Позивачка просила позов задовольнити, представники відповідача в його задоволенні відмовити.

Суд розглянув справу 11.03.2025 у відкритому судовому засіданні за участю сторін.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

14.07.2021 в порядку переведення з Управління Держпраці в Миколаївській області призначено на посаду головного державного інспектора відділу супроводження в судах податкових спорів за результатами планових перевірок управління супроводження судових справ Головного управління ДПС у Миколаївській області.

15.08.2022 ОСОБА_1 переведено на посаду головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами планових та камеральних перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Миколаївській області.

18.07.2024 постановою Кабінету Міністрів України №832 внесені зміни до постанови КМУ № 85 від 05.04.2014 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів», а саме змінено граничну чисельність працівників територіальних органів ДПС: з 22572 на 19281, та скорочення чисельності працівників ДПС на 3291 осіб у територіальних органах ДПС.

05.11.2024 ДПС України затверджено Перелік змін №9 до організаційної структури Головного управління ДПС у Миколаївській області, який передбачає, окрім іншого скорочення 1 посади головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами планових та камеральних перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Миколаївській області.

У відділі супроводження судових спорів за результатами планових та камеральних перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Миколаївській області, до реорганізації та скорочення посили було 4 штатних посади головного державного інспектори.

Оскільки, 2 посаді головного державного інспектора були тимчасові (на період перебування працівниці у відпустці по догляду за дитиною до 3 років та на період перебування працівниці в Збройних Силах України), під час скорочення посади, відповідачем проводилося порівняння кваліфікації і продуктивності праці між головним державним інспектором Єгоровою О.П. та головним державним інспектором Марченко О.І.

За результатами порівняльного аналізу кваліфікації і продуктивності праці фахівців ОСОБА_2 та Єгорової О.П., Головне управління ДПС у Миколаївській області дійшло висновку, що ОСОБА_2 має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю професійної діяльності, а отже має переважне право на залишення на роботі.

22.11.2024 в.о. начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області направив на адресу ОСОБА_1 . Попередження про припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення та наступне звільнення. Одночасно з цим, ОСОБА_1 запропоновано переведення на посади:

- головного державного інспектора відділу перевірок основних галузей економіки, у

сфері матеріального виробництва, торгівлі та послуг управління податкового аудиту

ГУ ДПС у Миколаївській області;

- головного державного інспектора відділу фактичних перевірок управління

податкового аудиту ГУ ДПС у Миколаївській області;

- головного державного інспектора відділу трансферного ціноутворення ГУ ДПС у

Миколаївській області;

- головного державного інспектора Первомайського відділу податків і зборів з

фізичних осіб ГУ ДПС у Миколаївській області.

12.12.2024 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області видано наказ «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » №467-о, відповідно до якого, державна служба ОСОБА_1 припинена та вона звільнена з посади головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами планових та камеральних перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС у Миколаївській області з 23.12.2024.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до ч.3 ст.87 Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Відповідно до ч.1 ст.42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що у цьому випадку дійсно мало місце скорочення чисельності та штату державного органу, оскільки рішення про зміну штатного розкладу та зменшення чисельності працівників на 3291 осіб прийнято Кабінетом Міністрів України, а за таких обставин, у відповідача були всі підстави для прийняття відповідного рішення про скорочення власних працівників.

