Постанова № 125775240, 05.03.2025, Романівський районний суд Житомирської області

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

290/207/25

3/290/272/25

05 березня 2025 рокуселище Романів

Суддя Романівського районного суду Житомирської області Шакалов А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції Головного Управління поліції в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1.Обставини справи, які визнані судом недоведеними.

1.1. Згідно з протоколом № 43 від 07 лютого 2025 року складеного посадовими особами Головного управління Державної податкової служби у Житомирської області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «МЕТАГРО», яке розташоване за адресою: вул. Центральна, буд. 69, село Булдичів, Житомирського району, Житомирської області, (результати перевірки викладені в акті перевірки № 3036/06-30-07-02/40485862 від 07.02.2025.

1.2. За результатами цієї перевірки встановлено, що генеральний директор ПП «МЕТАГРО» ОСОБА_1 , вчинив правопорушення передбачені:

1. п. 1 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.5, ст. 198 Податкового кодексу України (Податковий кредит), в результаті чого підприємством занижено ПДВ на суму 59644 грн за лютий 2020 березень 2023 року;

2. п. 198.5 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України та п. 3 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, підприємством не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму 15038,49 грн за березень 2023 року.

3. п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 46.1 ст. 46 п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, підприємством несвоєчасно подано податкові декларації з плати за землю за орендовані земельні ділянки у 2018 році в 4 випадки.

4.джджллд пунктами 8.1, 8.2. 8.4. розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, від 09 грудня 2011 року № 1588 та п. 63.3 статті 63 Податкового кодексу, підприємство не повідомило та/або несвоєчасно повідомило контролюючий орган за основним місцем обліку про 251 випадок, щодо придбання об`єктів, які є власними та які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (майно), а також, про зняття об`єктів оподаткування з обліку, що використовувались в господарській діяльності, після того, я відбулась фактична реалізація таких основних засобів.

1.3. На думку посадових осіб ГУ ДПС в Житомирській області за ці діяння передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

2. Рух справи.

2.1. Справа надійшла до суду 19 лютого 2025 і у цей же день була розподілена головуючому судді Шакалову А.В.

2.2. Судове засідання по справі призначено на 5 березня 2025 року.

2.3. Особа, що притягається до адміністративної відповідальності повідомлений про розгляд справи належним чином.

2.4. Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить вимоги про обов`язкову участь у розгляді справи особи, що притягається до адміністративної відповідальності за ст. 163-1 КУпАП.

2.5. Суд вирішив проводити розгляд справи без участі ОСОБА_1 , який про розгляд справи повідомлений належним чином.

3.Докази на підтвердження встановлених суддею обставин, з яких суддя виходив при прийнятті рішення, положення закону яким керувався суддя.

3.1. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про те, що відсутні підстави для притягнення особи до адміністративної відповідальності..

3.2. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та, чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і залежно від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

3.3. Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

3.4. Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

3.5. Як на доказ винуватості ОСОБА_1 , у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, уповноважена особа ГУ ДПС в Житомирській області посилався на: протокол про адміністративне правопорушення №43 від 07.02.202; акт перевірки №3036/06-30-07-02/40485862 від 07.02.2025.

3.6. Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом", і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

3.7. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

3.8. Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної планової виїзної перевірки.

3.9. Відповідно до змісту п. 86.1.ст. 86 Податкового кодексу України (надалі ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

3.10. Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

3.11. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

3.12. Таким чином, на думку апеляційного суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

3.13. У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

3.14. Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № П/811/2893/14.

3.15. Також, згідно з положеннями ст. 58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

3.16. Статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

3.17. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

3.18. З аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення податкового законодавства, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

3.19. Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

3.20. Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність, на момент складання протоколу, узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

3.21. Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

3.22. Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути неспростованим доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом".

3.23. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

3.24. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

3.25. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.

3.26. Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

3.27 Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

3.28. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

3.29. Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

3.30. За таких підстав, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна бути закрита на підставі п. 1 ч. 11 ст. 247 КУпАП.

3.31 При винесені постанови суд керувався нормами Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Податкового Кодексу України.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1.Рішення судді.

1.1.Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

1.2.Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її винесення.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