Рішення № 12577467, 26.10.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

26.10.2010р.                                                                                          Справа № 14/173

          за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022 в особі Полтавської філії відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго", юридична адреса: пр-т Першотравневий, 19, м. Полтава, 36000; поштова адреса: вул. Ліхачова, 17, с. Щербані, Полтавський район, 38750

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конто", вул. Пушкіна, 1-а, с. Копили, Полтавський район, 38761

про стягнення 15681,65 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: Гусак Ю.А., дов. № 01-3/8027 від 16.09.2010 р.

від відповідача: представник не з'явився (повідомлений належним чином)

          СУТЬ СПОРУ: розглядається справа про стягнення основного боргу у вигляді санкції за споживання електричної енергії понад договірну величину, пені, збитків від інфляції та 3% річних на загальну суму 15681,65 гривень, із яких основний борг у вигляді санкції за споживання електричної енергії понад договірну величину 14976,60 гривень, пеня 315,47 гривень, збитки від інфляції 343,51 гривень та 3% річних 46,07 гривень.

          В судовому засіданні 26.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене згідно із вимогами ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 02.11.2010 р.

          Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

          Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги п. 4 ухвали від 27.08.2010 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

          Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача, суд встановив, що 21.10.2008 року структурний підрозділ Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава в особі Полтавської філії відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (надалі Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Конто", с. Копили (надалі Відповідач) уклали договір № 3540р про постачання електричної енергії (надалі Договір).

          Відповідно до Розділу 1 Договору, постачальник (Позивач у справі) продає електричну енергію (як різновид товару) Споживачу (Відповідач у справі) для забезпечення потреб електроустановок Відповідача з приєднаною потужністю 200 кВт, а Відповідач оплачує Позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

          Відповідно до п. 2.2.2. Договору Постачальник, зокрема, зобов'язується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу та субспоживачу").

          Згідно із п. 2.3.2. Договору Споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановки: цілодобово (без вихідних)

          Відповідно до п. 5.1. Договору договірні величини споживання електричної енергії та потужності на розрахунковий період визначаються відповідно до діючого Порядку постачання електричної енергії споживачам (надалі Порядок).

          Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше першого листопада поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток № 1 "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та Субспоживачу").

          Згідно із п. 5.2. Договору узгоджені обсяги постачання електричної енергії, що вказані в Додатку № 1, є договірними величинами споживання електричної енергії.

          Відповідно до п. 5.5. Договору звернення Споживача щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин розглядається Постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури та Додатку № 2 "Порядок розрахунків".

          В період з лютого 2010 року по березень 2010 року (включно) Відповідач постійно споживав електричну енергію на підставі Договору, а оплата за спожиту електричну енергію за цей період Відповідачем не проводилася.

У лютому місяці 2010 р. договірна величина споживання визначена у 3000 кВт./год; споживачем фактично спожито 23799 кВт./год., перевищення становить - 23299 кВт./год. Вказані обставини підтверджується актом про обсяги спожитої електричної енергії, наданими Відповідачем за вказані періоди (копії в матеріалах справи).

          Відповідно до п. 4.2.2. Договору та ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт./год. і більше.

          Відповідно до проведеного розрахунку Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії

за лютий 2010 року - 14976,60 грн.

          Згідно із п. 13 додатку № 2 Договору розрахунки за перевитрату договірних величин електроенергії та потужності, оформлені рахунками Електропостачальної організації, здійснюються Споживачем самостійно протягом 5-ти операційних днів з дня виписки рахунків.

          Рахунок на оплату за перевищення договірних величин на суму 14976,60 грн., Відповідачем отримані в день їх виписки, але залишені без оплати, що є порушенням п. 13 додатку № 2 Договору.

          В період з лютого 2010 року по березень 2010 року (включно) Відповідач постійно споживав електричну енергію на підставі Договору, а оплата за спожиту електричну енергію за цей період Відповідачем не проводилася.

          Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Згідно із статтями 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

           Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

          У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити та стягнути з Відповідача на його користь основний борг у вигляді санкції за споживання електричної енергії понад договірну величину 14976,60 гривень, пеню 315,47 гривень, збитки від інфляції 343,51 гривень та 3% річних 46,07 гривень.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 174,70 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конто", ідентифікаційний код 31493972, на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022 в особі Полтавської філії відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго", юридична адреса: пр-т Першотравневий, 19, м. Полтава, 36000; поштова адреса: вул. Ліхачова, 17, с. Щербані, Полтавський район, 38750, код 25693530 - основний борг у вигляді санкції за споживання електричної енергії понад договірну величину 14976,60 гривень, пеню 315,47 гривень, збитки від інфляції 343,51 гривень, 3% річних 46,07 гривень, державне мито 174,70 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.

          Повне рішення складено 02.11.2010 р.

          Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.