Рішення № 125777323, 12.03.2025, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа №709/1658/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2025 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

за участі:

представника позивача - Походенко В.В. (в режимі відеоконференції),

відповідача - Крючки М.В.,

представника відповідача - Бочарова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнобай в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватне підприємство "Агроспецпроект", про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватне підприємство "Агроспецпроект", про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами вивчення матеріалів щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин Золотоніською окружною прокуратурою встановлено, що у приватній власності особи без громадянства ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 3,3545 га.

ОСОБА_1 (на той час ОСОБА_2 ) будучи особою без громадянства, на підставі рішення Малобурімської сільської ради від 03.07.2002 №2-8 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125186000:02:000:0685 площею 3,3545 га, що розташована в адміністративних межах Малобурімської сільської ради.

Разом з цим, ОСОБА_1 являється особою без громадянства, що підтверджується довідкою особи без громадянства, виданою Чорнобаївським РВ УДМС в Черкаській області №131-594 від 18.05.2017. Крім того, згідно з інформацією Державної міграційної служби України від №6.1-8607/6-24 від 07.08.2024 ОСОБА_1 паспортом громадянки України не документована.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 отриману у власність земельну ділянку впродовж встановленого законодавством річного строку добровільно не відчужила, земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Спірна земельна ділянка перебуває у оренді ПП «Агроспецпроект».

Щодо підстав для представництва прокуратурою інтересів держави зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, наділений повноваженнями на звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Золотоніська окружна прокуратура зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з листом від 07.08.2023 № 51/2-2290 вих-24 з вимогою про надання інформації щодо вжитих заходів щодо припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку в судовому порядку.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 13.08.2024 №10-23-0.62-5000/2-24 ним самостійно заходи представницького характеру щодо конфіскації земельної ділянки не вживалися у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

Вказує, що указана причина невжиття відповідних заходів реагування не є поважною та свідчить про бездіяльність уповноваженого на захист інтересів держави органу та є підставою для подачі позову прокуратурою.

На підставі наведеного, позивач просив суд постановити рішення, яким припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7125186000:02:000:0685 площею 3,3545 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Чорнобаївської селищної ради Черкаської області шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Від представника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшли письмові пояснення. Зазначає, що за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку. Вказану земельну ділянку передано в оренду ПП "Агроспецпроект" до 31.12.2037. Оскільки ОСОБА_1 являється особою без громадянства, та добровільно упродовж встановленого законодавством річного строку земельну ділянку не відчужила, земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

У судовому засіданні прокурор Походенко В.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити їх з підстав, зазначених у позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечила проти позову. Пояснила, що отримала паспорт у місті, де народилася, у Латвії. При розпаді СРСР її сестра з чоловіком переїхали до України. Вона переїхала з ними у 1991 році. Потім вона у 1992 році поверталася до Латвії, виписалась з місця реєстрації і відразу ж повернулась. По поверненню зареєструвалась у жовтні 1992 року в с. Мала Бурімка. У неї був паспорт громадянина СРСР, і після реєстрації в цьому паспорті їй поставили штамп громадянина України. В с. Мала Бурімка з 1993 року по 1998 рік працювала в колгоспі. Через це їй видали пай. З ОСОБА_3 одружилася у 1997 році. У 1997 році вона народила першу дочку, у 1999 році - другу дочку. Кілька разів була судимою, у неї забирали паспорт. Її паспорт забрав дільничний, одночасно з чоловіковим. Потім вона потрапила до в`язниці, відбувала покарання в колонії з 2006 року по 2010 рік. Коли її звільнили, паспорт СРСР втратився. Вона свого паспорта більше не бачила. Чоловіковий знайшли через 8 років. А її паспорт не знайшовся. По виходу з колонії їй надали довідку про звільнення. До 2017 року вона зверталась для оформлення паспорта. Але для цього потрібно було збирати багато документів. Зокрема, їй сказали, що потрібно надати довідку з посольства Латвії на підтвердження того, що вона не громадянка Латвії. Але в неї не було коштів їхати до Києва. Потім їй сказали, що якщо вона не поїде, то через 5 років має прийти і їй дадуть громадянство України. У 2017 році звернулась до міграційної служби для оформлення паспорта. Але їй дали не паспорт, а тільки дозвіл на проживання. Паспорт вона не оформила до цього часу. У 2024 році по новому зібрані і подані всі документи щодо громадянства. Вона вважає себе громадянкою України з моменту, коли приїхала, оскільки живе в Україні дуже давно.

