Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2025 року Справа № 160/444/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/444/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
07.01.2025р. через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" звернулося з адміністративним позовом до Одеської митниці, та просять:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) про коригування митної вартості товарів від 31.10.2024 року №UA500500/2024/000552/1;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська область, м.Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2024 року №UA500500/2024/001120.
Ухвалою суду від 10.01.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 10.01.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- рішення Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) про коригування митної вартості товарів від 31.10.2024 року №UA500500/2024/000552/1;
- картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2024 року № UA500500/2024/001120;
- ЕМД разом із додатками;
- запит митниці щодо додаткових документів;
- листи позивача, разом із додатковими документами;
- відомості/інформацію що послугували підставою для відмови позивачу в прийнятті митної декларації та інші докази щодо суті спору.
22.01.2025 року відповідачем через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву. Долучені витребувані ухвалою суду додаткові докази по справі.
22.01.2025 року відповідачем до суду подано заявау про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
23.01.2025 року відповідачем до суду подано письмову відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 23.01.2025 року клопотання Одеської митниці про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі №160/444/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, залишено без задоволення.
27.01.2025 року відповідачем до суду подані письмові заперечення на відповідь на відзив.
12.02.2025 року позивачем до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
13.02.2025 року відповідачем до суду подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 10.03.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію.
Під час декларування товару за вказаною в електронній митній декларації позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України.
Так позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів.
Таким чином, позивач робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
На адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Згідно матеріалів справи, 08 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (Позивач/Покупець/декларант) та YIWU МENGLONG IМPORT AND EXPORT СО., LTD (Китай) (Продавець), було укладено контракт на поставку продукції № 3368-YM/CN (надалі Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у Контракті. Товар, що поставляється, повинен бути виготовлений і поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Додатках і Специфікаціях до Контракту, які є його невід`ємною частиною.
На виконання умов Контракту, згідно з інвойсом від 01.08.2024 № YM2024056 та Специфікацією № 333 від 01.08.2024 р. на умовах поставки FOB-Нінбо / FOB-Nіngbo. (згідно з Incoterms® 2010) на адресу Покупця була поставлена наступна продукція: Товар № 1 Іграшка дитяча м`яка, арт. YMPT231129-7, у кількості 8 448 шт. на загальну суму 10 306,56 доларів США (1,22 дол. за шт.). · Товар № 2 Набір посуду з бамбуку, арт. BFMLNG-1, у кількості 4 416 наборів на загальну суму 11 658,24 доларів США (2,64 дол. за шт.). · Товар №3 Набір для творчості «Розмальовка 2-х фігурок з мольбертом і фарбами», арт. YMDY231011-31, у кількості 6 720 наборів на загальну суму 7 324,80 доларів США (2,23 дол. за шт.). · Товар № 4 Капці жіночі закриті, арт. YMSP231228-76, у кількості 7 824 пар на загальну суму 17 447, 52 доларів США (2,23 дол. за пару).
Вказаний товар, розроблений та виготовлений у Китаї, виробник YIWU МENGLONG IМPORT AND EXPORT СО., LTD (надалі Товар). Товар був поставлений у відповідності до умов Контракту.
Загальна вартість поставленої партії Товару склала 46 737, 12 доларів США.
