Ухвала суду № 125778709, 12.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10020/25-к

пр. 1-кс-10708/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конкорд Факторинг» про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.02.2022 в рамках кримінального провадження № 42022100000000073,

ВСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Конкорд Факторинг» в порядку ст. 174 КПК України, у вимогах якого просить скасувати арешт майна накладений ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.02.2022 у справі №757/7672/22-к накладено арешт із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій земельної ділянки за кадастровим номером 3210900000:03:002:0058, площею 3,3467 га, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, Бучанський район Київської області, та належить ОСОБА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що 28 лютого 2019 року між ПАТ «Комерційний банк «Актив Банк», код 26253000, адреса: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3 та Заявником було укладено Договір №51-debtX_8688 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого Банк відступив Заявнику право вимоги за кредитним Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.02.2025 4 договором №1218/03 від 18.12.2007, укладеним між Банком та ОСОБА_5 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_5 відкрито мультивалютну кредитну лінію, заборгованість за якою не перевищує 3 500 000,00 (три мільйони п`ятсот тисяч) Євро з кінцевим строком погашення до 17.12.2010 року.

Кредитний договір забезпечувався іпотекою земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:173:0027, загальною площею 5,2184 га, відповідно до договору іпотеки від 18.12.2007 року укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ «Комерційний Банк «Актив Банк», посвідчений ПНКМНО ОСОБА_7 в реєстрі за №692.

20.11.2019 року між Банком та Заявником укладено договір відступлення прав за Іпотечним договором, відповідно до якого до Заявника перейшли права Іпотекодержателя на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:173:0027.

В подальшому Заявнику стало відомо, що 28.01.2022 державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області ОСОБА_8 , було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:002:0058, площею 3.3467 га, що була сформовано в межах земельної ділянки 3210900000:01:173:0027, за ОСОБА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Підставою внесення права власності на дану ділянку значиться Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63147639 від 31.01.2022 11:12:49, ОСОБА_8 , Сквирська міська рада, Київська обл.

Підставою державної реєстрації вказано: державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер: І-КВ №100837, виданий 25.05.2001, видавник: Ірпінська міська рада; витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-4800045932022, виданий 13.01.2022, видавник: Державний земельний кадастр; відомості з ДЗК, серія та номер: 54212665, виданий 28.01.2022, видавник: Державний земельний кадастр.

Вважаючи таке рішення державного реєстратора протиправним Заявник 17.02.2022 подав відповідну скаргу до Міністерства юстиції України, за результатами розгляду якої наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2022 за №316/5 скаргу задоволено у повному обсязі - скасовано рішення від 31.01.2022 №63147639, прийняте державним реєстратором Сквирської міської ради ОСОБА_8 , та тимчасово блоковано їй доступ до ДРРП на 3 (три) місяці.

Однак, в ході виконання зазначеного вище наказу Міністерства юстиції України Заявнику стало відомо про накладення арешту на земельну ділянку 3210900000:03:002:0058, площею 3,3467 га, що унеможливлює здійснення відповідних реєстраційних дій.

Заявник вказує, що прокурор на обґрунтування свого клопотання про накладення арешту вказав, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування земель Ірпінського лісництва ДП «Київське лісове господарство» (станом на сьогодні ДП «Київське лісове господарство» припинено, правонаступник - ДП «Ліси України») та п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, зазначена земельна ділянки фактично перебуває у державній власності і на праві постійного користування використовуються ДП «Київське лісове господарство», у зв`язку з чим безпосереднім предметом вчинення даного кримінального правопорушення (злочину) є земельні ділянки, які незаконно вибули із власності держави в особі ДП «Київське лісове господарство» на користь невстановлених осіб.

Заявник з цього приводу зазначає, що такі твердження прокурора не відповідають фактичним обставинам справи, адже ані земельна ділянка 3210900000:01:173:0027, загальною площею 5,2184 га, ані незаконно сформована в її межах земельна ділянка 3210900000:03:002:0058, площею 3,3467 га, не відносяться і ніколи не відносилися до земель лісового фонду, жодним чином не накладаються та не перетинаються із землями лісового фонду, що підтверджується:

- доступними інтернет-даними, зокрема, відкритими даними земельного кадастру України та додатком «SMALLFOREST», який містить дані та графічне зображення (квартальну та видільну сітку) земель лісового фонду, в тому числі Ірпінського лісництва, згідно яких земельна ділянка 3210900000:03:002:0058, площею 3,3467 га, знаходиться осторонь земель лісового фонду (графічні зображення, в яких: червоним контуром окреслено землі лісового фонду, помаранчевим - земельну ділянку 3210900000:01:173:0027, загальною площею 5,2184 га, жовтим - земельну ділянку 3210900000:03:002:0058, площею 3,3467 га;

- листом-відповіддю Філії «Столичного лісового фонду» ДП «Ліси України» від 17.02.2025 за №3658/40.17-2025, наданого на адвокатський запит від 11.02.2025 за №11/02, згідно якого земельна ділянка 3210900000:03:002:0058, площею 3,3467 га, не відносить (не накладається, не перетинається) до земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України».

У зв`язку з цим, на переконання Заявника, твердження прокурора про нібито перебування земельної ділянки 3210900000:03:002:0058, площею 3,3467 га, у державній власності і на праві постійного користування у ДП «Київське лісове господарство» не могли бути підтверджені будь-яким доказами з огляду на відсутність самого існування таких доказів.

За таких обставин, вказує, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Також, посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що арештоване майно, не відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України.

У судове засідання заявник та прокурор не з`явилися, про розгляд клопотання повідомлений належним чином.

До суду надійшла заява ОСОБА_3 про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги підтримує, просить задовольнити.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Київською міською прокуратурою здійснюється нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42022100000000073 від 01.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України.

В рамках наведеного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.02.2022 у справі №757/7672/22-к накладено арешт із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій земельної ділянки за кадастровим номером 3210900000:03:002:0058, площею 3,3467 га, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, Бучанський район Київської області, та належить ОСОБА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, як вбачається із ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.02.2022, метою арешту майна, є визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що арештоване майно, а саме: земельні ділянки відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, що розслідується, а слідчим не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При цьому підозра власнику майна не пред`являлась, що в свою чергу вказує на безпідставність такого обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2022 за №316/5 скасовано рішення від 31.01.2022 №63147639, прийняте державним реєстратором Сквирської міської ради ОСОБА_8 , яким зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:03:002:0058, площею 3.3467 га, що була сформовано в межах земельної ділянки 3210900000:01:173:0027, за ОСОБА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про задоволення вимог клопотання.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.174, 309 КК України,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конкорд Факторинг» про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.02.2022 в рамках кримінального провадження № 42022100000000073 - задовольнити.

Скасувати накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.02.2022 у справі №757/7672/22-к арешт із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій земельної ділянки за кадастровим номером 3210900000:03:002:0058, площею 3,3467 га, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, Бучанський район Київської області, та належить ОСОБА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1