Представник відповідача адвокат Бочаров О.М. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог. Пояснив, що вони вважають ОСОБА_1 - громадянкою України. Вона приїхала в Україну у грудні 1991 року на постійне проживання. Про це є довідка сільської ради. Вона працювала в колгоспі, одружилась, народила дітей, притягувалась до кримінальної відповідальності. Тобто проживала на території України постійно. У вироках судів вказується, що вона громадянка України. У довідці про звільнення з місця позбавлення волі теж зазначено, що вона громадянка України. Сторона відповідача вважає, що ОСОБА_1 є громадянкою України на підставі п. 3 ст. 3 Закону України "Про громадянство України". Копію паспорта громадянина України вона втратила. Але інших доказів достатньо. Так склалося, що вона вчасно не зайнялась питанням отримання паспорта. У зв`язку з вищевказаним, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову прокуратури. Крім того, просив суд відреагувати шляхом постановлення окремої ухвали щодо факту надання прокуратурою до матеріалів справи підробленого документа - свідоцтва про одруження 11.08.2003 ОСОБА_1 .

Представник Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не з`явився. В письмових поясненнях підтримав позов прокуратури, просив його задовольнити, розгляд здійснювати без участі представника Головного управління.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПП «Агроспецпроект», належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, заяви, клопотання до суду не направив.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Виходячи з приписів ст.ст.43,223,280 ЦПК України, суд постановив слухати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.11.2017 (а.с. 11-12) земельна ділянка площею 3,3545 га, кадастровий номер 7125186000:02:000:0685 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 389360724 від 02.08.2024, ОСОБА_1 , яка не є громадянином України, являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125186000:02:000:0685, площею 3,3545 га (а.с. 13-14).

Державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку підтверджує також Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV ЧР №052417. В ньому зазначено, що його видано громадянину України - ОСОБА_2 (а.с. 17).

Судом встановлено, що право власності ОСОБА_4 набуте на цю земельну ділянку на підставі рішення Малобурімської сільської ради народних депутатів від 03 липня 2002 року №2-8.

Згідно з довідкою, виданою Чорнобаївським районним сектором Управління державної міграційної служби України в Черкаській області №131-594 від 18.05.2017 ОСОБА_1 , уродженка м. Цесіс Латвійської Республіки, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , її особа встановлена, але належність до громадянства будь-якої іноземної держави не встановлено (а.с. 15).

За наявними в ДМС даними, інформацію щодо оформлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не встановлено (відповідь на запит прокуратури від Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації від 07.08.2024, а.с. 26).

14 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ПП «Агроспецпроект» укладено договір оренди землі, додаткову угоду про зміну і доповнення договору оренди землі. Відповідно до них ОСОБА_1 надала ПП «Агроспецпроект» в оренду земельну ділянку площею 3,35 га, строком на 11 років, строк оренди - до 31.12.2037 (копія договору та угоди, а.с. 19-23, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а.с. 57-58).

Стороною відповідача до матеріалів справи долучено такі докази:

- копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 (народилась в м. Цесіс Латвійської РСР) (а.с. 104);

- копії свідоцтва про шлюб (первинне та повторне), відповідно до яких ОСОБА_5 та ОСОБА_2 11 серпня 1998 року зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 (а.с. 105, 126);

- копію свідоцтва про народження дочок ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась в с. Мала Бурімка Чорнобаївського району Черкаської області, та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилась в с. Лящівка Чорнобаївського району Черкаської області (а.с. 106);

- копію виписки з домової книги Малобурімської сільської ради, в якій зазначено, що ОСОБА_2 приїхала на постійне місце проживання з Латвійської республіки Цесіського району м. Лієпа 19.10.1992, паспорт НОМЕР_1 , виданий Цесіським РВМ Латвійської 15.10.1991, прописана в с. Мала Бурімка 19.10.1992 (а.с. 107);

- копію довідки виконавчого комітету Іркліївської сільської ради про те, що ОСОБА_2 була зареєстрована на території села Лящівка Золотоніського (Чорнобаївського) району Черкаської області 15 грудня 1997 року на підставі паспорта НОМЕР_1 від 15 жовтня 1991 року, виданого Цесіським РВВС Латвійської республіки (а.с. 108);

- копію архівної довідки від 13.11.2024, відповідно до якої у документах архівного фонду СТОВ "Малобурімське" с. Мала Бурімка Чорнобаївського району Черкаської області (колгосп ім. Карла Маркса, агрофірма "Малобурімська", СТОВ "Малобурімське") у книзі обліку трудового стажу і заробітку колгоспника та у книгах обліку розрахунків по оплаті праці за період з червня 1993 року по травень 1997 року є такі відомості про трудову діяльність ОСОБА_2 (а.с. 109)4

- копію вироку Чорнобаївського районного суду від 19 грудня 2005 року, за яким ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України (а.с. 110-115);

- копію вироку Чорнобаївського районного суду від 19 грудня 2006 року, за яким ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України (а.с. 116-117);

- копію ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 27 лютого 2007 року, за якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення (а.с. 117-118);

- копію довідки про звільнення ОСОБА_1 з місця позбавлення волі (а.с. 119);

- копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.01.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у посвідченні договору дарування земельної ділянки у зв`язку з відсутністю передбаченого чинним законодавства документа, що посвідчує особу (а.с. 120)

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є: 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.

