Рішення № 12577594, 29.11.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.10           Справа № 14/133-10. За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» в особі Охтирської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія», м. Охтирка Сумської області

До відповідача: Управління ветеринарної медицини в м. Охтирка, м. Охтирка Сумської області

Про стягнення 8772 грн. 53 коп.

СУДДЯ С.О.МИРОПОЛЬСЬКИЙ

За участю представників:

Позивача – Потоцький С.М. (довіреність № 36 від 24.12.2009 р.)

Відповідача – не з’явився

За участю секретаря судового засідання: Малюка Р.Б.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла за договором № 109 ТОФ/2003 від 23.12.2003 року про постачання теплової енергії в гарячій воді, а саме: 7040 грн. 00 коп. основного боргу, 903 грн. 30 коп. пені, 583 грн. 77 коп. інфляційних збитків, 245 грн. 46 коп. – 3% річних, а також судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

          Відповідач письмового відзиву на позов не подав, в судове засідання його повноважний представник не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується підписами на повідомленнях про вручення поштових відправлень.

Тому відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

          Відповідно до умов договору № 109ТОФ/2003 від 23.12.2003 р., укладеного між сторонами, позивач зобов’язувався здійснювати відповідачу відпуск теплової енергії в гарячій воді у потрібних останньому обсягах, а відповідач зобов’язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Зазначений договір додатки №№ 1, 2, 3 до договору та додаткові угоди № 1 від 01.10.2006р. та № 2 від 26.04.2010р., підписані представниками сторін, містяться в матеріалах справи.

          Пунктами 6.3, 6.4 укладеного договору передбачено, що споживач (відповідач) за три дні до початку розрахункового періоду сплачує позивачеві вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця. При перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується відповідачем не пізніше 25-го числа поточного місяця. У випадку ж коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

          Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

          У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

Беручи до уваги приписи вищезазначених статей, суд зазначає, що позивач своє зобов’язання виконав належним чином, відповідно до умов договору.

          Відповідач же порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору № 109ТОФ/2003 від 23.12.2003 р. Так, зокрема, матеріалами справи повністю підтверджується факт отримання відповідачем теплової енергії (рахунками за період з 28.02.2009р. по 31.03.2010 р., які є одночасно актами виконаних робіт). В свою чергу відповідачем не було здійснено ні оплату послуг позивача, ні зазначено обставини, які зумовили таку несплату, що призвело до збитків.

          Як зазначає позивач, сума основного боргу за договором № 109ТОФ/2003 від 23.12.2004р. відповідачем не заперечується, що також підтверджується актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 01.09.2010 року, згідно якого сума заборгованості відповідача за теплову енергію станом на 01.09.2010 року складає 8040,00 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача по оплаті за теплову енергію відповідачем сплачено за теплову енергію у вересні 2010 року 1000,00 грн.

          Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 7040 грн. 00 коп. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

          Крім того, позивачем заявлені вимоги по стягненню 903 грн. 30 коп. пені за прострочку платежу, 3 % річних в сумі 245 грн. 46 коп., інфляційних нарахувань в сумі 583 грн. 77 коп.

          Із матеріалів справи вбачається, що дійсно п.п. 7.2.3 договору № 305ТОФ/2008 від 01.10.2008 р. встановлено, що у разі прострочення платежу відповідач зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

          Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не визнає суми пені, 3% річних та інфляційних збитків.

          Однак, враховуючи те, що відповідачем не надано обґрунтованих заперечень щодо підстав та порядку нарахування суми пені, 3% річних та інфляційних збитків, а також не надано належних доказів на підтвердження наявності обставин, що звільняють сторони від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов’язань за договором, як це передбачено п. 9 договору № 109ТОФ/2003 від 23.12.2003 року, суд вважає, що позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем суму боргу не сплачено, заперечень щодо вимог позивача суду не надано. Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача 8772 грн. 53 коп. заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 44-49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по оплаті держаного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 193, 526, 549-552, 610 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 44-49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Управління ветеринарної медицини в м. Охтирка (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Леніна, 17; і/код 26270783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» в особі Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Снайпера, 13; код в ЄДРПОУ 06711512) 7040 грн. 00 коп. основного боргу, 903 грн. 30 коп. пені за прострочку платежу, 3 % річних в сумі 245 грн. 46 коп., інфляційні нарахування в сумі 583 грн. 77 коп., а також 102 грн. 00 коп. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Копію рішення надіслати відповідачу (ст. 87 ГПК України).

Суддя