З метою митного оформлення поставленого Позивачеві Товару, останній подав до Одеської митниці митну декларацію №24UA500500037035U5 від 30.10.2024 р. разом із всіма документами, які згідно з ч. 2 ст. 53 МК України подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Зокрема, були подані наступні документи, передбачені ст. 53 МК України: Декларація митної вартості № 24UA500500037035U5 від 30.10.2024 (код документа 1401); зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності: - Контракт на поставку продукції від 08.11.2019 № 3368-YM/CN (код документа m4100); - Специфікація № 333 від 01.08.2024 р. (код документа 4103); - Декларацiя про походження товару № YM2024056 від 01.08.2024 (код документа 0862); - Прайс-лист б/н від 22.07.2024р. надавався додатково разом з листом № 3110/1 від 31.10.2024р. (до винесення оскаржуваного рішення) та повторно разом з заявою № М-2024-10071/2 від 10.12.2024 року; - Комерційна пропозиція б/н від 25.07.2024 року надавалася додатково разом з листом №3110/1 від 31.10.2024р. (до винесення оскаржуваного рішення) та повторно разом з заявою № М-2024-10071/2 від 10.12.2024 року; - Пакувальний лист б/н від 01.08.2024 (код документа 0271); - Митна декларація країни відправлення №292120240000734006 від 01.08.2024 року надавалася додатково разом з листом № 3110/1 від 31.10.2024р. (до винесення оскаржуваного рішення) та повторно разом з заявою №М-2024-10071/2 від 10.12.2024 року; Інвойс від 01.08.2024 № YM2024056 (код документа 0380); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: - swift від 26.09.2024р. надавався додатково разом з листом № 3110/1 від 31.10.2024р. (до винесення оскаржуваного рішення) та повторно разом з заявою № М-2024-10071/2 від 10.12.2024 року (оплата була здійснена по двом поставкам на загальну суму 71 887,20 доларів США); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: - Виписка із бухгалтерської документації 63.2 станом на 02.12.2024 р. надавалася пізніше разом з заявою № М-2024-10071/2 від 10.12.2024 року (оплата була здійснена по двом поставкам на загальну суму 71 887,20 доларів США, з яких 46 737, 12 доларів США було сплачено за даною поставкою та 25 150,08 доларів США по іншій поставці, про що зазначено у даній виписці); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: - Автотранспортна накладна № 161 від 29.10.2024 (код документа 0730); - рахунки-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.10.2024 №СФ-40948, від 30.10.2024 № СФ-40949, від 30.10.2024 № СФ-40950 до договору №88189 від 09.04.2019 року між ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «ТГЛ Україна» (код документа 3004); - договір №88189 від 09.04.2019 року між ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «ТГЛ Україна» надається разом з даною позовною заявою; - Платіжні інструкції, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжні інструкції № 240418 від 08.11.2024, № 240402 від 08.11.2024, № 240383 від 08.11.2024 надавалися додатково разом з заявою № М-2024-10071/2 від 10.12.2024 року; - Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-006103 від 30.10.2024р, № ОУ-006104 від 30.10.2024р., № ОУ-006102 від 30.10.2024р. від ТОВ "ТГЛ УКРАЇНА" до Договору транспортного експедирування №88189 від 09.04.2019 року надавалися додатково разом з заявою № М-2024-10071/2 від 10.12.2024 року; - Коносамент № ZJSM24080149 від 11.08.2024 року (код документа 0705); - Заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 82616/305416_2 від 10.08.2024 р.; - Договір №17/03-1 від 17.03.2017р. між ТОВ «ТГЛ Україна» та «Альфакоста Юкрен» надавався додатково разом з листом № 3110/1 від 31.10.2024р. (до винесення оскаржуваного рішення) та повторно разом з заявою № М-2024-10071/2 від 10.12.2024 року; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню: копія імпортної ліцензії не надавалася імпорт товару не підлягає ліцензуванню; Документ, що підтверджує вартість страхування: - заява на страхування окремого перевезення вантажу № 20459 від 22.08.2024 р. до Договору №04г0д від 11.03.2020 р. добровільного страхування вантажів (код документа 3008).
Митна вартість товарів у поданій митній декларації №24UA500500037035U5 від 30.10.2024 розрахована Позивачем згідно ст. 58 Митного кодексу України за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та у сукупності по товарам склала 46 737, 12 доларів США.
На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №24UA500500037035U5 від 30.10.2024 року посадовими особами відповідача було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема:
відповідно до специфікації від 01.08.2024 №333 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019 № 3368-YM/CN (далі-Контракт) оплата за товар здійснюється протягом 30 днів від дати завантаження на судно. Проте, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару на розгляд не надано.
