Рішення № 125783171, 11.03.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 р. № 400/55/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Устинова І.А., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,

провизнання протиправним та скасування рішення від 17.12.2024 №17779-16389/Я-02/8-1400/24 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.12.2024 № 17779-16389/Я-02/8-1400/24;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати позивачці до страхового стажу при призначені пенсії за віком період роботи з 11.01.1983 по 28.04.1986 в Ленінабадському швейно трикотажному виробничому об`єднані «Навруз» та з 01.01.1992 по 20.05.2002 в Ленінабадському обласному комітеті ДТСААФ;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 03.12.2024 про призначення пенсії за віком з моменту першого звернення позивача до відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що їй протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового (трудового) стажу періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, що призвело до протиправної відмови у призначенні пенсії.

Ухвалою від 10.01.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропонував відповідачам надати відзиви на позовну заяву.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог та зазначив, що до страхового стажу позивачки не зараховано періоди роботи з 11.01.1983 по 28.04.1986, роботи в Ленінабадському швейно-трикатажному виробничому об`єднані Навруз, оскільки дата звільнення має виправлення, а різниця між датою звільнення та датою наказу про звільнення (03.06.1986) більше місяця. А також відсутні підстави для врахування до страхового стажу періоди трудової діяльності в Республіки Таджикистан з 01.01.1992 по 20.05.2002, оскільки з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/ договорів. На сьогодні двосторонні угоди/договори в галузі пенсійного забезпечення між Україною та Таджикистаном не укладено. Відтак, позовні вимоги необґрунтовані, а оскаржуване рішення є правомірним.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було розглянуто заяву позивачки про призначення пенсії за віком та листом від 17.12.2024 № № 17779-16389/Я-02/8-1400/24 повідомлено про відсутність підстав для зарахування до її страхового стажу період роботи з 11.01.1983 по 28.04.1986 в Ленінабадському швейно трикотажному виробничому об`єднані «Навруз» та з 01.01.1992 по 20.05.2002 в Ленінабадському обласному комітеті ДТСААФ.

Позивачка не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Згідно з п. 1 ч. 22 Закону № 1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду поміж іншого для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 року (далі Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відмовляючи позивачці у врахуванні періоду роботи період роботи з 11.01.1983 по 28.04.1986 в Ленінабадському швейно трикотажному виробничому об`єднані «Навруз», відповідач виходив з того, що дата звільнення має виправлення, а різниця між датою звільнення та датою наказу про звільнення (03.06.1986) більше місяця.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 року № 301 (далі Постанова № 301) закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що позивачка не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці та дипломі, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.

Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Також, відповідачем не було зараховано до страхового стажу позивачки період роботи з 01.0.1992 по 20.05.2002 в Ленінабадському обласному комітеті ДТСААФ, оскільки на думку відповідача з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/ договорів. На сьогодні двосторонні угоди/договори в галузі пенсійного забезпечення між Україною та Таджикистаном не укладено.

Однак, суд не приймає до уваги посилання відповідача на припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, з огляду на наступне.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 передбачалось зобов`язання дев`яти держав - учасниць СНД, в тому числі України та республіки Білорусь врахування для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди, трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, з аналізу наведеного вище, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.

Проте, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 580/3576/22.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідач протиправно відмовив позивачці у зарахуванні до її страхового стажу період роботи з 11.01.1983 по 28.04.1986 в Ленінабадському швейно трикотажному виробничому об`єднані «Навруз» та з 01.01.1992 по 20.05.2002 в Ленінабадському обласному комітеті ДТСААФ. Позивачка просить суд визнати протиправним рішення від 17.12.2024 № 17779-16389/Я-02/8-1400/24, однак лист відповідача не є рішенням. Тому, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачці та зарахуванні до її страхового стажу період роботи з 11.01.1983 по 28.04.1986 в Ленінабадському швейно трикотажному виробничому об`єднані «Навруз» та з 01.0.1992 по 20.05.2002 в Ленінабадському обласному комітеті ДТСААФ.

Стосовно позовних вимог позивачки про зобов`язання відповідача зарахувати до її страхового стажу при призначені пенсії за віком період роботи з 11.01.1983 по 28.04.1986 в Ленінабадському швейно трикотажному виробничому об`єднані «Навруз» та з 01.01.1992 по 20.05.2002 в Ленінабадському обласному комітеті ДТСААФ та повторно розглянути заяву від 03.12.2024 про призначення пенсії за віком, то суд вважає такий спосіб захисту порушеного права позивачки належним та достатнім.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позов належить задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії та зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи з 11.01.1983 по 28.04.1986 в Ленінабадському швейно трикотажному виробничому об`єднані «Навруз» та з 01.0.1992 по 20.05.2002 в Ленінабадському обласному комітеті ДТСААФ.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 11.01.1983 по 28.04.1986 в Ленінабадському швейно трикотажному виробничому об`єднані «Навруз» та з 01.01.1992 по 20.05.2002 в Ленінабадському обласному комітеті ДТСААФ, та повторно розглянути заяву від 03.12.2024 про призначення пенсії за віком.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя І. А. Устинов