Представник відповідача стверджував, що ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про громадянство України" є громадянкою України. Разом з тим, стороною відповідача не надано доказів, що ОСОБА_1 подавала заяву про оформлення належності до громадянства України, як вимагає вказана норма. Крім того, ОСОБА_1 не підтвердила, що в її паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України".

Тобто належність відповідачки до громадянства України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про громадянство України" не підтверджена достатніми доказами.

Суд встановив, що прибувши на постійне місце проживання в Україну в 1992 році, ОСОБА_1 до цього часу не вирішила питання з визначенням її громадянства, отриманням паспорта громадянина України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, прокурор просив припинити право власності відповідача на спірну земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_1 є особою без громадянства, а земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть належати лише громадянам України.

Конституція України (стаття 13) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним Кодексом України (далі - ЗК України).

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Частина 5 ст. 22 ЗК Україниу взаємозв`язку із ч.1 ст. 130 цього Кодексу передбачає, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Отже, законною підставою отримання у власність особою без громадянства земельної ділянки сільськогосподарського призначення є прийняття спадщини.

За змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Разом з тим слід зазначити, що статтею 145 цього Кодексу встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.

Так, відповідно до статті 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати лише тільки громадянину України.

Якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (ч. 2 ст. 145 ЗК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92цс 13), основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Нормами Земельного кодексу України чітко визначена неможливість осіб без громадянства мати у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.

Судом встановлено, що право власності особою без громадянства ОСОБА_1 набуте на спірну земельну ділянку на підставі рішення Малобурімської сільської ради народних депутатів від 03 липня 2002 року №2-8. Вказане рішення сільської ради не скасоване, на сьогодні - чинне.

Статтею 378 ЦК України передбачено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог п.п. «д, е» ч. 1 ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду: не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до п.п. «в» ч. 1 ст. 143 ЗК України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Норма частини 5 ст. 41 Конституції України передбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Частиною першої статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна, його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Отже, із наведеного слідує, що відповідачка з моменту отримання земельної ділянки протягом року мала б здійснити відчуження спірної земельної ділянки громадянину України, проте цього не зробила та передала спірну земельну ділянку в оренду ПП «Агроспецпроект». А відтак слід припинити право власності відповідача примусово шляхом конфіскації земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її відчуженням.

З урахуванням статті 348 ЦК України, відчуження спірної земельної ділянки без компенсації відповідачці вартості спірної земельної ділянки буде порушенням її права власності, оскільки законом передбачено саме припинення права власності зі збереженням права на отримання повного відшкодування вартості спірної земельної ділянки.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 23.01.2018 у справі № 513/444/15-ц, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Звертаючись до суду з позовом про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, прокуратура просила припинити право власності відповідача на спірну земельну ділянку шляхомїї конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, однак, суд враховує, що примусова конфіскація спірної земельної ділянки без компенсації відповідачці її вартості не відповідає приписам ст. 348 ЦК України та буде порушенням права власності.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Щодо клопотання представника відповідача про постановлення окремої ухвали за фактом надання прокуратурою до суду підробленого документа - копії свідоцтва про одруження 11.08.2003 ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

До позовної заяви прокуратурою дійсно було додано копію свідоцтва про одруження. В ньому зазначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (місце народження - м. Цесіс Латвійська Республіка) ІНФОРМАЦІЯ_4 одружились. Прізвище дружини після одруження - ОСОБА_9 (а.с. 18).

За інформацією Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області від 12.02.2025 №343/32.5-04-05 наданої на запит суду про те, чи здійснювалась 11 серпня 2003 року виконкомом Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області державна реєстрація шлюбу ОСОБА_10 - актового запису про шлюб не виявлено (а.с. 130, 136).

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач одружилась з ОСОБА_5 11 серпня 1998 року зареєстрували шлюб (а.с. 105, 126).

В судовому засіданні прокурор пояснив, що вказаний документ про одруження у 2003 році ОСОБА_1 отриманий з матеріалів реєстраційної справи щодо отримання ОСОБА_1 земельної ділянки.

У відповідності до ч.1, 2 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали, оскільки в матеріалах справи недостаньо інформації для висновку, що прокурором порушено вимоги законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури належить стягнути судовий збір в розмірі 3028,00 грн за подання позовної заяви.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Приватне підприємство "Агроспецпроект", про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації - задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7125186000:02:000:0685 площею 3,3545 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Чорнобаївської селищної ради Золотоніського району Черкаської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених від продажу коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач-1: Золотоніська окружна прокуратура, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02911119, місцезнаходження: вул. Шевченка, 153, м. Золотоноша Черкаської області.

Позивач-2: Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39765890, місцезнаходження вул. Смілянська, 131, м. Черкаси.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Агроспецпроект", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 31352489, місцезнаходження: м. Київ, пров. Жуковського, 17/25.

Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2025 року.

Суддя І.М.Кваша