Розділом 4 пунктом 4.2.6 Контракту зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, яка до митного оформлення не надавалася.
В автотранспортній накладній (СМR) від 29.10.2024 № 161 зазначено, що перевізником є ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН, але рахунки-фактури на оплату транспортно-експедиційних послуг від 30.10.2024 № СФ-40948, № СФ-40949, № СФ-40950 видані ТГЛ «УКРАЇНА» та наявне посилання на договір №88189 від 09.04.2019, який на розгляд не надавався
У зв`язку із наведеним, 30.10.2024 року відповідачем було надіслано Позивачеві повідомлення (ідентифікатор повідомлення №bc2deb11-eab2-4a41-92a8-c6afb6179a08), в якому відповідач просив позивача надати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, а саме:
відповідно до специфікації від 01.08.2024 №333 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019 № 3368-YM/CN (далі-Контракт) оплата за товар здійснюється протягом 30 днів від дати завантаження на судно. Проте, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару на розгляд не надано.
Розділом 4 пунктом 4.2.6 Контракту зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, яка до митного оформлення не надавалася.
В автотранспортній накладній (СМR) від 29.10.2024 № 161 зазначено, що перевізником є ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН, але рахунки-фактури на оплату транспортно-експедиційних послуг від 30.10.2024 № СФ-40948, № СФ-40949, № СФ-40950 видані ТГЛ «УКРАЇНА» та наявне посилання на договір №88189 від 09.04.2019, який на розгляд не надавався.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ)».
У відповідь на повідомлення № bc2deb11-eab2-4a41-92a8-c6afb6179a08 позивачем 01.12.2023 року листом, вих. № 3110/1 від 31.10.2024р., було надано пояснення з питань викладених у повідомленні та копії наступних документів: - Swift б/н від 26.09.2024р.; - Прайс-лист виробника товару б/н від 22.07.2024р.; - Комерційна пропозиція б/н від 25.07.2024р.; - Митна декларація країни відправлення № 292120240000734006 від 01.08.2024 року; - Заявка на перевезення вантажу морським транспортом №82616/305416_2 від 10.08.2024 р.; - Договір №17/03-1 від 17.03.2017р. між ТОВ «ТГЛ Україна» та «Альфакоста Юкрейн».
За результатами розгляду поданих позивачем документів, 31.10.2024 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000552/1, яким відповідач відмовив в оформленні митної декларації та повідомив про обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, а саме: Митну вартість Товару № 4 «Капці жіночі закриті, арт. YMSP231228-76, у кількості 7 824 пар на загальну суму 17 447, 52 доларів США (2,23 дол. за пару).» визначено за резервним методом митної вартості згідно з ст. 64 МК України на рівні: «3,9898 дол. США/пару (МД від 15.06.2024 № UA500080/2024/007240) ніж заявлено декларантом 2,7067 дол. США/пару».
Згідно рішення Відповідача від 31.10.2024 року відповідачем також було прийнято та надіслано позивачу картку відмови № UA500500/2024/001120 від 31.10.2024 р. в прийнятті митної декларації № 24UA500500037035U5 від 30.10.2024 року.
Вважаючи спірні рішення митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та безпідставними, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Відтак, правомірність винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Пунктом 24 частини 1 статті 4 МК України визначено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частиною 1 статтею 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок - фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі - продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з статтею 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Аналіз положень статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54 МК України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Водночас суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Досліджуючи аргументи відповідача, що стали підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.
Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийняте митницею фактично обґрунтовано тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1ст.57 МКУу зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2статті 55 МК України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17,у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 року у справі №260/695/19.
Щодо доводів митного органу, про те, що відповідно до специфікації від 01.08.2024 №333 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.11.2019 № 3368-YM/CN (далі-Контракт) оплата за товар здійснюється протягом 30 днів від дати завантаження на судно. Проте, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару на розгляд не надано.».