З приводу аргументу позивачці про те, що відповідачем не дотримано її право на скористатися правом на переведення на іншу рівнозначну посаду протягом 30 днів, суд вважає необхідним зазначити наступне. ОСОБА_1 була попереджена про майбутнє звільнення 22.11.2024 року, а звільнена з державною служби 23.12.2024. Між 22.11.2024 та 23.12.2024 пройшло 32 календарних дні. При цьому, можливість переведення на рівнозначну посаду державної служби або, або на нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, ОСОБА_1 також була запропонована 22.11.2024. Тобто, також протягом 32 днів, позивачка мала можливість подати заяву про надання згоди на відповідне переведення. Але, як заявила позивачка вона таку заяву не подавала та не мала наміру подавати, оскільки запропоновані посади її не влаштовують. Тобто, на переконання суду, відповідачем в повному обсязі виконано вимогу передбачену ч.3 ст.87 Закону, щодо надання пропопозиції про переведення на іншу рівнозначну посаду, але переведення не відбулося в наслідок відсутності згоди на таке переведення від самої позивачки. Щодо того, що наказ про звільнення ОСОБА_1 виданий 12.12.2024, то це жодним чином не скорочує 30 денний строк завчасного попередження, оскільки в самому наказі визначені дата звільнення з 23.12.2024, тобто після спливу 30-ти денного строку. Навіть після 12.12.2024 до 23.12.2024 позивачка була не позбавлена права подати заяву про надання згоду на переведення на іншу рівнозначну посаду. Оскільки, вона таку заяву не подала, та як пояснила в судовому засіданні не мала наміру подавати, суд не вбачає що видання наказу про звільнення наперед, якимось чином порушило її права на можливість переведення. Більш того, суд звертає увагу, що відповідно до ч.5 ст.87 Закону України «Про державну службу» прямо передбачає можливість видання наказів про звільнення з визначеною на майбутнє датою.

Щодо переважного права позивачки на залишення на службі суд виходить з того, що ст.87 Закону покладає обов`язок на суб`єкта призначення/керівника державної служби враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю, й ця вимога викладена достатньо чітко і зрозуміло, що не залишає місця для її неоднозначного (множинного) розуміння та/чи застосування.

Недотримання цього обов`язку, як і невмотивоване (необґрунтоване) надання переваги одному державному службовцю над іншим (коли йдеться про переведення в рамках скорочення чисельності і штату державних службовців) має наслідком також порушення принципу забезпечення рівного доступу до державної служби.

КЗпП України, як і Закон України «Про державну службу» не регламентує як саме (за якою процедурою, на основі яких документів) має визначатися рівень кваліфікації і продуктивності праці, проте це питання було предметом дослідження Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17.

Так, у згаданій постанові Верховний Суд висловився щодо того, яким чином роботодавець може визначити хто з працівників має право на переважне залишення на роботі. Суд у цьому зв`язку наголосив також на необхідності дотримуватися відповіднихположень КЗпП України (стаття 42) при звільненні працівників з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII. Верховний Суд, зокрема, зазначив: « при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.».

Поряд із цим, у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 600/752/22-а суд касаційної інстанції зазначив, що запропоновані у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17 підходи/способи не є вичерпні. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може зважити також на інші обставини, які, як він вважає, можуть мати значення для визначення того з державних службовців, хто є більш кваліфікованим і продуктивним у роботі. Важливо те, що визначення переважного права на залишенні на роботі має бути обґрунтованим і певним чином об`єктивованим (вираженим назовні, оформленим) для розуміння того, як відбувався цей процес, надто тими, кого це стосується.

Тобто, необхідно визнати, що під час вирішення питання кваліфікації та продуктивності праці, того чи іншого працівника, у роботодавця є досить високі межі дискреції для цього.

У цьому випадку, роботодавець проводячи порівняння кваліфікації та продуктивності праці між головними державними інспекторами Марченко О.І. та Єгоровою О.П. визнав, що позивачка має більший стаж роботи, рівень освіти та досвід роботи, в порівнянні з іншим робітником. Але, на остаточний висновок про продуктивність праці позивачки, вплинули негативні оцінки її службової дисципліни та поведінки у трудового колективі. На переконання роботодавця, зазначені негативні обставини знижують продуктивність праці позивачки, а тому він надав перевагу іншому робітнику, навіть з меншим стажем, досвідом та рівнем освіти. Зазначені висновки відповідачі об`єктивовані у відповідної довідці, долученої до матеріалів справи. На переконання суду, така оцінка продуктивності праці власних робітників є відповідними дискреційними повноваженням роботодавця, та не можуть бути ревізованими судом.

Враховуючи викладене, суд не вбачає протиправності у виданні Головним управління ДПС у Миколаївській області наказу № 467- о від 12.12.2024 про припинення державної служби, та не знаходиться підстав для задоволення позову.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витратив відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП : НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005 код ЄДРПОУ: 44104027) відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 12.03.25