Так, згідно матеріалів справи, разом з Листом № 3110/1 від 31.10.2024р. та повторно разом з заявою № М-2024-10071/2 від 10.12.2024 року до митного оформлення було надано копію swift № б/н від 26.09.2024р.
Позивачем був наданий інвойс, в якому визначена ціна товару та інші документи.
При виникненні сумнівів у відповідача він вправі запросити додаткові документи. Після цього позивачем був наданий банківський платіжний документ свіфт.
З питань необхідності надання або ненадання під час митного оформлення документів, що підтверджують здійснення оплати за товар існує на сьогодні стала судова практика, а саме це висновки, зроблені Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості (у справах №815/2731/18 від 16.07.2020 року https://reyestr.court.gov.ua/Review/90425297, № 1140/3242/18 від 23.07.2019 року https://reyestr.court.gov.ua/Review/83220745).
У цих справах висловлені такі правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Верховний Суд у постанові від 24.07.2024 року по справі №160/8753/18 між тими ж сторонами, що і в цій справі, зазначив щодо надання документів по оплаті за товар: «інвойс проформа є попереднім рахунком, виставленим за оплату товару постачальником та лише підтверджує факт відвантаження товару продавцем та не може підтверджувати вартість товару, а основним документом, який підтверджує вартість товару є інвойс. Проформа інвойс не є тим обов`язковим документом, який надається для підтвердження митної вартості товару».
Таким чином, слід дійти до висновку, що доказами, що підтверджують вартість товару, які подавалися під час митного оформлення є Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 01.08.2024 року № YM2024056 та Специфікація №333 від 01.08.2024 року.
Крім того, під час консультацій позивачем надавався відповідачу додатково платіжний документ swift б/н від 26.09.2024р.
Також, встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою, вих. № М-2024-10071/2 від 10.12.2024 року про перегляд спірних рішень. До заяви були надані додаткові документи, що запитувались відповідачем, зокрема: банківська виписка, платіжне доручення в іноземній валюті.
Однак, відповідач таку заяву позивача залишив без задоволення, та безпідставно не прийняв до уваги наведені вище обставини.
Щодо доводів відповідача про те, шо Розділом 4 пунктом 4.2.6 Контракту зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, яка до митного оформлення не надавалася.
Так, згідно матеріалів справи, разом з Листом № 3110/1 від 31.10.2024р. (до винесення оскаржуваного рішення) було надано копію митної декларації країни відправлення №292120240000734006 від 01.08.2024 року.
Щодо доводів відповідача про те, що в автотранспортній накладній (СМR) від 29.10.2024 № 161 зазначено, що перевізником є ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН, але рахунки-фактури на оплату транспортно-експедиційних послуг від 30.10.2024 № СФ-40948, № СФ-40949, № СФ-40950 видані ТГЛ «УКРАЇНА» та наявне посилання на договір №88189 від 09.04.2019, який на розгляд не надавався.
Згідно з п.2.1.1. до договору №88189 від 09.04.2019р. між ТОВ «АТБ Маркет» та ТОВ «ТГЛ Україна» - експедитор зобов`язаний «здійснити підбір перевізників та укласти від свого імені з цими перевізниками договори на перевезення вантажів згідно із заявкою». Разом з Листом 3110/1 від 31.10.2024р. до митного оформлення було надано Заявку на перевезення вантажу морським транспортом № 82616/305416_2 від 10.08.2024р. та копію Договору №17/03-1 від 17.03.2017р. між ТОВ «ТГЛ Україна» та «Альфакоста Юкрен», який був наданий Позивачу Перевізником.
Також, необхідно зазначити, що вартість перевезення товару не включається до митної вартості товару.
Щодо доводів відповідача про те, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.3 статті 53 МКУ.
Згідно положень до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається жодних договорів із третіми особами не укладалося;
2. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) - платежі третім особам на користь продавця не здійснювалися;
3. рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту)- оплата комісійних винагород не здійснювалася;
4. виписку з бухгалтерської документації виписка з бухгалтерської документації №63.2 станом на 02.12.2024 р. надана разом з заявою, вих. № М-2024-10071/2 від 10.12.2024 року (вхідний номер відповідача № 33714/13 від 7.12.2024 року);
5. ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується 1оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів - жодних інших договорів, крім наданого під час митного оформлення контракту на поставку товару не укладалося;
6. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару прайс-лист № б/н від 22.07.2023р. та комерційна пропозиція б/н від 25.07.2023 р. були надані до митного оформлення двічі: разом з листом № 3110/1 від 31.10.2024р. (до винесення оскаржуваного рішення) та повторно разом з заявою № М-2024-10071/2 від 10.12.2024 року (вхідний номер відповідача № 33714/13 від 17.12.2024 року);
7. копію митної декларації країни відправлення копія митної декларації країни відправлення № 292120240000734006 від 01.08.2024 року надавалася двічі: разом з листом № 3110/1 від 31.10.2024р. (до винесення оскаржуваного рішення) та повторно разом з заявою № М-2024-10071/2 від 10.12.2024 року (вхідний номер відповідача № 33714/13 від 17.12.2024 року).
8. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини копія Експертного висновку Дніпропетровської ТПП № ГО-1269/3 від 06.12.2024р. був наданий Відповідачу разом із заявою, вих. № М-2024-10071/2 від 10.12.2024 року (вхідний номер відповідача № 33714/13 від 17.12.2024 року).
Експертний висновок, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями є додатковим документом в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України, і надається декларантом за вимогою митного органу, за його наявності.
Згідно пояснень позивача, надати такий документ під час митного оформлення не було можливості, оскільки Товар ще не потрапив на територію України.
А отже, враховуючи наведене, слід дійти до висновку, що вказані вище твердження відповідача про відсутність відомостей на підтвердження митної вартості, а також ненадання документів є передчасними.
Щодо коригування митної вартості товару відповідно до ст. 64 МК України за резервним методом визначення митної вартості товару.
Так, відповідно до частин другої, третьої статті 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року N 598, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, зазначаються причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, методів на основі додавання та віднімання, тобто, зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.03.2017 р. № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зазначено: «Вищий адміністративний суд України напрацював правову позицію, відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу».
Так, у справі N808/212/15 суд касаційної інстанції підтримав суди першої та апеляційної інстанцій, які «враховуючи вимоги Митного кодексу України та посилаючись на те, що позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару подано всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, та в повному обсязі виконано всі вимоги митного органу щодо надання додаткових документів, дійшли висновку, що Запорізькою митницею у графі 33 спірних рішень, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Таким чином, суди правильно вказали на те, що митним органом неправомірно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів N 112050000/2014/000276/1 від 17.07.2014 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення N 112050000/2014/00465 від 17.01.2014" (ухвала від 3 липня 2015 року, ЄДРСР - 46545474)».
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року (ЄДРСР - 42495140), підтримана Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 4 червня 2015 року (ЄДРСР - 44834420).
Такий підхід суду касаційної інстанції узгоджується з положеннями пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МКУ про те, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Отже, суди повинні мати на увазі, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
У п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.03.2017 р. № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зазначено: «Таким чином, судам варто мати на увазі, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС Міндоходів інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом».
У п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.03.2017 р. №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зазначено: «Для усунення наведеної розбіжності, на нашу думку, варто зважити на таку вимогу до діяльності суб`єктів владних повноважень, як обов`язок діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України). Необхідність наводити обставини як підстави прийняття рішення у тому числі зумовлена тим, що уможливлює контроль за таким рішення, зокрема судовий контроль. При цьому, обґрунтувати рішенням, очевидно, означає не лише ствердити про наявність відповідних обставин, але й зазначити докази, які доводять їх наявність.
Отже, у ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Отже, суди повинні мати на увазі, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів».
Проте, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, встновлено, що відповідачем у Рішенні від 31.10.2024 року № UA500500/2024/000552/1 не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, та не конкретизовано підстави незастосування методів щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості
Таким чином, лише зазначення у Рішенні від 31.10.2024 року №UA500500/2024/000552/1 про відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, про відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів не є належним обґрунтуванням застосування резервного методу та неможливості застосування методів визначення митної вартості щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.
Також, слід вказати про те, що в рішенні від 31.10.2024 року відповідачам №UA500500/2024/000552/1 не зазначені джерела інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості не зазначений перелік документів, що повинні підтвердити ті обставини, що викликали сумнів у достовірності наданої інформації.
А отже, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, застосування відповідачем коригування митної вартості є неправомірним.
Щодо доводів відповідача про те, що у листі відповідача від 23.12.2024 року зазначено: «Прайс-лист виробника від 22.07.2024 б/н не містить терміну закінчення дії для даної партії товари».
Однак, слід вказати, що такі посилання відповідача є неналежними, оскільки відповідачем не вказано як це впливає на ціну договору.
Окрім того, така вимога законодавчо не передбачена.
Даний висновок також підтверджується судовою практикою (Постановою Верховного Суду від 16.04.2021 року у справі № 804/2857/17),
Що стосується зазначення географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, то відповідно до п. 4.6. контракту на поставку продукції: «Усі ризики, пов`язані з втратою (загибеллю) або пошкодженням (псуванням) товару, переходять до Покупця з моменту поставки товару, який зазначається у відповідному терміні Правил «Інкотермс» 2010 р. (п. 4.1. цього контракту)».
Відповідно до п.4.1. вказаного контракту: «Товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах FOB-Нінбо, КНР згідно з Правилами «Інкотермс» 2010р. (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 р.)».
Відповідно до умов Специфікації від № 333 від 01.08.2024 р., умови поставки товару FOВ-Нінгбо / FOB-NINGBO.
Правила «Інкотермс» FOB (Free On Board / Вільно на борту) визначають, що товар поставляється продавцем на борт судна, яке вказує покупець у визначеному порту.
Отже, правилами «Інкотермс» зазначено місце переходу відповідальності за втрату або пошкодження товарів.
Додатково зазначати його в експортній декларації необов`язково, про що зазначено рішеннями судів в аналогічних спорах між тими ж самим сторонами, зокрема, в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року у справі № 160/8775/18, залишеною в силі Постановою Верховного Суду від 18.12.2019 року.
У листі Відповідача від 23.12.2024 року зазначено: «Додатково звертаємо увагу, що митниці не надано переклад українською мовою митної декларації країни відправлення».
Слід вказати, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідачем в рішенні не зазначено у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 року по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом всіх перелічених додаткових документів, оскільки в цьому випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом всіх документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд робить висновок, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.06.2022 року в справі №809/257/17.
З урахуванням викладеного суд робить висновок, що відповідач протиправно відмовив позивачу в визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає про таке.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Оскільки на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач до суду не надав.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідачем не було доведено належними доказами правомірність своїх рішень.
За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4844,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, що становить 10000,00 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №640/2076/19 зазначено, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, безвідносно до наявності в матеріалах справи відповідних платіжних документів. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 і постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20.
Так, згідно матеріалів справи, 08.02.2019 р. між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Альянс» було укладено Договір №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги, що міститься у матеріалах справи. Адвокатське об`єднання «Альянс» (код ЄДРПОУ 42757083) є однією із форм здійснення адвокатської діяльності, що передбачено ч.3 ст. 4 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до п.1.1. Договору, за цим договором Об`єднання зобов`язується надавати Клієнту правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі, а Клієнт зобов`язується приймати та оплачувати надану об`єднанням правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі.
Відповідно до п. 3.1. Договору, За надання Об`єднанням правової (правничої) допомоги за цим договором Клієнт щомісячно сплачує Об`єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої Об`єднанням клієнту у звітному місяці та зазначається в акті здавання-приймання наданих послуг за звітний місяць, підписаному обома сторонами.
Відповідно до п. 3.2. Договору, Гонорар сплачується клієнтом Об`єднанню щомісячно не пізніше 07 (сьомого) числа місяця, наступного за кожним звітним місяцем, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок об`єднання, зазначений у наданому об`єднанням рахунку на сплату гонорару.
Відповідно до умов укладеного договору № 8/02-19/1 від 08.02.2019 р., сторонами була укладена Додаткова угода № 24/12 від 24.12.2024 року до Договору, згідно п.1 якої: «Клієнт доручає, а Об`єднання приймає на себе зобов`язання надати правову (правничу) допомогу (далі - Послуги), яка (-і) передбачена (-і) п. п. 1.1 та 1.2 Договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від «08» лютого 2019 року, у судовій справі між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (надалі - Позивач) та Одеською митницею, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44005631 (надалі - Відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 31.10.2024 року №UA500500/2024/000552/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 31.10.2024 року № UA500500/2024/001120».
Згідно п. 3 даної додаткової угоди: «за надання правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції (Дніпропетровському окружному адміністративному суді) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 1 666,67 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок); відповідна вартість послуг (гонорар) включає в себе повне супроводження Справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, та є незмінною (фіксованою) незалежно від кількості судових засідань, витраченого часу на підготовку всіх необхідних процесуальних документів, кількості підготовлених процесуальних документів, транспортних та інших витрат Об`єднання, пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції».
Згідно п. 4 Даної додаткової угоди: «Після надання Об`єднанням Послуг у судах кожної із судових інстанцій Сторони підписують Протокол про виконання робіт (надання послуг) в якому зазначають номер справи та вартість Послуг. У випадку підписання Протоколу про виконання робіт (надання послуг), Сторони визнають, що Послуги надані Об`єднанням у повному обсязі, Сторони не мають жодних претензій та зауважень з приводу наданих Об`єднанням Послуг».
Керуючись наведеними умовами договору та додаткової угоди, «11» лютого 2025 року сторони уклали протокол № 11/02-4, яким підтвердили повне надання послуг у Дніпропетровському Окружному адміністративному суді у справі № 160/444/25 на суму 10 000 грн.
Позивач вказує, що вказана сума є витратами ТОВ «АТБ-маркет», пов`язаними із розглядом справи №160/444/25.
Відповідно до п. 3 Протоколу № 11/02-4 від «11» лютого 2025 року: «зазначена вартість послуг вже врахована та включена в загальний розмір вартості послуг, що були прийняті та (або) підлягають прийняттю за актами здавання-приймання послуг у відповідних періодах».
Отже, сума 10 000 грн. входить в суму послуг січень 2025 року. Акт за січень 2025 року це акт б/н від 31.01.2025 року на суму 1 242 000 грн. Копії вищевказаних акту та платіжної інструкції за вказаний період долучено до матеріалів справи.
Таким чином, враховуючи наведене вище, представник позивача зазначає, що загальна вартість наданих послуг по цій справі становить 10000,00 грн., а тому просить суду стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в повному обсязі.
Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку, тому, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню. На думку суду, обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 4000 грн. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі №200/14113/18-а.
Відтак, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 31.10.2024 року №UA500500/2024/000552/1.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2024 року №UA500500/2024/001120.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» судові витрати з оплати судового збору в сумі 4844,80 гривень.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4000 гривень, у іншій частині відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (49000, м.Дніпро, пр. О. Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219).
Відповідач: Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21, копр. А, код ЄДРПОУ 44005631).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 10.03.2025 року.
Суддя В.В. Ільков
Судове рішення № 125780807, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 10.03.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 160/444/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: